Лекція № 12 Архітектурні заходи боротьби з шумом

Навчальна мета: розглянути джерела шуму та їх характеристики, засоби боротьби з шумом.

Час: 70 хвилин.

Метод: лекція.

Місце: навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. 30 хв.

2. 30 хв.

3. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, рисунки, збірники задач та матеріалів.

Джерела та література:

Л – 2, 3, 6.

План

12.1. Джерела шуму та їх характеристики.

12.2. Архітектурно-планувальні заходи боротьби з шумом.

12.1. Джерела шуму та їх характеристики

Під шумом у широкому значенні слова розуміють звуки, що порушують тишу і заважають сприйняттю звукових сигналів. Дія шуму на людину може бути різною залежно від його рівня, спектрального складу і тривалості дії. Так, шум невисокого рівня, що виникає в залах для глядачів, зазвичай утруднює слухання мови і музики; шум середнього рівня, що виникає, наприклад, у конторських приміщеннях, викликає передчасну втому службовців, шуми високих рівнів у виробничих приміщеннях викликають швидке стомлення робітників, а отже, негативно впливають на продуктивність праці. Впливаючи на центральну нервову систему, шуми послабляють увагу робітників і сприяють збільшенню травматизму.

При дії різних шумів на органи слуху необхідно враховувати ефект маскування, тобто заглушування одних звуків іншими. Кількісно міра маскування оцінюється числом децибел, на яке підвищується поріг чутності маскованого звуку під час дії іншого звуку, в порівнянні з порогом його сприйняття в умовах тиші.

Граничний звуковий рівень виробничого шуму, тривала дія якого не супроводжується ушкодженням органів слуху, складає від 80 до 90 дБ. При тривалій дії шуму, рівень якої на середніх частотах перевищує 90 дБ, у людини виникає відчуття стомлення, яке поступово переходить в туговухість і глухоту. Від шкідливої дії шуму сучасний міський житель не позбавлений і в години відпочинку.

Сприйняті вухом звуки довкілля, як правило, є складними, аперіодичними, з різним спектральним складом та інтенсивністю. За спектральним складом шуми розділяються на низькочастотні з частотою коливання до 300 Гц; середньочастотні 300 - 800 Гц і високочастотні – більше 800 Гц. За інтенсивністю звуки діляться на три основні групи:

· перша включає звуки від слухового порогу до рівнів звукового тиску в 40 дБ, вухо людини мало чутливе до сприйняття звуків цієї інтенсивності;

· друга група включає рівні звукового тиску від 40 до 80-90 дБ і містить основну масу звукових сигналів і шуму в людину довкіллі (передачі по радіо і телебаченню, розмова, побутовий шум і тому подібне), вухо людини має підвищену здатність диференціювати та аналізувати якість звуків у цьому діапазоні;

· третя група включає звуки великої інтенсивності від 80-90 дБ до порогу больового відчуття (120 – >130дБ). Ці звуки дратівливо впливають на людину, викликають явище швидкого стомлення, нервозності.

Рівні звукового тиску в смугах частот визначаються приладами – аналізаторами шуму, що мають або октавні смуги пропускання, або смуги з 1/2-октавними і 1/3-октавними фільтрами.

Комплект приладів для вимірювання шуму складається з шумоміра та аналізатора (чи фільтрів), що включаються у вимірювальний тракт, і самописця.

У вільному звуковому полі звук поширюється по сфері, звуковий тиск у цьому випадку змінюється обернено пропорційно до відстані. Рівень звукового тиску L на відстані D від джерела визначається за формулою:

,

де L ₀ – рівень звукового тиску на певній відстані від джерела (на якому здійснюється вимірювання шуму), дБ; D ₀ – відстань від джерела шуму до місця його виміру, м. З рівняння виходить, що при подвоєнні відстані D=2D₀рівень звукового тиску зменшується на 6 дБ. Ця характеристика для визначення зменшення шуму залежно від відстані правильна для точкових джерел шуму. При протяжних (лінійних) джерелах шуму рівень звукового тиску зменшується на 3 дБ при кожному подвоєнні відстані.

 

Таблиця 12.1