Предметність                                                     Цілісність

Виявляється у співвіднесенні відносно відомостей, які одержані з зовнішнього світу, до цього світу.

Сприймання  є  завжди  цілісний образ предмета.

 

 

Структурність                                                Константність

Сприймання не є простою сумою відчуттів. Ми  сприймаємо фактично абстраговану з цих відчуттів узагальнену структуру.

Завдяки константності ми сприймаємо оточуючі предмети як відносно постійні за формою, кольором, розміром тощо.

 

 

Осмисленість                                                   Вибірковість

Сприймання у людини тісно пов’язане з розумінням сутності предметів і явищ.

Виявляється в переважному виділенні одних об’єктів у зіставленні з іншими.

 

Увага. Основні характеристики. Керування увагою

 

Увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Характерними для уваги є такі риси: концентрація, стійкість, переключення, розподіл уваги, обсяг.

Стійкість уваги виявляється в здатності протягом тривалого  періоду часу зберігати увагу на певному об’єкті, предметі діяльності.

Концентрація уваги – утримання уваги на одному об’єкті, або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.

Переключення уваги розуміють як зміну її спрямованості з одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

Розподіл уваги полягає в тому, що людина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об’єктів, виконувати два, а то й три види діяльності.

Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, що одночасно може зберігатися у сфері підвищеної уваги людини (середній обсяг уваги людини – 5-7 одиниць інформації).

 

 

Характерні риси уваги

 

 

Розподіл уваги

 

 

Концентрація

 

 

Характерні риси уваги

 

 

Стійкість

 

 

Обсяг

 

 

Переключення

 

 

Виділяють такі види уваги: мимовільну, довільну, післядовільну.

 

Мимовільна увага виникає незалежно від наміру та бажання людини.

 

Довільна увага характеризується спрямованим і регульованим зосередженням, зумовленим потребами діяльності.

Увага,  яка  спершу  підтримувалася  вольовими  зусиллями,  тобто  була довільною, потім перейшла у післядовільну.

Види уваги та їх порівняльні характеристики

 

 

Види уваги	Умови виникнення	Основні характеристики	Механізми
Мимовільна	Дія  сильного,  конт- растного чи значу- щого та того, що викликає емоційний відгук подразника	Мимовільність, легкість виникнення та переключення	Орієнтовний рефлекс чи домі- нанта, яка харак- теризує більш або менш стійкий інтерес індивіда
Довільна	Постановка (прийняття задачі)	Спрямованість відповідно до задачі вимагає вольових зусиль, стомлює	Провідна   роль другої сигнальної системи
Післядовільна	Входження  в  діяль- ність і виникнення у зв’язку з цим інтересу (зацікавленості)	Зберігається цілеспрямованість, знімається напруга	Домінанта,   яка характеризує зацікавленість, що виникла  у  процесі діяльності

 

Висновки

 

Пізнання середовища та самого себе починається з таких пізнавальних процесів, як відчуття і сприймання. Відчуття мають класифікацію за розміщенням результатів і їм властиві якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація. Сприймання відбивають цілісний образ предметів і явищ, воно має такі властивості як предметність, структурність, цілісність, константність. Пізнання неможливо без уваги, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах.

 

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Бондарчук  О. І.,  Бондарчук  Л. І.  Основи  психології  та  педагогіки.  Курс лекцій. – К., 1999.

2. Гамезо М. В., Домашенко Н. А. Атлас по психологии. – М., 1996.

 

3. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів, 2001.

 

4. Лозниця  В. С.  Психологія  і  педагогіка:  основні  положення.  Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К., 2001.

5. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2000.

6. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – К., 2000.

 

7. Немов Р. С. Психология. Учебное пособие для студентов высш. пед. учебн. завед: В 3-х кн. – Кн. 1. – М., 2000.

8. Петровский А. В. Введение в психологию. – М., 1995.

 

9. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 1999.

 

10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб., 2000 (Серия

 

«Мастера психологии»).

 

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

 

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

 

1. Феномен уваги.

 

2. Основні види уваги.

 

3. Психологічні теорії уваги.

 

4. Керування увагою.

 

5. Розвиток відчуттів.

 

6. Сприймання та діяльність.

 

7. Роль мислення у процесі сприймання.

 

8. Зорові образи сприймання.

 

9. Сприймання часу.

 

10. Сприймання простору.

 

11. Розвиток сенсорної культури особистості.

 

12. Розвиток чуттєвої сфери людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу.

Поміркуйте!

 

1. Чим зумовлена вибірковість людської уваги?

 

2. З’ясуйте  фактори,  які  сприяють  збільшенню  стійкості  та  концентрації уваги.

3. Які фактори впливають на обсяг уваги?

 

4. Охарактеризуйте загальні властивості відчуттів.

 

5. Обґрунтуйте, чому сприймання є складнішим процесом, ніж відчуття?

 

Ключові поняття теми

 

Пізнавальні психічні процеси, відчуття, екстероцептивні відчуття, інтероцептивні відчуття, пропріоцептивні відчуття, властивості відчуттів (якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація; сприймання, властивості сприймання (предметність, структурність,  цілісність, константність, осмисленість, вибірковість); увага, розподіл уваги, концентрація уваги, стійкість уваги, обсяг уваги, переключення уваги, мимовільна увага, довільна увага, післядовільна увага.

ТЕМА 8

 

КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ. ПАМ’ЯТЬ

 

План

 

1. Загальне поняття пам’яті.

 

2. Органічні основи пам’яті. Сучасні теорії.

 

3. Види пам’яті.

 

4. Процеси пам’яті.

 

Загальне поняття пам’яті

 

Пам’ять – це процеси організації та зберігання минулого досвіду, що дають можливість його повного використання в діяльності або повернення у сферу свідомості. Пам’яттю називається запам’ятовування, збереження та наступне відтворення індивідом власного досвіду.

 

 

Сутність пам’яті

 

Пам’ять

 

Процеси пам’яті                  Види пам’яті