Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

Програмні питання:

3.1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

3.2. Криві байдужості, їх властивості.

3.3. Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу.

3.4. Бюджетна лінія.

3.5. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг, яка базується на таких положеннях:

• повна упорядкованість переваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;

• транзитивність переваг споживача та його здатність до послідовного перенесення переваг з одних благ та їх наборів на інші;

• раціональність вибору;

• ненасиченість споживача благом.

Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.

Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат X та У. Лінії з'єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називаються кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (У) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (X) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної норми заміщення MRS _XY і обчислюється таким чином:

MRS _XY = , (3.1)

де ΔY — втрати у споживанні Y, одиниць; ΔХ — вигоди у споживанні X, одиниць.

Звичайно крива байдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого (рис.3.1).

	Рис. 3.1. Крива байдужості

MRS також можна визначити через співвідношення граничних корисностей благ згідно із законом спадної граничної корисності:

MRS_XY = (3.2)

Блага, між якими існують співвідношення виключної замінності у споживанні (досконалі субститути), мають криві байдужості у вигляді прямих ліній. Блага, що спільно споживаються для задоволення однієї потреби, в якій вони ніяк не можуть замінити одне одного (досконалі комплементарні блага), мають криві байдужості у вигляді прямих кутів. Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії, що будується в тій самій системі координат, що й крива байдужості (рис. 3.2).

Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє. За певного рівня бюджету та незмінності цін для споживача існує відповідна бюджетна лінія, кожна точка якої показує набори благ, при споживанні яких бюджет витрачається повністю. Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.

Нахил бюджетної лінії до осі X визначається як tgά (рис. 3.2), тобто як співвідношення цін відповідних благ:

tgά = P_X / P_Y (3.3)

У геометричній інтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту (рис. 3.3). У цій точці нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому:

MRS_XY = -P_X / P_Y. (3.4)

Рис.3.3. Рівновага споживача

 

Виходячи з (3.2), умова рівноваги може бути виражена

таким чином:

= (3.5)

 

або (3.6)

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Запитання для самоконтролю:

1. У чому відмінність ординалістського та кардиналістського підходів до аналізу поведінки споживача?

2. Яку інформацію містить у собі крива байдужості? Які характерні риси кривих байдужості?

3. У чому полягає суть поняття „гранична норма заміщення одного товару іншим” (з наявного їх набору)? Як змінюється її значення в міру руху вздовж байдужості?

4. Охарактеризуйте стан рівноваги споживача, використовуючи основні положення концепції кривих байдужості.

Проблемні запитання:

1. Чому економістів цікавить точка дотику лінії бюджетного обмеження певного споживача і його кривої байдужості? Які варіанти такого дотику зустрічаються в економіці?

2. Чим визначається форма і місце розташування кривих байдужості? Чому криві байдужості не перетинаються?

3. Розрізняються чи ні (якщо так, то яким чином) бюджетні обмеження споживача для різних типів економічних систем?

4. Чи завжди гранична норма заміщення є постійною в ринковому обміні? В рівновазі споживача? Чи може непостійність граничної норми заміщення слугувати ознакою нерівноважного стану споживача?