Організація ремонтного обслуговування виробництва

Для забезпечення раціональної експлуатації обладнання за мінімальних витрат на промислових підприємствах створюється спеціалізоване ремонтне господарство, основними завданнями якого є:

- здійснення технічного обслуговування та ремонту основних виробничих фондів;

- монтаж нового, придбаного або виготовленого самим підприємством обладнання;

- модернізація обладнання, що експлуатується;

- виготовлення запасних частин та вузлів (в тому числі і для модернізації обладнання), організація їх зберігання;

 - скорочення часу простоїв обладнання в ремонті та витрат на його проведення.

Що стосується потужності та технічної оснащеності ремонтних підрозділів, то вони залежать від масштабу основного виробництва: кількості обладнання, обсягу виконуваних робіт господарським способом, особливостей технології виробництва тощо.

На трубопроводах ремонт обладнання може виконуватися ремонтно-експлуатаційною базою, до складу якої входять ремонтна майстерня або аварійно-ремонтні бригади.

На підприємствах транспорту і зберігання нафти і газу виконується дуже великий обсяг робіт з обслуговування та ремонту обладнання, будівель, споруд. При цьому незалежно від виду ремонтованих об’єктів та їх кількості ремонтно-відновлювальні роботи проводяться з використанням різних систем ремонтів, форм і методів їх організації та способів виконання.

Системи ремонтів. Особливе значення має догляд та своєчасний ремонт обладнання на трубопроводах, об’єкти яких часто віддалені один від одного на сотні і тисячі кілометрів та працюють в умовах підвищених тисків, в агресивному середовищі та при впливі температурних коливань.

В практиці ремонтного обслуговування виробництва на підприємствах зустрічаються дві системи ремонтів: система технічного обслуговування та планових ремонтів і система ремонтів за потребами.

Система технічного обслуговування та планових ремонтів. Під системою технічного обслуговування і планових ремонтів (ТО і ПР) розуміють сукупність запланованих заходів з догляду, нагляду та ремонту обладнання. Система ТО і ПР включає технічне обслуговування (ТО), поточний ремонт (ПР) і капітальний ремонт (КР).

Технічне обслуговування - це комплекс заходів та операцій з підтримання працездатності та справності виробу при його використанні за призначенням, при очікуванні, зберіганні та транспортуванні. Воно проводиться з метою попередження прогресуючого зношування деталей і сполучень шляхом своєчасного проведення регулювальних робіт, змащування, виявлення дефектів та їх усунення. До складу ТО входить контроль технічного стану обладнання, його очищення та змащування, заміна окремих складових частин або їх регулювання з метою попередження можливих пошкоджень, а також частина робіт щодо усунення виявлених пошкоджень.

Розрізняють періодичні та сезонні технічні обслуговування. Періодичне ТО виконується через встановлені в експлуатаційних документах інтервали часу. Сезонні ТО проводяться з метою підготовки виробу до використання в певних умовах (весна, осінь, зима). Сезонні ТО проводяться тільки для виробів, що використовуються при істотних змінах навколишнього середовища протягом року.

ТО обладнання на об’єктах, що мають експлуатаційний персонал, проводиться силами цього персоналу, а на об’єктах, що не мають постійного персоналу, проводиться силами комплексних бригад ремонтників бази виробничого обслуговування чи іншого структурного підрозділу.

Комплекс робіт при проведенні періодичних ТО регламентується спеціальними інструкціями з експлуатації, які розробляються заводами-виготовлювачами обладнання. Зміст робіт із сезонних ТО визначається підприємствами, що використовують обладнання, залежно від конкретних виробничих та природних умов.

Поточний ремонт - найменший за обсягом вид ремонту, що виконується для забезпечення або відновлення працездатності обладнання, агрегату. Цей вид ремонту здійснюється в процесі експлуатації обладнання. При поточному ремонті проводиться часткове розбирання обладнання, ремонт окремих вузлів або заміна зношених деталей, збирання, регулювання та випробування згідно з інструкцією з експлуатації. Ті вузли обладнання, що потребують ремонту, замінюються заздалегідь відремонтованими із резерву бази виробничого обслуговування чи інших ремонтних структур. Всі несправні вузли та агрегати, що зняті з обладнання, відправляються на ремонт на бази виробничого обслуговування або спеціалізовані ремонтно-механічні заводи.

Поточні ремонти на місці експлуатації здійснюються силами комплексних бригад відповідних ремонтних баз, а за необхідності залучається і експлуатаційний персонал. Поточні ремонти, що потребують застосування спеціальної оснастки та обладнання, проводяться на відповідних спеціалізованих ремонтних базах (базах виробничого обслуговування, ремонтно-механічних заводах тощо).

Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом та складністю ремонт, метою якого є повне або близьке до повного відновлення ресурсу агрегату із заміною (відновленням) будь-яких його частин, включаючи і базові. Отже, завдання капітального ремонту полягає у приведенні агрегату в стан, який повністю відповідав би його призначенню, класу точності та продуктивності згідно із чинними стандартами чи технічними умовами. При капітальному ремонті проводиться повне розбирання обладнання, миття та дефектація деталей і вузлів, ремонт, збирання, регулювання, випробування під навантаженням та фарбування.

Система ремонтів за потребами. Крім системи планових ремонтів, в практиці може траплятись і система ремонтів за потребами, суть якої полягає в тому, що ремонт обладнання проводиться тільки тоді, коли цього вимагає його технічний стан, коли подальша експлуатація стає неможливою через значне зношення, при виникненні аварій тощо. Виникнення аварійних ситуацій дуже часто пов’язане із наявністю скритих дефектів обладнання, трубопроводів, а також природними факторами.

Ремонт за потребами відноситься до категорії позапланових (аварійних) та відновлювальних ремонтів. Необхідність в аварійному ремонті може виникнути в результаті непередбаченого виходу обладнання з ладу. Відновлювальний ремонт має своїм об’єктом ті елементи основних фондів (обладнання, споруди і т.д.), подальша експлуатація яких неможлива.

Форми організації ремонтів. Залежно від конкретних виробничих умов (наявність ремонтної бази, віддаленість від спеціалізованих ремонтних баз, структура основних фондів, складність обладнання тощо) організація ремонтних робіт може здійснюватися в трьох формах: централізованій, децентралізованій та змішаній.

Централізована форма організації ремонтів. При централізованій формі організації ремонтів всі види ремонтних робіт та виготовлення запасних частин проводяться в спеціалізованих підприємствах (організаціях). Такими спеціалізованими ремонтними базами в умовах нафтогазового комплексу можуть бути: ремонтно-механічні заводи, центральні механічні майстерні, центральні бази виробничого обслуговування тощо. При цьому спеціалізовані ремонтні бригади можуть проводити як ремонти, так і міжремонтне обслуговування.

Централізована форма організації ремонтів створює передумови для кращої організації робочих місць, оснащення їх необхідним обладнанням, що забезпечить як високий технічний рівень, так і якість виконуваних робіт, збільшення строків служби всіх видів ремонтованих об’єктів.

Разом з тим дана форма організації ремонтів має два досить істотні недоліки. Це – значні витрати часу та грошових коштів на доставку обладнання на ремонтну базу і назад та неможливість проведення ремонтів великогабаритного обладнання в закритих приміщеннях.

Враховуючи все сказане, можна зробити висновок, що централізовану форму організації ремонтів доцільно використовувати, коли ремонтні бази розміщені відносно недалеко та коли підприємство-замовник має належний фонд підмінного (запасного) обладнання.

Децентралізована форма організації ремонтів. З точки зору підприємства форма організації ремонтів є децентралізованою, якщо в кожній виробничій одиниці підприємства функціонує свій ремонтний підрозділ. Тобто, при децентралізованій формі організації ремонтів всі види ремонтного обслуговування, включаючи і виготовлення запасних частин, проводяться силами і технічними засобами власної ремонтної бази у вигляді окремих ремонтних підрозділів. Однак при цьому всі особливо важливі роботи виконуються на спеціалізованих ремонтних базах (централізована форма). Створення такої форми має сенс тоді, коли на підприємстві є специфічні виробництва або коли виробничі дільниці працюють за різними технологіями, що потребує різного специфічного обладнання.

Головною проблемою децентралізованої форми організації ремонтів в межах підприємства є організація раціонального використання ремонтного персоналу та матеріальних ресурсів. У випадку запровадження децентралізованої форми організації ремонтів виробництво запасних частин (у крайньому разі частково) доцільно організовувати за централізованою формою.

Змішана форма організації ремонтів. При змішаній формі організації ремонтів різні види ремонтного обслуговування виконуються по-різному. Капітальні ремонти зазвичай проводяться на спеціалізованих ремонтних базах (централізована форма), а технічне обслуговування та поточні ремонти - безпосередньо в цехах (децентралізована форма).

Даній формі організації ремонтів притаманні всі недоліки децентралізованої форми, і тому вона використовується на великих та середніх підприємствах, що мають міцну ремонтну базу. Крім того, її можна використовувати на інших підприємствах як проміжний варіант при переході до централізованої форми організації ремонтів, що дає найкращі результати.

Методи організації ремонтів. Вибір методу ремонту обладнання залежить головним чином від конструктивних особливостей та рівня стійкості режиму експлуатації обладнання. Залежно від масштабів робіт, видів використовуваного обладнання та місцевих конкретних умов ремонт обладнання може бути виконаний одним з таких методів: післяоглядових ремонтів, періодичних ремонтів та попереджувальних ремонтів.

Метод післяоглядового ремонту. Суть даного методу ремонту полягає в тому, що обладнання підлягає періодичним оглядам, на основі яких визначається термін проведення та вид чергового ремонту. Періодичність оглядів встановлюється, виходячи з орієнтовних строків служби деталей та вузлів обладнання.

При післяоглядовому методі ремонту плануються не самі ремонти, а тільки огляди обладнання. Якщо в результаті огляду встановлено, що окремі будівельні елементи, елементи оздоблення, інженерного обладнання, деталі та вузли устаткування, транспортні засоби не зможуть пропрацювати до наступного огляду, призначається той чи інший вид ремонту. Головною перевагою оглядів є економія витрат на ремонт.

Використовується даний метод досить рідко. Найчастіше - при ремонтах нестандартного, спеціального, нового обладнання, яке до того ж використовується в індивідуальному порядку.

Метод періодичних ремонтів характеризується тим, що періоди між ремонтами визначаються заздалегідь, виходячи з мінімальних строків служби деталей. Основні види ремонтних робіт при цьому методі проводяться в такій послідовності. Обсяг і порядок черговості ремонтів визначається тривалістю служби деталей та вузлів. При кожному черговому ремонті всі вузли та деталі, що підлягають ремонту, уважно оглядають, зношені частини замінюють, а ті, що ще придатні для роботи, установлюють знову.

Головною перевагою даного методу ремонту обладнання є його економічність та можливість досить детально планувати подальші види ремонтів та їх фізичні обсяги. Періодичний метод ремонтів найхарактерніший для універсального обладнання, що використовується широко у всіх підрозділах підприємства. Це стосується ремонту нескладного обладнання, простих машин, що, обслуговуються недостатньо кваліфікованим експлуатаційним та ремонтним персоналом. Саме тому метод періодичних ремонтів поширений на практиці.

Метод попереджувальних ремонтів на відміну від двох попередніх ґрунтується на обов’язковому періодичному плановому оновленні обладнання шляхом заміни частини деталей та вузлів незалежно від їх технічного стану. Головне в методі попереджувальних ремонтів – його попереджувальний характер, що дає змогу значно продовжити строки служби обладнання, зберегти високу якість його роботи, а також значно скоротити час на проведення ремонтних операцій.

В основі даного методу лежить проведення різних видів ремонтного обслуговування через точні, заздалегідь визначені періоди часу протягом ремонтного циклу.

Ремонтний цикл - це відрізок часу між двома капітальними ремонтами (для діючого обладнання) або відрізок часу від моменту введення в експлуатацію обладнання до першого капітального ремонту (для нового обладнання). Ремонтний цикл поділяється на міжремонтні періоди та інші елементи, тривалість яких визначається терміном служби змінних деталей. Тривалість циклу, міжремонтних періодів та інших складових визначається системою ТО і ПР, якою передбачається точний перелік змінюваних частин, вузлів та деталей при кожному черговому ремонті. Наявність таких даних дає можливість точно планувати і час проведення ремонтів та їх обсяги.

Міжремонтний період час між двома черговими ремонтами обладнання. Тривалість міжремонтного періоду для даної групи обладнання визначається за формулою:

,                                         (2.1)

де: - тривалість ремонтного циклу; - кількість поточних ремонтів в даному ремонтному циклі.

Міжолядовий період – час між оглядом та ремонтом, який передує огляду або першому після огляду ремонту. Тривалість міжоглядового періоду визначається за формулою:

,                                                   (2.2)

де – кількість техоглядів в даному ремонтному циклі.

Ремонтний період – час простоїв обладнання в ремонті. Загалом час перебування обладнання в ремонті можна визначити за формулою:

,                                                 (2.3)

де: - трудомісткість даного виду ремонту (слюсарні роботи) згідно з чинними нормами;  - кількість одночасно працюючих слюсарів за зміну; - тривалість зміни; - коефіцієнт змінності роботи ремонтних робітників;  - коефіцієнт виконання норм.

Метод попереджувальних ремонтів найкращий для обладнання, що працює при сталому режимі. Його використовують також при ремонтах обладнання, від безперебійної роботи якого залежить безперебійність технологічних процесів та безпека людей.

Безперечно, на практиці в чистому вигляді ні один метод не використовується. Найчастіше зустрічаються різні комбінації усіх трьох методів. Ефективність організації ремонтного обслуговування та управління цим процесом полягає саме в раціональному виборі комбінацій різних методів залежно від конкретних умов.