Зміст і структура зовнішньоекономічного договору (контракту)

Тема 3. Облік операцій із іноземною валютою

3.1. Поняття про валютні кошти та операції з ними

3.2. Порядок та облік операцій з іноземною валютою на рахунках у банках

3.3. Порядок та облік операцій з купівлі й продажу іноземної валюти

Перелік рекомендованої літератури: 1, 4, 5, 8, 13, 17, 20, 21, 22, 23, 28, 30,31,33,35, 36, 40, 48, 49, 53, 56.

        

Поняття про валютні кошти та операції з ними

У системі валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності розрізнюють близькі за значенням поняття "валютні операції" та «операції з валютними цінностями».

Поняття "валютні операції" за своїм значенням ширше порівнянно з поняттям "операції з валютними цінностями", оскільки перше з них поглинає операції з іноземною валютою, а друге стикається з іншими операціями, що стосуються валютних коштів.

Операції з валютними цінностями – це господарсько-фінансові операції, вартість яких визначена в іноземній валюті та які потребують розрахунків в іноземній валюті. Поняття валютні цінності значно ширше, ніж іноземна валюта. Валютні цінності включають у себе поняття валютних коштів. У загальному вигляді валютні кошти (цінності) є грошовими активами підприємств (організацій), у складі яких є:

Ø іноземна валюта;

Ø  валютні кошти, що враховуються на рахунках у формі дебіторської заборгованості, погашення якої передбачається в іноземній валюті;

Ø платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі) і грошові документи, оцінка яких здійснена в іноземній валюті;

Ø кошти у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях;

Ø банківські метали.

На території України валютні операції здійснюють будь які суб’єкти діяльності. Операції ж із валютними цінностями можуть здійснювати суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Іноземна валюта є готівкова, яка являє собою грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, або монет, і безготівкова, – що враховується на валютних рахунках банківських та інших кредитно-фінансових установ України і за її межами, та інших грошових рахунках.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют на території України іноземна валюта поділяється на три групи. Крім того, в міжнародних розрахунках використовуються особливі рахункові одиниці та міжнародна валюта: EURO, СПЗ (спеціальні права запозичення) та євро, що є валютою першої групи Класифікатору.

Операції з іноземною валютою і цінними паперами в інвалюті поділяються на поточні валютні операції і валютні операції, пов’язані з рушенням капіталу.

Валютні кошти, що враховуються підприємством із права приналежності поділяються на: власні валютні кошти; позикові валютні кошти.

Змістовий модуль 2 Облік експортно - імпортних операцій

Тема 4. Загальноекономічні питання експортно -імпортних операцій

4.1. Сутність експортно-імпортних операцій та їхній вплив на організацію обліку.

4.2. Особливості здійснення експортно-імпортних операцій та їхній вплив на організацію обліку.

Перелік рекомендованої літератури: 1, 3, 4, 8, 9, 13, 17, 19, 26, 41, 53.

Тема 5. Облік операцій з експорту

       5.1. Порядок формування цін на експортовані товари.

5.2. Документальне оформлення операцій з експорту товарів.

5.3. Облік операцій з експорту товарів.

Перелік рекомендованої літератури: 1, 3, 4, 8, 9, 13, 17, 19, 26, 41, 53.

Облік бартерних операцій

У бартерному контракті (Додаток Б) повинна вказуватися загальна вартість товарів, що експортуються, а також товарів (робіт, послуг), що імпортуються за таким контрактом, з обов'язковим її вираженням в іноземній валюті, віднесеній НБУ до першої групи Класифікатора іноземних валют. Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою забезпечення еквівалентності обміну, а також для визначення митної вартості товарів, застосування санкцій, оцінки претензій. При укладенні бартерного договору потрібно врахувати обмеження, передбачені законодавством України по здійсненню бартерних операцій у сфері ЗЕД, які можна розділити на наступні групи.

ü Обмеження по переліку товарів (робіт, послуг). Об’єктами обміну в межах ЗЕД – бартерної операції можуть бути товари, роботи, послуги, а також їхні поєднання у будь-яких варіантах.

Суб'єктам підприємницької діяльності заборонено здійснювати зовнішньоекономічні бартерні операції з товарами (роботами, послугами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік таких товарів (робіт, послуг) затверджений постановою КМУ від 29.04.99 р. № 756. Окрім цього, у стосовно зовнішньоекономічних бартерних операцій діють обмеження, які встановлені ст. 17 Закону про ЗЕД.

Для застосування антидемпінгових засобів за переліком товарів визначеним постановою КМУ при укладанні бартерних контрактів підприємство повинно відкрити попередній імпортний депозит. Сума попереднього імпортного депозиту визначається у процентах від загальної вартості експортованих товарів і складає: 50% у випадку експорту високоліквідних експортних товарів України і некритичного імпорту; 10% при експорті високоліквідних експортних товарів України (окрім сільськогосподарської продукції та високоліквідних продуктів її переробки) і критичному імпорті для України.

ü Обмеження за термінами. Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України в терміни, вказані в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, які фактично експортовані за бартерним договором, а у разі експорту за бартерним договором робіт, послуг – із дати підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

У зв’язку з цим можна визначити декілька термінів і дат:

– датою імпорту товарів за бартерним договором на митну територію України є дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт;

– датою імпорту робіт або послуг за бартерним договором є дата підпису акту або іншого документу, який підтверджує факт виконання робіт або послуг;

– датою експорту товарів за бартерним договором є дата оформлення вантажної митної декларації на експорт;

– датою експорту робіт або послуг за бартерним договором є дата підпису акту або іншого документу, який підтверджує факт виконання робіт та послуг.

Види термінів для завершення бартерних операцій:

Ø загальний термін для всіх видів експорту – 90 днів;

Ø спеціальний термін при експорті високо ліквідних товарів, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України – 60 днів;

Ø спеціальний термін для ввезення каучуку натурального, синтетичного, готових прискорювачів вулканізації каучуку, якщо йому передував експорт товарів з України – 150 днів.

Якщо вказані терміни перевищуються, суб’єкт господарювання несе відповідальність, передбачену ст. 3 Закону про бартерні операції у ЗЕД.

За порушення встановлених термінів здійснення балансуючої (імпортної) частини операції передбачене нарахування пені в розмірі 0,3% вартості недотриманих товарів (робіт, послуг) за кожний день термінування. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості.

ü Обмеження за ціною. Первинна вартість активів, отриманих по бартеру, формується інакше, ніж первинна вартість активів, придбаних за грошові кошти, отриманих безкоштовно або як внесок у статутний капітал.

Доходи і витрати від здійснення товарообмінних операцій визначаються платником податків, виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче звичайних цін. Звичайною ціною є ціна продажу товарів (робіт, послуг), вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їхнього продажу особам, не пов'язаних з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності. У випадку якщо ціни підлягають державному регулюванню згідно з законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання.

Індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Приймає рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари i затверджує перелік індикативних цін із наступним опублікуванням у газеті "Урядовий кур’єр" Міністерство зовнішніх економічних зв’язків i торгівлі України.

Якщо ж експортуються товари, на які не встановлено індикативних цін, то для визначення звичайної ціни необхідно використовувати дані щодо цін, опублікованих у бюлетені Держзовнішінформу "Огляд цін українського i світового товарних ринків".

Доходи і витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються, виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче звичайних цін.

Правила застосування звичайної ціни для ЗЕД – бартеру означають, що:

Ø валовий доход формується з врахуванням звичайної ціни тільки тоді, коли така ціна вище договірної ціни експортуємих товарів, робіт або послуг;

Ø моментом відображення різниці між звичайною ціною і договірною вартістю є момент відвантаження товарів (робіт, послуг) і у випадку, якщо відвантаження – заключна (балансуюча) операція теж;

Ø якщо експортуються товари, на які встановлені індикативні ціни, звичайна ціна прирівнюється до індикативної ціни;

Ø валові витрати визначаються з урахуванням звичайної ціни тільки тоді, коли договірна вартість вище звичайної ціни отриманих за імпортом товарів, робіт або послуг.

Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних операцій є дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного виконання робіт, надання послуг платником податків. Датою збільшення валових витрат при бартерних операціях є дата отримання товарів.

Сума доходу в іноземній валюті перераховується у гривні за офіційним валютним курсом на дату отримання доходу дорівнює більшій з двох сум - договірній вартості або звичайній ціні відвантажених товарів, робіт або послуг.

З урахуванням правила "звичайної ціни" визначається сума валових витрат. Вона дорівнює меншій з двох сум - договірній вартості або звичайній ціні отриманих товарів, робіт або послуг. 

Сума заборгованості за бартерним договором виражена в іноземній валюті повинна перераховуватися у гривні за офіційним курсом НБУ на дату виникнення.

Якщо при здійсненні бартерної операції першою подією є експорт, то податкові зобов'язання визначаються по нульовій ставці. Сума ПДВ, сплачена у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), на збільшення податкового кредиту не відноситься, а включається до складу валових витрат (у разі її віднесення до податкового кредиту в попередніх звітних періодах проводиться коректування податкового кредиту у бік зменшення). У ході оформлення митницею ввізної вантажної митної декларації базою обкладання ПДВ є сума, яка рівна митній вартості товарів (робіт, послуг), збільшена на суму митного збору й акцизного збору.

Якщо при здійсненні зовнішньоекономічної бартерної операції імпорт є першою подією, то сума ПДВ, сплачена (нарахована) в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), включається до складу валових витрат (у разі її віднесення до податкового кредиту в попередніх звітних періодах платником проводиться коригування податкового кредиту у бік зменшення), а сума ПДВ, сплачена митним органам у зв'язку з виникненням податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів, включається в податковий кредит на дату здійснення заключної (що балансує) експортної операції або в частині, пропорційній кожній з частин (що балансує) експортної операції.

У разі ввезення (імпортування) товарів документом, що засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Акцизний збір сплачується платниками податків одночасно з сплатою мита і митних зборів у момент оформлення вантажної митної декларації з метою вільного використання підакцизних товарів на митній території України. Об'єктом обкладення акцизним збором є митна вартість підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій. Митна вартість товарів та інших предметів визначається згідно зі ст. 16 і 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Організацію обліку при обміні подібними та неподібними активами у сфері ЗЕД можна умовно поділити на дві складові:

Ø визначення доходів від реалізації товарів, робіт (послуг);

Ø визначення балансової вартості отриманих активів (запасів, основних фондів) або витрат (по роботах, послугах).

Сума доходу за бартерним контрактом, згідно з П(С)БО 15 "Дохід" визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню підприємством, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів і їх еквівалентів. Доход не признається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами й іншими активами), подібною за призначенням і що має однакову справедливу вартість. Придбані запаси, згідно з П(С)БО 9 "Запаси" зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їхня справедлива вартість. Різниця між балансовою й справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість може дорівнювати:

Ø  договірній ціні– у випадку продажу продукції (товарів, послуг) за грошові кошти;

Ø звичайній ціні– у випадку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) шляхом здійснення бартерних операцій і при її безкоштовному одержанні.

Подібність запасів визначається виходячи з однакового функціонального призначення відвантаженої та отриманої продукції для даного підприємства й однакової справедливої вартості.

Бартерні операції у бухгалтерському обліку не спричинюють виникнення курсових різниць.

Бартерні операції відображаються в бухгалтерському обліку так само, як і авансовані поставки: заключна бартерна операція відображається не за валютним курсом, що діяв на момент її проведення, а за курсом, що діяв на момент здійснення першої операції. На рахунках 632 і 362 необхідно розподілити монетарну і немонетарну заборгованість:

–  3621 "Грошові розрахунки з іноземними покупцями";

–  3622 "Розрахунки з іноземними покупцями за бартерними угодами";

–  6321 "Грошові розрахунки з іноземними постачальниками";

– 6322 "Розрахунки з іноземними постачальниками за бартерними угодами".

Згідно з Законом про бартер можливі три схеми здійснення бартерних операцій, коли:

Ø експортна й імпортна частини здійснюються у негрошовій формі;

Ø експортна частина здійснюється у негрошовій формі, а імпортна – частково у негрошовій, а частково у грошовій формі;

Ø імпортна частина здійснюється у негрошовій формі, а експортна – частково у негрошовій, а частково у грошовій формі.

Обмін об’єктів основних засобів на матеріали. При здійсненні таких операцій слід пам’ятати, що:

Ø при експорті товарів (робіт, послуг) за бартерним контрактом сума ПДВ, яку сплатили при отриманні товарів не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається у склад валових витрат. А оскільки основні засоби виступають у цьому випадку товаром, то слід коригувати ПДВ. На цю ж суму треба збільшити балансову вартість групи 2 (на відміну від запасів, коли сума ПДВ включалася у склад валових витрат.

Ø якщо об’єкт основних засобів відноситься до 2 групи, то балансова вартість цієї групи зменшиться на продажну вартість об’єктів.

Зміст і структура зовнішньоекономічного договору (контракту)

та його значення в урегулюванні взаємних зобов'язань

Питання щодо форми, порядку укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють наступні основні законодавчі та інші нормативні акти України:

• Господарський кодекс України;

• Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р.;

• Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21.06.95 р. № 444.

У міжнародній комерційній практиці існують різноманітні угоди, їхній зміст залежить від операції, яку мають намір здійснити контрагенти. Не дивлячись на різноманітність таких угод, в основі кожної з них лежать положення класичного договору купівлі-продажу.

В міжнародній комерційній практиці договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі між суб’єктами діяльності називається контрактом (Додаток А1). Він включає в себе угоду про виникнення договірного зобов'язання між контрагентами, має певну форму і представляє собою комерційний документ, в якому міститься письмова домовленість сторін про поставку товару, порядок передачі права власності, а також права й обов'язків сторін з виконання угоди. Основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших видів договорів полягає в обов'язковій умові про перехід права власності на товар від продавця до покупця. В інших видах договорів немає умови про перехід права власності на товар.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту), згідно з ч. 3 ст. 6 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкту цього виду діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Форма зовнішньоекономічного договору. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не визнає за суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності права самостійно визначати форму й порядок підписання зовнішньоекономічного договору, а покладає на них обов’язок керуватися вимогами законів або міжнародних договорів України.

Порядок підписання зовнішньоекономічного договору залежить від того, хто є його стороною – юридична або фізична особа. Якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен підпис тільки цієї особи. Від імені юридичних осіб зовнішньоекономічний договір підписують одна особа, повноваження якої на укладення договору мають випливати з довіреності, установчих документів, договорів та інших підстав, що не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Форма й зміст зовнішньоекономічного договору в значній мірі визначається тими функціями, які він виконує. Основна з них регулююча, оскільки він регулює економічні відносини між сторонами. Регулююча функція діє через умови, за якими досягнута угода.

З точки зору обов’язковості умови контракту діляться на обов'язкові й додаткові. До обов'язкових умов відносяться: найменування сторін-учасників операції; предмет контракту; базисні умови постачання; ціна; кількість і якість товару; умови платежу; санкції й рекламації; юридичні адреси і підписи сторін.

До додаткових умов відносяться: умови здачі-приймання товару, (робіт, послуг); страховка; відвантажувальні документи; упаковка й маркірування; гарантії; форс-мажорні обставини; арбітраж; інші умови. З точки зору універсальності умови контракту діляться на універсальні (типові) й індивідуальні.

До універсальних умов відносяться: формулювання преамбули; умови здачі-приймання товарів (робіт, послуг); базисні умови постачання; умови платежу; упаковка й маркування; гарантії; санкції й рекламації; форс-мажорні обставини; арбітраж.

Індивідуальні умови включають у себе: найменування сторін-учасників операції; предмет контракту; якість і кількість товару; ціна; терміни постачання; юридичні адреси і підписи сторін.

 Наявність вказаних умов обов'язкова. Після вступної частини договору слідує безпосередній виклад умов зовнішньоторговельної операції, які відбиваються у відповідних розділах. Кількість розділів договору залежить від характеру товару і договірних умов. Згідно з Положенням зовнішньоекономічний договір обов’язково повинен містити 13 істотних умов, які складають його зміст.

Зміст зовнішньоекономічного договору. Зовнішньоекономічний договір обов’язково повинен містити наступні розділи: 1.Назва договору, дата та місце його укладення. 2.Преамбула. 3. Предмет договору. 4. Кількість та якість товару.5. Базисні умови поставок товарів (прийому/здачі виконаних робіт або наданих послуг). 6. Ціна та загальна вартість договору.7. Умови платежів.8. Умови здачі-приймання товару (робіт, послуг).9. Упаковка та маркування. 10. Форс-мажорні обставини. 11. Порядок застосування санкцій та рекламацій. 12. Порядок урегулювання суперечок. 13. Заключна частина договору.

2.2. Порядок реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Згідно з вказаними документами обов'язковій реєстрації підлягають договори, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є:

• товари, відносини з реекспорту яких регулюється чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

• товари походженням з України, відносно яких:

 - міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;          

 - здійснюються антидемпінгові процедури;

 - імпорт яких в інші держави квотується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угрупувань, митних союзів;

- експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій або операцій зустрічною торгівлею.

Облік контрактів, їхня реєстрація, оформлення і видача реєстраційних карток здійснюється у Міністерстві економіки України, Управлінням контрактного обліку і нетарифного регулювання, Управлінням із питань інвестиційної співпраці і валютного регулювання, Головним управлінням експортного контролю, Управлінням правового забезпечення (із залученням експертів Держзовнішінформу) у межах наданих їм повноважень, коли облікова вартість зовнішньоекономічного договору (контракту) перевищує 3 млн. дол. США.

Для реєстрації зовнішньоекономічного договору суб'єкт, що є стороною контракту, додає такі документи:

• заяву в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницької діяльності заявника за підписом його керівника;

• інформаційну картку зовнішньоекономічного договору за формою відповідно до вимог наказу;

• оригінал зовнішньоекономічного договору з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є частинами контракту, та його копію, засвідчену в установленому порядку;

• копію свідчення про державну реєстрацію, завірену керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• копію витягу з торгового, банківського або судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб'єкта засвідчену керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України (надається тільки у разі попереднього постачання товару);

• документ про сплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору;

• оригінали договорів: доручень, комісії, агентських, спільної діяльності та співпраці, консигнації, дилерських, дистрибуторських, оренди, найму, лізингу, зберігання та їхні копії, засвідчені у зазначеному порядку для посередницьких організацій, що здійснюють експортно-імпортні операції для іншого суб'єкта.

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів здійснюється у термін не більше як сім робочих днів із дати подання вказаних документів. Документом, що підтверджує реєстрацію зовнішньоекономічного договору, є відповідна картка, яка видається у двох примірниках: перший для митних органів, а другий залишається у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору встановленої форми є основою для митного оформлення товарів. Для товарів, які не входять у перелік, вказана реєстрація не потрібна.

Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного договору до кінця поточного календарного року і втрачає силу після здійснення митного оформлення товарів, які експортуються, в повному об'ємі, передбаченому договором. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору може бути достроково втратити силу до кінця поточного року у разі відповідного представлення МЕУ в Державну митну службу України.

2.3. Використання міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)

Міжнародна торгова практика виробила різні типи базисних умов постачання товарів, що враховують так чи інакше транспортний чинник у зовнішньоторгівельній ціні.

"Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати з транспортування та інші витрати у ціну товару чи ні.

Суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовують Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів із метою однакового тлумачення комерційних термінів учасників відносин "ІНКОТЕРМС" випуску 2000 р. або "Інкотермс–90".

У правилах "Інкотермс" взаємні зобов’язання продавця й покупця, які об’єднані в десять розділів, міститься 13 термінів, об'єднаних у чотири групи. У кожному з них зобов’язанням продавця відповідають зобов’язанням покупця. До розділів, що охоплюють позицію відповідно продавця або покупця, входять такі: надання товару відповідно до договору (сплата ціни); ліцензії, дозволи й формальності; договір перевезення й страхування; постачання (прийняття постачання); перехід ризику; повідомлення покупця (продавця); розподіл прибутків; доказ постачання, транспортний документ або відповідна інформація через ЕОМ; перевірка товару, упакування, маркування; інші зобов'язання.

Базисні умови визначають:

• транспортні умови: хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів обраним видом транспортного засобу на всьому шляху його слідування від продавця до покупця;

• умови з оформлення документів;

• умови здачі-приймання товарів.

Усі умови постачання, що входять в "Інкотермс", можна розділити на 4 групи, починаючи з умов, за якими практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуючи тими, за якими усі витрати й ризики несе продавець.

Перша група (Е–умова) під назвою "Франко-завод", "Франко-підприємство" передбачає покладання обов'язків на продавця з відпустки товару покупцеві безпосередньо на своєму складі. З моменту передачі товарів покупцеві переходить ризик випадкового знищення товару і він несе всі витрати, пов'язанні з їхнім перевезенням: навантаження, транспортування, страхування товару, здійснює декларування зазначених товарів на митниці, оплачує мита.

Друга група (F–умови) – передбачає виконання зобов'язань і відповідальність продавця до моменту передачі вантажу транспортним коштам, вказаним покупцем, і передачі товару основному перевізнику. Основний вигляд транспорту оплачується покупцем. В умовах групи F не зазначено точного опису процедури здачі-прийманнятовару. Тому при укладанні контракту слід як найдетальніше відображати процедуру передачі товару з метою запобігання непорозумінь. Ця група має наступні різновиди:

FCA – "Франко-перевізник", "Франко вагон/платформа", "Франко/місто";

FAS (ФАС) – "Франко вздовж борта/судна", "Франко-борт/порт відвантаження"; FOB (ФОБ) – "Франко-борт".

Третя група (С–умови) передбачає виконання зобов'язань продавцем з постачання товару за свій рахунок у порт призначення, визначеного покупцем. При цьому продавець не несе відповідальності за втрати й пошкодження вантажу, та інші додаткові витрати після передачі вантажу основному перевізнику. За умовами цієї групи слід чітко розмежувати пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо зважити на додаткові зобов'язання, які можуть змінити суті умови, але звести їх нанівець. Ця група має також декілька різновидів, у т. ч.:

CFR (СФР) – "Вартість і фрахт";

CIF (СИФ) – "Вартість, страховка й фрахт" (порт призначення вказаний);

СРТ (СПТ) – "Перевезення оплачене до…" (місце призначення указано);

CIP /СІП) – "Перевезення й страховка оплачені до…" (місце призначення указано).

У четверту групу (D–умови) входять умови, за якими продавець повністю бере на себе всі ризики і несе всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу в порт призначення. Ця група складається з наступних різновидів умов:

DЕС (ДЕС) – "Постачання франко-судно", "Постачання франко /міста", /місце призначення вказане);

DEQ (ДЕК) – "Постачання фрахт-причал" (мито сплачено);

DAF (ДАФ) – "Постачання франко-кордон" (місце призначення вказане);

DDU /ДДУ) – "Постачання, мито не сплачене" (місце призначення вказане);

DDP (ДДП) – "Поставлено, мито сплачене" (місце призначення вказане).

Від базисних умов контракту залежать міра ризику з відшкодування вартості втрат вантажу або порушення його якості, а також величина витрат, пов'язаних із доставкою товару від продавця до покупця, митних зборів, податків, і в кінцевому результаті – розмір ціни на цей товар.

Характеризуючи обов'язки продавця залежно від базисних умов постачання, їх можна класифікувати таким чином: група Е – відпустка товару; група F – передача основному перевізнику, основні витрати з перевезення не оплачені; група С – передача основному перевізнику, основні витрати з перевезення оплачені; група D – постачання товару.

Група Е і група F відрізняються обов'язками продавця з доставки товару. Групи С і D у цьому відношенні однакові: продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати з транспортування вантажу. Відмінність цих груп між собою – у відповідальності за ризик загибелі або пошкодження вантажу. У групі С – ця відповідальність на покупці, у групі D – на продавці.

Якщо в контексті є пункти, що суперечать умовам "Інкотермс", то ці пункти мають більшу юридичну силу, оскільки тоді умови "Інкотермс" втрачають цінність.