Міністерство освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет

Імені В. Г. Короленка

Л. М. БУЛАВА

П о л т а в а – 2 0 0 8

ББК 26.8в67я73+74.264.3

УДК 001.89(075.8)

Б-90

Булава Л. М.   Методичні рекомендації щодо підготовки курсових і кваліфікаційних робіт з географії   / Леонід Миколайович Булава. – Полтава: ПДПУ імені В. Г. Короленка, 2008. – 24 с. (1,6 др. арк.).

У методичних рекомендаціях подаються поради щодо вибору теми, підготовки, оформлення й публічного захисту курсових, бакалаврських, дипломних і магістерських робіт. Для студентів-географів.

Наукові рецензенти:

       Денисик Григорій Іванович — доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Ковтун Василь Васильович — кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри географії України та краєзнавства Київського національного педагогічного університету

імені М. Драгоманова.

Публікується за рішенням Ученої ради

Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

Протокол №3 від 30.11.2006 р.

© Л. М. Булава.

© Полтавський державний

педагогічний університет

імені В.Г.Короленка

ЗМІСТ і ЗАВДАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Наука – це область творчої дослідницької діяльності людини, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство та мислення. З одного боку наука – це процес утримання нових знань (пізнання), а з іншого – сума усіх здобутих знань.

Знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне відбиття дійсності у свідомості людини (у вигляді основних понять, наукових фактів, законів і закономірностей, принципів, ідей).

Наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність дослідника, спрямована на здобуття нових знань і їх упровадження в практику. Одним із наслідків наукової діяльності є наукова робота, як результат досліджень,  зафіксований у вигляді певного носія наукової інформації (монографії, наукової статті, тез наукової доповіді, авторського свідоцтва або патенту тощо).

Наукова робота відрізняється від реферату наявністю наукової проблеми (не вирішеного в науці питання чи певного нового аспекту). Наукова проблема повинна відображатися у назві наукової роботи.

Науково-дослідницька діяльність студентів передбачає оволодіння ними елементами організації і методики наукових досліджень як під час вивчення навчальних дисциплін і проходження практик (у формі рефератів, анотацій, виконання проблемних завдань до практичних робіт, вирішення дослідницьких завдань при проходженні польових і педагогічних практик), так і під час виконання власне науково-навчальних досліджень (курсових, бакалаврської, дипломної, магістерської робіт) під керівництвом наукового керівника.

Навчальний план підготовки бакалаврів спеціальності 6.040104 Географія передбачає виконання студентами двох курсових робіт з географічних дисциплін (у 4-му і 6-му семестрах), та бакалаврської кваліфікаційної роботи (у 8-му семестрі). Планом підготовки спеціаліста на 5 курсі передбачене виконання курсової роботи зі спеціалізації – краєзнавчо-туристичної роботи, основ економіки або методики її навчання (у 9-му семестрі) і дипломної роботи з географії, методики навчання географії, організації краєзнавчо-туристичної роботи (у 10-му семестрі). План підготовки магістрів передбачає виконання магістерської роботи, як кваліфікаційної для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».

Курсова робота обов’язкова для виконання студентами у 4, 6, 9 семестрах (форма контролю за її виконанням – диференційований залік).

При виконанні курсової роботи студент одночасно виконує декілька завдань:

Ø поглиблення та розширення знань з певної вузької галузі географії;

Ø оволодіння методикою самостійних наукових досліджень;

Ø формування наукової культури написання тексту з викладенням результатів дослідження;

Ø засвоєння етичних норм використання джерел інформації і посилання на них;

Ø оволодіння правилами привселюдного захисту результатів наукового дослідження, коректного використання системи доказів у публічній дискусії;

Ø розвиток умінь і навичок безперервної фахової освіти.

Курсові роботи можуть бути двох видів:

1) реферативного характеру, коли студент використовує значний обсяг літературних джерел і критично осмислює результати наукових досліджень попередників (наукові факти, теорії, гіпотези, ідеї, методи, систему понять тощо) у відносно вузькій галузі географії, поглиблюючи знання,  набуті під час вивчення теоретичних курсів;

2) дослідницького характеру, коли студент при виконанні курсової роботи проводить власні дослідження, самостійно застосовуючи набуті знання в нових умовах (при проведенні спостережень у природі; при обробці первинних джерел інформації – статистичних довідників, архівних і фондових джерел тощо).

Звичайно, курсові роботи другого виду вище оцінюються кафедрою при їх захисті студентами. Але й курсові роботи реферативного характеру часто бувають необхідні для різнобічного вивчення студентом за літературою певної наукової проблеми. Текст такої курсової роботи можна включити до першого розділу майбутньої дипломної роботи.

Кваліфікаційна робота бакалавра, яка виконується впродовж ІV курсу і захищається студентом у кінці 8 семестру потребує виконання тих же завдань, що й курсова робота. Проте, вона має декілька відмінностей:

Ø більший загальний обсяг (35–40 сторінок, порівняно із 25–30 сторінками для курсової роботи), та більший обсяг використаних джерел;

Ø комплексний характер (якщо курсова робота націлена на вивчення окремих природних компонентів чи галузей господарства, то майбутній бакалавр повинен вміти давати комплексну географічну характеристику території; а якщо бакалаврська робота в цілому географічна за змістом, то вона повинна містити розділ або підрозділ з методики навчання географії);

Ø наявність елементів наукової новизни, пов’язаних з частковим вирішенням аспекту наукової проблеми (дається більш глибокий аналіз досвіду попередників, застосовується більший арсенал методів дослідження, наявні елементи експерименту, глибший аналіз первинної статистичної інформації, включення результатів власних польових досліджень тощо).

Дипломна робота – це кваліфікаційна робота спеціаліста, в якій він повинен довести вміння використовувати набуті знання для вирішення конкретних наукових і практичних завдань. Від бакалаврської роботи вона відрізняється:

Ø більшим загальним обсягом (50–60 сторінок) і складнішою структурою;

Ø ґрунтовнішим опрацюванням джерел;

Ø наявністю не до кінця вирішеної наукової проблеми, чітким формулюванням мети і предмета дослідження, більшою глибиною вивчення об’єкта.

У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою проблематики, яка розглядалася в курсових і бакалаврській роботах. Тема дипломної роботи студентів V курсу затверджується на засіданні кафедри в перші тижні вересня.

Магістерська кваліфікаційна робота – це обов’язкове самостійне наукове дослідження, яке виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця «магістр» зі спеціальності 8.040104 Географія.

Основне завдання автора магістерської роботи – довести високий рівень своєї кваліфікації, продемонструвати здатність самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Орієнтовний обсяг магістерської роботи становить біля 70–75 сторінок.

З одного боку, магістерська робота має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого – самостійною навчально-дослідницькою роботою магістранта, яка має прикладне значення в певній галузі географії або методиці її навчання в середній школі чи вищих навчальних закладах І-ІІІ рівнів акредитації. При виборі теми необхідно враховувати:

1) Магістерська робота, за логікою, є першим етапом підготовки майбутньої кандидатської дисертації. Тому, залежно від тематики, вона може бути націлена на: глибокий аналіз наявної літератури й джерел щодо методології, теорії та методики відповідних досліджень; проведення констатуючого педагогічного експерименту; обробку статистичних чи архівних джерел; проведення першого етапу польових досліджень і підведення його підсумків. Бажано, щоб основний зміст магістерської роботи був покладений в основу кандидатської дисертації.

2)  Тематика магістерської роботи повинна бути складовою частиною комплексної теми наукових досліджень кафедри, узгоджуватися з творчими інтересами наукового керівника й одночасно мати певне прикладне значення (для практики роботи середньої й вищої школи; для вирішення проблем раціональної територіальної організації суспільства в регіоні; актуальних аспектів охорони навколишнього природного середовища тощо).

3) Слід враховувати попередні наукові досягнення магістранта, коло його наукових інтересів, особисті якості, а також ступінь розробленості даної проблематики в науці, наявність необхідної матеріальної й джерельної бази, ліміт часу тощо.

Тема магістерської роботи затверджується на засіданні кафедри (орієнтовно, до середини вересня). Безпосередній поточний контроль за виконанням магістерської роботи покладений на наукового керівника. Випускаюча кафедра здійснює проміжний контроль за виконанням магістерської роботи (не менше, ніж один раз заслуховуючи звіти магістрантів). Неналежний стан підготовки магістерської роботи є підставою для звернення випускаючої кафедри до ректорату з пропозицією щодо відрахування такої особи з числа магістрантів (навіть за умови успішного виконання інших вимог навчального плану).

Вимоги до магістерської роботи у науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, перш за все – у ступені самостійності виконавця. Магістерська робота не повинна мати характер реферату, а являє собою самостійне навчально-наукове дослідження. Його суть полягає в тому, що магістр повинен самостійно:

Ø формулювати предмет, мету й завдання дослідження;

Ø розробляти структуру дослідження і планувати його виконання (виділяти певні етапи, визначати календарні терміни);

Ø вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій і вміти обробляти літературу;

Ø знати й уміти використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати їх виходячи із завдань конкретного дослідження;

Ø володіти методами обробки й інтерпретації отриманих результатів, формально-науковим стилем їх викладу;

Ø оформляти результати досліджень у вигляді наукових рефератів, тез доповідей на наукових конференціях і семінарах, статей (магістрант повинен мати не менше одного виступу на конференціях і не менше однієї наукової публікації; отримати довідку про впровадження результатів дослідження в практику).

Підготовка й оформлення курсових та кваліфікаційних робіт має багато спільних рис. При вдалому плануванні досліджень студент накопичує матеріал з обраної теми починаючи з курсової роботи на ІІ-му курсі і закінчуючи магістерською роботою. Причому дві перші курсові роботи лягають в основу наступної кваліфікаційної роботи (бакалаврської, дипломної, магістерської).

РОЗДІЛ 1

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕМЕНІВСЬКОГО РАЙОНУ

Підрозділи роботи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядку підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу теж ставлять крапку, а потім у тому ж рядку дають заголовок підрозділу (слово «підрозділ» не пишуть). Наприклад:

1.1. Географічне положення

1.2. Геологічна будова і рельєф

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Наприклад:

1.1.2. Основні риси геологічної будови. (І далі – текст без абзацу).

Підпункти (їх виділяють не часто) нумерують за тими ж правилами, як пункти (1.1.2.1.). Пункти, а тим більше – підпункти у тексті можуть не мати заголовка. Наприклад: 1.1.2. (І далі – текст без абзацу).

Таблиці та ілюстрації (карти, графіки, схеми, оригінали фотографій) в науково-дослідницькій роботі необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих аркушах включають до загальної нумерації сторінок (ставлять номер у їх верхньому правому куті). Якщо розмір таблиці або ілюстрації більше формату А4, то їх слід розмістити в додатку. Ілюстрації і таблиці на окремому аркушеві слід розміщувати таким чином, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи. Нумерацію ілюстрацій і таблиць можна виділяти курсивом, а їх назви – напівжирним шрифтом (не курсивом).

Усі ілюстрації позначають словом «Рис. …» і нумерують послідовно в межах кожного розділу (виняток становлять ілюстрації додатків, які нумеруються особливим чином). У «Вступі» ілюстрації не розміщують. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації. Номер ілюстрації, її назва (при необхідності − пояснювальні підписи) розміщують безпосередньо під ілюстрацією, посередині відносно неї і країв аркуша (а якщо ілюстрація невелика – то поруч з нею). Наприклад:

Рис. 1.1. Семенівський район на адміністративній карті Полтавської області

(що означає: перший рисунок першого розділу)

Слід пам’ятати, що кожна ілюстрація повинна відповідати тексту роботи, а текст – відповідати ілюстрації. На ілюстрацію необхідно робити посилання у круглих дужках в кінці речення, у якому вона вперше згадується: (рис. 1.1), або використовувати зворот типу: «…як це показано на рис. 1.1». Рисунки ілюструють найбільш важливі положення тексту роботи; вони не повинні бути випадковими, пов’язаними з другорядними деталями тексту. Наукова культура зобов’язує давати в кінці назви ілюстрації у квадратних дужках посилання на джерело, якщо дана ілюстрація є запозиченою: [14, с. 231]. На авторські ілюстрації посилання можна не давати (якщо вони раніше не були опубліковані). Нагадуємо, що креслення виконуються чорною тушшю або пастою, а фотографії повинні бути оригінальними, наклеєними на стандартний аркуш паперу (а не сканованими фотокопіями). Якщо в розділі є тільки одна ілюстрація або таблиця, то їх нумерують за загальними правилами.

Цифровий матеріал і порівняння, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблиця подається після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи, або з поворотом за стрілкою годинника.

Таблиці, як і рисунки, нумерують послідовно в межах кожного розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках, які нумеруються особливим чином). Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці. Їх друкують вище самої таблиці і вирівнюють по правому краю аркуша. Нижче номера, посередині відносно таблиці і країв аркуша жирним шрифтом (не курсивом) дають назву таблиці. Слово «Таблиця» і її назва починаються із великої літери.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця 2.4

З тектонічними структурами

Заголовок кожної графи таблиці має бути по можливості коротким. Заголовки граф і строчок таблиці повинні починатися із великих літер, а підзаголовки – або з маленьких (якщо вони складають одне речення із заголовком), або з великих (якщо підзаголовки є самостійними реченнями). Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковим номером рядків до таблиці не включають.

Якщо таблиця має велику кількість рядків, і виникає необхідність її перенесення на наступну сторінку, то назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а на сторінці, де вона продовжуються вище неї пишуть: «Продовж. табл. 2.4.» (ці слова також вирівнюють по правому краю аркуша).

Таблицю з великою кількістю граф (стовпчиків) можна поділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Якщо дана таблиця є запозиченою, то в квадратних дужках після її назви ставлять номер джерела, з якого вона запозичена і сторінки: [15, с. 132]. На таблицю обов’язкове посилання у круглих дужках у кінці того речення, в якому вона вперше згадується: (табл. 2.4), або використовувати зворот типу: «…як це відображено в табл. 2.4». У повторних посиланнях на ілюстрації і таблиці треба скорочено вказувати слово «дивись», наприклад, (див. табл. 2.4.).

Глобинський район

Р а з о м