Організація транспортного обслуговування виробництва

Транспорт поділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішній транспорт забезпечує зв’язок з постачальниками, приймально-здавальними пунктами загального призначення та місцевими постачальницько-збутовими пунктами (складами).

Внутрішній транспорт можна поділити на міжцеховий та внутріцеховий. Міжцеховий забезпечує переміщення різних вантажів з одного цеху до іншого, та між складами і цехами, іншими виробничими підрозділами. Внутріцеховий транспорт призначений для обслуговування окремих цехів та складів і поділяється на міжопераційний та загальноцеховий.

Основними завданнями транспортного господарства є:

§ забезпечення чіткого та безперебійного функціонування виробничих технологічних процесів;

§ своєчасна доставка на підприємство та його виробничі підрозділи необхідних матеріальних ресурсів;

§ оптимальне використання всіх транспортних засобів відповідно до виробничих та природно-кліматичних умов;

§ виконання необхідного комплексу такелажних та навантажувально-розвантажувальних робіт;

§ проведення необхідного комплексу робіт, пов’язаних з ремонтом обслуговуваних транспортних засобів;

§ забезпечення підвищення економічної ефективності транспортного обслуговування.

Робота транспортного господарства істотно впливає на якісні показники роботи цехів та підприємства загалом, а також на тривалість виробничого циклу, оскільки час на переміщення вантажів є одним із складових останнього.

Відповідно до специфіки технологічних процесів, що проходять на підприємствах нафтогазового комплексу, можна виділити такі види послуг, що здійснюються транспортним господарством:

1. Технологічне обслуговування, що виконується спецтехнікою на колісному та гусеничному ходу, навісним обладнанням, яке бере безпосередню участь в технологічних процесах. До спецтехніки належать: установки для наземного обладнання водопроводів, монтажу і налагоджування засобів автоматики і телемеханіки; пересувні компресорні установки.

2. Земляні та дорожньо-будівельні роботи, що виконуються при будівництві газонафтопроводів. Цей вид робіт здійснюється такою технікою загального призначення: бульдозерами, екскаваторами всіх типів, скреперами, грейдерами, катками, бурильно-крановими машинами та ін.

3. Очисно-прибиральні роботи, при яких використовуються: контейнерні та бункерні сміттєвози, снігоприбиральні машини, снігонавантажувачі, піскорозкидувачі, поливальні машини, підмітально-прибиральні машини, тротуарно-прибиральні машини і т.п.

4. Централізовані та децентралізовані вантажоперевезення з використанням різних видів транспорту: автомобільного, залізничного, водного, тракторного, авіаційного та ін.

5. Монтажні та навантажувально-розвантажувальні роботи з використанням автомобільних і тракторних кранів, трубоукладчиків, навантажувачів тощо.

6. Вахтові перевезення (масові пасажироперевезення), які виконуються автобусами та вантажними автомобілями, що належним чином обладнані.

7. Інженерне обслуговування (оперативні пасажироперевезення) з метою доставки інженерно-технічних працівників на виробничі об’єкти для контролю за ходом технологічних процесів. При цьому використовується легковий автомобільний транспорт або інші види транспортних засобів відповідно до умов виробництва.

Існують триосновні форми організації внутрішнього транспорту: жорстко регульована, помірно регульована та нерегульована заздалегідь.

Виробництво високого технічного рівня можливе тільки за умови жорстко регульованої роботи внутрішнього транспорту. Суть цієї форми полягає в тому, що на основі способу виконання виробничих задач та відповідного даному відрізку часу обсягу робіт встановлюють спосіб та схему транспортних зв’язків між робочими місцями, що перебувають у виробничих відносинах, згідно з порядком виконання технологічних операцій.

При жорстко регульованій формі організації транспортного господарства використовуються такі варіанти (системи) вантажоперевезень: безпосередня, маятникова, променева та кільцева.

Безпосередня система вантажоперевезень здійснюється за примусовою схемою доставки вантажів між двома чи більшою кількістю робочих місць. Ця система є дуже жорсткою, переважно односторонньою з використанням такого виду транспорту як трубопровідний, наприклад, при внутріпромисловому збиранні та транспортуванні нафти і газу, при подачі води, пари і т.п.

Маятникова або човникова система перевезень використовується при перевезеннях між двома постійними пунктами: постачальник - споживач. Ними можуть бути: два сусідні робочі місця, склад - робоче місце, підприємство виробник і підприємство споживач і т.п. Дана система може бути односторонньою, коли транспорт рухається в один бік з вантажем, а назад порожняком; двосторонньою, коли транспорт рухається в обох напрямах з вантажем, та змішаною, коли транспорт рухається між пунктами без певної закономірності - з вантажем і без вантажу в той чи інший бік. При цій системі перевезень транспортні засоби використовуються по-різному: найповніше використовується транспорт при двосторонній системі, гірше - при односторонній системі.

Дана система вантажоперевезень досить широко використовується на практиці, оскільки підприємство чи цех найчастіше пов’язані з певною базою постачання, складом.

Променева система перевезень використовується, коли підприємство споживач одержує матеріальні цінності з різних баз (складів), від кількох постачальників або коли один постачальник (база, склад) забезпечує ресурсами кількох споживачів (цехів).

Така система дуже характерна для доставки вантажів із складів підприємства до певних об’єктів чи робочих місць.

У випадках, коли обслуговуються кілька постійних пунктів, пов’язаних між собою послідовною доставкою від одного до іншого та обов’язковим поверненням транспорту у вихідне (попереднє) положення, у вихідний пункт (склад), використовується кільцева система перевезень.

Всі розглянуті системи можна об’єднати в одну групу – групу маршрутних перевезень, оскільки рух транспорту відбувається за заздалегідь встановленим твердим розкладом.

Помірно регульована форма організації транспорту являє собою перехідний варіант між жорстко регульованою та не регульованою формами. При цій формі організації транспортні засоби в певні моменти переміщуються до місць навантаження порожняком. Час навантаження залишається невизначеним, оскільки доставка додаткових транспортних засобів відбувається після сигналу з пункту остаточного розвантаження. Очевидно, що така організація не забезпечує належної узгодженості між виробництвом і транспортуванням.

Ще менше можливостей узгодження є при третій формі – нерегульованій. Вона використовується тільки тоді, коли можна розраховувати на заздалегідь виявлені піки виробництва, тобто коли внутрішні перевезення здійснюються в умовах нерегулярних зовнішніх доставок вантажів.