Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Стр 1 из 20Следующая ⇒ Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка Лабораторний альбом З ботаніки (систематика грибів,нижчих і вищих рослин) студента(ки) __ групи хіміко-біологічного факультету   Укладач: зав. кафедри екології та охорони природи ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка канд.біол.наук Карпенко Ю.О.   Чернігів 2013   Лабораторний альбом з курсу “Ботаніка. Ч.2. “Систематика грибів, нижчих і вищих рослин” для студентів І курсу з спеціальності “Екологія та охорона навколишнього середовища ”) - укл. Карпенко Ю.О. – Чернігів, 2013. – 60 с.             Лабораторний альбом з курсу “Ботаніка. Систематика грибів, нижчих і вищих рослин. містить навчально-методичний матеріал для 19 лабораторних робіт, наведені мета і завдання, матеріали і обладнання, ряд рисунків і схем, питання для перевірки знань студентів. ТЕМАТИКА ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ І. Систематика нижчих рослин 1. Прокаріотичні водорості. Відділ Cyanophyta. 2 Еукаріотичні водорості. Відділ Chlorophyta. 3. 3.1. Еукаріотичні водорості. Відділ Bacillariophyta.  3.2. Лишайники як симбіотрофні організми ІІ. Систематика грибів 4. Гриби. Клас Оomycetes. Клас Zygomycetes. 5. Гриби. Клас Ascomecetes. 6. Гриби. Клас Basidiomycetes. ІІІ. Систематика вищих рослин. Архегоніати 7. Відділ Bryophyta. 8. Відділ Lycopodiophyta. Відділ Equisetophyta. 9. Відділ Polypodiophyta. 10. Відділ Pinophyta (Gymnospermae). Правила роботи і техніки безпеки В лабораторії ботаніки         1. На лабораторне заняття студенти приходять в халатах. 2. Студенти повинні мати “Лабораторний альбом...”, лабораторні практикуми, матеріали лекцій, олівці (графітовий олівець середньої твердості, кольорові олівці), м’які гумки. 3. На початку заняття уважно і ретельно розгляньте запропоновані для роботи прилади і об’єкти, при наявності неполадок або відсутності необхідних матеріалів повідомте про це викладача або лаборанта. 4.  На занятті потрібно виконувати завдання, згідно тематики лабораторної роботи і поставлених мети і задач. Уважно прочитайте запропоновані методичні рекомендації і алгоритми роботи (вони обов’язково сприятимуть досягненню кращого результату). 5.  При роботі з мікроскопами забороняється торкатися руками до скляних деталей (лінз окуляра і об’єктивів). Протирати лінзи, скельця потрібно марлею (або м'якою серветкою). 6. При роботі з хімічно активними речовинами (розчинами кислот, лугів) потрібно дотримуватись правил роботи з ними. Пам’ятайте, що вони шкідливі, псують прилади, одяг, можуть викликати отруєння і опіки. 7. При роботи з електроприладами дотримуйтесь правил техніки безпеки і правил їх експлуатації. При їх загоранні обов'язково вимкніть електричну напругу і лише після цього тушіть пожежу. 8. При виконанні роботи використовуйте технічні і практичні рекомендації щодо приготування препаратів, їх фіксації і розгляду. 9. Після розгляду пропонованих зразків, роблять їх рисунки і схеми. Вони повинні бути чіткими і зрозумілими і супроводжуватися пояснювальними підписами. 10. Старанна підготовка до лабораторного заняття, його виконання і оформлення полегшують і покращують засвоєння теоретичного курсу і є його складовою частиною. 11. При виконанні лабораторної роботи дотримуйтесь чіткості, охайності і чистоти.     З правилами роботи і техніки безпеки в лабораторії ботаніки ознайомлений (а) ст._________________________ підпис_______________ Інструктаж з техніки безпеки провів викладач ___________ підпис_______________   Дата проведення _______________   ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1. Прокаріотичні водорості.  Відділ Cyanophyta Мета роботи: розглянути івивчити різні роди синьо-зелених водоростей у пробах води та на прикладі фіксованих в формаліні об’єктах Матеріали і обладнання: мікроскопи, предметні і накривні скельця, обладнання для препарування, фіксовані мікроцистіс, осциляторія, носток; проби води, таблиці, довідник “Водорості”. Хід роботи І. Теоретичні відомості        Одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні, звичайно мікроскопічні, але часто утворюють колонії або нагромадження макроскопічних розмірів Клітини не мають морфологічно оформлених хлоропластів, ядер, мітохондрій та інших органел. Пігменти хлорофіл а, каротин, ксантофіли (афаніцин, афанізофіл, міксоксантофіл, осцилоксантин, мутатохром, зеаксантин, криптоксантин), фікобіліни (фікоеритрин, фікоціан, алофікоціан) Продукт асиміляції — глікогеноподібний полісахарид, що утворює з йодом буре забарвлення, волютин і ціанофіцин (ліпопротеїд) Розмножуються шляхом поділу клітин на дві частини, рідше — за допомогою гонідій (гонідії утворюються шляхом відшнуровування від верхівки материнської клітини-екзоспори) Багато нитчастих синьо-зелених водоростей розмножується за допомогою гормогоніїв Живуть у прісних та морських водоймах, на ґрунті і в ґрунті, на корі дерев та інших субстратах Однією з особливих ознак є здатність фіксувати атмосферний азот за допомогою гетероцист. В основу поділу синьо-зелених водоростей на три класи (Chroococcophyceae, Chamaesiphonophyceae, Hormogoniophyceae) покладено рівень організації, особливості розмноження та деякі інші відмінності ІІ. Практична частина 2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих родів синьо-зелених водоростей. Хід роботи І. Теоретичні відомості        Зелені водорості - це одноклітинні, ценобіальні, колоніальні, багатоклітинні водорості. За типом морфологічної диференціації — монадні, кокоїдні, пальмелоідні, нитчасті, різнонитчасті, пластинчасті неклітинні (сифональні, сифонокладальні) Клітинна стінка — целюлозно-пектинова, в деяких — відсутня. Пігменти хлорофіл а, в, а-, b-каротин, ксантофіл (антераксантин, лютеїн, зеаксантин, неоксантин, віолаксантін, сифоноксантин, сифонеїн, астаксантин, лікопин) Основний продукт асиміляції крохмаль, який відкладається тільки в хлоропластах навколо піреноідів (бувають винятки), рідше — олія. Розмноження вегетативне, нестатеве (всі типи, характерні для водоростей), статеве (усі типи, характерні для водоростей холо-, ізо-, гетеро, оогамія, кон'югація, ряд форм редукованого статевого процесу) В зелених водоростей спостерігаються всі основні типи зміни форм розвитку, характерні для водоростей У вегетативному стані частіше гаплоїдні, деякі — диплоідні Переважно прісноводні види, але трапляються солонуватоводні та морські. Відомо декілька класифікаційних систем зелених водоростей. За М. М. Голербахом (Жизнь растений, Т 3, 1978), зелені водорості розглядають як відділ, що включає п'ять класів. В основу системи покладена ступінь морфологічної диференціації тіла. II. Практична частина        2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих родів зелених водоростей. Хід роботи  І. Теоретичні відомості        Діатомові - одноклітинні і колоніальні водорості. Тип морфологічної диференціації тіла — кокоїдний Живий вміст клітини міститься в кремнеземному панцирі, що складається з більшої (епітека) і меншої (гіпотека) частин. Пігменти хлорофіл а, с, каротин, ксантофіли (неоксантин, фукоксантин, неофукоксантин, діадиноксантин, діатоксантин) Продукти асиміляції: олія, волютин, хризоламінарин. Розмноження вегетативне - поділом клітин навпіл, статеве – ізо-, гетеро-, оогамія. Наслідком статевого процесу є розвиток зиготи ауксоспори (ростучої клітини). Нестатеве розмноження відсутнє, однак спостерігається утворення мікроспор і завмираючих спор, природа яких до нинішньою часу не з'ясована Поширені в планктоні і бентосі прісних і морських водойм, нерідко розвиваються в масовій кількості. В основу класифікації діатомових водоростей, покладено морфологію панцира і, перш за все, характер розташування структурних елементів на стулках Крім того, беруться до уваги деякі особливості розмноження, характер місцезростання та інші критерії. Сучасні діатомові водорості об'єднуються в два класи: Centrophyceae і Pennatophyceae. II. Практична частина        2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих родів і видів діатомових водоростей. Рис.2.
Рис. 3.	Рис.4.
		Рис.5. Зовнішній вигляд навікули і пінулярії 1 - гілки шва 2 – полярний вузлик 3 – центральний вузлик 4 – риски 5 – епітека 6 – гіпотека 7 – загин 8 – вставні обідки

 

III. Контрольні питання

1. Назвіть компоненти панцира діатомових водоростей.

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

       Лишайники — своєрідна група нижчих організмів, які налічують біля 26 000 видів і складаються з грибів (мікобіонт), які перебувають в постійних взаємозв'язках (паразитизм гриба на водорості, симбіоз, мутуалізм) з водоростями (фікобіонт). Слань (талом) лишайників може бути накипною, v вигляді кірки чи зернистого нальоту, лускуватою чи листуватою. у вигляді пластинок (різної форми і розмірів, здебільшого лопатевих або розсічених), кущистою. За анатомічною будовою слані розрізняють гомеомерні лишайники (клітини водорості розподіляються рівномірно в товщі слані між гіфами гриба) і гетеромерні (клітини водорості розподіляються між гіфами слані лишайника нерівномірно). Па поперечному зрізі талома гетеромерних лишайників розрізняють: верхню кору (плектенхіма), шар водоростей (альгальний чи гонідіальний), серцевину, нижню кору, ризину (пучки гіф гриба, за допомогою яких лишайник прикріплюється ло субстрату) В накипних лишайників нижня кора відсутня. Кущисті гетеромерні лишайники мають кору, водоростевий шар (зону), серцевину і прикріплюються до субстрату звичайно за допомогою гомфа (пучки гіф гриба).

       Розмноження вегетативне, нестатеве, статеве. Слід пам'ятати, що розмножуватися може або лишайник, або грибний компонент (мікобіонт). Вегетативне розмноження здійснюється соредіями, ізидіями і бруньками, невеликими ділянками слані (фрагментація); нестатеве за допомогою пікноконідій, стілоснор, рідше конідій; статеве - з утворенням спор у сумках (аскоспори) чи на базидіях (базидіоспори). Широко розповсюджені на всіх континентах, часто в дуже несприятливих умовах. Частіше їх можна бачити на ґрунті, стовбурах дерев, камінні.

       Класифікаційна система лишайників базується на характері спороношень грибкового компонента, його онтогенезі, будові сумок і морфологічних особливостях слані. Основним є принцип розмноження лишайників. У відділі лишайники виділяють чотири класи (Plivcolichenes, Ascolichenes, Basidioliclienes, Deuteroliclienes).

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих родів і видів лишайників.

Систематичне положення досліджуваних о6'єктів

Відділ Лишайники Lichenophyta

Клас Сумчасті лишайники Ascoliclifiies

Кладонія оленяча - Cladonia rangiferina

Ксанторія настінна — Xanthoria parietina

Пармелія - Parmelia sp

Уснея найдовша - Usnea longissima

 

       2.2. Ознайомтесь з колекціями лишайників, з основними родами листуватих і кущистих лишайників. Співвіднесіть їх з матеріалами додатку “Лишайники”.

 

       2.3. Зробіть рисунки анатомічної будови лишайників. Позначивши водоростевий і грибний компоненти його (рис.1, 2).

 

Рис.1 Анатомічна будова слані лишайника гомеомерного типу 1 – 2 –

Рис.2. Анатомічна будова слані лишайника гетеромерного типу 1 – 2 –

 

III. Контрольні питання

1. Назвіть компоненти лишайників та взаємовідносини між ними.

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

       Гриби. Тіло більшості грибів являє собою міцелій (сукупність розгалужених гіф) ризоміцелій, дуже рідко складається з одноклітинних структур. Міцелій може бути неклітинний (несептований чи ценотичний) або багатоклітинний (септований).

Гриби як самостійне царство еукаріотичних організмів) характеризується тим, що організми котрі його складають мають добре виражену клітинну стінку, адсорбтивне живлення, розмножуються спорами, нерухомі, у вегетативному стані мають необмежений ріст, первинно гетеротрофний тип живлення і запасний продукт глікоген. Розмноження вегетативне нестатеве і статеве. Вегетативне відбувається шляхом відділення частин міцелію, утворення хламідоспор, артроспор, 6рунькуванням, нестатеве за допомогою зооспор, спорангіоспор, конідій; статеве за типами холо-, ізо-, гетеро- і оогамії, гаметангіогамії та зигогамії. В найчисельніших класів аскоміцетів і базидіоміцетів у циклі розвитку є дикаріотична фаза відсутня в інших груп організмів.

Гриби є дуже поширеними (100 000 видів) наземними і водними організмами серед них є сапрофіти і паразити рослин, тварин і людини.

Поділ на відділи (класи) (Chytndiomycetes, Oomycetes, Zygomycetes Ascomycetes, Basidioimycetes, Deuteromycetes) оснований на будові і розташуванні джгутиків у грибів з рухомими сталями характері розвитку спор статевого розмноження складі полісахаридів клітинних стінок

       Хітридіоміцети. Міцелій розвинутий слабо (представлений однією клітиною) або тіло має вигляд поодиноких клітин. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор з одним бичоподібним заднім джгутиком. Тип статевою процесу — ізо-, гетеро-оогамія, рідше гологамія. В клітинних стінках містяться хітин і глюкани.

       Ооміцети. Тіло у вигляді добре розвинутого неклітинного міцелію. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор з двома джгутиками - бичоподібним і перистим. Тип статевого процесу - оогамія. Клітинні стінки містять целюлозу і глюкани.

       Зигоміцети. Міцелій добре розвинутий у багатьох представників неклітинний, рідше клітинний (переважно в старіючому міцелії). Нестатеве розмноження частіше спорангіоспорами, рідше — конідіями. Тип статевого процесу — зигогамія. Клітинні стінки містять хітин і хітозан.

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів нижчих грибів.

Хід роботи

 

 І. Теоретичні відомості

       Аскоміцети – це вищі гриби з добре розвиненим септованим багатоядерним, рідше одноядерним, міцелієм. Клас нараховує біля 30 тис. видів, що складає 30% всього видового складу грибів. Іноді утворюються спеціалізовані форми міцелію (видозміни). Аскоміцети дуже різноманітні, серед них є одноклітинні (дріжджі) та великі, до 20 сантиметрів види (зморшки, строчки). Найхарактернішою рисою грибів цього класу є статеве сумчасте спороношення, завдяки чому вони і отримали свою назву. Клітинна оболонка аскоміцетів містить до 25% хітину і глюкани. Розмножуються аскоміцети безстатеве (за допомогою конідій), вегетативно (частинами міцелію, поділом клітин та брунькуванням, склероціями) та статево (за допомогою аскоспор). Конідії утворюються на гаплоїдному міцелію екзогенне. Статевий процес проходить у вигляді гаметангіогамії і полягає в злитті вмісту багатоядерних антеридіїв та архикарпа. Антеридій має вигляд довгої циліндричної клітини, жіночий архикарп складається з розширеної частини аскогона та звуженої трихогіни. При злитті вмісту статевих органів відбувається лише цитогамія, а ядра тільки зближуються, утворюючи дикаріони. На аскогоні утворюється велика кількість аскогенних гіфів, ядра дикаріонів синхронно діляться і переходять в аскогенні гіфи. В них утворюються перегородки, верхівкові клітини розгалужуються, Із кінцевих клітин утворюються сумки. Кінцеві клітини ростуть, загинаються, ядра зливаються, зигота редукційне ділиться з утворенням чотирьох гаплоїдних ядер. В верхівковій клітині утворюються дві перегородки, розділяючи її на три. Верхівкова клітина несе два ядра, а апікальна та базальна по одному. Ядра верхівкової клітини зливаються, сама клітина витягується в аск, а зигота двічі редукційне ділиться з утворенням восьми гаплоїдних аскоспор. Апікальна та базальна клітини зливаються і також утворюють сумку з вісьмома аскоспорами. Таким чином, в циклі розвитку грибів чергуються тривала гаплоїдна, короткотривала дикаріотична та дуже коротка диплоїдна стадії. Серед аскоміцетів є гомо- та гетероталічні види. Сумки у аскоміцетів можуть утворюватись, безпосередньо, на поверхні міцелію (так звані голосумчасті види) або ж в спеціальних виростах — плодових тілах (так звані плодосумчасті). Між сумками часто утворюються безплідні вирости парафізм, які виконують механічну функцію. У сумчастих грибів плодові тіла бувають трьох типів: клейстотеції, перитеції та апотеції. Клейстотеції — зовсім закриті плодові тіла, перитеції — напіввідкриті плодові тіла глечикоподібної форми та апотеції — зовсім відкриті блюдцеподібні плодові тіла. Ці типи плодових тіл відносяться до справжніх. Проте, є аскоміцети, у яких утворюються аскостроми, розвиток яких проходить по асколокулярному типу. Спочатку закладається строма з переплетених гіфів, в ній закладаються аскогони і відбувається статевий процес. Аскогенні гіфи і сумки, що утворюються на них розсовують або розчиняють плектенхіму строми, утворюючи локулу. Кожна локула містить одну або кілька сумок. Тканина строми під локулою руйнується і створює отвір, через який звільняються аскоспори. Зовні аскоспори нагадують перитеції і відрізняються від них відсутністю справжнього перидія, оболонкою їм служить плектенхіма строми.

За наявністю або відсутністю плодових тіл та способом їх утворення клас розділяється на З підкласи: Голосумчасті або Геміаскоміцети, Єуаскоміцети, Локулоаскоміцети. Аскоміцети досить поширені на всій Земній кулі в різних географічних широтах та кліматичних зонах, серед них є як сапрофіти, мікоризоутворювачі, так і паразити. Багато з них мають велике народногосподарське значення як продуценти антибіотиків, алкалоїдів, фітонцидів, вітамінів (рибофлавіну), ферментів, кормового білка, збудника спиртового бродіння. Багато використовуються як об'єкти біохімічних та генетичних досліджень.

 

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів сучмчастих грибів.

Систематичне положення досліджуваних об'єктів

Клас Аскоміцети Ascomycetes

Підклас Геміаскоміцети - Hemiascomycetidae

Порядок Ендоміцетові — Endomycetales

1. Хлібні дріжджі — Saccharomyces cerevisiae

2. Підклас Еуаскоміцети — Euascomycetidae

Група порядків Плектоміцети — Plectomycetiidae

Порядок Евроцієві Eurotiales

2. Пеніцил золотистий Penicillium chrysogenum

3. Аспергіл чорний — Aspergillus niger

Підклас Плодосумчасті E uascomycetidae

Група порядків Пірепоміцети Pyrenomycetiidae

Порядок Борошнисторосяні або еризифові Erysiphales

1. Борошниста роса злаків - Erysiphe graminis

2. Американська борошниста роса аґрусу Sphaerotheca iuors-uvae

Порядок Клавіципітальні - Clavicipitales

3. Клавіценс пурпуровий Claviceps purpurea.

Підклас Плодосумчасті — Enascomycetidae

Група порядків Дискоміцети -- Discomycetiidae

Порядок Пецицієві - Pezizales

1. Пециця фіолетово-чорна - Peziza violaceo-nigra

2. Зморшок їстівний -- Morchella escnlenta

3. Строчок звичайний Gyromitra esculenta

Порядок Трюфельні Tuberales

4. Трюфель білий - Choiromyces meandritormis

       2.2. Виготовіть тимчасовий водний препарат з культури клітин хлібних дріжджів. При малому і великому збільшенні мікроскопа розгляньте клітини гриба, зарисувати ті з них, що діляться шляхом брунькування (рис.1).

       2.3 Виготовіть тимчасовий водний препарат міцелію пеніцила (зіскоб зеленуватого кольору на шкірці цитрусових). Вивчіть при малому та великому збільшенні мікроскопа і зарисувати конідієносці та конідії (рис. А).

       2.4. Виготовіть тимчасовий водний препарат міцелію аспергіла (зіскоб зеленуватого нальоту на скоринці хліба чи інших рослинних продуктах). Вивчіть при малому і великому збільшенні мікроскопу і зробіть позначення на рис. Б., позначивши конідієносці і конідій аспергіла.

       2.5. Виготовіть тимчасовий водний препарат з міцелію борошнистої роси злаків і сферотеки агруса. При малому збільшенні мікроскопа вивчіть будову міцелію і плодових тіл (клейстотеціїв) борошнистої роси. Розгляньте рис.3.

       2.6. Вивчіть зовнішні ознаки хвороби злаків — клавіцепсу пурпурового. Зарисуйте уражені клавіцепсом колоски жита. Зарисуйте плодове тіло - перитецій.

       2.7. Розгляньте і зробіть відповідні позначення на рисунку “Зовнішній вигляд зморшка і строчка (рис.5).

Рис.1. Хлібні дріжджі (Saccharomyces cerevisiae)

1 –

2 –     

 

 

 

Рис.2 А: Пеніцил золотистий (Penicillium chrysogenum) 1 – 2 – 3 –

Рис.2 Б: Аспергіл чорний

(Aspergillus niger)

1 –

2 –

3 –

 

 

 

Рис. 3. Борошнисторосяні гриби: Erysiphe (А) і Sphaerotheca (Б): 1 -конідієносці з конідіями, 2 — міцелій гриба, 3 - сумки (аски), 4 -  сумкоспори, 5 - плодові тіла клестотеції

 

           

 

Рис. 4. Колоски жита, уражені клавіцепсом

1 –

Рис.5. Загальний вигляд плодового тіла зморшка (А) і строчка (Б) 1 – 2 –      

III. Контрольні питання

1. Яким шляхом виникає сумка в голосумчастих грибів?

2. Охарактеризуйте розповсюдження первинносумчастих у природі та іхнє практичне значення.

3. Як проходить розсіювання аскоспор і як це позначається на будові сумок і плодових тіл.

4. Назвіть типи плодових тіл аскоміцетів (з прикладами)?

5. Наведіть особливості будови міцелію і органів нестатевого розмноження аспергіла та пеніцила.

6. Яке практичне значення мають борошнисторосяні гриби?

7. Яке практичне значення клавіцепсу пурпурового?

8. Наведіть особливості розвитку плодового тіла в трюфельних.

9. Походження та еволюція сумчастих грибів.

10. Значення сумчастих грибів у природі і господарській діяльності людини

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

       Міцелій добре розвинутий, клітинний Нестатеве розмноження відбувається за допомогою конідій Статевий процес — соматогамія Спори статевого розмноження утворюються екзогенне, на базидії Клітинна стінка містить хітин і глюкани

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

       Мохоподібні — найпримітивніші серед вищих рослин. В циклі відтворення в них переважає гаметофіт, який може бути одно- або дводомним і виконувати всі вегетативні функції. Роль спорофіта обмежується лише спороношенням. Редукційний поділ відбувається перед утворенням спор. Спори проростають у протонему, яка і дає початок власне гаметофіту. Гаметангії розташовуються групами і захищені спеціальними листкоподібними виростами, занурені в талом або розвиваються на спеціальних підставках. Запліднення можливе лише за наявності вологи; із зиготи розвивається спорофіт, який називають спорогоном. Він складається з коробочки, ніжки і стопи; звичайно виростає, паразитуючи на гаметофіті.

Відділ Мохоподібні охоплює до 25 тис. видів, поширених по всій земній кулі, але найбільша видова різноманітність мохоподібних спостерігається в областях з вологим тропічним кліматом. Мохоподібні — сліпа гілка еволюції вищих спорових рослин. Це єдиний відділ серед наземних рослин, в циклі відтворення яких переважає гаметофіт. Характерною особливістю бріопсід є розчленування гаметофіта на органи, подібні до пагона і кореня, що характерні для спорофіта. Таку подібність можна пояснити, пристосуванням до умов існування в наземному середовищі. Тому листки мохоподібних називають філідіями. а стебла — каулідіями. Антеридії і архегонії розвиваються на верхівках гаметофітів або на кінцях їх бічних розгалужень. Коробочка переважно з кришечкою; елатер немає. Протонема добре розвинена і представлена довгою розгалуженою ниткою або пластинкою.

 

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів мохоподібних.

Наведіть систематичну характеристику

Рис.1. Політріх ялівцевий

(Polytrichum juniperinum):

A — чоловічій гаметофіт; Б — жіночі гаметофіти зі спорогоном; В — загальний вигляд та поперечні зрізи листка; Г —стебло (поперечний розріз);

Д — антерідій

 

Рис. 2. Сфагнум (Sphagnum sp.):

1 — зовнішній вигляд;

2 — будова листка;

 3 — поперечний зріз листка;

4 — пагін з антеридіями;

 5 — верхівка пагона с архегоніями;

6 — повздовжній розріз спорогона; 7— протонема

 

         

 

Рис.3. Маршанція мінлива (Marchantia polymorpha): слані з антеридіальнними та архегональними підставками		Рис.4. Сфагнум магеланський (Sphagnum magellanicum — А), сфагнум двокольоровий (Sph. subbicolor — Б): 1- загальний вигляд, 2 — поперечний розріз листка
Рис.5. Родобрій рожевий (Rhodobryum roseum): A — гаметофіт зі спорогонами; Б — загальний вигляд листку та клітин  листку	Рис.6. Дикран мітловидний (Dicranum scoparium): А — гаметоsит зі спорогонами; Б — листки		Рис.7. Мній хвилястий (Mnium undulatum): А — чоловій гаметофіт; Б — жіночий гаметофіт зі спорогонами

ІІІ. Контрольні запитання

1. Яких структур розвивається спорофіт у мохоподібних?

2. Яке покоління у мохоподібних переважає в циклі відтворення?

3. Що розвивається із зиготи у сфагнуму?

4. Як називаються зубчики, що містяться по краю коробочки у політриха?

5.Порівняйте особливості гаметофітів сфагнуму і зозулиного льону.

6. Чому сфагнум здатний накопичувати багато вологи?

7. Як утворюються спори у зелених мохів і яка їх роль у житті мохоподібних?

8. Охарактеризуйте значення мохоподібних в природі і для людини.

 

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

У плауноподібних домінує спорофіт. Гаметофіт живе самостійно і представлений таломом різноманітної форми. Він може бути одно- або дводомним. Запліднення відбувається лише за наявності вологи, у краплинно-рідкому середовищі. Із зиготи розвивається спорофіт, на ньому утворюються спори, формуванню яких передує редукційний поділ. Серед вищих спорових рослин плауноподібні становлять тупикову мікрофільну лінію еволюції. Сучасні плауноподібні - багаторічні трав'янисті рослини, для яких характерне дихотомічне галуження. В основу класифікації плауноподібних покладено особливості будови спорофіта. До класу Лікоподіопсіди належать рівноспорові плауноподібні. Листки без язичка. Спорангії розташовані на спорофілах, звичайно зібраних в стробіли, які нерідко називають "спороносними колосками" (термін дуже невдалий і до того ж помилковий!). Гаметофіт двостатевий; у тропічних видів - наземний, однорічний, у видів помірних широт - підземний, багаторічний; характеризується сапротрофним або напівсапротрофним способом живлення. Сперматозоїди дрібні, численні, дводжгутикові.

Хвощеподібні — найменший відділ серед сучасних вищих рослин за кількістю видів. Сучасні хвощеподібні - це багаторічні трав'янисті рослини, поширені на всіх континентах, крім Австралії. Всього їх налічують близько 30 видів, а у флорі України - 9 видів. Ростуть хвощі на луках, болотах, в лісах, по краях водойм і у воді. Характерною особливістю будови представників цього відділу є розчленування стебла на вузли і міжвузля. Листки редуковані, мають вигляд шилоподібних зубців, розташованих кільцями. Підземні кореневища також почленовані на вузли і міжвузля. Одні види хвощів мають надземні пагони двох типів: спороносні й вегетативні (трофофільні), інші - лише однотипні пагони, на верхівках яких і утворюються стробіли. Сучасні хвощі - різноспорові рослини, але для них характерне явище гетероталізму, тому гаметофіти їх переважно одностатеві. Вони дуже дрібні, недовговічні, проте ведуть самостійний спосіб життя. Сперматозоїди у хвощів багатоджгутикові. Запліднення можливе лише за наявності вологи.

 

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів плауноподібних та хвощеподібних.

Наведіть систематичну характеристику

Хід роботи

 І. Теоретичні відомості

Сучасні папоротеподібні переважно багаторічні кореневищні трав'янисті рослини, рідше однорічники і дерева (в тропіках), поширені по всій Землі. Спорофіт і гаметофіт функціонально незалежні і різко відрізняються морфологічно. Серед папоротеподібних є рівноспорові й різноспорові таксони. У рівноспорових— однодомний гаметофіт, має вигляд невеличкої зеленої пластинки, у різноспорових — гаметофіт дводомний, розвивається, не покидаючи оболонки спори. Спорофіт добре розвинений, розчленований на кореневище і листки (вайї). Листки характеризуються необмеженим верхівковим ростом, у молодому віці, зазвичай, равликоподібно скручені, великі.

Папоротеподібні — мегафільна лінія еволюції вищих спорових рослин. Листки папоротеподібних теломного походження і великі за розмірами. У рівноспорових папоротеподібних на листках, як правило з нижнього боку, розташовані соруси— групи спорангіїв. У деяких видів соруси зібрані на особливих спороносних листках, які відрізняються від вегетативних забарвленням. Нерідко соруси зовні вкриті покривалом (індузієм). У водяних папоротеподібних, які всі е різноспоровими, спорангії зібрані в спорокарпії. Спорокарпії восени опадають і зимують на дні водойми. Навесні після згнивання стінок спорокарпіїв і спорангіїв спори проростають, утворюючи гаметофіти. Запліднення, як і в усіх спорових, можливе лише за наявності краплинно-рідинного середовища.

 

II. Практична частина

       2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів папоротеподібних.

Наведіть систематичну характеристику

Хід роботи

І. Теоретичні відомості

Відділ Pinophyta (Cосноподібні або Голонасінні) - це дерева, кущі, рідше ліани, трав'янистих рослин серед них немає Поширені по всій земній кулі, але переважають в місцевостях з помірним і холодним кліматом Всього на Землі відомо близько 800 видів сосноподібних, в Україні близько 20, проте в Україні є багато інтродукованих видів(наприклад в дендропарку “Тростянець, що на Чернігівщині зростає ялин і ялиць 51 вид та форма, модрин – 6, сосен –27, туй – 32, ялівців - 25). У циклі відтворення переважає спорофіт. Процес запліднення і початкові стадії розвитку зародка (спорофіта) відбуваються у середині насінного зачатка, що є ароморфозом цієї групи рослин. За синанпальною гіпотезою він виникає з групи спорангіїв, з яких лише центральний залишається фертильним, а всі інші стерилізуються Фертильний мегаспорангій — це нуцелус насінного зачатка, а спорангії, що стерилізувалися, його покрови (інтегументи) У середині насінного зачатка розвивається мегагаметофіт, що, безумовно, значно краще захищений від несприятливих умов зовнішнього середовища порівняно з вищими споровими рослинами Він складається з вегетативного тіла, яке називають первинним ендоспермом, і двох архегоніїв Насінні зачатки розташовані на насінних лусках (мегаспорофілах) відкрито і зібрані у шишку Крім насінних лусок на осі шишки є ще покривні луски, природа яких не з'ясована Мікрогаметофіт дуже редукований (немає антеридіїв) і повного розвитку досягає, як правило, на мегаспорангіі Мікроспори і пилок (мікрогаметофіт) формуються в пилкових мішках (мікроспорангіях), розташованих на лусках (мікроспорофілах), зібраних в мікростробіли Статеві клітини (спермії) досягають яйцеклітини по пилковій трубці, це також є перевагою перед вищими споровими рослинами. Характерними ознаками для даної групи рослин є моноподільне галуження, наявність камбію, відсутність у переважної більшості судин. Деревина у них утворена трахеїдами, з яких весняні виконують провідну функцію, а осінні – механічну.

 

II. Практична частина

2.1. Ознайомтесь з систематичним положенням запропонованих видів голонасінних.

Наведіть систематичну характеристику

Рис.3. Видове різноманіття голонасінних

 

	Рис.4. Родина Соснові: 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 –
		Рис.5. Родина Кипарисові: 1 – 2 – 3 – 4 – 5 – 6 – 7 – 8 – 9 – 10 –

Хід роботи

І. Теоретичні відомості