Вивчення ринку сировини і матеріалів. Вибір постачальників

Важливим при організації закупівлі сировини та матеріалів є вивчення ринку.

Вивчення ринку сировини та матеріалів передбачає:

1) систематичний збір, обробку, аналіз та оцінку інформації про пропозиції конкретних видів матеріальних ресурсів на ринку потенційних постачальників, асортимент матеріальних ресурсів, нові технології, виготовлення найважливіших для споживача матеріалів, ціни на них;

2) зберігання інформації;

3) розробку чіткої стратегії постачання.

При вивченні ринку сировини і матеріалів можна застосовувати прямі і непрямі методи.

Одержання інформації прямо називають первинним дослідженням ринку. Базою є наступні чотири джерела:

v контакти з постачальниками;

v контакти з посередниками;

v відвідування ярмарків і виставок, що надає можливість отримати багату інформацію про технічні розробки, ціни, якість товарів і можливість використовувати при цьому каталоги ярмарків і виставок;

v поїздки на підприємства-постачальники, їхній огляд, які дозволяють зробити висновок про здатність підприємства виконувати замовлення, про його технічні можливості в наданні послуг.

Непряме вивчення ринку сировини і матеріалів (вторинне), на відміну від первинного (прямого), припускає використання вже наявних документів. Цей метод дешевший за первинний. Вихідними даними для вивчення ринку служать:

ü огляди стану кон'юнктури ринку, біржові бюлетені, що містять зведення про зміну цін;

ü журнали, газети, радіо, телебачення;

ü фірмові журнали, що випускаються торгово-промисловими палатами, а також постачальниками. Вони містять інформацію про нові розробки і технології;

ü пропозиції про продаж, що містяться в спеціальних журналах і каталогах, брошурах, проспектах;

ü галузеві адресні книги, технічні довідники.

При вивченні ринку сировини і матеріалів проробляються можливості закупівель по імпорту. При цьому варто враховувати, що тільки великі фірми можуть захистити свої інтереси за кордоном, не підключаючи посередника, і тільки вони можуть мати власні представництва в інших країнах. Договірні угоди із закордонними виготовлювачами припускають знання діючих в інших країнах митних обмежень і правил міжнародної торгівлі. Крім того, потрібно враховувати, що перевезення матеріальних ресурсів, закуплених у закордонних фірмах, пов'язане з підвищеним ризиком і великими витратами. Тому найбільш доцільно купувати за кордоном лише ті види сировини і що переробляються у великих кількостях і придбання яких дозволяє одержати значний виграш у витратах.

При вивченні ринку сировини і матеріалів потрібно дати відповідь на наступні питання:

v Хто і що поставляє на внутрішньому і зовнішньому ринках?

v Які потенційні постачальники?

v За якими цінами постачальник продає сировину і матеріали?

v Наскільки велика конкуренція серед покупців?

v Хто з покупців купує цей же вид матеріальних ресурсів дешевше?

v Чи існують можливості ефективної заміни одних видів сировини або матеріалів на інші?

v Які потенційні канали придбання матеріальних ресурсів?

v Які можливі види транспорту для доставки сировини і матеріалів?

v Чи існують нові технології?

Правильний вибір постачальника в умовах ринку справа досить складна, і помилка тут може дорого коштувати підприємству.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники.

Важливим при вивченні ринку є аналіз транспортних умов, зміст якого представлено на рис. 2

 

 

Рис. 2. Аналіз транспортних умов при вивченні ринку сировини і матеріалів

Особливо важливе значення при аналізі пропозиції мають ціни на матеріальні ресурси, оскільки ціни у ряді випадків відіграють вирішальну роль при виборі постачальників. Залежно від форм купівлі-продажу, сфер економіки, ціни на матеріальні ресурси в умовах ринку поділяються на договірні, гуртові, закупівельні, роздрібні.

Договірна ціна встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) та споживачем (покупцем) на визначені обсяги продукції.

Гуртові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, а також закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з фактичних витрат, включаючи собівартість продукції, а також прибутку, необхідного для нормальної діяльності підприємства з врахуванням кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції. Гуртові ціни збільшуються на суму податку на додану вартість, а гуртові ціни на товари народного споживання, оподатковувані акцизами, — на суму акцизів.

Вільні (закупівельні) ціни заготівельних, постачальницько-збутових, гуртово-посередницьких, торгово-закупівельних організацій включають гуртову відпускну ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акциз, а також витрати цих організацій і прибуток, необхідний для їхньої діяльності.

Вільні (роздрібні) ціни визначаються роздрібними організаціями відповідно до кон'юнктури ринку на основі ціни закупівлі з врахуванням податку на додану вартість і торговельної націнки, а за підакцизними товарами — акцизу і торговельної націнки.

Залежно від впливу держави ціни поділяються також на вільні ринкові ціни і регульовані державою. Вільні ринкові ціни складаються на основі кон'юнктури ринку і не мають впливу державних органів. Регульовані ціни регулюються державними органами прямим обмеженням їхнього росту або зниження, або рівнем рентабельності. Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору. Ціна зазначається в угоді або в специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і, відповідно, нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може з'явитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників. Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими критеріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх, репутація постачальника, його територіальна віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

Джерелом інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку сировини і матеріалів. Коли постачальників небагато (2 або 3), критеріями вибору є порівняльні виробничі потужності, ціни на закуповувані матеріали, надійність постачання. Вибирається постачальник, який найбільше відповідає названим критеріям.

Коли рівень конкуренції серед постачальників сировини низький, то визначальними факторами вибору постачальника є вартість сировини й обсяг закупівель. При збільшенні конкуренції серед постачальників сировини варто брати до уваги кон'юнктуру сировинних ринків (попит, пропозиція, ціни), а також тарифи на перевезення сировини, митне і податкове законодавство, що визначає вартість закупівлі сировини у виробників за межами України й всередині неї, якість сировини.

Коли постачальників багато, вибір найкращого доцільно проводити в два етапи. На першому етапі проводиться попередній відбір постачальників.

Критеріями відбору можуть бути:

1) виробнича потужність;

2) віддаленість постачальника;

3) форми розрахунків;

4) якість продукції (по специфікації);

5) ціна одиниці продукції;

6) можливість переналагодження устаткування;

7) комплектність постачання;

8) упаковка;

9) розмір партії.

 

Перелічений перелік критеріїв не є вичерпним, оскільки такі критерії залежать від конкретних умов.

З попереднього списку потенційних постачальників відбираються 2-3 постачальники. Остаточний вибір постачальника здійснюється за допомогою системи бальної оцінки за такими критеріями:

· фінансові умови;

· час постачання;

· періодичність постачання;

· наявність сервісного обслуговування;

· комунікаційні умови;

· складські умови;

· інші критерії.

Усі перелічені критерії можна оцінювати одною системою балів: наприклад, бал 4 означає, що за даним критерієм постачальник цілком відповідає вимогам покупця, бал 3 свідчить про те, що за даним критерієм постачальник в основному відповідає вимогам підприємства-покупця, бал 2 характеризує часткове задоволення вимог покупця за даним критерієм, бал 1 показує повну неприйнятність постачальника для підприємства-покупця.

 

 

 

Рис. 3 Схема процесу закупки матеріальних ресурсів у постачальника.

При виконанні даного підрозділу студент повинен використати зразок договору (Додаток - довідковий).

Треба мати на увазі, що значна кількість сировини (молока) закупляється у населення, і укладення договорів з населенням має певні особливості.

Після визначення потреби в матеріальних ресурсах та вибору постачальників розробляється план закупівель. Цей план потрібний для раціональної закупівлі матеріальних ресурсів. Скласти план закупівель — означає визначити обсяг закупівель на визначений період, а також вид закупівель. Цей план побудований на теорії логістики, відображає процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих, запасних частин та іншої продукції з ринку закупівель до складських приміщень підприємства. Логістика являє собою сферу управління матеріальними потоками та пов'язаною із ними інформацією у виробництві та сфері обігу. Мета застосування логістики полягає в тому, що потрібний вантаж у потрібній кількості повинен бути в потрібному місці та у визначений час.

План закупівель повинен вирішувати наступні задачі:

ü визначення потреби в сировині, в тому числі за номенклатурою;

ü вибір постачальників;

ü визначення методу закупівлі;

ü узгодження цін на матеріально-технічні ресурси;

ü визначення термінів постачання;

ü визначення бюджету закупівель.

Обґрунтування плану закупівель з однієї сторони пов'язано із виявленням витрат, необхідних для безперебійного забезпечення потреб підприємства в матеріалах, а з іншої — мінімізацією запасів. Тому при плануванні закупівель дотримуються наступних принципів:

· оптимізації (транспортних потоків, витрат на зберігання та транспортування);

· економічності (облік мінімальних витрат обігу, економія часу);

· планомірності (діяльність на основі укладених договорів та погоджених графіків);

· ритмічності (організація постачань, які забезпечують ритмічність виробничо-комерційної діяльності відповідно до попиту);

· оперативності (можливість зміни плану закупівель залежно від змін попиту);

· технологічність (використання сучасної індустріальної системи);

· наявність резерву (на випадок форс-мажорних обставин). Обсяг закупівель можна визначити за формулою:

(6)

Де, ОЗ— обсяг закупівель певного виду сировини або матеріалів за встановлений період часу;

ПМ — потреба підприємства в матеріалі (або сировині) на визначений період;

З_п — залишок (запас) матеріалу на складі відділу постачання на початок періоду;

З_к — запас матеріалу на складі на кінець періоду;

М_зн — партія матеріалу, що замовлена постачальникові, але не надійшла на склад відділу постачання підприємства.