Методичні поради до написання вступу курсової роботи

У вступі автор розкриває сутність наукової проблеми, шляхи її вирішення, дає загальну характеристику проведеної роботи. Обсяг вступу становить 3−5 сторінок. У вступній частині курсової роботи повинно бути кілька обов’язкових складових частин, які виділяють у тексті курсивом:

Актуальність теми – це коротке обґрунтування необхідності й своєчасності проведеного дослідження, виконання якого зумовлено недостатньою висвітленню в науковій літературі даної проблеми чи її аспекту, а також необхідністю його виконання для вирішення певних практичних потреб суспільства. Автор повинен шляхом критичного аналізу наявної літератури з даної проблематики показати, який саме аспект проблеми недостатньо вирішений; окремим абзацом чітко сформулювати основну суть наукової чи практичної проблеми, яка буде вирішуватися в курсовій роботі.

Огляд виконаних раніше досліджень не означає простого переліку 10-15 джерел. Огляд повинен бути саме критичним аналізом (хто із попередників і в яких працях раніше розглядав цю проблему; на які аспекти звернув увагу, а на які – ні; з якими положеннями й висновками цих робіт можна погодитися, а з якими – ні). Після згадки автора чи праці у квадратних дужках слід роботи посилання на його номер у списку джерел. Наприклад: «Проблемою кліматичного районування території України займалися Б. П. Алісов [2],  та М. І. Щербань [41] та інші».

Як правило, обґрунтування актуальності теми не займає більше 1–1,5 сторінки. Актуальність теми краєзнавчого дослідження, як правило, зводиться до недостатнього висвітлення в науковій літературі особливостей природи (населення, господарства) певної місцевості; необхідності розробки рекомендацій щодо охорони природи і раціонального природокористування (удосконалення структури розселення населення; територіальної організації його життєдіяльності).

Емоційно-естетичні аспекти при обґрунтуванні актуальності теми (поезія, вирази любові до рідного краю тощо) суперечать формальним ознакам науково-дослідницької роботи; їх слід уникати.

Мета курсової роботи – цете, чого прагне досягти студент при проведенні дослідження. Як правило, її формулюють одним реченням. У цьому формулюванні вказують наукову проблему, яка вирішується і шляхи її вирішення. Приклади формулювання мети дослідження: «Виявити закономірності формування територіальної структури господарства … району впродовж ХХ століття»; «Проаналізувати чинники формування та закономірності поширення природних та антропогенних ландшафтів території … сільської ради»; «обґрунтувати доцільність виділення … ландшафтного заказника, як території з репрезентативними для Полтавської рівнини природними ландшафтами» тощо. Мета дослідження знаходить відображення у назві курсової роботи.

Завдання курсової роботи – це складові частини дослідження (окремі кроки), виконання яких обумовлює досягнення поставленої мети. Зазвичай завдання формулюють у формі їх перерахування через дефіс (або цифровою нумерацією), із застосуванням слів і словосполучень: ─ усебічно вивчити …; ─ проаналізувати …; ─ виявити …; ─ обґрунтувати …; ─ розробити …; ─ показати роль ….

Як правило, кількість завдань відповідає кількості підрозділів дослідження; кожному завданню повинен відповідати певний висновок у кінці роботи.

 

Кожна наука має певний об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження – це предмет матеріального світу, явище, певні властивості, а також зв’язки між явищами та властивостями дійсності. Наша планета є об’єктом вивчення родини наук про Землю (сюди разом з географією входять геологія, біологія, геофізика, геохімія тощо). Упродовж розвитку науки уявлення вчених про об’єкт вивчення географії змінювалися. У першій половині ХХ ст. виникло вчення про географічну оболонку як основний загальний об’єкт вивчення географії.

 Об’єктами фізико-географічних досліджень є природні компоненти, фізико-географічні явища, природні комплекси певної території. Об’єктами суспільно-географічних досліджень є різні складові частини територіальної організації суспільства (країни, регіони, адміністративно-територіальні одиниці, територіально-виробничі комплекси, галузі господарства, системи розселення тощо). Об’єктом дослідження з методики навчання географії є навчально-виховний процес у загальноосвітніх школах під час навчання географії (у … класі).

Предмет дослідження – це визначення найбільш значущих властивостей і зв’язків об’єкта, важливих для проведення даного дослідження. Предмет і об’єкт дослідження співвідносяться між собою як часткове і ціле (загальне). Виділяється саме та його частина властивостей об’єкта, на який спрямовується основна увага дослідника. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є територія … району … області, то предметами досліджень можуть бути: закономірності територіальної організації його господарства; географічні аспекти екологічної мережі; особливості прояву чинників кліматоутворення тощо. Ще раз зазначимо, що предметом географічного дослідження завжди є просторові (територіальні) особливості розміщення природних чи суспільних явищ та об’єктів. Предмет дослідження відображається у формулюванні його мети і в назві курсової роботи.

Методи дослідження – це певна послідовність підходів і операцій, котрі необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Методика – це сукупність методів і прийомів здійснення будь-якого дослідження. Перераховувати застосовані методи потрібно не відірвано від змісту роботи, а коротко зазначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Слід зазначити, що виділяють загальнонаукові і конкретно-наукові методи дослідження. До загальнонаукових методів належать абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, системний, класифікації, експеримент.

У педагогічних дослідженнях застосовують методи спостереження, аналізу педагогічного досвіду, бесіди, тестування, педагогічного експерименту тощо.

Методи географічних (конкретно-наукових) досліджень дещо умовно поділяють на такі групи:

І. Методи збору первинної географічної інформації. Їх прикладами є:

І.1. Польовий метод (географічних експедицій), у ході яких здійснюється опис природи територій або поглиблювалися знання про них.

І.2. Сучасні методи детального вивчення природи у межах невеликих територій або на одному й тому ж місці (стаціонарні дослідження), із застосуванням методів фізики, хімії, біології. Стаціонарно досліджують стан погоди на метеорологічних станціях; річковий стік на гідрологічних постах; ґрунти у межах певної ділянки поля.

І.3. Дистанційні методи (із застосуванням приладів-датчиків, авіаційної й космічної техніки), що дають змогу вивчати об'єкти і явища на відстані. Так, за допомогою даних, отриманих на основі вивчення космічних і авіаційних фотознімків, складаються топографічні карти, прогнози погоди тощо.

 

ІІ. Методи обробки вже накопиченої наукою географічної інформації.

ІІ.1. Метод географічного порівняння (наприклад, географічного положення окремих територій, природних зони, гірських природних країн тощо).

ІІ.2. Метод наукового пояснення на основі знання законів природи (загальних - збереження, спрямованості процесів до рівноваги, періодичності їх протікання; конкретних - фізичних, хімічних і біологічних законів). Наприклад, загальний закон періодичності застосовують при поясненні закономірностей формування різних геологічних структур, рівнин і гір; закони фізики - при поясненні утворення невеликих форм рельєфу (зсувів, карстових порожнин, западин), циркуляції повітряних мас над територією України тощо.

ІІ.3. Історичний метод. Його застосування зумовлене тим, що усі тіла й процеси виникають, з часом змінюються й припиняють своє існування (наприклад, змінюється клімат, форми земної поверхні, рослинний покрив).

ІІ.4. Метод системного аналізу. Виділяють природні системи (наприклад, природні територіальні комплекси), розглядають їх складові частини (наприклад, природні компоненти), аналізують причинно-наслідкові зв’язки між ними. При фізико-географічних дослідженнях автор буде виявляти причинно-наслідкові зв’язки між природними компонентами (давати відповіді на питання: які причини формування клімату, ґрунтів; пояснювати взаємну залежність між ними: як залежить формування ґрунтів від складу гірських порід, рельєфу, рослинності, клімату тощо).

ІІ.5. Метод моделювання. Географія вивчає дуже складні об’єкти-системи. Для розуміння їх суті найкраще складати моделі (наприклад, схеми й картосхеми). До моделювання належить і картографічний метод (створення карт і картосхем різних територій), математичні й комп’ютерні моделі.

ІІ.6. Статистичний метод ґрунтується на математичній обробці різних статистичних матеріалів.

ІІ.7. Соціологічний метод ґрунтується на результатах опитувань населення.

ІІ.8. Специфічним для географії є метод районування (виділення співпорядкованої системи регіонів, для яких притаманні індивідуальні риси природи або життєдіяльності суспільства). Цей метод часто доповнюється методом типізації (виділення спільних рис для одного рівня організації природи чи суспільства).

Перелічені методи часто застосовують у  певному поєднанні.

У вступі також слід коротко зупинитися на науковій новизні дослідження (якщо вона є). Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано …, удосконалено …, дістало подальший розвиток …). Наукова новизна має теоретичний, методичний і регіональний аспекти. Саме регіональний (краєзнавчий) аспект найчастіше становить наукову новизну курсової і кваліфікаційних робіт студентів. Окремо автор зазначає світоглядне значення проведеного дослідження.

Якщо в роботи є практичне значення, то його теж слід підкреслити (як використовуються чи можуть використовуватися результати дослідження або розроблені в ньому рекомендації). Дуже бажано підкріпити практичне значення дослідження довідками про впровадження, надрукованими на бланках організацій, куди результати дослідження були направлені для використання. Указується, на яких конференціях, зібраннях, нарадах були оприлюднені результати дослідження (якщо такі виступи автора були зроблені). Студентам старших курсів можна рекомендувати направляти тези доповідей з проблеми свого дослідження на наукові конференції і семінари; публікувати статті у періодичних виданнях.

Необхідно звернути увагу на викладення особистого внеску автора у досягнення результатів дослідження. Слід підкреслити, що ^′ саме зроблено автором особисто, а що і в кого було запозичене. Запозичення – це нормальне явище для курсової роботи студента, якщо воно зроблено коректно (є посилання на опубліковані й неопубліковані джерела інформації, у тому числі – на звіти наукових організацій і сайти з мережі Інтернет). Прийнято виражати вдячність організаціям і окремим особам, які надали джерела інформації, що були необхідні дослідникові для досягнення мети.

У кінці вступної частини коротко обґрунтовують структуру курсової роботи (її поділ на розділи й підрозділи), указують назву й анотують зміст розділів, називають загальний обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел.

Вступ до курсової роботи, як правило, переписується 2-3 рази, оскільки в ході написання основної частини роботи чіткіше окреслюються її окремі аспекти, уточнюються мета, завдання, структурні частини роботи. Писати наукові праці ви зможете не відразу, а після отримання базових знань зі спеціальності і наполегливої роботи по шліфуванню власних підходів і стилю в науці.

Не другорядним результатом виконаної роботи є формування наукової культури написання тексту, коли запозичені й особисто здобуті знання автор своїми словами викладає на папері.