Феномен американської культури

Американізм у сучасному світі є однією з найвпливовіших соціокультурних сил. Не в останню чергу це пов'язано з тотожністю світоглядних настанов американської культури і новітніх макроцивілізаційних процесів. В Північноамерикансько му регіоні з особливою силою виявилися характерні риси західнохриетиянського культурного типу, оскільки історично були позбавлені гальмівної сили європейської феодальної спадщини. Колоністи XVII–XVIII ст. принесли із собою колосальне прагнення індивідуальної свободи і самореалізації водночас із протестантською налаштованістю на активну пралю й підприємливість. Становлення американської цивілізації стало процесом збирання самостійних і енергійних індивідів, готових до задоволення насамперед власних потреб: гасло "each and all" ("кожний і всі") з вірша американського філософі і письменника Р. Емерсона віддзеркалює притаманний американцям тип суспільної консолідації.

Індивідуалізм – основа американського культурного типу. Американському суспільству практично не відомий досвід землеробської спільноти: фермерське господарство передбачає автономність існування сім'ї. Протестантизм також сприяв розквіту персоналізму на основі рівності можливостей шляхом вкорінення ідеї безпосереднього зв'язку людини з Богом. Історично в американця у запасі немає нічого, на що він би міг покластися з більшою впевненістю, ніж на себе. Життя перших європейських поселенців вимагало особливих духов них сил, мужності, що забезпечували перемогу лише найсильніших. Ідея індивідуалізму стала основою американської культури.

Концепція "self-reliance" ("довір'я до себе"), розроблена американцем Р. Емереоном, передбачає, що суспільство і держава існують для особистості, її індивідуального розвитку і захисту. Для неї характерне визнання рівних можливостей кожної людини на старті життя, а також ідея абсолютної соціальної автономії індивіда, суверенітету особистості. Індивідуалізм став у американців філософією життя, що передбачає право на щастя кожної людини без винятку. Американський індивідуалізм тією самою мірою передбачає і особисту відповідальність людини за результати власних дій і вчинків. Бути самим собою, автономним і незалежним індивідом – перший обов'язок людини в американському соціокультурному світі. У. Фолкнер стверджував: "Якщо кожний буде турбуватись про себе, про свої цілі й про свою совість, то вся нація буде мати дуже хорошу фізичну і психічну форму".

Незалежна і самодостатня особистість стала смислом і концентром американської культури. Гімном людини, що робить сама себе, звучать слова поеми У. Уїтмена "Пісня про себе": "One's self I sing" ("Самість кожного оспівую я"). Аналізуючи стилістику цього твору, російський літературознавець і філософ Г. Гачев звертає увагу на її специфіку в дискретності відображення самодостатніх речей і явищ світу як проекції людського персоналізму, а також на органічність верлібру, вільного віршування, позбавленого космізуючих і впорядковуючих меж рими. Сюжети американських романів Дж, Лондона, Т. Драйзера, У. Фолкнера, Е. Хемінгуея відображують мотив самоствердження сильної та енергійної людини в будь-яких обставинах і будь-якою ціною.

Не випадково біля витоків американського образотворчого мистецтва стоїть портретний жанр. Особливі риси самодостатньої людини – воля, гідність, усвідомлення свого місця в суспільстві, жорсткість – віддзеркалені вже в перших портретах колоніального періоду у художників У. Чандлера і Дж. Коплі, У них відсутній дух станової зарозумілості та підкресленні індивідуальні риси особистості. Уособленням американського революційного XVIII ст. стали герої портретів художника IVСтюарта ("Портрет Дж. Вашингтона") з їх потужною силою характеру, раціоналізмом, свободою від авторитетів, життєстверджуючими принципами. В XIX ст. в Америці утверджувався інтелектуальний портрет, герої якого знаходили опертя особистому існуванню в творчості, розумових шуканнях, душевній напрузі. Героям портретів Г. Ікінса ("Портрет У. Уїтмена", "Мислитель") притаманна здатність за будь-яких обставин залишатись самими собою. Цільність людини, її готовність до самореалізації приваблює і сучасних художників в американському характері. Унікальність і крихкість людського існування у світі розкрита в портретних образах Р.Сойєра і Е. Уайєта. Галерея портретів – чи не найяскравіше свідчення потужного персоналізму американського характеру.

Уявлення про місце людини в суспільстві лежить в основі американського культурного етосу. Він визначається, на думку Г. Воробйова, трьома поняттями: privacy як невтручання в особисте життя, trespassing law як захист власності, voluntary action як участь в суспільному житті. Невтручання в особисте життя передбачає абсолютну автономність індивіда, заборону порушення кордонів його зовнішнього і внутрішнього існування, дає підстави для відмови від розмов, що не хвилюють американця (знамените "І don't care"). Водночас мається на увазі готовність людини до проявлення власної індивідуальності та оригінальності, допитливості й цікавості (бути "fun"), а також постійна інформованість і ерудованість (бути "update").

Незалежність особистості передбачає охорону її матеріальної чи інтелектуальної власності, її абсолютну священність. Це стосується як земельних володінь, так і екзаменаційної роботи в молодшій школі. В обмін на це особистість виражає свою лояльність суспільству участю в громадському житті. Меценатство, благодійна діяльність, волонтерство визначає престиж людини тією ж мірою, як і професійна діяльність.

Американська культура, наслідуючи протестантську трудову етику, розуміє працю як засіб самоствердження людини. Культ праці надає американському світогляду оптимістичної орієнтації: труд стимулює життєвий динамізм, дієвість і налаштованість на результат. Водночас він створює напругу життя, його змагальність, конкурентність, стає драмою для тих, хто не витримував належного темпу. В американській літературі та кінематографі особливе місце посідає своєрідна "анатомія" виробництва з образами сильних і успішних у справах людей (наприклад, романи А. Хейлі "Аеропорт", "Готель"). Технологічність стала підґрунтям американської філософії, орієнтованої на функціональність і операціональність процесів пізнання світу (прагматизм, семіотика, операціоналізм, функціоналізм, біхевіоризм тощо).

Американська цивілізація утворена шляхом розриву із природним середовищем, наругою над довкіллям, винищенням автентичного індіанського етносу. Г. Гачев вбачає в переселенні європейських колоністів через Атлантику міфологічний мотив нового народження шляхом ритуальної смерті, мотиву перетинання ріки Лети в човні Харона, що означав забуття попереднього життя і початок нової людської історії. Запереченням орієнтації на предків, на традицію, родові зв'язки і витоки був закон, що вимагав від переселенців з аристократичним титулом відмови від нього. Це орієнтувало людину лише на те, чим вона є сама по собі як особистість. З цим пов'язане також нехтування в комунікаційних процесах іменем по батькові як знаком належності родовому цілому. Американець дуже легко залишає позаду свої попередні переконання і набуває нових, що їх вимагає динамізм життя. Тим самим американська цивілізація являє досвід побудови культури з абстрактного людського "я", в розриві будь-яких родових зв'язків.

Унікальність американського культурогенезу (не як поступового становлення, а як моментального перенесення, переселення) істотно вплинула на світобудовчі уявлення культури. Аналіз американської літератури виявляє усталення і значущість образу трави, з всюдисущністю, динамічністю і стійкістю якої уособлюють себе американці. К. Сендеберг ("Трава") і У. Уїтмен ("Листя трави") вбачають космічну цілісність світу не у вертикальному зростанні Світового дерева, а поземному розростанні трави. Горизонтальна домінанта простору (посилена і особливостями ландшафту) вплинула також на експансіоністський характер соціально-політичної традиції, на міфологію автомобіля як рухливого дому, на динамічність суспільного життя. З цим же багато в чому пов'язане і почуття часу, в якому домінантою слугує теперішнє, що підтримується і постає із майбуття: не випадково в Америці футурологія має таке ж принципове значення, як історія в Європі. Ідеалізація майбуття заміняє тут європейську поетизацію минулого.

Р. Емерсон називав Америку країною майбутнього. Усвідомлення свобл місії в житті людства первісно притаманне американській культурі: перемога американської революції оцінювалась як божий промисел. Відсутність довготривалого минулого, гомогенного населення сприяли утвердженню ідеї про те, що Америка починає нову історію людства. Американська національна свідомість передбачає глибоку віру у виключність долі своєї країни, у боговибраність народу. Вона становить підґрунтя так званої "американської мрії'?«Трагедія капітана Ахава та його матросів з роману Г. Мелвілла "Мобі Дік", що вирішили викоренити світове зло, втіленням якого для них став Білий Кит, може бути попередженням для тих, хто обґрунтовує винятковість і досконалість однієї культури.