Учасники ринку цінних паперів та їх функції

 

На ринку цінних паперів присутні різні учасники, які згідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.06 діляться на такі групи: 1) емітенти; 2) інвестори; 3) саморегулівні організації; 4) професійні учасники.

Емітент цінних паперів – юридична особа, Автономна республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

Найсуттєвішими ознаками класифікації емітентів є:

– форми державно-правового утворення – держава, Автономна республіка Крим або міські ради, суб’єкти господарювання;

– організаційно-правова форма – юридичні особи, які можуть випускати всі види цінних паперів, дозволених законодавством країни, окрім державних цінних паперів; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

– напрям професійної діяльності – промислові й торговельні компанії; комерційні банки; інститути спільного інвестування; страхові компанії та інші фінансові установи;

– інвестиційна привабливість емітента;

– політика на ринку цінних паперів – активна, розрахована на залучення стратегічних інвесторів; спрямована на вітчизняний, іноземний капітал; подрібнення капіталу тощо;

– національна належність – резиденти, нерезиденти.

Держава є одними з найактивніших емітентів цінних паперів. Вона емітує облігації, казначейські зобов’язання, а також похідні цінні папери.

Державні цінні папери, як правило, випускаються з метою залучення коштів для: фінансування поточного бюджетного дефіциту; погашення раніше розміщених позик; забезпечення касового виконання державного бюджету; вирівнювання нерівномірності надходження податкових платежів; забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами; фінансування цільових програм, що здійснюються місцевими органами влади.

На ринку цінних паперів України функції випуску державних цінних паперів виконує Міністерство фінансів, а Національний банк виступає у ролі генерального агента з їх розміщення.

У якості емітентів-юридичних осіб можуть виступати акціонерні товариства, підприємства та організації інших форм власності, банки, пайові та корпоративні інвестиційні фонди. Акціонерне товариство можуть емітувати пайові, боргові, а також похідні цінні папери. Боргові зобов’язання – облігації, векселі – можуть випускати всі підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми. Такі зобов’язання забезпечуються матеріальними активами.

Активним емітентом цінних паперів виступає комерційний банк, який як акціонерне товариство випускає всі види цінних паперів – пайові, боргові, іпотечні цінні папери, похідні. Створюючись у такій формі, банк емітує акції. Здійснюючи позики, він випускає ощадні сертифікати і фінансові векселі. При укладанні контрактів на строк банк може використовувати опціони та ф’ючерсні контракти.

Інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) мають право випускати пайові папери. При цьому компанія з управління активами пайового фонду випускає інвестиційні сертифікати, які засвідчують право власності інвестора на частку у такому фонді. Корпоративний інвестиційний фонд не має права емітувати та розміщувати цінні папери, крім акцій.

Особливе місце серед учасників ринку цінних паперів посідають інвестори (від англ. іnvestor, від лат. investo – одягаю, наділяю), тобто суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених цінностей в інструменти ринку цінних паперів.

Згідно Закону України „Про цінні папери та фоновий ринок” інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.

Корпоративні інвестори — це переважно акціонерні товариства, а також підприємства інших форм власності, що мають вільні грошові кошти.

Інституційні інвестори — це портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки їхніх котирувань у довготерміновому і середньотерміновому періодах. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в довірчому управлінні активами.

Інституційними інвесторами на ринку цінних паперів України є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (ст.2 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”).

Індивідуальні (приватні) інвестори – це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для придбання цінних паперів. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні грошові кошти принесли прибуток, що слугуватиме джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родині.

Регулювання ринку цінних паперів здійснює держава та саморегулівні організації. Державне регулювання здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за ініціативою ДКЦПФР були утворені саморегулівні організації (СРО) – неприбуткові об’єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів і зберігачів).

Всі професійні учасники ринку цінних паперів мають бути членом щонайменше одного об’єднання СРО відповідно до виду діяльності.

Метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності.

В сучасних умовах в Україні діє 11 саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які об’єднують професійних учасників за видами діяльності.

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої ДКЦПФР, провадять на ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

На ринку цінних паперів здійснюються такі види професійної діяльності:

– діяльність з торгівлі цінними паперами;

– діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

– депозитарна діяльність;

– діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами – господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

– брокерську діяльність;

– дилерську діяльність;

– андеррайтинг;

– діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність –укладання торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

У якості брокера можуть виступати банки, інвестиційні компанії і брокерські контори. Фізична особа також може здійснювати брокерські функції, якщо зареєструється в якості підприємця.

Дилерська діяльність – укладання торговцем цінних паперів цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків передбачених законом. В якості дилера може виступати тільки юридична особа.

Андеррайтинг – розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Діяльність з управління цінними паперами – діяльність, що провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на правах спільної власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів – професійна діяльність учасника фондового ринку – компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Компанія з управління активами (КУА) – це юридична особа, створена згідно з Законом „Про господарські товариства”, з метою професійного управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) і недержавних пенсійних фондів (НПФ) відповідно до вимог, передбачених нормами законодавства, на підставі дозволу (ліцензії) на провадження діяльності з управління активами. КУА створюється як акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю.

У сучасних умовах більше половини всього населення України (приблизно 26 млн чол.) є акціонерами. Така кількість акціонерів і цінних паперів передбачає зміну власника цих інструментів. В Україні тільки дві структури можуть видавати документ, що підтверджує зміну або право власності: реєстратори і зберігачі. Акціонеру потрібно тільки визначити, хто йому більше підходить – реєстратор чи зберігач, а потім обрати ту структуру, чиї послуги є дешевшими та якіснішими.

Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який займається одним видом діяльності – веденням реєстрів власників іменних цінних паперів на основі ліцензії ДКЦПФР. Діяльність реєстраторів регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Емітент може і самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо кількість таких власників не перевищує 500 осіб. У цьому випадку він зобов`язаний мати одного штатного співробітника, який займається реєстраторською діяльністю, атестований як спеціаліст по питанням ведення реєстру і отримав кваліфікаційний сертифікат встановленого зразка.

У 1997 році, після того як був прийнятий Закон “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, у реєстраторів з’явилися конкуренти – зберігачі.

Зберігач – це депозитарна установа, яка надає послуги щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках.

На практиці частіше всього реєстратори задовольняють права власників документарних цінних паперів, а зберігачі – бездокументарних.

В Україні зберігачем може бути комерційний банк або торговець цінними паперами за умови отримання спочатку ліцензії торговця цінними паперами, а потім — ліцензії зберігача.

Депозитарій – це інститут, який дає можливість здійснювати розрахунки у цінних паперах через комп`ютеризовану систему депозитарного обліку та спрощує їх обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України.

Діяльність депозитаріїв в Україні регулюється Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.97 №710/97 - ВР). Відповідно до цього Закону депозитарій здійснює діяльність щодо:

– надання послуг із зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску;

– відкриття та ведення рахунків у цінних паперах;

– обслуговування операцій за цими рахунками, включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

– обслуговування операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів.

Депозитарій може створюватися у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше 10 зберігачів. Депозитарна діяльність повинна бути виключним видом діяльності цього товариства.

Структура Національної депозитарної системи передбачає два рівні:

– верхній – Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

– нижній – зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів – діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організатора торгівлі.

Організаторами торгівлі є фондові біржі, які відповідають Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”.