Специфічні (секторальні) зобов'язання країн-членів COT у межах гатс

Конкретні ("специфічні") зобов'язання країн-членів зафік­совані в їхніх індивідуальних списках зобов'язань. Повне охоп­лення всіх секторів послуг, а також безумовне застосування принципів РНС і національного режиму зробили би прийнят­тя ГАТС неможливим. На такому етапі це було б неприйнятно для багатьох країн з економічних і внутрішньополітичних при­чин. Тому під час переговорів Уругвайського раунду країни ма­ли значну свободу у виборі секторів послуг, стосовно яких вони були готові прийняти на себе зобов'язання, а також у визна­ченні меж, у яких вони могли гарантувати доступ до своїх внут­рішніх ринків.

Доступ на ринок (ст. XVІ). Кожна країна-член зобов'язана надати послугам і постачальникам послуг інших країн-членів режим, не менш сприятливий, ніж той, що зафік­сований у її списку зобов'язань (ст. XVI: 1 і 2). У тих секторах, у яких країна-член прийняла на себе зобов'язання, вона не має права запроваджувати нові обмежувальні заходи на додаток до зафіксованих в її списку.

Національний режим (ст. XVІІ). Принцип національного режиму не­розривно пов'язаний з принципом режиму найбільшого спри­яння. Його метою є гарантія того, що імпортні товари і послу­ги, що потрапляють на внутрішній ринок, не будуть дискри­мінуватися порівняно з продукцією національних виробників. У межах ГАТС на­ціональний режим надається лише в тих секторах і в тих ме­жах, у яких країни-члени прийняли на себе відповідні зобов'я­зання; країни-члени мають право в односторонньому порядку додатково лібералізувати до­ступ на внутрішній ринок послуг.

На відміну від положень ст. XVI, ст. XVII не містить вичерп­ного списку заходів, поза яким країна має визначену свободу дій. Іншими словами, всі внутрішні заходи, за допомогою яких країна-член має право дискримінувати іноземних постачальників послуг порівняно з національними, повинні бути включені до її списку зобов'язань. Запровадження заходів, не зазначених у списках зобов'язань, заборонене і може бути оскаржене у COT.

Типовим прикладом обмежень у наданні національного ре­жиму, включених країнами-членами в списки зобов'язань, є вимоги до національності або постійного місця проживання постачальника послуг, умови вкладення частини капіталу в міс­цевій валюті, обмеження на купівлю землі іноземними поста­чальниками послуг, спеціальні пільги зі субсидій або податків, надані місцевим виробникам послуг, вимоги до розміру статут­ного капіталу, що стосуються тільки іноземних операторів та ін.

Переговори щодо специфічних зобо­в'язань у торгівлі послугами відбувалися на основі класифікатора секторів послуг, складеного Секретаріатом COT, що, у свою чергу, методологічно базувався на аналогічному переліку ООН. Класифікатор включає 12 секторів, що містять 155 підсекторів:

— ділові послуги (46 підсекторів);

— послуги засобів зв'язку (24);

— будівельні й пов'язані з ними інженерні послуги (5);

— торгові послуги (5);

— послуги, пов'язані з охороною довкілля (4);

— фінансові послуги (17);                                   

— послуги з охорони здоров'я і соціальні послуги (4);     

—  туризм і послуги, пов'язані з подорожами (4);

— послуги, пов'язані з дозвіллям, послуги в галузі культури і спорту (5);

— транспортні послуги (35);

— інші послуги, не включені в інші розділи (1).

Якщо у "го­ризонтальній" частині перераховані обмеження щодо доступу на ринок і надання національного режиму, що застосовуються до всіх секторів послуг, включених до списку зобов'язань, то у "сек­торальних" зобов'язаннях конкретно зазначені обмеження що­до певного сектора.

Секторальні зобов'язання країн-членів подані у таблицях, що мають 4 колонки. Сукупність записів у таблицях визначає ті зобов'язання, що певна країна-член прийняла на себе в ме­жах ГАТС. Записи в таблицях із зобов'язаннями зроблені ок­ремо для кожного з чотирьох способів постачання послуг:

— запис "попе", або "по limitations" ("нічого", або "жодних обмежень") означає, що по відношенню до цього виду послуги країна не обмежує ні доступ на ринок для іноземних поста­чальників, ні надання їм національного режиму;

— запис "unbound" ("незв'язаний") вказує на те, що у відно­шенні цього виду послуг країна-член бажає залишити за собою свободу дій зі збереження чинних нормативних актів або за­провадження нових, що несумісні з положеннями ГАТС про доступ на ринок або з національним режимом;

— у випадку специфічних зобов'язань, що містять обмежен­ня щодо конкретного виду послуг і способу постачання, країна повинна в цьому рядку детально описати заходи, що супере­чать положенням ГАТС про доступ на ринок і національний режим;

— у випадку, якщо будь-який спосіб постачання послуги не можна здійснити технічно (наприклад, транскордонне поста­чання лікарських послуг), у цьому рядку робиться запис "по commitments technically feasible" (поступки технічно немож­ливі).

Крім того, із метою забезпечення повної ідентичності й транспарентності формату зобов'язань країн-членів, у колонці "Сек­тор або підсектор" таблиці позначається код послуги відповід­но до класифікатора ООН. У таблиці 2 наво­диться приклад зобов'язань у межах ГАТС.

Таблиця 2