Особливості відображення інформації зі зовнішньоекономічних договорів в системі бухгалтерського обліку

Експортно-імпортні операціїз погляду предмета зовнішньоекономічного договору (контракту) можна розділити на три групи: операції з руху товарів; операції з надання робіт і послуг; операції з руху капіталів.

У міжнародній практиці існують різноманітні договори, їхній зміст залежить від операції, що мають намір здійснити контрагенти, але, незважаючи на всю розмаїтість таких угод, в основі кожної з них лежать положення класичного договору купівлі-продажу.

Зовнішньоторгівельні постачання товарів є одним із видів зовнішньоторгівельних операцій і є процесом купівлі-продажу, здійснюваного між покупцями, продавцями й посередниками в різних країнах. залежно від виду здійснюваних зовнішньоторгівельних постачань, тобто напрямку торгівлі, резидент України може бути експортером або імпортером.

Вид зовнішньоторгівельних постачань визначається напрямком торгівлі, а отже, існують два види зовнішньоторгівельних постачань: експорт та імпорт. Реекспорт і реімпорт є різновидом експортно-імпортних постачань і, як правило, є логічним продовженням раніше здійснених експорту й імпорту товарів.

Сутність експортно-імпортних операцій з постачання товарів виражена в наступних функціях: організація й обслуговування зовнішньоторгівельного обміну товарів; визнання на світовому ринку споживчої вартості товарів; організація міжнародного грошового обігу.

Організація розрахунків по зовнішньоторгівельним постачанням обумовлено: видом зовнішньоторгівельного постачання; видом зв'язку між експортером та імпортером – прямий та непрямий – через посередника; умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу – базисні умови постачань та фінансові умови розрахунків.

На організацію обліку експортно–імпортних операцій з постачання товарів впливають умови їхнього здійснення або вид цих операцій.

У зовнішньоекономічній діяльності здійснюються наступні види експортно-імпортних операцій з постачання товарів: у рахунок міжурядових угод; у межах державного контракту; на умовах державного кредиту; на умовах комерційного кредиту або в рахунок відтермінування платежу; на умовах компенсаційної угоди; на умовах бартерного контракту; у рахунок надання допомоги.

Вид зв'язку між експортером (постачальником) та імпортером (покупцем) визначає спосіб практичного здійснення конкретного виду постачань, який у міжнародній торгівельній практиці називається "методом постачання". У міжнародній торгівельній практиці використовується два основних методи здійснення цих постачань: прямий і непрямий. Посередники беруть на себе численні функції з покупки і реалізації товарів. З ними можуть бути укладені наступні види договорів: постачання, комісії, доручення на надання посередником різних послуг. За послуги посередник одержує винагороду в погоджених розмірах. Вибір форми договору визначається рядом факторів, але в першу чергу вибір залежить від статусу посередника й повноважень, якими він наділяється. Це своєю чергою впливає на предмет експортно–імпортних операцій з постачання товарів. В одному випадку з посередником може бути укладений договір постачання, що не є зовнішньоекономічним договором, а з іншої сторони договір-доручення або договір–комісії. Останні припускають укладання договору і з іноземним контрагентом. Якщо за умовами договору комісіонер робить увіз–вивіз товарів, то йому доручається оформляти операції з пропуску цих товарів через митний кордон. Таким чином, операції ввозу-вивозу через митний кордон за такими операціями в експортера або імпортера може не бути, оскільки ці операції здійснені посередником.

Фінансові умови розрахунків також впливають на характер і кількість операцій у контрагентів, оскільки містять у собі: способи, умови, засоби платежу й форми розрахунків.

Таким чином, здійснення експортно-імпортних операцій з постачання товарів та наявність об'єктів обліку по них обумовлено численними факторами.

Предметом обліку експортно-імпортних операцій з постачання товарів є сукупність об'єктів обліку в процесі їхнього здійснення, що розкривають їхній зміст. Об'єкти обліку досліджуваних операцій можна згрупувати у дві групи:

Ø перша – експортовані й імпортовані товари, що забезпечують здійснення цих постачань;

Ø друга – операції продажу і вивозу експортованих і покупки й ввозу імпортованих товарів і розрахунків за ними у процесі здійснення цих операцій, обумовлені видом зовнішньоторгівельного постачання, видом зв'язку між експортером й імпортером, умовами зовнішньоекономічного договору закупівлі-продажу й організаційних форм торгівлі.

Ліцензування й квотування також є невід'ємною частиною здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи бартерні. Ліцензуванню підлягають тільки визначені види товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністром України щорічно, а також експортно-імпортні операції, за якими перевищені законодавчо встановлені терміни розрахунків. 

Розрахунки між резидентом і нерезидентом здійснюються тільки через уповноважені банки, у яких як засіб платежу використовується іноземна валюта. Для здійснення таких розрахунків одержувати індивідуальну ліцензію не потрібно.

Розрахунки між резидентом і нерезидентом можуть здійснюватися й у валюті України (у гривнях), однак обов'язковою умовою для проведення таких розрахунків є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Крім того, одержання юридичними особами–резидентами індивідуальної ліцензії вимагає здійснення деяких експортно-імпортних операцій.

Особливістю зовнішньоторгівельних постачань є, насамперед, те, що товари в таких угодах "перетинають" кордон однієї держави. Зовнішньоторгівельні постачання вважаються здійсненими, якщо товар, обговорений у контракті, доставлений у пункт призначення, що можливо після виконання передбачених законодавством митних формальностей і процедур, тобто митного оформлення вантажу. Це спричиняє необхідність реєстрації суб'єктів зовнішньоторгівельних поставок у митних органах для їхнього обліку як учасників зовнішньоекономічної діяльності. 

У ролі декларанта може виступати як резидент, так і нерезидент. Сторона, на яку покладаються обов'язки по декларуванню, встановлюється за домовленістю сторін. Декларування товарів за операціями експортно-імпортних постачань також може проводитися іншим суб’єктом підприємницької діяльності в особі митного брокера, яким може бути юридична чи фізична особа, що здійснює декларування на підставі договору з власником вантажу та уповноваженим Державним митним комітетом по місцю реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Сам процес оформлення вантажної митної декларації залежно від багатьох факторів (оформлення поза місцем державної реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, необхідність підтвердження коду товару по Українському класифікатору товарів зовнішньоекономічної діяльності й сертифікації товару (УКТ ЗЕД) та ін.) може бути складним і тривалим. Митне оформлення може бути довершеним тільки після проведення всіх видів контролю.