Лекція 1. Предмет, завдання, Методи курсу теорії перекладу. Переклад як засіб міжмовного спілкування

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ

 

Конспект лекцій

з курсу «Загальна теорія перекладу»

для студентів спеціальності 035 «Філологія»

денної форми навчання

 

 

Маріуполь

2017

УДК 81’25(075)

 

Загальна теорія перекладу [Електронний ресурc]: конспект лекцій з курсу «Загальна теорія перекладу» для студентів спеціальності 035 «Філологія» денної форми навчання / укл. І. Ю. Межуєва. – Маріуполь: ПДТУ, 2017. – 69 с. – Режим доступу: http://umm.pstu.edu/handle/123456789/13684

 

Конспект лекцій складається з методично-обробленого та систематизованого лекційного матеріалу. Він допоможе студентам-філологам у формуванні базових знань для придбання умінь і навичок при застосуванні перекладацьких технологій. У навчальному процесі викладачі визнають дієвість різних типів і форм перекладу, особливу увагу приділяють основним етапам розвитку лінгвоперекладознавства, сучасним концепціям перекладу, типології перекладацьких трансформацій на різних рівнях семантичної еквівалентності, видам мовного посередництва.

 

 

Укладач                І. Ю. Межуєва, канд.пед. наук, доцент

 

Рецензент             Г. В. Висоцька, канд. філол. наук, доцент

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри перекладу

протокол № 4 від 12 жовтня 2017 р.

 

Затверджено

на засіданні методичної комісії

соціально-гуманітарного факультету

протокол № 2 від 17 жовтня 2017 р.

 

 

© ДВНЗ «ПДТУ», 2017

© І. Ю. Межуєва, 2017

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

Лекція 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ КУРСУ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ. ПЕРЕКЛАД ЯК ЗАСІБ МІЖМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ.. 7

1.1 Визначення поняття «теорія перекладу». 7

1.2 Завдання ТП.. 8

1.3 Методи дослідження в теорії перекладу. 10

1.4 Переклад як об’єкт наукового дослідження. Переклад як засів міжмовного спілкування 13

1.5 Поняття комунікативної рівноцінності 15

Лекція 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ (ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА) 16

2.1 Функції перекладу. 16

2.2 Точність і адекватність перекладу. 17

2.3 Дослівний, буквальний і вільний переклади. 18

2.4 Рівні мовної ієрархії при перекладі 20

2.5 Принцип перекладності 23

Лекція 3. ПЕРЕКЛАД ЯК ВИД МОВНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА.. 24

3.1 Мовне посередництво як вид передачі інформації 24

3.2 Види мовного посередництва. Переклад як вид ЦМ... 24

3.3 Об’єктивно-суб’єктивний характер діяльності перекладача. 26

Лекція 4. ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ ПРИ ПЕРЕДАЧІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СИТУАТИВНОГО ЗМІСТУ ОРИГІНАЛУ.. 30

4.1 Поняття еквівалентності перекладу. 30

4.2 Четвертий тип еквівалентності. Еквівалентність перекладу при передачі семантики мовних одиниць 31

4.3 Вживання синонімічних структур. 32

4.4 Варіювання порядку слів при перекладі 33

4.5 П’ятий тип еквівалентності 34

4.6 Можливі розбіжності в предметно-логічному значенні еквівалентних слів в оригіналі і в перекладі 35

4.7 Особливості відтворення при перекладі конотативного аспекту значення слова 37

4.8 Внутрішньо-лінгвістичне значення слова. 39

Лекція 5. ОСНОВНІ ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ.. 43

5.1 Принципова єдність усіх видів перекладацької діяльності 43

5.2 Жанрово-стилістична класифікація. 44

5.3 Основні напрями теоретичного опису видів усного перекладу 46

Лекція 6. ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ВІДПОВІДНОСТІ. 49

6.1 Поняття «перекладацька відповідність». 49

6.2 Перекладацькі відповідності одиницям різних рівнів. 50

6.3 Одиничні і множинні відповідності 51

6.4 Поняття і види контексту. значення слова в контексті 52

6.5 Вибір відповідності при перекладі. Оказіональні відповідності 53

6.6 Безеквівалентні лексичні і граматичні одиниці 54

6.7 Принципи опису фразеологічних відповідностей. 56

Лекція 7. ПРОЦЕС ПЕРЕКЛАДУ. СПОСОБИ ПРОЦЕСУ ПЕРЕКЛАДУ 58

7.1 Визначення процесу перекладу. 58

7.2 Ситуативна (= денотативна) модель перекладу. 59

7.3 Трансформаційно-семантична модель. 60

7.4 Операційний опис процесу перекладу. 61

Лекція 8. ТЕХНІКА ПЕРЕКЛАДУ.. 63

8.1 Переклад як евристичний процес. 63

8.2 Перекладацька стратегія та її принципи. 64

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ. 67

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 68

 

ВСТУП

 

Мова є найважливішим засобом людського спілкування за допомогою якої люди обмінюються думками і досягають взаємного розуміння. Спілкування людей за допомогою мови здійснюється двома шляхами: в усній і в письмовій формі. Якщо ті, хто спілкується володіють однією мовою, то спілкування відбувається безпосередньо, однак, коли люди володіють різними мовами, безпосереднє спілкування стає вже неможливим. У цьому випадку на допомогу приходить переклад, тобто передача засобами однієї мови думок, висловлених на іншій мові. Переклад є важливим допоміжним засобом, що забезпечує виконання мовою його комунікативної функції в тих випадках, коли люди висловлюють свої думки на різних мовах.

Дисципліна «Загальна теорія перекладу» посідає надзвичайно важливе місце, оскільки через систему лекційних і практичних занять має забезпечити студентам знання, які дають змогу користуватися мовою як засобом спілкування в тому готовому вигляді, в якому вона входить у схему особистісних і соціальних стосунків. Переклад відіграє велику роль у всіх сферах життя. У найзагальнішому плані переклад можна визначити як збереження змісту повідомлення при зміні його мовної форми. Об’єктом науки про переклад є не тільки комунікація із використанням двох мов, а й коригуюча діяльність джерела, перекладу та одержувача. Перед перекладачем стоять два основні завдання: перше – правильно зрозуміти зміст тексту перекладу; друге – повно і точно передати цей зміст засобами української мови.

Для того, щоб успішно вирішувати ці завдання, тобто перекладати текст з певною швидкістю, необхідна наявність чотирьох умов: знання певного мінімуму найбільш уживаних слів; знання основ граматики мови перекладу; володіння технікою перекладу; знайомство перекладача з тією областю знання, до якої відноситься даний текст

У процесі здійснення перекладу дуже важливо попередити помилки, що виникають через схожі, а насправді відмінні явища в межах кожного аспекту іноземної та рідної мов. Вивчення курсу «Загальна теорія перекладу» покликане запобігти інтерференції української мови на англійську та навпаки.

Метою вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із загальнотеоретичними й методологічними питаннями перекладу, засобами правильного (адекватного) перекладу різних мовних одиниць і явищ англійської мови українською і навпаки, лексико-граматичними, семантичними, а також стильовими аспектами перекладу.

 

 

Завдання ТП

 

Завданнями ТП є:

o розкрити та описати загальнолінгвістичні основи перекладу, тобто вказати, які особливості мовних систем і закономірності функціонування мов лежать в основі перекладацького процесу, зумовлюють цей процес і визначають його характер і межі;

o визначити переклад як об’єкт лінгвістичного дослідження, вказати його відмінність від інших видів мовного посередництва;

o розробити основи класифікації видів перекладацької діяльності;

o розкрити сутність перекладацької еквівалентності як основи комунікативної рівноцінності текстів оригіналу і перекладу;

o розробити загальні принципи і особливості побудови окремих і спеціальних ТП для різних комбінацій мов;

o розробити загальні принципи наукового опису процесу перекладу як дій перекладача для перетворення тексту оригіналу на текст перекладу;

o розкрити вплив на процес перекладу прагматичних і соціолінгвістичних факторів;

o визначити поняття «норма перекладу» і розробити принципи оцінки якості перекладу.

Прикладні аспекти ЛП – це аспекти діяльності, пов’язані з:

o методикою навчання перекладу;

o складанням і використанням різноманітних словників та довідників;

o методикою оцінки і редагування перекладів;

o вирішенням різних питань техніки перекладу.

Особливе місце серед прикладних завдань лінгвістичного перекладознавства, належить розробці методів формалізації перекладацького процесу з метою передачі деяких або всіх функцій перекладача автоматичному пристрою (здійснення машинного перекладу).

Сутність ЛТП. Дві сторони ЛТП. ЛТП – дескриптивна (описова) теоретична дисципліна, яка виявляє і описує об’єктивні закономірності ПП. В основі цих закономірностей лежать особливості структури і правила функціонування мов, які беруть участь у цьому процесі. Іншими словами, ТП описує не те, що має бути, а те, що є, що становить сутність явища.

Разом з тим, на основі опису лінгвістичного механізму перекладу видається можливим формулювання деяких нормативних (прескриптивних) рекомендацій, принципів і правил, методів і прийомів перекладу, згідно з якими перекладач може успішніше вирішувати завдання, що стоять перед ним.

В усіх випадках науковий аналіз фактів передує нормативним рекомендаціям.

Нормативні рекомендації (HP) розробляються на основі лінгвоперекладацьких досліджень і можуть бути використані у практиці перекладу та при підготовці перекладачів. Перекладацька майстерність полатає в умінні користуватися такими рекомендаціями, модифікуючи (змінюючи) їх залежно від характеру тексту, умов і завдань конкретного акту перекладу.

Знання HP - це не бездумне виконання вимог і правил. У ПП суттєву роль відіграє особистий вибір перекладацької методики, творча діяльність мислення, повне врахування сукупності лінгвістичних і екстралінвістичних факторів. Підготовка до вибору і здійснення вибору перекладача відбувається інтуїтивно. Високий ступінь такої майстерності називають мистецтвом перекладу.

 

Лекція 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ (ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА)

План

2.1 Функції перекладу

2.2 Точність і адекватність перекладу

2.3 Дослівний і буквальний переклад

2.4 Вільний переклад

2.5 Рівні мовної ієрархії при перекладі

2.6 Принцип перекладності

 

Функції перекладу

 

1. Комунікативна функція.

Переклад виступає засобом спілкування між людьми, тобто це засіб взаємозв’язку а також розповсюдження наукової, художньої, політичної, технічної та іншої інформації. Комунікативна функція перекладу – це яскравий приклад прояву його соціальної природи і соціального характеру його впливу. Переклад сприяє розповсюдженню результатів праці, здібностей тієї чи іншої людини, народу. Ця функція визначає переклад як суспільно необхідну діяльність протягом усієї історії людства.

2. Загальнокультурна функція перекладу.

Переклад є фактором підвищення культурного рівня, однією із форм творчих взаємозв’язків окремих національних культур. Значення загальнокультурної функції перекладу пов’язане із культурно-історичними процесами певного суспільства і визначається взаємовідношенням національного і інтернаціонального факторів літературного процесу.

3. Пізнавально-просвітницька функція.

З допомогою перекладу читач отримує різносторонні знання. Як засіб розповсюдження знань переклад грає важливу роль у духовному зростанні і збагаченні окремої особистості і усього суспільства. Немає жодної галузі суспільного життя, у якій би не виявилась ця функція перекладу. Особливо чітко ця функція перекладної літератури виступає у сфері науки і освіти.

4. Виховна функція перекладу.

Переклад здійснює формуючий вплив на особистість. Перекладна література не лише розповсюджує знання й досвід, але сприяє формуванню моралі, світогляду, смаку, ціннісної орієнтації особи. Виховний вплив перекладу може мати ідеологічну спрямованість, на що слід звертати особливу увагу.

 

Вільний переклад.

Застосовують у особливих випадках, коли не вимагається передача стилю оригіналу чи коли відтворення стилістичних особливостей оригіналу, викликане великими труднощами (e. g. переклад стародавніх текстів), чи коли переклад роблять для інформації вузького кола осіб. У вільному перекладі допускається переклад прозою віршового тексту, допускається скорочення оригіналу, опускаються подробиці. Цей спосіб перекладу застосовують головно у перекладі поезії, реклами, заголовків, різноманітних стилістичних засобів.

 

Принцип перекладності

Кожна високорозвинута мова є досить могутнім засобом, для того аби передати зміст, виражений у єдності із формою, засобами іншої мови.

При цьому стилістичні засоби мови на яку робиться переклад, служать не для копіювання формальних особливостей мови оригіналу, а для передачі її стилістичних і прагматичних функцій.

Часто те, що неможливо відтворити на основі окремого елемента, можливо здійснити стосовно системи мовних одиниць – тих смислових зв’язків, які існують між окремими елементами у системі цілого. Прихильники теорії неперекладності як один із основних аргументів висувають ті складні випадки, коли одна мова набагато бідніша за іншу у словниковому відношенні чи коли неможливо відтворити ту чи іншу формальну особливість оригіналу чи поєднання цих особливостей.

Справді неперекладними можуть бути лише ті окремі елементи мови оригіналу, які відхиляються від її загальної норми, в основному це діалектизми і жаргонізми. Функція і конотативне забарвлення цих слів як вузько місцевих або обмежено соціальних у перекладі зникає. Однак, це може бути компенсовано засобами цільової мови, переклад і тут є можливим, але не у повному об’ємі, а лише у межах однієї із функції елемента оригіналу. Інакше кажучи, принцип перекладності може бути застосованим при передачі матеріалу, що відповідає нормі мови оригіналу, котрі можуть бути передані, компенсовані за допомогою відповідних граматичних чи лексичних засобів цільової мови, здатних відтворити їх роль у системі контексту.

 

Контрольні питання

1. Мовне посередництво як вид передачі інформації.

2. Види мовного посередництва.

3. Що це, адаптивне транскодування?

4. Скорочений переклад, адаптивний переклад.

П’ятий тип еквівалентності

 

При п’ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь наближеності перекладу до змісту оригіналу.

Наприклад:

I saw him at the theatre.

The house was sold for 10th dollars.

He was sure we should both fall ill.

У перекладах цих речень ми спостерігаємо:

o високий ступінь паралелізму в структурній організації тексту;

o максимальну співвіднесеність лексичного складу: в перекладі можна встановити відповідності для всіх значущих (meaningful) слів оригіналу;

o збереження в перекладі всіх основних частин змісту оригіналу;

o збереження чотирьох частин змісту оригіналу (як для І – IV типів) – максимально можлива спільність окремих сем, тобто одиниць значення, що входять до складу значень співвіднесених слів в оригіналі і в перекладі.

Ступінь такої спільності визначається можливістю відтворення у перекладі окремих компонентів значення слів оригіналу, що, в свою чергу, залежить від того, як виражений той чи інший компонент значення у словах ТО і ТП і яким чином у кожному окремому випадку на вибір слова при перекладі впливає необхідність передати інші частини змісту оригіналу.

Семантика слів, що входять до вислову, становить найважливішу частину змісту цього вислову.

Слово як основна одиниця мови фіксує у своєму значенні складний інформативний комплекс, що відображає:

1) різні ознаки об’єктів → які встановлюють → предметно-логічне значення слова;

2)  ставлення до них членів колективу мовців → яке визначає → конотативне значення слова, семантичні зв'язки слова;

3) з іншими одиницями словникового складу мови → які становлять → внутрішньо-лінгвістичне значення слова.

Інформація, що становить семантику слова, є неоднорідною і в ній можуть вирізнятися якісно різноманітні елементи. Якщо вирізняти ці елементи по одному, вони підлягають перекладу, але часто одночасна передача змісту всього обсягу інформації, що міститься в слові, не є можливою: адже збереження одних елементів семантики слова означає втрату інших. У такому випадку еквівалентність перекладу забезпечується відтворенням найважливіших (домінуючих) елементів змісту, передача яких є необхідною і достатньою в умовах даного акту міжмовної комунікації.

 

Лекція 8. ТЕХНІКА ПЕРЕКЛАДУ

План

8.1 Переклад як евристичний процес.

8.2 Перекладацька стратегія та її принципи

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

 

AT    –     адаптивне транс кодування.

HP    –     нормативні рекомендації.

ВЛЗ  –     внутрішньо-лінгвістичне значення.

ЗТП  –     загальна теорія перекладу.

ЛП   –     лінгвістика перекладу.

ЛТП –     лінгвістична теорія перекладу.

МК   –     міжмовна (двомовна) комунікація.

МО   –     мова оригіналу.

МП    –     мова перекладу.

ПАП –     порівняльний аналіз перекладів.

ПП   –     практика перекладу.

ТО    –     текст оригіналу.

ТП    –     текст перекладу.

ТП    –     теорія перекладу.

ЦМ   –     мовне посередництво.

Базова

1. Бреус Е. В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский: учебное пособие / Е. В. Бреус. – М.: Изд-во УРАО, 1998. – 208 с.

2. Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія / Р. П. Зорівчак. – Львів: Вища школа. Вид-во при Львівському університеті, 1983. – 216 с.

3. Ковганюк С. П. Практика перекладу. (З досвіду перекладача) / С. П. Ковганюк. – К.: Дніпро, 1968.

4. Комиссаров В. Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты) / В. Н. Комиссаров. – М.: Высшая школа, 1990. – 252 с.

5. Орлов Г. А. Современная английская речь: учебное пособие для вузов / Г. А. Орлов. – М.: Высшая школа, 1991. – 240 с.

6. Чернов Г. В. Основы синхронного перевода: учебник для ин-тов и ф-тов иностр. яз. / Г. В Чернов. – М.: Высшая школа, 1987. – 256 с.

 

Додаткова

7. Бендзар Б. П. Українська фонографічна передача антропонімів античної, англо-, німецько- і франкомовної літератур / Б. П. Бендзар, С. С. Бобинець. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 172 с.

8. Карабан В. І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову / В. І.Карабан. – Київ-Кременчук: КДПУ. – 1999. – 500 с.

9. Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М.: Высшая школа, 1986. – 416 с.

10. Комиссаров В. Н. Слово о переводе: очерк лингвистического учения о переводе / В. Н. Комиссаров. – М.: Международные отношения, 1973. – 215 с.

11. Клюканов И. Э..Психолингвистические проблемы перевода / И. Э. Клюканов. – Калинин: КГУ, 1989. – 74 с.

12. Миньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод / Р. К. Миньяр-Белоручев. – М.: Воениздат, 1980. – 237 с.

13. Миньяр-Белоручев Р. К. Последовательный перевод: теория и методы обучения / Р. К.Миньяр-Белоручев. – М.: Воениздат, 1969. – 288 с.

14. Мирам Г. Э. Профессия: переводчик / Г. Э. Мирам. – Киев: Ника-Центр Эльга, 2000. – 158 с.

15. Сухенко К. М. Лексичні проблеми перекладу / К. М. Сухенко. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 213 с.

16. Циткина Ф. А. Терминология и перевод: (К основам сопоставительного терминоведения) / Ф. А. Циткина. – Львов: Вища школа, 1988. – 156 с.

17. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ

 

Конспект лекцій

з курсу «Загальна теорія перекладу»

для студентів спеціальності 035 «Філологія»

денної форми навчання

 

 

Маріуполь

2017

УДК 81’25(075)

 

Загальна теорія перекладу [Електронний ресурc]: конспект лекцій з курсу «Загальна теорія перекладу» для студентів спеціальності 035 «Філологія» денної форми навчання / укл. І. Ю. Межуєва. – Маріуполь: ПДТУ, 2017. – 69 с. – Режим доступу: http://umm.pstu.edu/handle/123456789/13684

 

Конспект лекцій складається з методично-обробленого та систематизованого лекційного матеріалу. Він допоможе студентам-філологам у формуванні базових знань для придбання умінь і навичок при застосуванні перекладацьких технологій. У навчальному процесі викладачі визнають дієвість різних типів і форм перекладу, особливу увагу приділяють основним етапам розвитку лінгвоперекладознавства, сучасним концепціям перекладу, типології перекладацьких трансформацій на різних рівнях семантичної еквівалентності, видам мовного посередництва.

 

 

Укладач                І. Ю. Межуєва, канд.пед. наук, доцент

 

Рецензент             Г. В. Висоцька, канд. філол. наук, доцент

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри перекладу

протокол № 4 від 12 жовтня 2017 р.

 

Затверджено

на засіданні методичної комісії

соціально-гуманітарного факультету

протокол № 2 від 17 жовтня 2017 р.

 

 

© ДВНЗ «ПДТУ», 2017

© І. Ю. Межуєва, 2017

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

Лекція 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ КУРСУ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ. ПЕРЕКЛАД ЯК ЗАСІБ МІЖМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ.. 7

1.1 Визначення поняття «теорія перекладу». 7

1.2 Завдання ТП.. 8

1.3 Методи дослідження в теорії перекладу. 10

1.4 Переклад як об’єкт наукового дослідження. Переклад як засів міжмовного спілкування 13

1.5 Поняття комунікативної рівноцінності 15

Лекція 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ (ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА) 16

2.1 Функції перекладу. 16

2.2 Точність і адекватність перекладу. 17

2.3 Дослівний, буквальний і вільний переклади. 18

2.4 Рівні мовної ієрархії при перекладі 20

2.5 Принцип перекладності 23

Лекція 3. ПЕРЕКЛАД ЯК ВИД МОВНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА.. 24

3.1 Мовне посередництво як вид передачі інформації 24

3.2 Види мовного посередництва. Переклад як вид ЦМ... 24

3.3 Об’єктивно-суб’єктивний характер діяльності перекладача. 26

Лекція 4. ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ ПРИ ПЕРЕДАЧІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СИТУАТИВНОГО ЗМІСТУ ОРИГІНАЛУ.. 30

4.1 Поняття еквівалентності перекладу. 30

4.2 Четвертий тип еквівалентності. Еквівалентність перекладу при передачі семантики мовних одиниць 31

4.3 Вживання синонімічних структур. 32

4.4 Варіювання порядку слів при перекладі 33

4.5 П’ятий тип еквівалентності 34

4.6 Можливі розбіжності в предметно-логічному значенні еквівалентних слів в оригіналі і в перекладі 35

4.7 Особливості відтворення при перекладі конотативного аспекту значення слова 37

4.8 Внутрішньо-лінгвістичне значення слова. 39

Лекція 5. ОСНОВНІ ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ.. 43

5.1 Принципова єдність усіх видів перекладацької діяльності 43

5.2 Жанрово-стилістична класифікація. 44

5.3 Основні напрями теоретичного опису видів усного перекладу 46

Лекція 6. ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ВІДПОВІДНОСТІ. 49

6.1 Поняття «перекладацька відповідність». 49

6.2 Перекладацькі відповідності одиницям різних рівнів. 50

6.3 Одиничні і множинні відповідності 51

6.4 Поняття і види контексту. значення слова в контексті 52

6.5 Вибір відповідності при перекладі. Оказіональні відповідності 53

6.6 Безеквівалентні лексичні і граматичні одиниці 54

6.7 Принципи опису фразеологічних відповідностей. 56

Лекція 7. ПРОЦЕС ПЕРЕКЛАДУ. СПОСОБИ ПРОЦЕСУ ПЕРЕКЛАДУ 58

7.1 Визначення процесу перекладу. 58

7.2 Ситуативна (= денотативна) модель перекладу. 59

7.3 Трансформаційно-семантична модель. 60

7.4 Операційний опис процесу перекладу. 61

Лекція 8. ТЕХНІКА ПЕРЕКЛАДУ.. 63

8.1 Переклад як евристичний процес. 63

8.2 Перекладацька стратегія та її принципи. 64

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ. 67

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 68

 

ВСТУП

 

Мова є найважливішим засобом людського спілкування за допомогою якої люди обмінюються думками і досягають взаємного розуміння. Спілкування людей за допомогою мови здійснюється двома шляхами: в усній і в письмовій формі. Якщо ті, хто спілкується володіють однією мовою, то спілкування відбувається безпосередньо, однак, коли люди володіють різними мовами, безпосереднє спілкування стає вже неможливим. У цьому випадку на допомогу приходить переклад, тобто передача засобами однієї мови думок, висловлених на іншій мові. Переклад є важливим допоміжним засобом, що забезпечує виконання мовою його комунікативної функції в тих випадках, коли люди висловлюють свої думки на різних мовах.

Дисципліна «Загальна теорія перекладу» посідає надзвичайно важливе місце, оскільки через систему лекційних і практичних занять має забезпечити студентам знання, які дають змогу користуватися мовою як засобом спілкування в тому готовому вигляді, в якому вона входить у схему особистісних і соціальних стосунків. Переклад відіграє велику роль у всіх сферах життя. У найзагальнішому плані переклад можна визначити як збереження змісту повідомлення при зміні його мовної форми. Об’єктом науки про переклад є не тільки комунікація із використанням двох мов, а й коригуюча діяльність джерела, перекладу та одержувача. Перед перекладачем стоять два основні завдання: перше – правильно зрозуміти зміст тексту перекладу; друге – повно і точно передати цей зміст засобами української мови.

Для того, щоб успішно вирішувати ці завдання, тобто перекладати текст з певною швидкістю, необхідна наявність чотирьох умов: знання певного мінімуму найбільш уживаних слів; знання основ граматики мови перекладу; володіння технікою перекладу; знайомство перекладача з тією областю знання, до якої відноситься даний текст

У процесі здійснення перекладу дуже важливо попередити помилки, що виникають через схожі, а насправді відмінні явища в межах кожного аспекту іноземної та рідної мов. Вивчення курсу «Загальна теорія перекладу» покликане запобігти інтерференції української мови на англійську та навпаки.

Метою вивчення дисципліни є ознайомлення студентів із загальнотеоретичними й методологічними питаннями перекладу, засобами правильного (адекватного) перекладу різних мовних одиниць і явищ англійської мови українською і навпаки, лексико-граматичними, семантичними, а також стильовими аспектами перекладу.

 

 

Лекція 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ КУРСУ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ. ПЕРЕКЛАД ЯК ЗАСІБ МІЖМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

 

План

1.1 Визначення поняття «теорія перекладу» (ТП)

1.2 Завдання ТП

1.3 Методи дослідження в теорії перекладу

1.4 Переклад як об’єкт наукового дослідження. Переклад як засіб міжмовного спілкування

1.5 Поняття комунікативної рівноцінності