Тема 1. Міжнародні комерційні операції: суть і їх види

Тема 1. Міжнародні комерційні операції: суть і їх види

1. Понятійний апарат дисципліни «Міжнародна комерційна справа»

2. Види міжнародних комерційних операцій

3. Методи здійснення міжнародних комерційних операцій

Понятійний апарат дисципліни «Міжнародна комерційна справа»

Міжнародна комерційна справа - це система конкретних теоретичних і професійних знань і навиків, якими повинен володіти фахівець з міжнародного бізнесу.

Міжнародна комерційна діяльність як вид управлінської діяльності передбачає наявність суб'єктів і об'єктів.

Суб'єктами міжнародної комерційної діяльності є фірми, союзи підприємців, державні організації і відомства, міжнародні органи системи ООН (ПРООН, ЮНІДО, ЕЕК ООН і ін.), інші економічні організації (МТП, СОТ, і ін.). Основними суб’єктами міжнародної комерційної діяльності в сучасних умовах стали транснаціональні корпорації, які визначають характер і принципи цієї діяльності в цілому на світовому ринку.

Об’єктами - виступають матеріальні процеси, які проявляють себе при здійсненні обміну товарами, послугами, капіталом і результатами виробничого та науково-технічного співробітництва.

 

Міжнародні комерційні операції - це міжнародні господарські, торгово-політичні операції, які охоплюють міжнародний обмін товарами, капіталом та робочою силою, міжнародну спеціалізацію та кооперацію виробництва, надання послуг, спільну підприємницьку діяльність, науково-технічне співробітництво та надання економічної допомоги.

Вони обслуговують обмін матеріальними цінностями (у формі товару) і (або) послугами на світовому ринку. Для здійснення такого обміну потрібне виконання певних взаємозв'язаних дій (пошук покупця, висновок з ним операції, виконання договірних зобов'язань), що мають комерційний характер. Але до міжнародних відносяться комерційні операції, контрагенти яких знаходяться в різних країнах. Необхідна умова міжнародних комерційних операцій – їх фіксація митною статистикою. Якщо яка-небудь фірма укладає контракт з представництвом іншої фірми, яка знаходиться в країні першої, то дана операція не є міжнародною.

В міжнародній комерційній практиці під експортом та імпортом розуміють лише ті операції, які виконуються на основі міжнародних торгових угод - контрактів купівлі-продажу товарів. Поставки у вигляді допомоги, подарунків та інші, які здійснюються на доброчинній основі, у вартість експорту і імпорту не включаються.

 

Методи здійснення міжнародних комерційних операцій

Список літератури

1. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. – М.:

ЮНИТИ, 2001.

2. Герчикова И.Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики. – М.: «Консалтбанкир», 2002.

3. Выход предприятия на внешний рынок: Учебное пособие /Под ред. Н.Л.Шлык. – Хабаровск: РИЦ ХГАЭП, 2001.

 

Тема 2/ Експортно-імпортні операції

1. Зміст експортно-імпортних операцій

2.  Операції купівлі-продажу

3.  Товаробмінні операції.

 

 

Операції купівлі-продажу.

      Під експортно-імпортними операціями розуміють міжнародну комерційну діяльність, пов’язану з купівлею-продажем товарів, які мають матеріально-речову форму. Вона вважається виконаною, якщо товар пропущено через державний кордон країни контрагента, що можливе лише після виконання митних формальностей і процедур.

Основними формами здійснення експортно-імпортних операцій (зовнішньоторгових операцій) є угоди по реалізації готових виробів та угоди по реалізації продукції у розібраному вигляді.

Міжнародна торгівля готовою продукцією здійснюється на основі міжнародних контрактів купівлі-продажу товару або через торгових посередників. Основними проблемами при цьому є визначення ринкової ніші для товару, а також забезпечення відповідного рівня конкурентоздатності товару.

Проблема конкурентоздатності може вирішуватися по 3-х напрямах:

- використання передових технологій, високоякісної сировини та здешевлення виробництва;

- шляхом введення відкритої або прихованої цінової війни. Відкрита цінова війна передбачає зниження роздрібної ціни до рівня, який є нижчим, ніж у конкурентів. Прихована цінова війна передбачає підвищення якості товару, яеий продається по станих цінах (або надання пільг покупцям при покупці товару);

- підвищення конкурентоздатності товару шляхом:

а) залучення іноземного партнера для промислової доробки товару, його упаковки та розфасовки з метою доведення до вимог зарубіжного ринку;

б) скорочення часу доставки товару до покупця;

в) кращого вивчення умов зарубіжного ринку та тенденцій його розвитку;

г) організації більш ефективного до- і післяпродажного сервісного обслуговування.

    Торгівля товарами у розібраному вигляді являє собою поставку іноземному партнерові всіх складових частин виробу, який забезпечує його зборку та реалізацію.

Торгівля продукцією у розібраному вигляді використовується у таких випадках:

· при введені урядових обмежень чи прямих заборон на ввіз(вивіз) готового виробу;

· при зменшенні собівартості виробництва за рахунок дешевої робочої сили та нижчих ставках оподаткування результатів господарської діяльності;

· в залежності від ситуації на підприємстві-постачальнику (при браку коштів для розробки нового товару, при переході на виробництво нового товару, при проблемах зі збутом товару, для розширення сегменту ринку покупців).

Використання даної форми торгівлі накладає ряд обмежень на процес організації виробництва:

- виріб повинен бути поділений на такі складові, зборка яких не вимагає висококваліфікованої робочої сили та високоточного обладнання (це робить можливим та ефективним використання партнерів, які знаходяться в слаборозвинутих країнах і де є надлишок робочої сили. Низька кваліфікація робітників не впливає на кінцеву якість готового виробу. При цьому собівартість буде нижчою;

- різниця в заробітній платі та в податках не повинна перевищувати додаткові витрати на транспортування та утворення складських запасів запчастин (в іншому випадку собівартість виробництва зросте, що вплине на рівень конкурентоздатності товару).

Різновидністю даної форми торгівлі є «прогресивна зборка». Угоди про прогресивну зборку передбачають:

· продаж технічної та технологічної документації на повний цикл виробництва товару;

· продаж ліцензії чи патенту, ноу-хау та інформації;

· поставку запасних частин та деталей;

· передачу та рекомендування постачальників;

· продаж по пільговим цінам необхідного обладнання, яке було у використанні;

· навчання персоналу;

· консультування.

Тобто, суть її полягає в тому, що фірма-виробник продає фірмі-зборщику всю технологічну, технічну документацію, ноу-хау та ліцензію, іншу необхідну інформацію на повний цикл виробництва товару. Фірма-зборщик з часом організовує в себе незалежний від виробника повний повний виробничий цикл. За додаткову оплату по угоді може передбачатись поставка обладнання, яке було у користуванні, за зниженими цінами, навчання персоналу, консультування та обмін спеціалістами.

 

Товаробмінні операції.

Зустрічна торгівля зараз перетворилась у одни з найважливіших інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння економічному та виробничо-технічному співробітництву між країнами, стабілізації та впорядкування міжнародних розрахунків.

Широке поширення міжнародних товарообмінних операцій зумовлює певні їх особливості. Ці особливості в значній мірі визначаються:

· специфікою торгово-політичних режимів різних країн та регіональних угруповань;

· станом платіжних балансів окремих країн;

· браком чи відсутністю конвертованої валюти;

· існуванням в більшості країн системи державного контролю за зовнішньоторговими операціями, включаючи державну монополію на зовнішню торгівлю та здійснення валютних операцій;

· інфляційні процеси;

· нестабільність міжнародної валютно-кредитної системи і системи міжнародних розрахунків;

· компьютеризація торгових операцій.

    Важливою перевагою товарообмінних операцій є їх гнучкість, яка дозволяє контагентам пристосовуватися до швидкозмінних умов на світових ринках. Ця гнучкість проявляється в тому, що дає можливість окремим країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходоти на нетрадиційні ринки збуту, включаючи важкодоступні ринки розвинутих країн, створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжнародного обміну товарами та послугами.

    Особливістю міжнародних зустрічних операцій, яку б форму вони не набирали, є увязка експорту з зустрічними закупками товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, та навпаки. Такі міжнародні операції, об’єднані одним принципом - компенсацією, набувають різної форми, відрізняються технологією їх здійснення, що обумовлено різними цілями та характером цих операцій.

    Можно впевнено зробити висновок про те, що з розвитком зустрічної торгівлі появився новий економічний механізм міжнародного товарообміну, який включає в себе нові форми, методи, технології здійснення міжнародних комерційних операцій. Основу цього механізму склали відомі в комерційній практиці угоди між розвинутими країнами та країнами, які розвиваються, типу «про розподіл продукції», «розвиток-імпорт», про будівництво промисловиї об’єктів «під ключ» з цільовим кредитуванням, а також операції, які реалізуються в рамках угод про спеціалізацію та кооперацію виробництва, про будівництво промислових об’єктів, про виробниче співробітництво між фірмами розвинутих країн і відповідними організаціями інших держав.

    Експерти ООН виділяють три основних види міжнародних товарообмінних операцій: бартерні угоди, торгові компенсаційні угоди, промислові компенсаційні угоди. При цьому під промисловою компенсаційною угодою розуміють угоду, при якій одна сторона здійснює поставку іншій стороні товарів, послуг і (чи) технології, які використовуються нею для створення нових виробничих потужностей. Дані поставки відшкодовуються шляхом поставки товарів, які вироблені на створених потужностях (чи інших товарів, вироблених третьою стороною в даній країні).В торогвій компесаційній угоді переважно відсутні подібні взаємовідносини між взаємними конкретними діями обох сторін.

При класифікації міжнародних зустрічних операцій необхідно враховувати організаційно-правову основу їх здійснення та принцип компенсації. При такому підході можна виділити три види міжнародних зустрічних операцій:

1. товарообмінні і компенсаційні угоди на безвалютній основі

2. компенсаційні угоди на комерційній основі

3. компенсаційні угоди на основі договорів про промислове співробітництво.

Документарний акредитив.

Документарний акредитив - це метод платежу в мiжнароднiй торгiвлi, який є цiлком безпечним для експортера, при умовi, що вiн буде дотримуватись деяких строкiв та умов. Це найбiльша перевага документарного акредитива. В той же час, документарний акредитив є методом отримання в банку короткострокового фiнансування для робочого капiталу, оскiльки банк може погодитись зарахувати або купити перевiдний вексель. Отже, документарний акредитив вигiдний як для експортера, так i для iмпортера по тiй причинi що:

а) експортер негайно отримує суму, призначену йому, замiсть очiкування закiнчення кредитного перiоду, дозволеного покупцевi;

б) покупець може отримати тимчасовий кредит до того, як йому необхiдно буде заплатити за товар.

Таким чином, документарний акредитив має подвiйну функцiю: метод платежу з одного боку та метод фiнансування робочого капiталу - з iншого боку.

Визначимо переваги для експортера та переваги i недолiки акредитиву для iмпортера:

Переваги для експортера:

а) існує лише незначний ризик неплатежу або його взагалi не має;

б) якщо акредитив пiдтверджений, то добавляється гарантiя платежу вiд другого банку;

в) платiж може бути виконаний через банк в країнi експортера;

г) існує строгий комплекс мiжнародних правил для документарних акредитивів.

Переваги для iмпортера:

а)імпортер може отримати допомогу i пораду банку-емiтента при визначеннi комплексу документiв, якi повиннi бути представленi по умовах акредитиву;

б)експортер не отримає оплати до тих пiр,поки не представить документiв, вказаних в акредитивi;

в) імпортер може отримати тривалiший перiод кредиту у випадку акредитиву, нiж при менш безпечному методi платежу для експортера;

г)імпортер може наполягати на вiдвантаженнi товарiв протягом розумного перiоду часу, вказуючи перiоди часу в акредитивi банковi.

Недолiки для iмпортера.

а)банки мають справу з документами, а не з товарами. Платiж буде виконано при умовi, що експортер представить документи, незалежно вiд стану самого товару;

б)банк-емiтент зобов'язується виконати платiж, не залежно вiд стану товарiв;

в)якщо банк-емiтент виставляє акредитив, вiн бере на себе обов'язок вiд іменi клiєнта i може позбавити його iнших можливостей отримати позики;

г)частосаме iмпортеру доводиться оплачувати витрати та комiсiю на акредитив, хоча вiн може вимагати вiд експортера, щоб вiн взяв на себе частину витрат, або всi витрати.

 

Документарне iнкасо

Послуга по iнкасуванню, що пропонується банком, представляє собою засiб, завдяки якому експортер в однiй країнi може отримати платiж в iншiй країнi. Iншими словами, iнкасо - це отримання, передача i пред'явлення для оплати векселя, тратти, чека або iншого документу iнкасуючим банкiром для клiєнта i направлення грошових засобiв за рахунок цього клієнта.

Будучи компромiсним, документарне iнкасо не є iдеальним нi для експортера, нi для імпортера, але його можна застосувати до основних вимог в багатьох випадках.

               Переваги iнкасування для експортера:

     а) представляючий банк може мати великий вплив на покупця, а це дає бiльшу гарантiю в отриманнi платежу;

  б) експортер може мати можливiсть отримати негайне фiнансування, використовуючи перевiдний вексель, шляхом його облiку або отримавши банкiвський аванс пiд забезпечення у вигляді цього векселя;

     в) iнкасування дешевше, нiж акредитив;

    г) при документарному iнкасо експортер може контролювати товар, поки покупець не акцептує вексель Д/П;

     д) перевiдний вексель пiсля акцепту i простий вексель пiсля випуску i доставки є обов'язковими для трассата. Термiновi перевiднi i простi векселi тому є певною формою гарантiї для експортера.

              Переваги для iмпортера:

     а) при чистому iнкасо покупець може отримати товари до того, як вiн за них заплатить;

     б) при документарному інкасо товари перед вiдвантаженням мають бути перевiренi незацiкавленою особою, тому перед акцептом або оплатою векселя в інкасуванні повинен бути вказаний сертифiкат перевiрки третьої сторони.(Однак при інкасо Д/П покупець може отримати вимогу оплатити товари до того, як вони будуть доставленi в його країну).

     в) при інкасо Д/А покупцевi вiд експортера надається кредит по термiнових векселях.

               Недолiки інкасування для експортера:

     а) покупець може вiдмовитись оплатити або акцептувати вексель, тодi продавець вимушений або вiдмовитись вiд партiї, або складувати товари, або вiдправити їх назад;

     б) пересилка документiв є тривалою i експортер може довго очiкувати платiж. Додаткова затримка може бути викликана тим, що в деяких країнах прийняти затримувати представлення документiв до платежу чи акцепту, поки товари не будуть доставленi в країну;

     в) при виникненнi затримок i труднощiв (наприклад, при складуваннi товарiв в порту призначення, поки покупець прийме доставку) витрати несе експортер;

     г) експортер надає кредит по термiнових векселях i тому повинен фiнансувати робочий капiтал, тобто дебiторiв;

                 Недолiк iнкасування для iмпортера:

- проти iмпортера можуть початись юридичнi дiї у випадку вiдмови вiд акцептованого векселя (незалежно вiд стану товарiв), а це може серйозно зашкодити його фiнансовiй репутацiї.

 

     Заключення спеціальних угод з банком

дозволяє останньому від імені клієнта слідкувати за своєчасністю здійснення платежів та розрахунків і у випадку їх затримки вимагати від боржника оплати поставленого товару чи надання інших пільг клієнтові.

 

       Використання певних методів платежу та розрахунку дозволяє значно знизити ризик неоплати чи затримки платежу. Зокрема: крім перелічених вище, авансовий платіж, оплата після відвантаження чи розрахунки чеками, акцептованими векселями і т.п.

 

            РИЗИК БРАКУ ФIНАНСУВАННЯ

Експортер може мати труднощi, пов’язанi з нестачею готiвки, якщо вiн захоче розширити свою зарубiжну торгiвлю, вiн буде зобов’язаний представити тривалий кредит покупцевi. Перiод часу мiж витратами i грошовими надходженнями в мiжнароднiй торгiвлi довший, нiж у внутрiшнiй, тому експортеровi буде потрiбне додаткове фiнансування для покриття своїх потреб в оборотному капiталi. Аналогічна проблема може виникати і для імпортера у випадку браку коштів для придбання потрібного товару.

Ризик неплатiжездатностi iноземних дебiторiв в мiжнароднiй практицi може також виникати в результатi:

Юридично пiдтверджену неплатiжеспроможнiсть, коли: оголощено банкрутство дебiтора або вiдмовлено в оголошеннi банкрутства через вiдсутнiсть у нього майна; дебiтор затримав оплату i звернувся до всiх або бiльшостi кредиторiв про пiльгу, а пiсля цього вже через суд чи без нього погасив усю заборгованiсть; в результатi дiй страхувальника-кредитора не вдалося задовольнити його вимог через вiдсутнiсть майна у дебiтора.

Фактичну неплатоспроможнiсть дебiтора,коли судовий позов до боржника безсенсовний з причин вiдсутностi у нього майна i коштiв.

Припущальну, котра полягає в ухиленнi боржника вiд оплати. Боржник лише створює видимiсть платоспроможностi, але уже перевищив передбачений договором термiн каренцiї, котрий може тривати вiд 6 до 12 мiсяцiв.

Спецiалiсти вiдмiчають такi причини обвального банкрутства пiдприємцiв i настання неплатоспроможностi:

· невигiдна конюктурна ситуацiя: усi фази економiчного спаду починаються з реформ валют, що сприяє зростанню неплатiжеспроможностi;

· брак власних обiгових коштiв;

· спадаюча процентна ставка;

· помилки в управлiннi, що пояснюється складнiстю сучасного менеджменту;

· зростаюча внутрiгалузева i мiжгалузева конкуренцiя конкуренцiя, стагнацiя потреб, споживання i зменшення доходiв споживачiв.

У практицi нiмецького господарювання бiльше 70% усiх пiдприємцiв змушенi брати збитки на себе. При цьому, щоб перекрити збитки, наприклад у розмiрi 20 тис. марок пiдприємцю необхiдно забезпечити додатковий виробничий обiг в обсязi до 500 тис. марок.

Порявнiльний аналiз банкрутств свiдчить, що ризик неплатоспроможностi початково, iз зростанням пiдприємства, збiльшується, однак вже при 200 працюючих, легко зменшується i тiльки при бiльш як 500 працюючих - знову зростає.

Причини настання неплатоспроможностi клiєнта можуть бути торгового i неторгового характеру. У звязку з цим, загальний ризик неплатiжеспроможностi розглядається як синтез торгових i неторгових ризикiв. Сферу неторгових ризикiв складають: ризики полiтичнi; ризики природничi (катастрофи); ризики економiчнi. Причини виникнення полiтичних ризикiв неплатiжеспроможностi складають такi ситуацiї: вiйни, повстання, революцiї; страйки, розрухи, злiсне хулiганське пошкодження предмету страхування третiми особами; конфiскацiя, нацiоналiзацiя, перейняття права власностi; введення iмпортних чи експортних обмежень; лiквiдацiя ранiше виданих дозволiв чи лiцензiй; введення загального мораторiю на платежi; введення валютних обмежень, котрi утруднюють отримання належних кредитору сум. До виникнення економiчних ризикiв спричиняютья також непередбаченi пiдвищення цiн, волокита з погашенням кредиту, а також знецiнення валюти i коливання їх курсiв. Зростання ризику, пов'язаного з загальною нестабiльнiстю горошового оббiгу, фрахтового ринку, митно-тарифної полiтики країн i т.п., спричинив рiст облiкового проценту (перевищує офiцiйну облiкову ставку на 1 процент). Крiм цього появилась нова величина - вартiсть страхування вiд зростаючого ризику. Рiст вартостi позичкового капiталу привiв до зростання цiн на iмпортнi та експортнi товари (оскiльки експортер прагне перенести додатковi витрати на iмпортера).

 

       МЕТОДИ ФIНАНСУВАННЯ ЕКСПОРТУ\IМПОРТУ

 

Може бути:

- короткостроковим;

- середньостроковим;

- довгостроковим.

 

1. Короткострокове (оборотний капiтал)

а)традицiйнi методи банкiвського фiнансування:

  - незабезпечений стерлiнговий овердрафт

  - незабезпечений овердрафт у iноземнiй валютi

  - аванси пiд iнкасо

  - облiк та покупка векселiв\чекiв банком

  - послуга по документарному акредитиву

б)нетрадицiйнi методи банкiвського фiнансування:

  - експортний факторинг

  - експортнi торгівцi\доми

  - фінансування через конфiрмацiйнi доми

2. Середньострокове

а) - фiнансування кредиту постачальнику, гарантоване урядом

   - позика у фунтах стерлiнгiв

   - позика у валютi

б) - форфейтинг

   - лізинг чи покупка в розстрочку

   - мiжнароднi кредитнi союзи

   - зустрiчна торгівля

3. Довгострокове

а) - випуски єврооблiгацiй

   - фiнансування кредиту покупцю, гарантоване урядом

б) - випуск акцiй.

 

Овердрафт.

Овердрафт - короткотермiновий кредит, до 10 днiв, який надається банком надiйному клiєнтовi понад залишок на поточному рахунку в межах ранiше обумовленої суми. Але, якщо експортер вже досягнув лiмiту овердрафту i бiльше не має забезпечення, щоб запропонувати пiд позику, то банк може вiдмовити йому у фiнансуваннi.

 

Аванс пiд інкасо.

Коли експортер просить банк провести інкасо вiд його iменi, то банк може надати йому аванс пiд інкасо, тобто пiд забезпечення у формi самого неакцептованого векселя або чеку в нацiо- нальнiй валютi. Сума авансу може складати 80%-90% вiд вартостi інкасо, тобто номiнальної вартостi векселiв i чекiв. Банки надають такi аванси тiльки надiйним iноземним покупцям, наприклад, постiйним клiєнтам експортера. Банк вимагає заставний лист вiд експортера, якщо ж експортний кредит застрахований, банк може попросити продавця передати йому права по цьому полiсу, так що у випадку вiдмови покупця вiд платежу по ризиках, покритих цим полісом, страхувальник повинен заплатити цей платiж банку. Якщо ж експортний кредит незастрахований, то, отримавши заставний лист вiд експортера, банк, хоча й не ставши власником векселя, має право регресу до експортера, якщо покупець не виконав зобов'язань по векселю i вiдмовиться платити.

 

Позики на Євроринку.

Євровалюта - це депозити у вiльноконвертованiй валютi даної країни, помiщенi в банку за межами цiєї країни. Позики у євровалютi здiйснюють банки, в яких знаходяться євровалютнi депозити. Євровалюта, не покидаючи своєї країни знаходиться на рахунках "ностро" в банках iнших країн. Наприклад, долари США зберiгаються в банках США на рахунках "ностро" банкiв Великобританiї, Францiї, Нiмеччини i т.д. Тому позика у євровалютi повинна надаватись iз грошових ресурсiв, що зберiгаються на рахунках "ностро" банку, який надає позику, i платежi по погашенню цiєї позики повиннi поступати на цей рахунок.

           Iснує 4 типи позик у євровалютi:

     а) позика з фiксованою процентною ставкою.може надаватись на строк до двох рокiв, але частiше на короткий час. Процентна ставка при цьому вища вiд Лондонської мiжбанкiвської ставки LIBOR на момент отримання кредиту, i клiєнт знає наперед, якими будуть його процентнi платежi.

     б) ролловернi кредити - ними є бiльшiсть позик в євровалютi. Це є позики, що надаються клiєнтовi на певний строк (можливо на 5 рокiв), але процентна ставка при цьому пiдлягає перегляду через кожнi 3-6 мiсяцiв.

     в) резервнi кредити - послуги по овердрафту в євровалютi, що надаються банками клiєнтам.

     г) синдикативнi кредити або позики - це крупнi позики у євровалютi, якi збираються для конкретного клiєнта синдикатом банкiв i даються, звичайно, на довший строк, нiж iншi позики в євровалютi. Клiєнт звертається в банк за позикою, i, якщо банк не може або не хоче сам надавати клiєнтовi всю позику, вiн може звернутися до iнших банкiв, щоб вони внесли свою частину в позику як члени синдикату.

 

Документарний акредитив.

Крiм функцiї методу платежу документарний акредитив виконує функцiю методу фiнансування для експортер та iмпортера шляхом акцепту або облiку перевiдного векселя. Оскiльки експортер не повинен розраховуватись з банком-емiтентом негайно, то таке фiнансування, надане експортеровi, є також кредитом для покупця, так як банки перекривають "часовий зазор" мiж платежем експортеровi i оплатою зi сторони покупця.

Акцептнi кредитнi лiнiї.

Торговий вiддiл банку, акцептний дiм або iноземний банк можуть запропонувати експортеровi або iмпортеровi акцептну кредитну лiнiю як засiб надання фiнансування. Акцептна кредитна лiнiя - це угода про те, що банк згоден акцептувати векселi, виписанi на нього його клiєнтом, пiд забезпечення у формi торгового векселя. Строк оплати торгового векселя повинен бути ранiшим, або, по меншiй мiрi, спiвпадати зi строком погашення векселя, акцептованого банком.

         Переваги акцептних кредитiв для клiєнта:

     а) вексель, акцептований банком, отримає кращу ставку при облiку, нiж торговий вексель.

     б) це значить, що акцептнi кредити можуть бути дешевим джерелом короткострокового фiнансування для клiєнта, навiть якщо банк братиме платiж за акцепт.

 Експортний факторинг.

Експортний факторинг - це послуга, яка дає можливiсть проводити експортну торгiвлю на умовах вiдкритого кредиту з повним покриттям кредитного та валютного ризикiв. Основною його метою є викуп боргових зобов'язань i при цьому продавцевi виплачується 75% їх вартостi, а решту суми продавець отримує пiсля погашення боргу покупцем.

   Бiльшiсть факторингових компанiй пропонує три основнi види послуг:

а) послуги по бухгалтерському облiку, перевiрцi кредиту та iнкасуванню боргiв;

б) страхування кредиту вiд "поганих" (безнадiйних) боргiв, для "одобрених" богiв;

в) термiнове надання грошей пiд рахунок-фактуру, аж до 75-85 проц. вiд номiнальної вартостi рахунку-фактури, у зв’язку iз страхуванням кредиту та з гарантiєю виплати залишку на протязi узгодженого перiоду часу. Аванси можуть бути у вітчизняній чи iноземнiй валютах.

Послуга по експортному факторингу важлива для пiдприємств:

- якi здiйснюють експортну торгiвлю на умовах вiдкритого рахунку;

- якi мають проблеми з потоком готiвки.

Звичайно експортер продає споживчi товари на умовах короткострокового кредиту чи вiдкритого рахунку.

Послуги по бухгалтерському облiку.

Факторингова компанiя, по сутi, стає бухгалтерським вiддiлом експортера. Вона обробляє копії всiх рахункiв-фактур, якi вiдправляються iноземним клiєнтам, веде повний комплект

торгових книг для кожного замовника та слiдкує за борговими платежами. Замовник має лише одного торгового дебiтора - факторингову компанiю, яка платить своєчасно та регулярно. Факторингова компанiя дає розпорядження про iнкасування платежiв, проводить у своїй країнi юридичнi операцiї проти неплатежу. Комiсiйнi за цю послугу складають вiд 1 до 2,25 чи навiть

3 проц. вiд торгового обороту, хоч при деяких обставинах комiсiйнi за факторинг можуть знижуватися до 0,5 проц.

Послуга по бухгалтерському облiку надається експортною факторинговою компанiєю за допомогою кореспондента чи представника у країнi боржника (iмпортна факторингова компанiя):

а) послуги факторингової компанiї по контролю за кредитом та по перевiрцi кредиту передбачають одобрення пропонованих боргiв. Закордонний представник (iмпортна факторингова компанiя) повинен визначити, чи слiд одобрити цей борг.

б) борги iнкасуються зарубiжними представниками вiд iменнi експортної факторингової компанiї. Перевага цієї угоди полягає в тому, що представник працює у країнi боржника та говорить з ним на однiй мовi;

в) неплатiж боржником переслiдується шляхом юридичної дiї у країнi покупця, при чому представник факторингової компанiї надає помiч цiй компанiї.

Завдяки широкiй мережi представникiв, британська експортна факторингова компанiя має можливiсть надавати послуги експортеру у процесi експортної торгiвлi.

Страхування кредиту. Гарантiя вiд "поганих" боргів по боргах "одобрених" факторинговою компанiєю. Бiльшiсть факторингових компанiй надає цю послугу, якщо клiєнт вимагає її. Страхування може бути надаватись лише до певного лiмiту для конкретного iноземного покупця. Страхування експортного кредиту може бути отримане вiд компанiї чи вiд iнших страхових компаній, тому страхування кредиту факторинговими компанiями в основному використовуються у вiтчизнянiй торгiвлi. При експортному факторингу компанiя

дозволяє експортерам отримати iндосамент контракту факторингової компанiї на стандартному полiсi страхового кредиту.

Фiнансування. Коли факторингова компанiя отримує пачку рахунок-фактур вiд свого замовника, вона термiново виплачує долю (75-85 проц.) вiд їх вартостi готiвкою, знiмаючи процентну ставку, небагато перевищуючу (як правило, вiд 1,5 до 3 проц.) ставку клiрингових

банкiв за запропоноване фiнансування. Багато факторингових фiрм контролюються клiринговими банками, тому таке фiнансування бiльш дороговартiсне, нiж процентнi витрати по банкiвському авансу. Експортер, який передає своє борги факторинговій компанії, зобов’язаний проiнформувати банк, оскiльки банкiвське забезпечення фiнансування, яке надається експортеру, може бути зменшене, i банк може переглянути джерела кредитування, якi надаються експортеру (наприклад, зменшити джерело кредитування по овердрафту).

Експортна факторингова компанiя може покривати валютнi ризики, запропонувавши покриття змiн валютного курсу, якщо рахунок-фактура на продаж оформленi у iноземнiй валютi. (Якщо факторингова компанiя не може повнiстю покрити валютнi ризики, замовник повинен сам заключити форварднi валютнi контракти на суми, якi не покриваються факторинговою компанiєю).

Переваги експортного факторингу.

У вiдповiдностi з визначенням, експортний факторинг - це послуга, яка надає можливiсть "проводити експортну торгiвлю по умовам вiдкритого кредиту iз 100 проц. покриттям ризику, коли iнкасування здiйснюється через рiзнi мiжнароднi мережi факторингових компанiй. Валютнi ризики також покриваються". Факторинг дозволяє уникнути чи зменшити багато витрат. Завдяки факторингу можна:

- уникнути втрат по "поганим" боргам для боргiв, прийнятих факторинговою компанiєю;

- не витрачати кошти на послуги агентств по кредитам, звiти про кредити i т.п.;

- зменшити витрати на заробiтну плату, оскiльки ведення бухгалтерських книг i т.п. здiйснюється факторинговою компанiєю;

- уникнути витрат на утримання бухгалтерського вiддiлу замовника (наприклад, конторськi витрати);

- уникнути валютних ризикiв;

- зменшити перiод кредиту та кiлькiсть "поганих" боргiв внаслiдок пiдвищення ефективностi роботи спецiалiзованого персоналу;

- зекономити час, щоб зосередитися на виробництвi та торгiвлi;

- крiм того, завдяки факторингу, значно розширюються можливостi отримання скидок готiвкою вiд постачальникiв, а потiк коштiв бiльш гарантований.

Таким чином, результатом факторингу може бути економiя на управлiнських витратах, а також забезпечення додаткового джерела фiнансування, якщо джерело кредитування по банкiвському овердрафту вже повнiстю вичерпано. Факторинг особливо корисний для експортера, який торгує по вiдкритому рахунку, або бажаючих розширити об’єм торгових угод, продаючи бiльше по вiдкритому рахунку.

Оскiльки факторинговi компанiї часто належать банкам або контролюються ними та є членами мiжнародних груп, вони можуть надавати достовiрну iнформацiю про кредити iноземним покупцям. Це може бути як перевагою, так i недолiком для експортера,

оскiльки факторингова компанiя буде вибірково вiдноситися до боргiв, якi вона вiзьме на себе. "Пiдозрiлим" клiєнтам факторингова компанiя буде вiдмовляти в обробцi їх боргiв. Бiльшiсть факторингових компанiй у Великобританiї вважає, що є смисл надавати послуги лише компанiям з щорiчним оборотом, який перевищує 100 000 ф.ст., та з досить високими сумами

рахункiв-фактур.

Перепони для розвитку факторингу полягають у слiдуючому:

а) у експортерiв можуть виникнути сумнiви, що втручання факторингової компанiї погано вплине на вiдносини мiж експортером та його клiєнтами та на думку погано iнформованих

клiєнтiв про фiнансову стабiльнiсть компанiї. Скритий факторинг дозволяє уникнути цiєї проблеми, оскiльки експортна компанiя iнкасує платiж у якостi агента факторингової компанiї. Усi три факторинговi послуги (включаючи роботу по торговим бухгалтерським книгам) у випадку необхiдностi можуть бути виконанi факторинговою компанiєю.

б) iснує "конкуренцiя" зi сторони банкiв, якi надають бiльш традицiйнi методи фiнансування експорту.

Облiк рахунок-фактур.

Облiк рахунок-фактур аналогiчний факторингу за виключенням того, що:

     - використовується лише послуга по інкасуванню;

     - здiйснюється покупка боргiв на разовiй основi, а не всього товарообороту, як при факторингу.

Облiк рахункiв-фактур аналогічний факторингу, за виключенням того, що використовуються лише послуги по фiнансуванню; копiї рахункiв-фактур, посланi клiєнтом, облiковуються у

фiнансових органiзацiях (як i векселі, які пiдлягають оплатi). Торгова компанiя iнкасує борги у якостi агента цiєї фiнансової органiзацiї та пересилає кошти пiсля їх поступлення. Тодi як

факторингові фiрми переважно працюють з крупними органiзацiями з значним товарооборотом, облiк рахункiв-фактур є послугою для невеликих пiдприємств.

Друга вiдмiннiсть полягає у тому, що при факторингу здiйснюється покупка всього товарообороту замовника (виключаючи продаж за готiвку), а при облiку рахункiв-фактур - покупка боргiв на "разовiй" основi.

 

Форфейтинг.

Форфейтинг - метод забезпечення середньострокового фiнансування експорту. Форфейтинг представляє собою операцiю облiку(покупки) середньострокових тратт або векселiв.

Iснують рiзнi методи визначення термiну "форфейтинг":

а) "Ф" - це швидкий спосiб отримання середньострокового кредиту для закордонних покупцiв. Швидкiсть має немаловажне значення для тих, хто вiдчуває затримки (можливо, по об’єктивним причинам).

б)по сутi, форфейтинг являє собою угоду по середньостроковому експортному факторингу,  за виключенням того, що факторинг iнодi буває з регресом до експортера. У даному визначеннi

форфейтинг подiбний до експортного факторингу, але банк, який виконує роль "форфейтера", не являється експортною факторинговою компанiєю, крiм того, вiдрiзняються процедури надання фiнансування експортеру.

2. Форфейтинг здiйснюється слiдуючим чином:

а) експортер товарiв виробничого призначення находить зарубiжного покупця, який хоче отримати середньостроковий кредит для фiнансування цiєї покупки. Покупець може побажати:

- оплатити певну частину вартостi (можливо 15 проц.) зразу;

- регулярно виплачувати залишок (можливо, через кожнi 6 мiсяцiв) на протязi 5 рокiв; регулярнi платежi є звичайною умовою при здiйсненнi форфейтингу.

б) покупець повинен або:

- оформити серiю простих векселiв;

- акцептувати серiю тратт з кiнцевою датою погашення прибл