Основні школи маржиналізму: австрійська, кембриджська, американська, математична.

Математична школа маржиналізму – сформувалась у 20-х роках 19 століття, завдяки творчому внеску Й. Тюнена, А. Курно, Ж. Дюпюї, Г. Госена, В. Джевонса, Л. Вальраса, В. Парето та ін.

Йоган Генріх фон Тюнен (1783-1850 рр.) – вперше використав метод диференціального обчислення (ґрунтується на застосуванні нескінченно-малих прирістних величин) в економічній науці, за що його вважають родоначальником економетрики - математичної економії, яка включає статистичну інформацію і розробку емпіричних, заснованих на фактичних кількостях, моделей. У своїй відомій моделі «кола» запропоновував схему максимізації прибутку, виходячи із ефективності розміщення виробництва, а саме його географічного віддалення від міста (центру кола). Так, 1 коло становлять с/г виробництва приміської спеціалізації; 2-ге коло – приміські ліси (будматеріали, паливо); 3-5 кола – зернові господарства; 6-7 кола – тваринництво. Виходячи із розробленої ним моделі «кола», запропонував свій варіант диференціальної ренти, яка виникає на основі оптимальної просторової організації галузей виробництва. Основна праця: «Ізольована держава по відношенню до сільського господарства і національної економіки» (1826 р.)

Антуан Огюст Курно (1801-1877 рр.) – родоначальник абстрактної математичної економії. Він розробив «модель дуополії», в якій дві фірми-монополіста, діючи нарізно, з часом оптимізують свою частку на ринку, поділивши його навпіл. Складає криву попиту та першим застосовує граничний аналіз при обчисленні ціни, за якої виробник/споживач досягає максимуму. Так, ним вперше була запропонована формула D = F(P), де D - попит, Р - ціна, згідно з якою попит є функцією ціни. Основний твір: «Дослідження математичних принципів теорії багатства» (1838 р.).

Жюль Дюпюї (1804-1866 рр.) – вперше, на основі граничного аналізу, проаналізував корисний ефект від експлуатації громадських споруд, в зв’язку із чим висунув поняття «про суб’єктивну корисність» - корисність кожного спожитого блага є різноманітною для кожного споживача. Основний твір: «Про міру корисності громадських споруд» (1844 р.)

Герман Генріх Госсен (1810-1858 рр.) – сформулював основні положення теорії граничної корисності, за якою цінність товарів визначається їх граничною корисністю на основі суб’єктивних оцінок людських потреб. При цьому під граничною корисністю розуміється збільшення загальної корисності при споживанні додаткового блага. Сформулював закон спадної граничної корисності, за якою чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Сформулював правило максимізації корисності, за яким споживач максимізує корисність набору благ при існуючому бюджетному обмеженні, якщо відношення граничних корисностей благ до їх цін являється однаковим для всіх благ. Основний твір: «Розвиток законів суспільного обміну та зумовлених цим правил людської діяльності» (1854 р.).

Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882 рр.) – найменшу корисність позначає терміном «кінцева корисність». Ціна у Джевонса визначається під впливом кінцевої корисності та запасу грошей у споживачів. Крім того, він був прихильником манчестерської школи, захисником фабричного законодавства, в т.ч. виступав за скорочення трудового часу для жінок і дітей. Природу кризових явищ з повторюваним 10-річним лагом пов’язував із появою плям на сонці. Основний твір: «Теорія політичної економії» (1871 р.).

Марі Еспрі Леон Вальрас (1834-1910 рр.) – засновник концепції загальної економічної рівноваги, в тому числі ринкової рівноваги, за якою попит дорівнює пропозиції. Ввів в економічну літературу класифікацію ринків (праці, капіталу, фінансів, споживчих благ і послуг). Основний твір: «Елементи чистої політичної економії» (1877 р.).

Вільфредо Парето (1848-1923 рр.) – італійський інженер, економіст, соціолог, один із засновників теорії еліт^[213]. Ефективність по Парето - рівень організації економіки, при якому:

- вже неможливо здійснити які-небудь зміни на користь однієї особи або групи осіб, не погіршивши положення іншої особи або групи осіб;

- вхідні ресурси використовуються найефективніше (ефективність виробництва), а результат забезпечує максимально можливу корисність для споживачів (ефективність розподілу ресурсів).

Австрійська школа маржиналізму (також відома як Віденська або психологічна школа) – сформувалась у 70-х роках 19 ст. завдяки творчому доробку професорів австрійських університетів (К. Менгер^[214], Е. Бем-Баверк^[215], Ф. Візер^[216]).

Основні ідеї:

- відкрили поняття граничної корисності і запропонували підходи (кардиналістський, ординалістський)^[217] щодо її визначення;

- в ринкових умовах ціноутворення відбувається спонтанно;

- наголошують на неефективності використання математичних методів у дослідженні економічних процесів, оскільки ринковий механізм занадто складний і прорахувати всі суб’єктивні рішення і поведінкові реакції індивідуумів неможливо;

- головний акцент ставиться у площині вивчення психології поведінки споживача;

- використання у дослідженнях методологічного індивідуалізму – аналізу людської діяльності з точки зору індивідуальних агентів;

- головний принцип економічної політики – економічний лібералізм.

Кембриджська школа маржиналізму – сформувалась у 90-х роках 19 ст. завдяки плідній праці англійських вчених-економістів (А.Маршалл^[218], А. Пігу^[219], Р. Хоутрі^[220]).

Основні ідеї:

- Теорія ринкового ціноутворення, за якою цінність товару визначається рівновагою між граничною корисністю товару і граничними витратами на його виробництво (див. графік «хрест (ножиці) Маршалла»).

товар

ціна

Р

З графіку видно, що 1) при більш низькій ціні покупцям буде вигідно збільшувати обсяги покупок, але продавцям – невигідно нарощувати обсяги продаж, тому вони будуть підвищувати ціну в сторону р; 2) при більш високій ціні продавці готові були б продавати більше товару, але покупці не викуплять цієї кількості, тому продавцям прийдеться знизити свою ціну в сторону р; 3) тільки при ціні р бажання купувати одних і готовність виробляти інших сходяться у кількості q; 4) крива DD виражає закон спадаючої граничної корисності даного товару для споживачів, а крива SS – закон зростання граничних витрат для виробників.

- Поняття «ринкова рівновага» - точка перетину кривих попиту і пропозиції (Р) – стан ринку, коли попит дорівнює пропозиції, тобто існує рівноважна ціна, яка по Маршаллу, - максимальна ціна, яку готовий сплатити споживач (виходячи з його суб’єктивної оцінки корисності товару), і одночасно та мінімальна ціна, за якою виробник згідний продати товар (виходячи з рівня витрат на його виробництво). Отже, принцип «витрат виробництва» і принцип «кінцевої корисності» є складовими частинами одного всезагального економічного закону попиту і пропозиції ^[221] ; кожен з яких можна порівняти з одним з лез ножиць.

- Фактори, що впливають на величину попиту (кількість споживачів, їх смаки та доходи, ціни на товари-субститути і компліментарні товари) і пропозиції (технологія виробництва, ціни на ресурси, податки, субсидії тощо).

- Еластичність попиту (по ціні, за рівнем доходу) – дозволяє виміряти ступінь реакції покупця на зміну цін, рівня доходів (розраховується через коефіцієнт еластичності^[222])

- Коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці, не зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну і все повертається в стан рівноваги.

- Концепція формування ринкових цін у коротко- (під дією попиту, оскільки пропозиція є більш інерційною, внаслідок тривалості процесів створення нової продукції) і довгостроковому (під дією пропозиції, бо саме виробництво нової продукції формує потреби, а втім і попит на неї) періодах.

Американська школа маржиналізму – сформувалась у 90-х роках 19 ст. внаслідок активної участі у «маржинальній революції» американського економіста Джона Бейтса Кларка (1847-1938 рр.). В своїх численних працях, зокрема «Філософія багатства» (1886 р.), «Розподіл багатства» (1899 р.), «Проблеми монополії» (1904 р.), Кларк вагому роль придавав аналізу статики, тобто економічному стану суспільства в положенні нерухомості («в рівновазі»), вважаючи при цьому динамікою – повільний без кризовий перехід від одного стану рівноваги до іншого.

Основні ідеї:

- «Закон Кларка», згідно якого корисність товару складається з окремих елементів («пучка корисностей»), відповідно цінність блага визначається сумою граничних корисностей всіх його складових;

- Закон спадної віддачі ресурсів - збільшення використання одного змінного ресурсу у сполученні із незмінною кількістю інших ресурсів на означеному етапі веде до уповільнення приросту віддачі, а втім і до її скорочення.

- Теорія граничної продуктивності праці і капіталу - вклад кожного фактору виробництва має диференціальну продуктивність, а, втім і доходи, які зумовлюються ними є економічно і соціально виправданими (наприклад, якщо гранична продуктивність капіталу є вищою, значить і прибутки капіталіста будуть більшими ніж зарплати робітників, і навпаки). На основі цієї теорії Кларк розробив концепцію соціальної справедливості і гармонії інтересів капіталістів і найманих працівників.

Висновки: Школи маржиналізму, не дивлячись на багато спільних рис, мають певні відмінності. Зокрема, математична школа основний упор робила на застосуванні апарату економетрики та матаналізу до категорії суб’єктивної корисності та вартості. Австрійська школа, навпаки, апелювала більш до психології споживача та виробника, в зв’язку із чим запропонувала ординалістський підхід. Кембриджська школа дала значний поштовх у розвитку маржинальної революції, зокрема завдяки теорії попиту і пропозиції, ринкової рівноваги. В рамках американської школи здійснено граничний аналіз факторів виробництва, висунуто концепції граничної продуктивності праці і капіталу.