Вступ (обсягом до 3 сторінок)

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, її значимість, визначити мету і завдання курсової роботи, вказати об'єкт дослідження та методи дослідження, що використовувались під час написання курсової роботи.

Розділ1. Стан і проблеми галузі

В даному розділі звернути увагу на стан тваринницької галузі взагалі, та молокопереробної зокрема, як ці проблеми торкнулись конкретного підприємства, як це вплинуло на ефективність виробництва готової продукції.

Розділ2. Теоретичні основи закупівельної діяльності підприємства

Огляд наукової та навчально-мето­дичної літератури за проблемою. У даному розділі обґрунтовується теоретична база обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових напрацювань, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкриваються підходи різних авторів до вирішення проблеми, а також обґрунто­вуються свої власні погляди на дану проблему.

Подається оцінка чинних Законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів, нормативної та довідкової бази за проблемою, яка досліджується. Розкривається своє розуміння цієї бази, необхідність та доцільність окремих документів.

Розділ3. Планування та організація закупівельної діяльності підприємства

В умовах розвитку ринкових відносин при закупівлі матеріальних ресурсів підприємства повинні керуватись свободою ціноутворення, максимальною ініціативою та підприємництвом, рівністю партнерів в комерційних взаємовідносинах, брати до уваги економічну відповідальність при закупівлі матеріалів та сировини, враховувати конкуренцію серед постачальників та вміти вибрати економічно вигідного постачальника. При закупівлі матеріально-технічних ресурсів підприємство повинно вивчати ринок сировини та матеріалів, знати динаміку цін на цьому ринку, витрати на доставку, можливості ефективної заміни одних матеріалів на інші. Тому закупівельна комерційна діяльність на підприємстві складається із наступних етапів:

1. Дослідження ринку сировини і матеріалів та організація комерційних зв'язків з постачальниками;

2. Складання плану закупівель матеріально-технічних ресурсів;

3. Організація закупівель матеріальних ресурсів;

4. Розрахунки з постачальниками за куплену продукцію;

5. Вартісний аналіз заготівельної сфери.

Під вартісним аналізом розуміють метод системного дослідження функцій кожного матеріалу, направлений на мінімізацію витрат на всіх стадіях виробництва продукції при високій її якості.

В стислій формі показати докорінні зміни в системі матеріально-технічного забезпечення підприємства в умовах ринкової економіки. Навести свій погляд на такі зміни: переваги і недоліки сучасних умов господарювання.

Організаційно-економічна характеристика підприємства

В розділі відобразити повну назву підприємства - підкреслити, як змінилась назва в зв'язку із зміною форми власності відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні".

Описати розміщення підприємства, розподіл території, наявність та характеристику під'їзних шляхів.

Визначити виробничу структуру підприємства, його спеціалізацію та асортимент готової продукції.

Проаналізувати обсяги виробництва товарної продукції та її вартість в динаміці (за останні 2-3 роки).

Аналізуючи статистичні дані, отримані на підприємстві, необхідно використовувати таблиці, схеми, діаграми (стовпчикові, секторні), графіки. Це дозволить студенту виявити свої уміння, навички в роботі з статистичною звітністю.

Планування потреби в сировині і матеріалах

Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах є складовою частиною планування та важливим фактором, що впливає на результати його діяльності

 

 

	Рис.1 Визначення потреби в матеріальних ресурсах за напрямком витрат.

 

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальними з цих методів є метод прямого розрахунку; методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, нормативних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах — це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. Основні дані для визначення потреби — це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення. При плануванні матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах у залежності від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому (П_м) визначається за формулою:

(1)

де Н_ві — норма витрат матеріалу на і-й виріб;

N _i; — виробництво і -го виробу в плановому періоді;

п — кількість видів виробів, для яких використовується даний вид

матеріалу.

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що використовуються (на деталь, на виріб), а також від виробничої програми. Потреба в матеріалах на вироби розраховується за нормами на кожну деталь, яка є складовою виробу, і для кожного виду матеріалів окремо. На основі по-детальних норм складають зведену норму потреб матеріалів на вироби. Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму.

Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва. Прикладом такого нормативу може бути коефіцієнт використання матеріалів (К_вм), який визначається як відношення чистої маси виробу (т_ч) до норми витрат матеріалу (H_в):

(2)

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат матеріалів, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми витрат матеріалів, і потреба (П_м) визначається за формулою:

(3)

де Н_вб — норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

N_н — запланований випуск нового виробу в натуральному вираженні;

К — коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу.

За такий коефіцієнт може бути використане відношення маси нового до маси базового виробу. При багатономенклатурному виробництві (підприємства швейної, взуттєвої, радіотехнічної, підшипникової та інших галузей промисловості) потреба в матеріалах визначається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно відображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є, за формулою:

(4)

де Н _вт — норма витрат на типового представника;

Н_г — програма випуску всіх виробів даної групи.

 

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання (Прям) залежить від ти­пу і кількості обладнання, що підлягає ремонту, і виду ремонтних робіт.

На підприємствах за основу розрахунку беруть норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю і обсяг ремонтних робіт, виражений в одиницях ремонтної складності:

(5)

де — коефіцієнт, що враховує витрати матеріалів на огляди та міжремонтне обслуговування;

Н_вк — норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання;

R₁, R₂, R₃ — сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягає відповідно капітальному, середньому і малому ремонтам;

— коефіцієнт, що характеризує співвідношення між нормою витрат матеріалів при середньому і капітальному ремонтах;

— коефіцієнт, що відображає співвідношення між нормою витрат матеріалу при малому і капітальному ремонтах.

Відмінні особливості визначення потреби в обладнанні витікають з різної його участі у виробничому процесі в порівнянні з матеріалами.

Обладнання переносить свою вартість на готовий виріб частково, практично не змінюючи своїх фізико-хімічних властивостей, а матеріали після їх споживання втрачають свою споживчу вартість, переходячи в новостворений продукт, і повністю переносять на нього свою вартість.

Вибір методів планування потреби залежить від призначення обладнання. Основними напрямами використання обладнання є:

· укомплектування виробничих об'єктів, що будуються;

· заміна фізично та морально застарілого обладнання;

· поповнення парку діючих машин на підприємстві.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного і морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності та доцільності впровадження нового обладнання замість його модернізації і капітального ремонту. Рішення про таку заміну приймається керівництвом підприємства на основі висновку компетентної комісії спеціалістів. При цьому враховується можливість придбання нового обладнання на заміну списаного, залежно від фінансового стану підприємства.

Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи обладнання встановлюється на основі прогресивних норм їх витрат і кількості працюючих машин.

Залежно від конкретних особливостей роботи машин норми витрат можуть встановлюватись в середньому на 100 машин або на основі даних про строки зносу кожної деталі машини.

Потреба в паливі частіше за все визначається шляхом множення обсягу роботи в плановому періоді на норму його витрат, при цьому норми витрат різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива.

Для визначення кількості палива в натуральному вираженні розраховану цим методом потребу ділять на тепловий еквівалент (відношення калорійності даного палива і калорійності умовного палива).