Формування та управління виробничими запасами підприємства

 

Необхідність формування запасів матеріально-технічних ресурсів на підприємстві диктується вимогами забезпечення ритмічної та стабільної роботи всіх виробничих підрозділів, створення умов для своєчасного виконання договірних зобов’язань перед споживачами продукції і послуг.

Запаси створюються як у сфері виробництва, так і в сфері обігу і, відповідно, виконують різні функції (табл. 6.1).

 

 

Таблиця 6.1 – Функціональне призначення різних видів запасів ресурсів

 

Група	Види запасів	Основні функції запасів
1. Товарні запаси	1.1. Запаси готової продукції на складах	1.1. Накопичувальна: комплектування партій-поставок виробленої продукції
	1.2 Запаси “в дорозі” (транспортні)	1.2. Транспортна (просторова)
	1.3. Запаси на складах організацій-посередників	1.3. Створення умов для реалізації складської форми постачання (через посередників)
2. Виробничі запаси	2.1. Поточні	2.1. Забезпечення безперебійної роботи підприємства в період між черговими поставками
	2.2. Гарантійні (страхові)	2.2. Забезпечення потреб виробництва у разі вичерпання та несвоєчасного поповнення поточного запасу
	2.3. Сезонні	2.3. Накопичення додаткових запасів ресурсів в разі існування сезонних перерв у постачанні
	2.4. Аварійні	2.4. Створення запасів окремих видів ресурсів на випадок виникнення аварійних ситуацій
3. Цехові запаси	3.1. Запаси незавершеного виробництва	3.1. Забезпечення заданого ритму роботи виробничого процесу; створення заділів на кожній технологічній операції, робочому місці
4. Державні резерви		4.1. Термінові поставки різних ресурсів (продуктів харчування, медикаментів, одягу, будматеріалів, нафтопродуктів та ін..) у надзвичайних та екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, пожежі, воєнні дії і т.д.)

 

Величину будь-якого запасу можна виражати абсолютними, відносними та вартісними показниками. Абсолютні запаси виражаються у натуральних одиницях, що прийняті для даного виду ресурсу. Відносні запаси виражаються в днях запасу і характеризують тривалість перебування ресурсу в запасі. Грошову оцінку запасів використовують при плануванні виробництва, складанні фінансового плану та визначенні величини оборотних коштів. Методики визначення різних видів запасів відрізняються, що зумовлюється особливостями їх формування та використання.

При організації матеріально-технічного забезпечення виробництва розрізняють нормативні та наднормативні запаси. Нормативним запасом вважають такий залишок матеріальних ресурсів на складах підприємства, який за даних умов є мінімальним і достатнім для забезпечення ритмічної роботи. Наднормативні запаси – це та кількість матеріальних цінностей, яка перевищує визначену норму запасу і є результатом невиправданого надмірного накопичення ресурсів на складах підприємства чи прорахунків при обґрунтуванні норм запасів.

У складі виробничих запасів підприємства виділяють поточні, гарантійні (страхові) та сезонні запаси. В окремих випадках підприємства формують і аварійні запаси.

Поточним називають запас, призначений для забезпечення нормальної безперебійної роботи підприємства в період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів. При його формуванні виходять з припущення про рівномірність споживання ресурсів як за обсягами, так і періодичністю.

У момент постачання конкретного матеріального ресурсу на підприємство величина поточного запасу цього ресурсу досягає максимального значення. У процесі споживання ресурсу величина його запасу поступово знижується і досягає мінімального значення (нуля) на момент наступної чергової поставки цього ресурсу на підприємство, рис. 6.2. За умови строгого дотримання термінів та обсягів постачання ресурсу на підприємство та рівномірного характеру його споживання у виробництві, поточний запас дозволяє повністю покривати потреби підприємства у даному ресурсі та гарантувати стабільну роботу виробництва.

 

 

t п                   t п               t п                     Час

Обсяг поточного запасу, од.

Zп max         Zп сер       Zп min

Лінія максимального запасу

Лінія середнього запасу

Лінія мінімального запасу

 

 

Рисунок 6.2 – Схема формування та використання поточного запасу

Максимальна величина поточного запасу визначається залежно від добового споживання (середньої інтенсивності добового споживання) конкретного ресурсу на підприємстві та інтервалу між поставками

,                             (6.7)

де  - середня інтенсивність добового споживання даного виду ресурсу, од./добу; t _п – плановий інтервал поставки даного ресурсу (цикл постачання), діб.

З іншого боку, максимальний поточний запас дорівнює величині поставки даного виду ресурсу.

Розв’язок оберненої задачі за умови, що відомі величина поставки (максимальний поточний запас) та середня інтенсивність добового споживання, дозволяє визначити періодичність (інтервал) поставки

                      ,                                          (6.8)

 

Періодичність поставок окремих видів ресурсів може обумовлюватись також вимогами підприємств, які виступають в ролі постачальників цих ресурсів. Наприклад, підприємство-постачальник встановлює визначені розміри обсягів (партій) ресурсу, які можуть обумовлюватися вимогами транспортних посередників, видами та розмірами тари тощо. В цих випадках періодичність поставок визначається через транзитну норму. Транзитна норма – це мінімальна кількість продукції (матеріального ресурсу), яку підприємство-постачальник погоджується постачати конкретному споживачу. В якості транзитної норми можуть бути використані маршрутна група вагонів, окремий вагон чи цистерна, контейнер, дрібніші види відправки. Тоді інтервал поставки визначатиметься таким чином

,                                      (6.9)

де Н_т – транзитна норма у прийнятих одиницях вимірювання.

Інтервал поставки можна визначати також через частоту поставок. Зазвичай так поступають у випадку високої інтенсивності добового споживання. Частота (кількість) поставок визначається так

,                                    (6.10)

де Q_пл – загальна планова потреба ресурсу у відповідному періоді; q_п – величина однієї поставки.

Тоді інтервал між поставками становитиме

,                                 (6.11)

де Т_пл – тривалість планового (розрахункового) періоду, діб.

Інтервал поставки можна також трактувати як норму поточного запасу, виражену у днях (добах).

У разі організації постачання одного і того ж ресурсу з кількох джерел (від кількох постачальників), максимальну величину поточного запасу можна виразити через середньозважену величину

,                     (6.12)

де q_ni - партія матеріальних ресурсів даного виду, що надходить на підприємство від і -го постачальника; γ _ni – питома вага поставки ресурсу від і -го постачальника, виражена у відсотках чи долях одиниці; n – кількість постачальників.

Оскільки в процесі виробництва використовується багато різноманітних матеріальних ресурсів, поточні запаси кожного з яких змінюються від максимального до мінімального рівня, то часто в практичних цілях доводиться оперувати середніми показниками поточних запасів.

Середній поточний запас конкретного ресурсу визначається за формулою середнього арифметичного

               .                        (6.13)

Враховуючи, що величина максимального запасу дорівнює величині однієї поставки, а мінімальний поточний запас дорівнює нулю, отримаємо

 

.                             (6.14)

Середні поточні запаси визначаються у натуральних чи вартісних одиницях. Разом з тим, їх зручно відображати і у вигляді норми запасу в днях. Норма запасу характеризує на скільки днів роботи підприємства в середньому вистачить наявних запасів цього ресурсу. Звідси зрозуміло, що норма запасу певного матеріального ресурсу дорівнюватиме половині інтервалу між його поставками

   .                              (6.15)

Таким чином, норма поточного запасу у натуральних показниках дорівнює половині величини партії поставки, а за часом – половині інтервалу поставки.

Якщо підприємство використовує обмежену кількість найменувань матеріальних ресурсів (3-4 види), то величина середнього поточного запасу встановлюється зазвичай за повним інтервалом поставки. Так само поступають і при короткому інтервалі поставок (до 5 днів). При інтервалах поставки 5-10 днів середній поточний запас приймають в розмірі 5 днів.

Раціональна організація матеріально-технічного забезпечення підприємства потребує проведення оптимізаційних розрахунків з метою визначення оптимального розміру партії поставки різних видів ресурсів та оптимальної періодичності постачання. Зазвичай при розв’язку таких задач використовують стандартні процедури оптимізації.

Гарантійний (страховий) запас створюється для забезпечення роботи підприємства у випадках вичерпування поточного запасу. Така ситуація може виникати в результаті затримки поступлення чергової партії матеріальних ресурсів або ж при зростанні поточного споживання ресурсів. Причинами затримок у постачанні ресурсів можуть бути затримки при відвантаженні, відсутність транспортних засобів, затримки в дорозі тощо.

Створення гарантійних запасів пов’язане із додатковими витратами підприємства на створення і утримання додаткових складських потужностей та утримання самих гарантійних запасів. Тому існує об’єктивна необхідність оптимізації розмірів гарантійних запасів.

У практиці організації матеріально-технічного постачання зазвичай використовують два способи визначення гарантійного запасу: прямого розрахунку (за інтервалом відставання) та за фактичними даними.

При способі прямого розрахунку величину оптимального гарантійного запасу встановлюють виходячи з часу, необхідного для відновлення поточного запасу за умови його використання до поступлення чергової партії на склад підприємства. Найчастіше цей метод застосовують на новоутворених підприємствах, оскільки ще немає фактичних даних щодо організації постачання.

При використанні другого способу за основу розрахунків беруться усереднені дані про виникнення дефіциту внаслідок недопоставок чи затримок у постачанні за попередні періоди.

Переважно норма гарантійного запасу встановлюється у розмірі, що не перевищує 50 % від поточного запасу. Однак існують такі винятки:

- якщо підприємство-споживач розташоване далеко від зручних шляхів сполучення, то норму гарантійного запасу доцільно встановлювати у розмірі повного поточного запасу;

- якщо інтервал поставок не перевищує 5 діб, то норма гарантійного запасу також приймається у розмірі повного поточного запасу;

- якщо матеріальні ресурси доставляються на склади підприємства із районних чи інших постачальницьких баз, то норма гарантійного запасу встановлюється у розмірі 30 % від поточного.

На деяких підприємствах, де особливо важливо забезпечити безперебійну роботу, встановлюються незнижувані гарантійні запаси і в більших розмірах, але переважно вони не перевищують 15 днів.

Сезонні запаси створюються у тих випадках, коли у постачанні виробництва мають місце сезонні перерви (осіннє бездоріжжя, розливи рік і т.п.). Сезонні запаси включають як поточні, так і страхові запаси на період сезонних перерв у постачанні матеріально-технічних ресурсів. Розмір цих запасів залежить від тривалості перерв у постачанні.

Важливим завданням управління запасами матеріально-технічних ресурсів є визначення та дотримання їх оптимальних розмірів. Вирішення цього завдання дозволяє знизити потребу підприємства в оборотних коштах, мінімізувати витрати, пов’язані з утриманням запасів товарно-матеріальних цінностей, знизити собівартість продукції (робіт, послуг), покращити фінансовий стан підприємства.