Інвестиційний процес та його стадії

Об’єктивною основою інвестиційної діяльності є інвестиційні цикли.

Процес, який реалізується протягом часу здійснення інвестицій визначається як інвестиційний цикл.

Інвестиційний цикл – це комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту.

Інвестиційний цикл складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Різноманітність видів інвестиційних циклів та їх складний взаємозв’язок зумовили широке використання на практиці поняття інвестиційний процес.

Поняття „інвестиційний” процес застосовується у більш вузькому тлумаченні понятті „інвестиційна діяльність”. Він зазвичай пов’язується з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів.

Значні широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій їх виконання.

Найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні:

· Мотивація інвестиційної діяльності.

· Обгрунтування доцільності інвестицій.

· Страхування інвестицій.

· Фінансування інвестицій.

· Освоєння інвестицій.

· Введення об’єкта в дію.

· Інвестування оновлення та розвитку виробництва.

Зазвичай інвестиційний процес розпочинається з мотивації діяльності. Основним мотивом інвестиційної діяльності є надлишок певних коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, який є власником цих нагромаджень, прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари, тобто вкласти капітал.

Тільки мотивів займатися інвестиційною діяльністю ще замало, щоб опанувати якийсь певний проект. Як правило, власникові нагромаджень важко зупинитись на якомусь конкретному проекті, оскільки у нього немає впевненості в тому, що інвестиції принесуть прибуток, крім того, вони взагалі можуть бути втрачені.

З метою забезпечення охорони інвестицій при виборі проекту проводиться ціла низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрями інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів з метою вибору найкращого. Зазвичай в цій справі інвестору допомагають інші учасники інвестиційного процесу (посередники).

Інвестиційні проекти, особливо масштабні страхуються і перестраховуються компаніями державної та приватної системи страхування.

Як правило, для здійснення інвестиційного проекту, особливо великого, інвестору не вистачає власних коштів і він прагне одержати позичковий або залучений капітал, тобто використати, крім власних, інші джерела фінансування. Визначення джерел інвестиційних ресурсів, обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для залучення інших учасників інвестиційного процесу.

Освоєння інвестицій означає їхню капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів.

Введенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва та його розвитку.

Інвестиційні процеси в державі з ринковою економікою і при адміністративно-регулюючій системі господарювання суттєво різняться.

У державі з ринковою економікою інвестиції здійснюються з метою розвитку держави, реалізації соціальних програм, отримання прибутку приватними інвесторами. Метою здійснення інвестиційної діяльності при адміністративно-регулюючій економіці є потреби держави: укріплення державної міці, зростаючі витрати на адміністративний апарат тощо.

Відмінності присутні і в процесі обґрунтування доцільності інвестицій. При адміністративній системі – це є рішення виконавчих органів, зіставлення прогнозних показників ефективності капітальних вкладень з нормативними. В ринковій економіці проводиться дослідження та оцінка інвестиційних ризиків, розробка заходів протидії ризикам, розрахунок внутрішніх показників ефективності.

Страхування відсутнє в адміністративній системі.

Фінансування інвестицій в державі з адміністративною системою регулювання економіки здійснюється за рахунок бюджетних коштів у галузевому і територіальному розрізах, в ринковій економіці – присутні альтернативні джерела фінансування.

У сучасних умовах Україна постала перед об’єктивною необхідністю активізації інвестиційного процесу. Структурне і якісне оновлення виробництва й створення ринкової інфраструктури відбуваються практично повністю шляхом і за рахунок інвестування.

Інвестиційний процес потребує поглибленого дослідження, оскільки він відіграє ключову роль в економіці держави. Тільки за допомогою реальних інвестицій можна забезпечити структурну перебудову народного господарства, науково-технічний прогрес і зростання економіки. Разом з тим, протягом тривалого часу інвестиційна сфера дестабілізуюче впливала на економіку України. Внаслідок фізичного і морального старіння основних виробничих фондів, величезних понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей у промисловості наприкінці 80-х років відбувся спад виробництва і, як наслідок, скорочення обсягів вкладень в інвестиційну сферу.