Заглавная страница
Избранные статьи
Случайная статья
Познавательные статьи
Новые добавления
Обратная связь
FAQ
Написать работу

ТОП 10 на сайте

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Техника нижней прямой подачи мяча.

Франко-прусская война (причины и последствия)

Организация работы процедурного кабинета

Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний

Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Обработка изделий медицинского назначения многократного применения

Образцы текста публицистического стиля

Четыре типа изменения баланса

Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву

Мы поможем в написании ваших работ!

ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Влияние общества на человека

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Практические работы по географии для 6 класса

Организация работы процедурного кабинета

Изменения в неживой природе осенью

Уборка процедурного кабинета

Сольфеджио. Все правила по сольфеджио

Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу

Договори у рамках Світової організації торгівлі. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами, основна мета та принципи ГАТТ

↑

Стр 1 из 9Следующая ⇒

Змістовий модуль 2

УГОДИ В РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Тема 4. Договори у рамках СОТ. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами

1. Договори у рамках Світової організації торгівлі. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами, основна мета та принципи ГАТТ.

2. Регулювання кількісних обмежень за ГАТТ.

3. Регулювання торгівлі товарами митно-тарифними методами в рамках угоди.

Тема 5. Генеральна угода з торгівлі послугами

1. Роль сфери послуг у світовій економіці.

2. Специфіка торгівлі послугами.

3. Правова основа торгівлі послугами — ГАТС.

4. Загальні зобов'язання країн-членів COT у межах ГАТС.

5. Специфічні (секторальні) зобов'язання країн-членів COT у межах ГАТС.

Специфіка торгівлі послугами

Потреба в розробці незалежної від ГАТТ угоди для регулювання міжнародної торгівлі послугами пояснюється декількома причинами, в першу чергу, принциповою різницею між товарами і послугами. Одна з основних особливостей послуг полягає в тому, що, на відміну від товарів, вони частіше всього непомітні й нематеріальні, крім деяких випадків, коли послуги набувають матеріальної форми (наприклад, бухгалтерський звіт, роздрукована комп'ютерна програма чи звіт консультанта).

Різниця у фізичних характеристиках між товарами і послугами обумовлює і різницю у відповідних способах торгівлі ними. Якщо при продажу товару за кордон він повинен фізично переміститися з однієї країни до іншої, то при експорті послуг лише деякі їхні види перетинають кордон. Прикладом таких "транскордонних" постачань послуг є міжнародні телефонні переговори, переказ грошей з країни в країну, консалтингові послуги за посередництвом Інтернету.

Таким чином, на відміну від товарів, які при міжнародній торгівлі повинні фізично перетинати кордон, експорт послуг може здійснюватися більш різноманітними шляхами, одним із наступних способів постачання або завдяки їхній комбінації.

Спосіб 1 — транскордонне постачання послуг (бухгалтерські, консалтингові, юридичні, фінансові послуги через Інтернет);

Спосіб 2 — переміщення споживачів до країни-експортера (туризм, ремонт літаків або кораблів в іноземних портах);

Спосіб 3 — комерційна присутність у країні, що споживає послуги (відкриття відділень іноземного банку, ресторанів швидкого харчування тощо);

Спосіб 4 — тимчасове переміщення фізичних осіб в іншу країну для надання послуг (будівельні послуги або демонстрація моделей одягу).

Очевидно, що нематеріальний характер послуг, а також специфічні способи їхнього експорту унеможливлюють захист національних ринків послуг за допомогою прикордонних заходів. З цієї причини національні галузі, що надають послуги, захищаються переважно за допомогою нормативних актів, що регулюють, наприклад, прямі іноземні інвестиції або участь іноземних постачальників послуг у відповідних національних галузях економіки. Подібні нормативні документи можуть, зокрема, запроваджувати заборону іноземних інвестицій в певні сектори послуг (наприклад, банківську галузь) або обмежувати права іноземних постачальників послуг на відкриття філії, необхідної для оперативної діяльності на ринку країни-імпортера (наприклад, страхові компанії).

Приклад горизонтальних і секторальних зобо в'язань

(з Графіку зобов'язань України в секторі послуг)

Сектор або підсектор	Обмеження щодо доступу до ринку	Обмеження щодо національного режиму	Додаткові зобов'язання

II. СПЕЦИФІЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПО СЕКТОРАХ

КОМЕРЦІЙНІ ПОСЛУГИ

I. Професійні послуги:

(a) Правові послуги

- Юридичні консультативні та представницькі послуги стосовно кримінального права
(CPC 8611)

(1) Немає

(2) Немає

(3) Немає

(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі

- Юридичні консультативні та представницькі послуги у судових процесах стосовно галузей права інших ніж кримінальне право

(1) Немає

(2) Немає

(3) Немає

Закінчення табл. 2

Сектор або підсектор	Обмеження щодо доступу до ринку			Обмеження щодо національного режиму	Додаткові зобов'язання
		(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі	(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі
- Юридичні консультативні та представницькі послуги в адміністративних процедурах (CPC 8612) (CPC 86120)		(1) Немає	(1) Немає
		(2) Немає	(2) Немає
		(3) Немає	(3) Немає
		(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі	(4) Не зв'язані, крім зазначених у горизонтальному розділі
- Юридична документація і послуги з сертифікації (CPC 8613) (CPC 86130)		1) Немає	1) Немає
		2) Немає	2) Немає
		3) Немає	3) Немає
		4) Не зв'язані, крім вказаних в горизонтальному розділі	4) Не зв'язані, крім вказаних в горизонтальному розділі

Примітка: Способи постачання: 1). Постачання через кордон 2). Споживання за кордоном 3). Комерційна присутність 4). Присутність фізичних осіб.

Зобов'язання, зафіксовані в списку, не завжди означають більш ліберальні умови доступу на внутрішній ринок послуг порівняно із ситуацією, що мала місце до Уругвайського раунду. Велика частина зобов'язань в галузі послуг, прийнятих на себе країнами в ході переговорів Уругвайського раунду, фактично була констатацією умов доступу, що існували, і зобов'язанням зберігати ці умови на колишньому рівні. Реальні дії щодо лібералізації торгівлі послугами в більшості секторів були розпочаті під час додаткових переговорів з базових телекомунікацій та фінансових послуг, проведених у 1997 році.

Таким чином, в основу Угоди закладені принципи, що забезпечують її гнучкість. По-перше, держави самі визначають сектори ринку послуг, в яких вони надаватимуть гарантії іноземним постачальникам послуг щодо можливості надання послуг на внутрішньому ринку. Кожна держава має перелік гарантованих секторів. При цьому не існує вимог стосовно мінімальної кількості таких гарантій. Держава може визначити лише один сектор сфери послуг, або лише частку такого сектора.

По-друге, в таких гарантованих секторах держава може встановлювати певні обмеження та визначати рівень доступу та ступінь наближення до національного режиму, який вони гарантують іноземним постачальникам послуг.

По-третє, держави можуть не застосовувати режим найбільшого сприяння стосовно всіх членів СОТ і мають право робити винятки для розвитку відносин із тими чи іншими країнами.

Угода покриває майже всі можливі види послуг, за винятком двох із них. Стаття 3 Угоди виключає з-під сфери своєї дії послуги, які надаються при реалізації урядовими структурами своїх функцій, як-то: освіта, медичне обслуговування населення. Також Додатком з авіатранспортних послуг виключаються послуги, пов’язані з авіаперевезеннями.

Моніторинг законодавства країн, яке регулює діяльність операторів на ринку послуг, є одним із основних завдань Ради з питань торгівлі послугами СОТ. Угода передбачає механізм забезпечення прозорості такого законодавства в країнах-членах СОТ. Так, держави повинні принаймні щороку надсилати до Ради повідомлення щодо змін, які відбулися в законодавчому полі, котре регулює надання послуг в секторах, щодо яких державою взяті на себе зобов’язання стосовно їх лібералізації. Також ст. 3 Угоди передбачається обов’язкове опублікування всіх заходів, що мають вплив або стосуються функціонування Угоди. Таким чином забезпечується стабільність клімату на ринку послуг для іноземних операторів.

Головний принцип Угоди – забезпечення режиму найбільшого сприяння. Так, незалежно від того, який режим надано в тому чи іншому секторі послуг, інші країни матимуть відповідно до Угоди такий самий режим. Але все ж таки Угода передбачає можливість надавати одним країнам кращий режим, аніж іншим протягом періоду, що не перевищує 10 років з дня набуття чинності Угодою, або з дня приєднання країни до СОТ, якщо останнє відбулося пізніше. Зараз близько 80 країн зберігають режими, що передбачають надання більших переваг одним країнам в порівнянні з іншими. Це, передусім, переваги, надані для підтримки регіонального співробітництва між країнами. Також не застосовується режим найбільшого сприяння і в разі існування дво- або багатосторонніх угод, в основу яких покладений принцип повної лібералізації торгівлі послугами, або більш широких економічних процесів.

Якщо держава запроваджує механізм визнання рівня освіти, досвіду, отриманих ліцензій та сертифікатів для зайняття певним видом діяльності на підставі дво- або багатосторонніх угод, ст. 7 Угоди передбачає обов’язковість надання адекватної можливості іншим державам, які не є стороною в таких угодах чи переговорному процесі, спрямованому на укладання таких угод, вступити в переговорний процес для обговорення умов приєднання до них.

Основні елементи демпінгу

По суті, встановлення демпінгу має за основу визначення такого питання: чи є експортна ціна товару меншою, ніж "нормальна ціна" того самого товару на національному ринку країни-експортера.

Товар визначається таким, що демпінгується, коли він потрапляє в торгівлю іншої країни за вартістю, меншою від звичайної; якщо експортна ціна товару, що експортується з однієї країни до іншої, менша від порівняльної ціни, яка встановлюється в ході звичайної торгівлі на аналогічний товар, призначений для споживання в країні-експортері(Ст. 2.1 "Угоди про застосування Статті VI ГАТТ").

"Аналогічний товар" може не завжди продаватись на національному ринку (тобто вироблятись в основному на експорт), або продаватись у малій кількості, недостатній для порівняння цін чи визначення коштів.

У випадку неможливого порівняння цін через нульовий або занизький обіг торгівлі на національному ринку (менше 5 % об'єму експорту) при звичайних умовах, для порівняння вживається "змодельована вартість". "Змодельована вартість" - це вартість виробництва в країні походження плюс виважений розмір адміністративних, торгових та загальних витрат, а також прибуткова націнка (ст. 2.2. Угоди).

Існує ціла ланка інших технічних умов та деталей, які повинні бути дотримані при порівнянні цін. Ці елементи стосуються:

- визначення продажі "при звичайному ході торгівлі"(Ст. 2.1.1);

- джерел інформації(Ст. 2.2.1.1);

- можливості угоди між експортером та імпортером (Ст. 2.3).

Порівняння цін повинно здійснюватися справедливо. Порівняння має відбуватися на однаковому рівні торгівлі, беручи до уваги продажі на протязі якнайбільш схожого періоду і відповідно, враховувати різницю, що впливає на порівняння ціни (Ст. 2.4).

Спрощений розрахунок демпінгу можна зобразити так: на внутрішньому ринку середня ціна за одиницю товару дорівнює 200 $. З них 5 $ складають торговельні витрати (наприклад, на транспортування). Таким чином, нормальна вартість дорівнює 200 - 5 = 195 $. Експортна ціна на товар на кордоні імпортера дорівнює 190 $, з них 15 $ складають витрати на транспортування, і таким чином скоригована експортна ціна дорівнює 190 - 15 = 175 $. Розмір демпінгу дорівнює 195 – 175 = 20 $. Демпінгова маржа у відсотковому відношенні до ціни на кордоні імпортера дорівнює 20 / 190 х 100 = 10,53%.

При порівнянні потрібно порівнювати лише ціну з ціною або транзакцію з транзакцією. Тривалий час Сполучені Штати та Європейський Союз, порівнюючи національні та експорті ціни, порівнювали середньовиведене значення всіх національних цінових показників з експортною ціною кожної окремої транзакції (табл. 3). Тобто в цьому випадку американський уряд порівнював середню національну вартість у розмірі $ 250 з індивідуальними експортними цінами (з 400, 300, 200 і 100 відповідно). Результатом такої практики були штучні демпінгові ставки, а також інфляція дійсних ставок. Угода вимагає лише порівняння цін індивідуальних транзакцій (транзакція до транзакції) або загальних середніх цін (середня ціна до середньої ціни).

Таблиця 3

Приклад несправедливого порівняння ціни

Транзакція	Національна ціна, $	Експортна ціна, $	Демпінгова маржа, $
1	400	400	-150 - > 0
2	300	300	- 50 - > 0
3	200	200	+ 50
4	100	100	+150
Середня ціна	250	250	0

Часто американські органи так звану негативну демпінгову ставку (-150 і -50) прирівнювали до нуля, коли експортна ціна перевищує середню національну вартість. Як і показано нижче, такий метод призводить до виникнення штучної демпінгової ставки в розмірі 20%, незважаючи на те, що ставка дорівнювала б нулю, якби порівняння здійснювалося в межах значень середньої ціни, або ж на основі індивідуальних транзакцій. Нині ця практика "прирівнювання до нуля" заборонена.

Демпінгова маржа 0 + 0 + 50 + 150

з «прирівнюванням = ------------ ---------------х 100 = 20%

до нуля» 400 + 300 + 200+100

Вплив демпінгу

Відповідно до Антидемпінгового договору (ст. VI ГАТТ),для накладання антидемпінгового мита необхідно, щоб орган розслідування мав докази не лише виявлення демпінгу, але і міг довести, що демпінг спричинив матеріальну шкоду, чи створив загрозу матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони, що імпортує демпінгові продукти, чи значно затримав розвиток вітчизняної промисловості.

Галузь вітчизняного виробництва. Одним з важливих питань є визначення "галузі вітчизняного виробництва". Адже в основному за її письмовим зверненням розпочинається антидемпінгове розслідування. "Галузь вітчизняного виробництва" — це вітчизняні виробники аналогічних продуктів у цілому або ті, чий сукупний випуск становить значну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів (приблизно 25% галузі вважається значною часткою загального вітчизняного виробництва).

Ст. 2.6 дає визначення "аналогічного товару" для цієї угоди. "Аналогічний товар" — це товар, який є ідентичним, тобто подібним у всьому до товару, який розглядається, або за відсутністю такого товару, до іншого товару, хоча й не подібного в усьому, але який має характеристики, що дуже нагадують характеристики товару, який розглядається.

Визначення шкоди. Угода передбачає, що визначення шкоди повинно базуватись на чітких доказах та об'єктивному з'ясуванні:

а) обсягу демпінгового імпорту та його впливу на ціни аналогічних товарів на внутрішньому ринку;

б) наступного впливу цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів(Ст. 3.1).

Щодо обсягів демпінгового імпорту, то уповноважені органи повинні розглядати ріст як в "абсолютному" вираженні, так і "відносно виробництва і споживання" у країні-імпортері. Аналіз цінового ефекту демпінгу може зосереджуватись на з'ясуванні, чи демпінг фактично підриває внутрішні ціни, знижує їх чи запобігає зростанню цін, яке мало би відбутися(Ст. 3.2).

Характерною особливістю Уругвайського раунду була можливість сукупної оцінки імпорту, якщо цей імпорт надходив з декількох країн одночасно. Імпорт у сукупності може оцінюватись, якщо:

а) демпінгова різниця з кожної окремої країни є більшою рівня de minimus, тобто рівня, яким можна знехтувати; "мізерна" демпінгова різниця відносно експортної ціни є меншою 2%, а "мізерний" обсяг демпінгового імпорту — це такий, що становить до 3% усього імпорту аналогічного товару, якщо в сукупності всіх країн з часткою менше 3% він не перевищує 7%(Ст. 5.8);

б) кумулятивна оцінка є доречною щодо конкуренції між імпортними і аналогічними вітчизняними товарами.

Основним елементом впливу на вітчизняну галузь промисловості є показники, перелічені у ст. 3.4. Однак цей список не є вичерпним (тобто можливе врахування й інших показників), і жоден з цих факторів не може мати вирішального значення.

До основних елементів належать:

— фактичний та потенційний спади продажу, прибутків, випуску продукції, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей;

— фактори, що впливають на внутрішні ціни;

— величина демпінгової різниці;

— фактичний та потенційний негативний вплив на потік готівкових коштів, матеріальні запаси, зайнятість, заробітна плата, темпи росту, здатність залучати капітал та інвестиції;

— інші фактори (список не є вичерпним).

Причинно-наслідковий зв'язок між демпінгом та шкодою також є надзвичайно важливим елементом при визначенні демпінгу. Адже необхідно впевнитись, що не існує потенційної ймовірності спричинення шкоди іншими факторами, які не стосуються демпінгованих товарів імпорту як чинників шкоди від демпінгу (Ст. 5.2). До таких факторів можна віднести загальний економічний спад, циклічність цієї галузі промисловості та імпорт з третіх країн.

Заключний огляд угоди та процесу. Згідно зі ст. VI ГАТТ та Угодою з імплементації ст. VI COT (Антидемпінгової угоди), члени COT не зобов'язані проводити антидемпінгові розслідування і накладати антидемпінгове мито. Однак, якщо член COT вирішить провести розслідування і накласти таке мито, його дії мають відповідати Антидемпінговій угоді, зокрема, ст. VI.

Антидемпінгова угода побудована так:

ст. 2 — виявлення демпінгу;

ст. 3 і 4 — з'ясування шкоди;

ст. 5 - 12 — регулюють процедурні аспекти, зокрема:

ст. 5 і 6 регулюють аспекти ініціювання, впровадження розслідування та надання доказів;

ст. 7 регулює накладання попередніх мит, а ст. 8 — погодження на ціни;

ст. 9 регламентує правила збору антидемпінгового мита;

ст. 10 передбачає умови, за яких антидемпінгове мито може бути стягнуте ретроспективно, або відносно попереднього мита, або 90 днів до накладення попереднього мита (у практиці ретроспективне застосування до попереднього мита означає, що воно було підтверджене);

ст. 11 визначає правила тривалості та перегляду антидемпінгового мита, а також цінові угоди;

ст. 12 вимагає від державних органів, що проводять розслідування, пояснити свої висновки й опублікувати їх у громадському джерелі.

Загальний огляд антидемпінгового процесу. Антидемпінговий процес є надзвичайно складним і детальним. Розглянемо загальний, спрощений варіант цього процесу (рис. 1). Розслідування стосується специфічного товару, який імпортується у країну експортерами декількох країн (а не весь імпорт). Надзвичайно важлива специфікація товару, адже від неї залежатиме, на які товари буде накладено мито, а також визначення аналогічності товарів. Як правило, розслідування стосується всіх експортерів певної країни чи групи країн. Розслідування щодо конкретної фірми-експортера досить виняткові, хоча власне Угода не передбачає жодних обмежень відносно цього.

Відкриття розслідування регламентується вимогами ст. 5, а також передбачає обов'язкове оприлюднення повідомлення про початок розслідування (ст. 12.1). Як правило, розслідування триває близько року, а в окремих випадках — до 18 міс. (ст. 5.10). Термін розслідування слід відрізняти від терміну завдання шкоди, хоча Угода не роз'яснює цього. Зазвичай термін розслідування трактується як календарний рік з моменту початку розслідування, а термін завдання шкоди — як три роки до початку розслідування. Як тільки розслідування оголошується відкритим, до експортерів, національних виробників й імпортерів надсилаються запитальники (анкети з запитаннями). У загальному демпінгові межі розраховуються на основі відповідей, а шкода визначається на основі відповідей національних виробників та імпортерів.

Попередні заходи можуть запроваджуватися у формі мита, або готівкового депозиту, або бондової гарантії (ст. 7.2). Як правило, ці заходи не можуть тривати понад 4 міс. (ст. 7.4). Термін попередніх заходів може бути продовжений до 6 міс, якщо владні органи, що провадять розслідування, розглядають можливість накладання антидемпінгового мита, меншого за демпінгову маржу. Ці терміни можуть бути збільшеними (до 6 і 9 міс. відповідно), якщо експортери встановлять значну частину торгівлі та будуть ініціювати таке провадження. Величина попереднього заходу не може перевищувати величини розрахованої демпінгової маржі. Демпінгові маржі розраховуються для окремих експортерів відповідно до їх відповідей в анкетах.

Для експортерів, які "не співпрацюють", тобто не відповідають на анкети, або надали неповну чи невірну інформацію, демпінгова маржа розраховується на підставі "найкращих наявних фактів" — інформації, яку міг зібрати орган розслідування самостійно (ст. 6.8). У деяких країнах ЄС демпінгову маржу розраховують для всіх експортерів, а не для кожного зокрема, якщо така країна вважається з неринковою економікою.

Рис. 1. Процес запровадження антидемпінгового заходу

Остаточні антидемпінгові заходи можуть також набувати форми цінової угоди, згідно з якою окремі експортери зобов'язуються підвищити експортну ціну до рівня, при якому демпінг не існуватиме або завдана шкода буде компенсована (ст. 8).

Запровадження остаточного антидемпінгового заходу може бути оскаржене у національних судах і перед Групою експертів у COT (ст. 17). Якщо відбулось порушення національних стандартів накладання антидемпінгового мита, позов надсилається до національного суду; якщо є несумісність зі ст. VI ГАТТ чи Антидемпінговою угодою, позов скеровується у COT. Однак, слід зауважити, що існує можливість одночасного оскарження в національному суді та Групою експертів. Адже всі національні антидемпінгові законодавства членів COT базуються на Угоді ГАТТ і Антидемпінговій угоді. Враховуючи більш ліберальний підхід COT до захисних інструментів і більш консервативний підхід національних судів, така стратегія може бути кращою. Теоретично національний орган мав би спочатку дочекатись рішення Групи експертів COT і не повинен йому суперечити.

Остаточне мито накладається на 5 років, якщо термін не продовжено на основі перегляду згідно зі ст. 11.3. Якщо перегляд не ініціюється до кінця п'ятирічного терміну, мито автоматично скасовується. Заходи можуть бути анульовані, якщо перегляд засвідчив відсутність потреби у них. Перегляд відбувається на запит сторін або з власної ініціативи органу, що їх наклав. Перегляд повинен бути завершений у 12-місячний термін. Поза тим демпінгова маржа може бути періодично переглянута, щоб уникнути надзбору.

За запитом будь-якої сторони владні органи можуть переглянути демпінгову маржу відповідно до новітніх даних. У випадку, якщо буде виявлено, що мито було зібране понад рівень існуючої маржі, цей надлишок може бути відшкодований. Як правило, такий перерахунок триває 12 міс.

Незважаючи на те, що, здавалося б, експортери повинні мати велике зацікавлення у перерахунку маржі, часто цього не стається. Причиною цього є те, що звернення за перерахунком несе додаткові адміністративні витрати, і зміна мита негативно впливає на бізнес-планування і розрахунки.

Змістовий модуль 2

УГОДИ В РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Тема 4. Договори у рамках СОТ. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами

2. Регулювання кількісних обмежень за ГАТТ.

3. Регулювання торгівлі товарами митно-тарифними методами в рамках угоди.

Договори у рамках Світової організації торгівлі. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами, основна мета та принципи ГАТТ

Результати Уругвайського раунду переговорів ГАТТ зафіксовано у таких документах:

1. Маракеська угода про заснування Світової організації торгівлі (Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization).

2. Багатосторонні угоди (Multilateral Agreements):

а) у сфері торгівлі товарами (trade in goods) — Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р.

Пов’язані угоди (Associated Agreements):

• Угода про застосування ст. VII ГАТТ 1994 р. (Угода про митну оцінку) (Agreement on Implementation of Article VII of GATT 1994, Customs Valuation);

• Угода про довідвантажувальну інспекцію (ПСІ) (Agreement on Preshipment Inspection — PSI);

• Угода про технічні бар’єри в торгівлі (ТБТ) (Agreement on Technical Barriers to Trade — TBT);

• Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів
(СПС) (Agreement on the Application of Sanitary & Phytosanitary Measures — SPS);

• Угода про процедури імпортного ліцензування (ІЛП) (Agreement on Import Licensing Procedures — ILP);

• Угода про охоронні заходи (АС) (Agreement on Safeguards — АС);

• Угода про субсидії та врівноважені заходи (СКМ) (Agreement on Subsidies & Countervailing Measures — SCM);

• Угода про застосування ст. VI ГАТТ 1994 р. (Антидемпінгова — АДП) (Agreement on Implementation of article VI of GATT 1994, Anti-dumping — ADP);

• Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС) (Agreement on Trade-Related Investment Measures — TRIMs);

• Угода про текстиль і одяг (АТК) (Agreement on Textiles & Clothing — ATC);

• Угода про сільське господарство (АА) (Agreement on Agriculture — АА);

• Угода про правила походження (АРО) (Agreement on Rules of Origin — АRO). Короткий зміст угод визначено в Додатку Б.

Домовленості і рішення:

• Домовленість про положення ГАТТ 1994 р. про платіжні баланси (Understanding of Balance-of-Payments Provisions of GATT 1994);

• Рішення про випадки, за яким митні адміністрації мають підстави сумніватися у правдивості чи точності задекларованої вартості (Рішення про перенесення тягаря доведення) (Decision Regarding Cases Where Customs Administrations Have Reasons & Doubt the Truth or Accuracy Of the Declared Value (Decision on Shifting the Burden of Proof));

• Домовленість про тлумачення ст. XVII ГАТТ 1994 р. (Державні торговельні підприємства) (Understanding on the Interpretation of Article XVII GATT 1994 (State trading enterprises));

• Домовленість про правила і процедури, що застосовуються для врегулювання спорів (Understanding on Rules & Procedures Governing the Settlement of Disputes);

• Домовленість про тлумачення п. 1(6) ст. II ГАТТ 1994 р.
(Прив’язуваність тарифних поступок) (Understanding on the Interpretation of the Article II: 1 (6) of GATT 1994 (Binding of tariff concessions);

• Рішення про торгівлю і довкілля (Decision on Trade & Environment).

б) торгівля послугами - Генеральна угода з торгівлі послугами (ГATС) (General Agreement on Trade in Services — GATS).

в) права інтелектуальної власності — Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) (Agreement of Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights — TRIPS).

3. Кількасторонні торговельні угоди ( Multilateral trade agreements):

• Угода про торгівлю цивільними літаками (Agreement on Trade in Civil Aircraft);

• Угода про державні замовлення (Agreement on Government Procurement);

• Міжнародна молочна угода (International Dairy Agreement) (втратила чинність у 1997р.);

• Міжнародна угода з м’яса (International Bovine Meat Agreement) (втратила чинність у 1997р.).

Угоди щодо двох найбільших сфер торгівлі – товарів і послуг – мають схожу троїсту структуру:

1. Спочатку загальні принципи, сформульовані у відповідно: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ҐАТТ) для товарів і Генеральній угоді про торгівлю послугами (ҐАТС). (Третя сфера, також належить до цієї категорії, однак Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) наразі не має додаткових частин).

2. Додаткові угоди й домовленості, в яких розглядаються особливі вимоги щодо окремих галузей чи напрямків.

3. Насамкінець, докладні розклади (чи списки) зобов’язань окремих країн щодо доступу до їхніх ринків певних імпортних продуктів чи постачальників послуг (табл. 1).

Таблиця 1

Угоди СОТ, до яких приєднуються всі нові члени

Загальна	Марракеська угода про заснування СОТ
	Товари	Послуги	Інтелектуальна власність
Основні принципи	Додаток 1А: ҐАТТ	Додаток 1В: ҐАТС	Додаток 1С: ТРІПС
Додаткові деталі	Інші угоди й домовленості про торгівлю товарами	Домовленості про торгівлю послугами
Зобов’язання про доступ до ринку	Розклади зобов’язань країн	Розклади зобов’язань країн (та винятків з режиму нації найбільшого сприяння)
Врегулювання суперечок	Додаток 2: Домовленість про правила й процедури врегулювання суперечок
Прозорість	Додаток 3: Механізм перегляду торговельної політики

Основною метою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі є створення у світі ліберальної і відкритої торговельної системи, яка дає змогу підприємствам країн-членів здійснювати торговельну діяльність на засадах добросовісної конкуренції. Існують такі основні правила, визначені ГАТТ:

• захист національної промисловості лише за допомогою тарифів, країнам-членам забороняється запроваджувати кількісні обмеження. Є дуже обмежена кількість винятків з цього правила;

• прив’язування тарифів. Кожна країна має свій графік зниження тарифів, знижені тарифи забороняється підвищувати;

• режим нації найбільшого сприяння, який означає, що тарифи застосовуються на недискримінаційній основі до всіх країн. Винятки з цього правила стосуються країн-членів регіональних економічних угруповань і країн, що розвиваються. Для таких країн можуть застосовуватися преференційні тарифи;

• принцип національного режиму, що забороняє дискримінацію імпортованих товарів щодо еквівалентних товарів, виготовлених національними економіками.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року ("ГАТТ 1994") складається з:

(a) положень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року,

(b) положень протоколів і решень, зазначених нижче, які набрали чинності в рамках ГАТТ 1947 до набрання чинності Угодою СОТ:

(i) протоколи та акти стосовно тарифних поступок;

(ii) протоколи про приєднання (за винятком положень (a) стосовно тимчасового застосування та скасування тимчасового застосування та (b), яке встановлює, що Частина II ГАТТ 1947 застосовується тимчасово настільки повно, наскільки вона є сумісною із законодавством, існуючим на день укладення Протоколу);

(iii) рішення про звільнення від зобов'язань, надані Статтею XXV ГАТТ 1947, які зберігають чинність на день набрання чинності Угодою СОТ;

(iv) інші рішення сторін ГАТТ 1947;

(i) Домовленість про тлумачення Статті II:1(b) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

(ii) Домовленість про тлумачення Статті XVII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

(iii) Домовленість про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу;

(iv) Домовленість про тлумачення Статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

(v) Домовленість щодо звільнення від зобов'язань за Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року;

(vi) Домовленість про тлумачення Статті XXVIII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;

(d) Марракеського протоколу до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒