Організація зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства

Для вітчизняних підприємств характерне матеріальне забезпечення, орієнтоване на створення запасів, то при визначенні обсягу закупівель враховується рівень виробничих запасів на складі.

Створення необхідних запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності обігових засобів. Запаси — це матеріальні активи, які:

· утримуються для подальшого продажу;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого прода­жу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції.

У господарській діяльності запаси поділяють на:

· сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами (видами).

Запаси створюються з метою сприяння:

1. Обслуговуванню споживачів (наявність запасів — важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки продукції в будь-який час).

2. Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється).

3. Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів).

4. Згладжування виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва).

5. Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо управляти запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів, що сприяє економічному розвитку підприємства.

Виробничі запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але такі, що не використовувалися і ще не піддавались переробці.

Виробничі запаси розраховують у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.

Виробничі запаси входять у число факторів, що забезпечують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" виробництва.

Розмір виробничого запасу залежить:

· від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів;

· від періодичності виготовлення продукції підприємствами-поста-чальниками;

· від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;

· від сезонності поставок матеріалів;

· від співвідношення транзитної і складської форм постачання;

· від розміру транзитних поставок.

На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортні, підготовчі, технологічні, поточні (складські), резервні ( страхові ).

Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у місяці (30) на число визначених договором поставок.

Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (³⁰/₁₀).

Норма виробничих запасів у частині поточного запасу визначається, як правило, в розмірі 50% середнього інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового одержання матеріалів, останній день інтервалу співпадає з мінімальним (нормативним) їх запасом).

Максимальний поточний запас (П_т.мах) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та се­редньодобових витрат матеріалів, тобто:

(9)

де В _д — середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

t_н — інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.

Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо), і визначається за формулою:

(10)

де t _п — час на підготовку матеріалів, днів.

Технологічний запас — час на підготовчі операції з виробничими запасами до можливого їх використання в технологічному процесі.

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів поставок. Він потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:

(11)

де t_m — час термінового поповнення запасу в днях, або за стандартних

інтервалів постачання — середнє відхилення від нього.

Страховий запас визначається в межах до 50% поточного запасу.

Знаходження матеріалів у дорозі — транспортний запас — визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

· максимальний:

(12)

· мінімальний:

(13)

· середній:

(14)

Розділ 4. Ефективність закупівельної діяльності підприємства

Ефективність - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефект - це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою. Організація матеріально-технічного забезпечення здійснює безпосередній вплив на ефективність виробництва і впливає на всі основні показники роботи підприємства.

При викладені даного питання необхідно звернути увагу на:

· своєчасне і комплектне забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами,

· якість і вартість матеріальних ресурсів, їх вплив на собівартість продукції,

· транспортні умови.

Ці фактори здійснюють вплив на збільшення прибутку від реалізації продукції, підвищують рентабельність, пришвидшують обіг оборотних засобів.

Доцільно визначити: прибуток від реалізації продукції (Преал.)

 

П = В _{реал.прод} – С _реал (15)

де П — прибуток від реалізації продукції (грн.),

Вреал.прод, - виручка від реалізації продукції (грн.),

Среал. - повна собівартість реалізованої продукції (грн.).

Рентабельність продукції (Пn):

	П реал Рn = -------------- х 100% (16) С реал

 

 

Цей показник характеризує ефективність витрат на її виробництво.

Висновки та пропозиції

У висновках курсової роботи підводяться підсумки з усіх висвітлених. питань, визначаються шляхи і напрями вирішення проблемних аспектів теми; подається перелік пропозицій і рекомен­дацій, а також міркування автора роботи щодо можливої практичної їх реалізації та передбачувані результати. Рекомендації можуть бути розроблені студентом як самостійно на підставі практичного досвіду і базуватись на економічному обґрунтуванні, так і через узагальнення пропозицій, що містяться у літературних джерелах.