Регулювання конфл. не насильницькими методами

До розв’яз. конфл. ненасильн. методами належить:

· Уникнення (псих. некомфортна для обох конфліктів)

· Арбітраж(зберіг. поділ на виграш-програш, що призводить до перемоги тільки 1 учасника). Викор. нейтрального слухача. Може бути рекомендаційний арбітраж. Арбітрам надається рекоменд., але вони самі вирішують, приймати його чині.

Арбітраж остаточної позиції – 2 сторони пропонують 2 ідеї вирішення ситуації арбітру і він сам обирає потрібний варіант.

Обмежений арбітраж – обговорений мінімум переваг, які хочуть зберегти сторони.

Посередницький арбітраж – арбітр виконує функції фасилітатора.

Арбітраж як Третейський суд – прямує в сторону суду.

Діалог – це метод взаємодії з конфліктологом і конфліктантом.

Алгоритм вирішення конфлікту через діалог:

1) Визначення учасників конфлікту.

2) Визначення потреб, які не були задоволені і спричинили конфлікт.

3) Діагноз-прогноз- терапія; Можемо робити і терапію минулого.

4) Використання виходу з ситуації.

5) Втілення в реальному часі.

Метод трансент – в осн. методу лежить поняття «насильство» при чому воно проявл. у вигляді ПСФМ –синдрому (проникнення –сигментація – фрагментація – маргіналізація).

Проникненн я – позиція тих, хто займ. елітарне полож. впливає на думки громадян. Передача агресії від вищих до нищих щаблів.

Сигментація – часткове надання інф. с-ву(від влади до народу).

Фрагментація – обмеження можливості спілкування в середині групи(розподіляй і володарюй).

Маргіналізація – створення таких цільових груп, які тим чи ін. чином віддалені від суспільства.

Транцент – це по суті діалог, але без залучення третьої сторони.

Велика увага над. після конфліктній стадії, коли ми вже досягнули домовленостей.

Форми примирення:

1. Відшкодування, але обов’язково справедливе і симетричне.

2. Вибачення (публічне), вибач. Повинні перші особи д-ви(симетричне).

3. Прощення визнання провини.

4. Покарання винних (суд).

5. Спільне переживання спільних історичних подій.

6. Спільна скорбота (покладання квітів до пам’ятників жертвам агресії).

7. Спільна реконструкція.

Найгірше – виявлення і ліквідація причин конфлікту.

 

Тема 5: Переговори, як метод регулювання конфлікту.

1. Поняття, види та ф-ції переговорів.

2. Структура переговорів.

3. Стратегія і тактика учасників переговорного процесу.

4. Заключний етап переговорів: аналіз і оцінка переговорів.

Поняття, види та ф-ції переговорів.

Переговори – спосіб колективного вирішення певної проблеми.

Переговори конфліктів – це метод регулювання конфліктів.

Переговори так чи інакше  містять елементи суперництва, але одночасно поєднують у собі і співпрацю. Для переговорів потрібні як мінімум 2 сторони.

Види:

1. За кількістю учасників: Двосторонні; багатосторонні (з посередником чи без).

2. За сферою використання: Ділові; Політичні.

3. За цілями: про продовження діючих умов; про нормалізацію відносин; Про перерозподіл(ресурси, територія); про заміну чи створення нових умов; про досягнення побічних ефектів.

Функції переговорів:

· Інформаційна(учасники обмін. інформ).

· Комунікаційна (встановлення взаємовідносин).

· Координаційна(налагодження взаємодії).

· Регуляційна (контроль за виконанням досягнутих домовленостей)

· Ф-ція відвернення уваги.

· Іміджева(коли переговори як спосіб попіаритися).

· Ф-ція затягування(замороження конфл. на певний період).

В залежності від намірів сторін переговори можуть бути: конфронтаційними, партнерськими.

У результаті перегов. може бути досягнене спільне рішення:

Ø Асиметричне(коли 1 з сторін отримує більше).

Ø Симетричне-компромісне (обидві сторони відмов. Від частини презентацій).

Ø Симетричне-консенсусне.

Структура переговорів.

Структура переговорів скл.з:

- Підготовка до переговорів (усвід. Сторонами своїх власних інтересів, висунення ініціативи проведення переговорів). Включ 2 аспекти: а) організаційний(формальна строна переговорів); б) змістовий (аналіз потреб, інтересів, форм. за концепції переговорів).

Можуть викор. додадкові методики:

- Переговори:

· Змістовий

· Ритуальний аспект (викон. сторонами таких дій. які не несуть певної інформ; але важливі для встановлення контакту: привітання, прощання, кокус, світські бесіди.

Змістова включ. 3 етапи:

- Уточнення інтересів, концепцій, позицій;

- Обговорення, аргументація;

- Уточнення позицій і узгодж. Рішення.

Зазвичай заверш. підпис. певних домовленостей.