Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр. )

ПЛАН

1. Українське питання у міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни. Возз'єднання Західної України і Північної Буковини з Українською РСР.

2. Україна в роки Великої Вітчизняної війни.

Версальско-Вашингтонська система договорів, підписаних після Першої світової війни, передбачала збереження і зміцнення загального миру та безпеки, непорушності кордонів, загального роззброєння. Проте ця система не змогла врятувати світ від Другої світової війни.

У Другій світовій війні брали участь понад 60 держав, на території яких проживало 80% населення Землі. Бойові дії точились в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн.кв.км. За роки війни в армії воюючих держав було мобілізовано 110 млн. чоловік.

За різними підрахунками на фронтах загинуло від 50 до 67 млн. чоловік, 90 млн. було поранено, близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол.

Які ж причини цієї війни?

По-перше, несправедливість Версальско-Вашинггонської системи, що поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули реваншу, нового переділу світу. Найбільшою мірою це виявлялось у політиці Німеччини, Італії та Японії.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля в боротьбі за збереження миру. Фактично було зруйновано всю систему безпеки, створену у 20-ті роки.

По-третє, розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії і Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція США", які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою. Найбільш складну визначити характер війни стосовно Радянського Союзу. У період з 17 вересня 1939р. по 22 червня 1941р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали
на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашизмом і тоді війна для нього прийняла справедливий характер, для радянського народу це була Велика Вітчизняна війна.

1. Українське питання у міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни. Возз'єднання Західної України і Північної Буковини з Українською РСР

У 30-ті роки різко загострилися міждержавні і внутрішні суперечності провідних капіталістичних країн. Незадоволені наслідками першої світової війни, правлячи кола Японії, Німеччини та Італії почали вести підготовку до нового перерозділу світу. Західні країни робили все для заохочування Німеччини і Японії до нападу на СРСР, розраховуючи вступити в конфлікт у сприятливий момент і зі своїми свіжими силами нав'язати знекровленим і виснаженим воюючим сторонам свої умови.

Це привело до окупації Австрії гітлерівськими військами, а потім до ганебного Мюнхенського зговору 29-30 вересня 1938 р. Віддавши Чехословаччину на розтерзання фашистській Німеччини, Англія і Франція зробили вирішальний крок до світової війни. Німеччина і Італія почали захоплювати теріторії інших країн, а Японія теріторію Китаю.

Уряди Англії та Франції під тиском громадської думки були змушені заявити про надання гарантій Польщі, Румунії, Греції, Туреччині, але практично нічого не зробили для приборкання агресора. Фашистська Німеччина швидкими темпами завершувала підготовку війни за світове панування.

Пропозиція Радянського Союзу про створення системи колективної безпеки дозволила б запобігти війни. Але влітку 1939 р. англо-франко-радянські переговори в Москві зайшли в безвихідь. Радянський Союз опинився перед загрозою війни на два фронти - на Сході і на Заході, без підтримки союзників. У цих умовах 23 серпня 1939 р. було укладено радянсько- німецький договір про ненапад. Договір давав певні гарантії захисту західних кордонів, тимчасового нейтралітету у війні, яка насувалася. Проте, він викликав неминучі негативні наслідки компромісу з розбійницьким нацистським режимом політичного, ідеологічного і військового характеру. Пакт про ненапад був розрахований на 10 років. Документ складався з двох частин. Першою з них був Договір про ненапад, оприлюднений 24 серпня. В ньому заявлялось, що обидві сторони хочуть зміцнити справу миру. Вони зобов'язуються не брати участі в жодному акті агресії одна проти одної, не підтримувати жодної третьої сторони, яка розв'язувала б війну проти однієї з них, не приєднуватися до іруп держав, ворожих до тієї чи іншої з договірних сторін, проводити взаємні консультації, вирішувати конфлікти між ними тільки шляхом дружнього обміну думками.

Набагато важливішим був таємний протокол, що складався з трьох основних статей. Стаття 1 вносила до російської зони впливу Фінляндію, Естонію та Латвію. Стаття 2 визначала межу зон впливу в Польщі по лінії річок Нарев Вісла Сян, в ній також додавалося: "Питання про те, чи бажано в інтересах обох сторін зберегти незалежну польську державу та як мали б бути визначені кордони цієї держави, може бути остаточне вирішене тільки в перебігу майбутньою політичного розвитку. В усякому разі обидва уряди розв'язуватимуть це питання шляхом дружніх домовленостей". Стаття З визначала "інтереси СРСР щодо Бессарабії". Якщо укладення подібного з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни, то вже зовсім інакше слід було розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлося про задоволення територіальних претензій обох держав. За цими домовленостями, існування яких СРСР протягом півсторіччя категорично заперечував, Сталін дістав змогу розширити територіальні межі СРСР майже до кордонів Росії 1913 р.

Результатом Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту "Молотова Рібентропа" був початок 1 вересня 1939 р. Другої світової війни. Гітлерівська Німеччина напала на Польщу. У воєнному плані Польща чинила опір недовго. Німецький наступ був нищівний, проведений з великою перевагою в силі та з використанням нової тактики, де провідна роль відводилась авіації й танкам. 17 вересня у Польщу зі Сходу увійшли радянські війська.

Розмежувальну лінію між Радянським Союзом і територією загарбаної Гітлером Польщі було уточнено на основі ггідписаного 28 вересня 1939 р. між двома сторонами договору про дружбу і кордон. Цей договір ще один великий прорахунок Сталіна, що поставив СРСР у становище невоюючого союзника Німеччини, який надавав їй не лише моральну, але й значну матеріальну допомог у.

У складних і драматичних умовах напередодні та на початку Другої світової війни вирішувалась доля українських земель. Тут були створені тимчасові органи народної влади. Здійснивши ггротягом місяця значну господарсько-організаційну, культурну і роз'яснювальну роботу серед населення, тимчасові органи влади підготували вибори до Народних зборів Західної України, які мали вирішити питання про суспільний лад і державну владу на західноукраїнській теріторії.

13-15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон про прийняття Західної України до складу УРСР.

Було проведено розмежування областей між Україною та Білорусією, створено у складі Української РСР шість нових областей Волинську, Дрогобицьку (у 1959 р. об'єдналася з Львівською), Львівську, Ровенську, Станіславську (тепер Івано-Франковська), Тернопільську та ліквідовано старий адміністративно-територіальний поділ, зокрема новіти та волості, замість яких створено райони, селищні та сільські ради. Загальна площа цієї теріторії становила 88 тис. кв.км, на якій проживало 8 млн. чоловік, з них 7,5 млн. українців.

У міжнародній обстановці, що склалася після початку Другої світової війни, королівський уряд Румунії змушений був задовольнити ультимативну вимогу уряду СРСР про повернення Радянському Союзові анексованої у 1918 р. Бесарабії та передачу йому Північної Буковини.

Визволення Бесарабії і Північної Буковини відбулося мирним шляхом. 28 червня 1940 р. Червона Армія перейшла Дністер і незабаром вийшла на нові кордони з Румунією. 2 серпня 1940 р. сьома сесія Верховної Ради СРСР прийняла Закон про включення до складу Української РСР Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаільського повітів Бесарабії. Північна Буковина разом з північним Хотинським повітом Бесарабії утворили Чернівецьку область у складі УРСР. У грудні 1940 р. центр Акерманської області УРСР було перенесено з Акермана до Ізмаіла, а область була перейменована в Ізмаільську. Були поновлені або створені органи Радянської влади.

Шість центральних повітів Бесарабії після возз'єднання з частиною теріторії Молдавської АРСР, з переважно молдавським населенням, створили нову союзну республіку Молдавську РСР.

Після возз'єднання у складі УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бесарабії населення республіки збільшилося на 8809 тис. чоловік і на середину 1941 р. становило 41657 тис. жителів, а її територія розширилася до 565 тис. кв. км. На нових територіях була проведена націоналізація землі, банків, промислових і торгових підприємств.

Розставляючи акценти в цьому досить суперечливому періоді нашої історії, зауважимо: возз'єднавшись з єдинокровними братами, український народ, що проживав у західних областях України, мав усі підстави сподіватися на поліпшення свого житія. Так воно на початок й було. Але подальший масовий терор і репресії похигнули віру трудящих західних областей. Самоуправство, беззаконня, сваволя органів НКВС, партійних і радянських працівників викликали масове невдоволення місцевого населення, яке виступало проти насильницького "розкуркулення", вилучення майна, вивезення часто безвинних до Сибіру, Казахстану, Середньої Азії. У 1939-1941 рр. із Західної України було депортовано приблизно 10% населення краю. Таким чином, "радянізація" західноукраїнських земель за сталінськими рецептами з масовими репресіями значно посилювали напруженість у цьому регіоні. А згодом ці землі були втягнуті у довгі роки Великої Вітчизняної війни.