Економічна політика Б. Хмельницького та Петра І.

Богдан Зиновій Хмельницький (1595-1657 рр.) – гетьман війська Запорізького, воєначальник і державний діяч, організатор козацького повстання (1648-1654 рр.) проти колонізаторського феодального гніту над українським населенням з боку Речі Посполитої[169].

Економічна політика Богдана Хмельницького простежується в його листах, універсалах[170], угодах та інших документах. Основні положення:

1) бенефіціарне («рангове») землеволодіння[171];

2) захист приватної власності та протекція козацтву, українському населенню, князівству, польсько-литовській шляхті, православним монастирям у їх економічній діяльності («охоронні», «проїзні», «дозвільні» універсали) [172];

3) заборона козакам та шляхті чинити будь-які утиски селян чи міщан («заборонні»[173] універсали), і навпаки, захист маєтків шляхти від козацьких захоплень та нападів населення;

4) секуляризація католицького майна на користь православних монастирів;

5) цехова регламентація (накази щодо призначення цехмістрів у цехах);

6) різноманітні привілеї, так звані «жалуванні» чи «вотчинні» грамоти» для української православної церкви, шляхти, що приймала участь у Визвольній війні на стороні повстанців, козацької старшини, в яких фіксувалися права приватної власності на землю (в тому числі і селян, що закріплені на ній, а іноді і міщан, які мали переходити у «послушенство» до нового землевласника) й іншу нерухомість, частіше усього млини;

7) збагачення військової скарбниці, шляхом упорядкування митного регулювання («митні» [174] та «безмитні»[175] універсали).

Крім того, гетьман залишив магдебурзьке право для міщан, з общинним самоврядуванням і самосудом, регламентував розподіл ремісників за родом їх занять на цехи, з наданням цехам права мати свої герби і печатки. У ряді випадків, оберігав міщан від конкуренції з боку монастирів, козацької старшини, селян. Свідченням цього є універсали, що зменшували норми виробітки меду київськими монастирями, забороняли виробництво та реалізацію горілки селянами.

За рік до смерті Хмельницького поляки просили його допомоги подолати шведів, на що гетьман відповів, що оголосіть руських вільними, подібно до того, як іспанський король признав свободу голландців.

Петро І (1672-1725 рр.) – цар Московський з династії Романових і перший імператор всеросійський (з 1721 року). Основні напрямки економічної політики Петра І:

1) військова колонізація та розширення територій Росії – з цією метою вводяться військові податки[176];

2) грошова реформа (1700 р.), в результаті якої в обіг запроваджувались мідні копійки і срібні рублі, натомість поступово виводились денгі (1/2 копійки) і алтини (3 копійки), натомість;

3) «псування грошей» - за період правління Петра І декілька разів понижувалась вага і проба монет, що сприяло швидкому розвитку фальсифікації грошей не тільки кустарним способом, а й на професійних іноземних монетних дворах;

4) «Указ про престолонаслідування» (1722 р.), за яким царський трон міг посідати нащадок будь-якої достойної людини за волею монарха;

5) техніко-технологічний прогрес та розвиток кріпосних мануфактур (казених, купецьких, поміщицьких)[177] на основі залучення іноземних фахівців військової справи і всякого роду інших майстрів та розповсюдження їх досвіду і знань у військово-політичній, економічній, соціальній, культурно-побутовій діяльності в державі; створення у 1725 році Російської академії наук, члени якої були на державному утриманні і мали забезпечувати науково-технічне обслуговування держави[178];

6) інституційна трансформація – різка зміна старих інститутів на нові, переважно ті, які існували у найрозвиненішій країні того часу – Голландії;

7) нещадна експлуатація та скорочення кількості населення (війни, жорсткі кріпосницькі методи і репресії). Загалом населення Російської імперії наприкінці царювання Петра І складало 15 млн. осіб, з них приблизно: 6 млн. – кріпосних, 5,7 млн. – вільних селян і міщан, 1,5 млн. – жителі підкорених земель, 800 тис. - козаків (на Україні, Дону і Яіку), 500 тис. – дворян, 300 тис. – духовників, 200 тис. – чиновників;

8) Подушна подать (діяла протягом 1724 -1886 рр.) - форма податку, яким обкладались всі чоловіки податних станів незалежно від віку (в т. ч. новонароджені і старики, за виключенням дворян і священників). Для реалізації нової системи оподаткування, яка, крім іншого, мала на меті утримання регулярної армії, було розпочато поголовний перепис податного населення (з 1718 - по 1722 рр.) і визначено податок з душі.

Висновки: Економічна політика Б. Хмельницького і Петра І цілком відповідає духу тієї епохи, в якій вони жили, а саме феодально-кріпосницької системи. Їхні реформи носили меркантилістський характер з усіма його рисами (протекціонізмом, монопольними правами для мануфактурників, державною регламентацією економічної діяльності тощо).