Випишіть з посібників вашої спеціальності слова з апострофом та м’яким знаком.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відредагуйте текст, вставляючи пропущені літери та розділові знаки. Пояснити значення слова «підприємець», скласти з ним речення.

Обставини що різко змінюют..ся в галузі економіки поєднан…і із впровадж…н..ям ринкових відносин вимагают.. п..р..гляду і ряду устал…них концепцій підготовки фахівців. Жит…я змушує бачити у кожній людині пот..нційного підпр…ємця здатного у майбутн…ому відкрити свій н...в…ликий бізн…с мале або с…реднє підпр…ємство з випуску якої н…будь продукції чи з надан..я сервісу населен…ю.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Запитання для самоконтролю

1. Які принципи українського правопису ви знаєте, поясніть їх суть?

2. Яких правил літературної вимови слід дотримуватись в усному мовленні?

3. Сформулюйте основні орфограми українського правопису.

4. Що потрібно знати про правопис прізвищ, імен, по батькові.

5. З’ясуйте складні випадки написання іменників, прикметників, займенників.

 

Висновок _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 (2 ГОД.)

 

Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови у

професійному мовленні.

Мета: Навчитися доречно добирати граматичні форми іменників; правильно

вживати форми прикметників у діловому спілкуванні; правильно

записувати цифрову інформацію; використовувати дієслівні форми та

прийменникові конструкції у професійних

Література:

1. Зубков М., Сучасне українська ділова мова. - Х.: Торсінг, 2002.-с.175-235.

2. Мозговий В.І.Українська мова у професійному спрямуванні.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-с.86-99.

3. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення.- К.: Арій., 2007.- с.100-102, 327-328.

 

Загальні відомості та методичні рекомендації

Запам’ятайте, що однією з визначальних ознак культури писемного та усного спілкування є граматична правильність, тобто дотримання унормованих правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполучення і речень.

Зверніть увагу, в українській мові є шість самостійних лексико-граматичних розрядів слів, п'ятьом із яких притаманна словозміна. Це іменники, прикметники, числівники, займенники й дієслова. Необхідно розглянути, як вони функціонують у ділових паперах, яким із форм бажано надавати перевагу.

 

Особливості вживання іменників у ділових документа

 

Назви осіб за професією, посадою тощо в переважній більшості випадків утворюють паралельні форми чоловічого та жіночого роду (студент - студентка). При виборі однієї з таких форм необхідно пам'ятати ряд правил:

Ø офіційними назвами посад, професій і звань служать іменники чоловічого роду. У ділових документах вони вживаються незалежно від статі особи, позначуваної іменником;

Ø текст набуває офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменувань посади, узгоджуються із цим найменуванням у формі чоловічого роду. Якщо ж у документі вказується прізвище жінки, котра займає вказану посаду, то підпоряд­ковані слова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду;

Ø уживання найменувань жіночого роду виправдане в тих текстах, для яких вказівка на стать є бажаною, але не може бути виражена іншими засобами.

Однина іменників може вживатися для позначення багатьох предметів поза­мовної дійсності (зібрано врожай вишні). У подібних випадках однина служить засобом узагальнення і вказує на цілісність предметів, їх нерозчленованість. Якщо ж невизначена кількість однорідних предметів уявляється внутрішньо розчлено­ваною, потрібно вживати форми множини.

Речовинні іменники (масло, сіль, вода), вжиті у формі множини, набувають значення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі).

Значна кількість помилок допускається при вживанні іменників чоловічого роду у формі родового відмінка, у якому одні з них мають закінчення -а (-я) (формуляра), а інші - -у (-ю), (протоколу). Багатозначний імен­ник в одному зі своїх значень у формі родового відмінка може мати флексію -а, а в іншому - -у. (працівник апарату - стояв біла апарата). Закінчення родового відмінка однини фіксується в усіх орфографічних словниках, за якими в разі по­треби його можна звірити.

У родовому відмінку множини іменники жіночого роду мають закінчення -ей: галузей, статей.

Варіантність флексій спостерігається та­кож у давальному відмінку однини іменників чоловічого роду: -у (-ю) та -ові, -еві (-єві). У діловому стилі домінує флексія -у (-ю): директору, хоча цілком можлива й -ові, -еві (-єві).

 

Функціонування прикметників у діловому стилі

 

Прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні та присвійні. У діло­вому стилі переважають відносні прикметники, проте слід звернути увагу на функ­ціонування якісних, які утворюють ступені порівняння (форму вияву більшої чи меншої міри якості). В українській мові ці форми можуть бути однослівними, син­тетичними (низький - нижчий - найнижчий) і двослівними, аналітичними (низь­кий - більш низький - найбільш низький). У діловому стилі рекомендується нада­вати перевагу аналітичним формам, оскільки їх творення можливе від усіх якіс­них прикметників і сприймаються вони як стилістично нейтральні, тоді як синте­тичні мають відтінок розмовності.

 

Числівники

 

Основні правила їх запису в ділових документах:

Ø якщо не вказані одиниці виміру, то прості кількісні числівники, що назива­ють однозначне число, у записі передаються словом, а не цифрою. Так само позначаються числівники, що вказують на часові межі;

Ø якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами;

Ø складні і складені числівники в середині та в кінці речення записуються цифрами. На початку речення вони записуються словами;

Ø цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розби­ваючи їх на класи з допомогою пропусків;

Ø якщо запис порядкових числівників робиться арабськими цифрами, то після них відмінкове закінчення вказується один раз, після останнього числівника;

Ø якщо порядкові числівники передаються римськими цифрами, то відмінкові закінчення не вказуються;

Ø якщо перша частина складного слова є цифровим позначенням, то слово може писатися комбіновано (100-процентний). Другу частину подібних назв доз­воляється скорочувати, якщо вона становить собою назву одиниці виміру (50 км);

Ø у діловому мовленні можна застосовувати змішаний запис числівників: 786 тис. (і 786000).

Уживання займенників

 

Переважна більшість документів пишеться від І особи множини (від імені установи, підприємства, організації). Однак при їх укладанні займенник ми про­пускається. Синонімічною до вказаної є форма III —"ї особи однини {університет оголошує набір). Завдяки цим формам мовець ніяким чином себе не проявляє, що надає викладу офіційного характеру.

Займенники Вам, Вас, Вами в документах теж опускаються, що створює вра­ження строгої об'єктивності викладу. Уведення особового займенника пом'якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника 1-ї особи однини я також уникається. Він «поглинаєть­ся» дієсловом: пропоную, наказую. Займенникова форма вживається лише в автобіографіях, дорученнях та інших особистих паперах.

Займенник свій, як правило, у документах є зайвим, оскільки несе надлиш­кову інформацію.

 

 

Дієслова в діловому мовленні

 

Ділові листи часто починаються дієсловом у формі 1-ї особи множини (над­силаємо, просимо) або конструкцією з дієслівною формою 3-ї особи однини (уні­верситет повідомляє).

Теперішній час уживається в значенні майбутнього в тих випадках, коли звер­тається увага на обов'язковість (засідання розпочинається о 14 годині).

Недоконаний вид дієслів у документах часто позначається складеними фор­мами (буде проводитися, а не проводитиметься), а доконаний - простими, ут­вореними префіксальним способом (візувати - завізувати).

У писемному діловому мовленні форми наказового способу дієслів не вжи­ваються, а замінюються інфінітивом та описовими лексичними засобами. Інфінітив надає документам категоричності. Менш категоричними є безособові форми, які мають характер ствердження фактів і застосовуються в інструкціях, приписах тощо (заборонено, забороняється).

 

Практичні завдання

Утворіть іменники чоловічого і жіночого роду, які називають мешканців таких міст: Львів, Київ, Яготин, Варшава, Біла Церква, Чернігів, Полтава, Одеса, Тернопіль, Прага, Донецьк, Москва, Мінськ, Черкаси.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________