Правова основа торгівлі послугами — ГАТС

Торгівля послугами регулюється Генеральною угодою з тор­гівлі послугами (ГАТС), що як Додаток 1В увійшла складовою частиною до "Марракеської угоди про створення Всесвітньої Організації Торгівлі". Таким чином, ГАТС, що набула чинності 1 січня 1995 року, стала першим кроком на шляху поступово­го включення цього сектора світової економіки в сферу багато­стороннього регулювання.

Метою ГАТС, що визначена у преамбулі, є запровадження принципів і правил у торгівлі послугами з метою ії подальшо­го розвитку, лібералізації шляхом проведення періодичних ра­ундів багатосторонніх торгових переговорів, а також приско­рення економічного розвитку всіх торгових партнерів. У преамбулі підтверджується право країн-членів COT на створення нових нормативних актів, що регулюють постачання послуг, для до­сягнення цілей внутрішньої економічної політики. Більш того, як буде показано нижче, заходи внутрішнього регулювання сектора послуг не охоплені відповідними положеннями ГАТС. За аналогією з принципами і структурою ГАТТ—1994, що запроваджує регулювання торгівлею товарами, ГАТС містить три основних розділи:

— загальні принципи і правила, якими країни-члени по­винні керуватися при запроваджені національних заходів, що регулюють торгівлю послугами;

— індивідуальні ("специфічні") зобов'язання країн-членів щодо секторів послуг, включених ними в списки своїх зобов'я­зань;

— додатки до "рамкового" поділу ГАТС, що регулюють прин­ципи і правила щодо низки секторів послуг (повітряні переве­зення, фінансові послуги, телекомунікаційні послуги).

Однак, на відміну від ГАТТ, ГАТС містить ще один важли­вий специфічний елемент, який кардинально відрізняє регу­лювання торгівлі товарами та послугами: у списки зобов'язань країн-членів з торгівлі послугами включені розділи з перера­хуванням тих секторів, до яких принцип найбільшого сприян­ня в торгівлі тимчасово не застосовується; ці зобов'язання, так само як і списки тарифних поступок у межах ГАТТ, є не­від'ємною частиною ГАТС.

 

 4. Загальні зобов'язання країн-членів COT у межах ГАТС

Положенням ГАТС охоплюються всі види послуг (при цьо­му воно поширюється на їхнє надання, розподіл, маркетинг, продаж і доставку), надані на комерційній основі чотирма спо­собами, зазначеними вище. Виняток становлять лише послу­ги, що пов'язані "з виконанням урядових закупівель чи функцій" (ст. І:3 (в), тобто ті послуги, що надаються не на комерційній і не на кон­курентній основі. Це означає, наприклад, що послуги з охоро­ни суспільного здоров'я в межах урядових зобов'язань перед населенням випадають зі сфери ГАТС. Водночас положення Угоди поширюються на ті ж види послуг, що паралельно нада­ються приватними фірмами. Єдиним винятком із ГАТС є, відпо­відно до Додатка до ГАТС з повітряних перевезень, права на повітряні перевезення (хоча інші послуги щодо цієї сфери — ремонт і обслуговування літаків, продаж і маркетинг послуг, пов'язаних із повітряними перевезеннями, послуги з комп'ю­терної резервації авіаквитків — підпадають під положення Угоди).

До загальних зобов'язань країн-членів COT у галузі торгів­лі послугами належать такі:

Режим найбільшого сприяння. Ст. ІІ:1 ГАТС передбачає, що у відношенні регулювання торгівлі послугами країни-члени COT повинні взаємно надавати "режим не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним послугам і постачальни­кам послуг будь-якої іншої країни". На відміну від ГАТТ, де РНС стосується лише товарів, ГАТС надає РНС не лише послу­гам, але і постачальникам послуг. ГАТС, однак, визнає, що на цьому етапі не всі країни мали можливість негайно виконати це зобов'язання. Згідно зі ст.ІІ:2 (Додаток до ГАТС з винятків до зобов'язань ст. II), будь-яка країна має право за своїм бажан­ням зберігати заходи, що суперечать цьому положенню, але ці тимчасові винятки повинні бути зазначені в списку відповід­них зобов'язань. Загалом винятки з РНБможуть залишатися в силі протягом 10 років, після чого вони повинні бути скасо­вані або стати предметом переговорів.

Транспарентність внутрішніх нормативних актів і проце­дур. Враховуючи, що більшість секторів послуг жорстко регу­люється, доступ на ці ринки залежить від наявності інформації про чинні внутрішні нормативні акти. З цього приводу ст. III ГАТС накладає зобов'язання, згідно з яким усі національні за­кони та інші нормативні акти, що стосуються виробництва і тор­гівлі послугами, повинні публікуватися; також повинні публі­куватися міжнародні угоди країн-членів з іншими країнами, що стосуються сфери послуг. Країни-члени COT повинні що­річно інформувати Раду з торгівлі послугами про зміну чин­них або про ухвалення нових нормативних актів. Кожна країна-член зобов'язана створити один або декілька інформацій­них пунктів, які б на запит будь-якої сторони надавали потрібну інформацію. ГАТС не зобов'язує країни-члени надавати інфор­мацію, що має конфіденційний характер, розкриття якої за­вдавало би шкоди суспільним або комерційним інтересам відпо­відних фірм.

Нормативні акти внутрішнього регулювання. Нормативні акти внутрішнього регулювання є основним засобом впливу або контролю за торгівлею послугами. Згідно зі ст. VI:1 і 2 ГАТС, країни-члени повинні застосовувати акти внутрішнього регу­лювання "розумним способом, об'єктивно і неупереджено". Кра­їни-члени повинні залучати існуючий або створити новий ар­бітражний або адміністративний трибунал для розгляду скарг на адміністративні рішення, що негативно впливають на тор­гівлю послугами.

Міжнародні платежі. Після відкриття певного сектора по­слуг для іноземної конкуренції, згідно зі ст. XI і ст. XII ГАТС, країна-член не має права накладати обмеження на міжнародні платежі, пов'язані з постачанням послуг у даному секторі. Обмеження можуть запроваджуватися лише у випадку виник­нення проблем, пов'язаних із станом платіжного балансу, але і тоді обмеження повинні бути тимчасовими і поступово ліквідо­вуватися в міру поліпшення платіжного балансу; застосовува­тися на недискримінаційній основі.

Взаємне визнання кваліфікації постачальників послуг. Ст. VII ГАТС надає можливість, у випадку, якщо між деякими країнами-членами укладена окрема угода про взаємне визнання ква­ліфікацій постачальників послуг (диплом, ліцензія або серти­фікат на право діяльності у цій сфері), інший член має право на проведення переговорів про приєднання до цієї угоди. Такі угоди повинні нотифікуватися у Раді COT з торгівлі послугами. Визнання кваліфікації не повинно відбуватися таким чином, щоб служити дискримінаційним або обмежувальним заходом у торгівлі послугами.

Монополії й ексклюзивні постачальники послуг. Згідно зі ст. VIII ГАТС, у тих випадках, коли надання послуги на внут­рішньому ринку здійснюється монопольно, країна-член повинна домогтися, щоб дії цієї монополії не суперечили зобов'язан­ням країни-члена, що регламентовані ст. II ("Режим найбільшого сприяння") та її специфічними зобов'язаннями. Якщо компанія-монополіст прямо або побічно конкурує з іноземними поста­чальниками в секторах послуг, що виходять за межі її моно­польних прав, країна-член зобов'язана забезпечити, щоб компанія-монополіст не зловживала своїм монопольним становищем і не діяла з порушенням зобов'язань даної країни-члена в межах ГАТС.

Поступова лібералізація міжнародної торгівлі послугами. Для досягнення мети ГАТС, зокрема, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі послугами, країни-члени взяли на себе зобов'язання щодо періодичного проведення нових раундів пе­реговорів (ст. XIX).