Регулювання кількісних обмежень за гатт

Квота на імпорт дозволяє обмежити кількість товару, що ввозиться в країну, до якогось певного рівня. На відміну від квоти митний тариф визначає величину податку, яким обкла­дається товар, але не встановлює кількісного обмеження щодо цього товару. При підвищенні ефективності експортерів доступ на ринок буде можливий навіть при дуже високому тарифі, але при квоті буде неможливо експортувати більше вказаної кількості. Враховуючи те, що економічний ефект застосуван­ня квоти повністю зводить нанівець можливість ефективного розташування ресурсів, що і є основною метою COT, принцип заборони на нетарифні бар'єри в торгівлі був встановлений у статті XI ГАТТ, що забороняє всі кількісні обмеження: "Ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій або інших заходів, не повинні встановлюватися чи застосову­ватися будь-якою стороною щодо імпорту будь-якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначе­ного для ввезення на територію будь-якої іншої сторони".

Сама по собі квота дуже шкідлива для міжнародної торгівлі, і тому являє собою перешкоду, яку неможливо легально перебороти, не говорячи вже про те, що економічно вона більш невигідна, ніж тариф. Треба звернути увагу, що заборона кількісного об­меження стосується не тільки імпорту, але й експорту. Пере­слідуючи мету міжнародного поділу праці, заснованого на вільних цінах, квоти на експорт, залежно від випадку, еконо­мічно можуть бути виправдані, коли, наприклад, ціни на деякі національні товари на місцевому ринку нижчі, ніж на інозем­ному.

Проте, положення ГАТТ передбачають кілька винятків для кількісних обмежень, що застосовуються на тимчасовій основі.

Винятки, що містяться у ст. XI:

(a) Заборони чи обмеження експорту, які тимчасово застосовуються з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;

(b) Заборони чи обмеження імпорту або експорту, необхідні у зв'язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;

(c) Обмеження імпорту будь-якого сільськогосподарського товару чи продукту рибальства, імпортованих у будь-якій формі, необхідні для здійснення заходів уряду, метою яких є:

 (i) обмежити кількості аналогічного вітчизняного товару, які дозволяється реалізовувати чи виробляти, або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, кількості аналогічного вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар; або

(ii) усунути з ринку тимчасовий надлишок аналогічного вітчизняного товару або, якщо не існує достатніх обсягів вітчизняного виробництва аналогічного товару, надлишок вітчизняного товару, яким можна безпосередньо замінити імпортний товар, шляхом надання наявного надлишку певним групам вітчизняних споживачів безкоштовно чи за цінами, нижчими за поточні ринкові ціни; або

(iii) обмежити кількості будь-якого товару тваринного походження, які дозволяється виробляти, виробництво якого прямо залежить, повністю чи здебільшого, від імпортованого товару, якщо вітчизняне виробництво цього товару порівняно незначне.

Будь-яка сторона, яка застосовує обмеження щодо імпорту будь-якого товару відповідно до підпараграфа (c) вище, повинна надавати публічне повідомлення про загальну кількість чи вартість товару, які дозволяється імпортувати протягом певного періоду часу у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості. Крім того, будь-які обмеження, які застосовуються відповідно до параграфа (i) вище, не повинні зменшувати загальний обсяг імпорту відносно загального обсягу вітчизняного виробництва порівняно з тим співвідношенням, яке можна було б обґрунтовано передбачити між цими двома параметрами за відсутності обмежень. При визначенні такого співвідношення сторона повинна приділити належну увагу співвідношенню, яке переважало протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-яким особливим факторам, які могли б вплинути чи які можуть впливати на торгівлю відповідним товаром.

 Винятки, передбачені в інших статтях. Винятки з мірку­вань, що не стосуються економіки:

 -  загальні винятки щодо заходів, необхідних для захисту громадської моралі або захисту життя чи здоров'я людини, тварини або рослини (ст. XX);

-  ст. XXI щодо винятків про безпеку.

Показовою є наступна справа.

Справа США — Креветки (Ст. XI та XX (g) ГАТТ).

Факти. При вилові креветок часто у сіті потрапляють мор­ські черепахи. Для того, щоб захистити черепах, США запрова­дило спеціальний режим ліцензування країн, що експортува­ли креветки у США. Було сформовано декілька груп країн, які не вимагали отримання ліцензії, оскільки ризик потрапляння черепах при вилові креветок був дуже малий (наприклад, краї­ни, у водах яких не водяться морські черепахи; країни, які виловлюють креветки безпечним для черепах способом, зокре­ма, ручними сітями). Інші держави могли отримати ліцензію "лише за умови, що уряд цієї держави надав відповідні доку­менти про запровадження у себе програми щодо захисту мор­ських черепах при вилові креветок, яка була би подібною до про­грами США". Додатково загальний рівень випадково вилов­лених черепах повинен бути близьким до рівня США, а також "для забезпечення цього в урядовій програмі слід передбачити вимогу використовувати лише безпечні сіті (облаштовані зна­ряддям невилову черепах ТЕД) всіма промисловими виловниками креветок у водах, які можуть бути населені черепаха­ми"; "...сіті ТЕД мають бути близькими за ефективністю вико­ристання до показників цих сітей у США".

Наявність цієї ліцензії була необхідною умовою для експор­терів, які бажали продавати креветки у США. Для країн, які не отримали ліцензії, було накладене кількісне обмеження — повна заборона імпорту і продажу креветок у США.

Рішення Групи експертів і Апеляційного органу. Індія, Малайзія, Пакистан і Таїланд оскаржили політику США як таку, що суперечить ст. XI ГАТТ. У цій справі метою законо­давства США був захист морських черепах шляхом заборони імпорту креветок та продуктів з креветок з країн, які не змог­ли надати доказу щодо зобов'язань ловити диких креветок сітя­ми, облаштованими знаряддям невилову черепах ТЕД, анало­гічні зобов'язанням, запровадженим США для своїх рибалок

Сполучені Штати не відстоювали невідповідність цього заходу ст. XI ГАТТ, отже, увага суперечки зосередилася на тому, чи виправдовує такий захід ст. XX ГАТТ:

"За умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спо­сіб, який би спричиняв свавільну чи невиправдану дискримінацію між країнами, в яких переважають однакові умови, або прихо­ване обмеження міжнародної торгівлі; ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати запро­вадженню або застосуванню будь-якої стороною заходів:

…в) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тва­рин та рослин;

g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичер­пуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмежен­ням внутрішнього виробництва чи споживання...".

Група експертів не розглядала, чи була заборона імпорту США виправдана ст. XX (в) або (g) ГАТТ, у першу чергу, а замість цього досліджувала відповідність за­борони "шапці" ст. XX перед аналізом параграфів. Ця помил­ка була виправлена під час апеляції. Засідателі вирішили, що заходи США були "засобом невиправданої дискримінації", та­кими, що не відповідають ст. XX ГАТТ. Апеляційний орган теж дійшов цього висновку, але змінив обґрунтування. Група експертів вважає, що такі дії шкодять стабільності та прогнозованості системи багатосторонньої торгівлі (мета COT).

Апеляційний орган відхилив обґрунтування Групи експер­тів, наголосивши на неправильному порядку використання ст. XX (Група експертів послалася на мету і завдання угод ГАТТ і COT замість мети і завдання ст. XX). Група експертів поми­лилася, розглянувши спочатку "шапку" статті, а потім її окремі параграфи. Правильна послідовність застосування ст. XX — це аналіз відповідності міри параграфам, у першу чергу, і вже потім її відповідність "шапці" ст. XX.

Апеляційний орган зазначив, що лише розглядаючи статтю у такому порядку, можна визначити, чи міра становить "сва­вільну, чи невиправдану дискримінацію", чи є "прихованим обмеженням міжнародної торгівлі", бо це залежить від того, яку мету вона переслідує, тобто яким параграфом ст. XX пе­редбачається ця міра.

Апеляційний орган здійснив власний аналіз ст. XX. Рішен­ня Апеляційного органу було у тому, що "морська черепаха" визначалася як "невідновний природний ресурс", а заборона імпорту США — як така, "що стосується збереження". Далі мав місце деталь­ний аналіз змісту заходу США на його відповідність "шапці" ст. XX, і орган виявив "невиправдану дискримінацію", ухва­ливши, що при розгляді ст. XX слід враховувати можливість застосування індивідуальних винятків, оскільки навіть у краї­нах, що не мають необхідної ліцензії, креветок можуть ловити сітями з ТЕД, а імпорт таких креветок все одно був би заборо­неним.

Отже, США, визнаючи порушення ст. XI, сподівались ви­правдати їх застосуванням ст. XX, але Апеляційний орган ви­явив, що міра США є "невиправдано дискримінуючою" і тому не може бути виправдана ст. XX.

Винятки з економічних міркувань:

1) обмеження для захисту платіжного балансу (ст. XII, що
стосується всіх членів COT; ст. XVIII:B, що стосується членів
COT, що перебувають на ранньому етапі економічного розвит­ку) за певних умов, зазначених безпосередньо у статті. Згідно
зі ст. XII ГАТТ або XVIIІ:B, член COT може обмежити імпорт
з метою захисту свого платіжного балансу (Balance of Payments —
BOP), якщо МВФ визнає, що така країна має проблеми з ВОР
(ст. XV:2);

2) кількісні обмеження, що необхідні для попередження
нанесення раптовим збільшенням імпорту шкоди національ­ним виробникам або для підтримки виробників, які зазнали
такої шкоди (ст. XIX);

3) кількісні обмеження, що запроваджуються з дозволу Ор­гану розв'язання суперечок як захід-відповідь у випадку, коли рекомендації та рішення Групи експертів чи Апеляційного органу не виконуються протягом певного періоду (ст. ХХШ:2);

4) кількісні обмеження, що необхідні для розвитку певної галузі промисловості членом COT на ранньому етапі економіч­ного розвитку або в певних інших ситуаціях (ст. XVIII:C, D);

5) кількісні обмеження, що застосовуються відповідно до певного права відмови від обов'язків, що надається у винятко­вих випадках Конференцією міністрів.

Економічні наслідки обмеження імпорту

Короткострокові наслідки. Кількісні обмеження імпорту, включаючи обмеження de facto та добровільне утримання від експорту країн-експортерів, захищають певні види продуктів національного виробництва від конкуренції з іноземними про­дуктами. У перспективі вони можуть бути сприятливими на короткий термін для захисту та збільшення доходів національ­ного виробника конкурентних продуктів та для підтримки ста­лого рівня зайнятості у цій галузі промисловості.

Як правило, ця політика прийнятна для виробників, що за­вдяки своїй згуртованості змогли пролобіювати запровадження такої захисної квоти. Одночасно ця політика є несприятливою для споживачів, які завдяки квоті повинні купувати дорож­чий неконкурентоздатний національний продукт, а не дешев­ший замінник іноземного виробництва. Споживачі через свою неорганізованість не можуть впливати на державну політику.

Іноземні компанії часто відповідають на такі обмеження без­посереднім інвестуванням у таку країну, розпочинаючи вироб­ництво вже в ній, "перестрибуючи" квоту чи інші обмеження. Наприклад, після запровадження ЄС квот на ксерокси Японія відповіла портфельною інвестицією, зібравши все устаткуван­ня з заводів, і фізично перемістила його на територію ЄС для "уникнення" квоти. Однак торговельні бар'єри не слід розгля­дати як інструмент "заохочення" для інвестицій. Деякі джере­ла навіть твердять зворотне: що після вступу до COT і зменшен­ня бар'єрів інвестиції збільшуються завдяки зростанню стабіль­ності.

Середньо- та довгострокові наслідки. Кількісні обмеження призводять до появи середньо- та довготривалих видатків, які, зрозуміло, перевищують вигоди від захисту національних ви­робників. Споживачі фактично сплачують субсидію неефектив­ним національним виробникам. Для прикладу, кількісні обме­ження імпорту можуть перешкоджати ініціативі національних виробників покращити продуктивність чи виробництво через відсутність конкуренції. При існуванні квоти національні ви­робники "розслабляються" і не прагнуть до технологічного про­гресу чи покращення. Якщо обмеження не визначені як тим­часові й відповідні заходи не застосовуються для забезпечення достатньої конкурентоспроможності захищеним виробникам, то кількісні обмеження можуть нашкодити середньо- чи довго­тривалому розвитку ураженої галузі промисловості та еконо­мічним вигодам країни, яка застосовує такі обмеження.

У найкращому випадку кількісні обмеження створюють ефект заміни імпорту, і споживачі та неуспішні виробники країни, що імпортує, так само страждають від високих цін та від інших невигод, що є миттєвими наслідками обмеження імпорту. Ос­кільки дорогий національний продукт може використовуватись у виробництві інших товарів замість дешевого імпортованого продукту, ці інші національно-вироблені товари теж подорож­чають, що, в свою чергу, призведе до обтяження споживачів. Отже, такі заходи можуть спричинити загальні негативні на­слідки для економіки країни-імпортера на середньо- чи довго­строковий період.