Рекомендовані теми рефератів

1 Сучасний стан природокористування.

2 Характеристика завдань "Економіки природокористування".

3 Формування екологічної культури в різних країнах світу.

4 Стратегія сталого розвитку економіки

5 Практичне значення біосфери та її елементів.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

Еколого – економічні засади природокористування

План

Принципи використання і роль природних ресурсів

Еколого–економічна система на підприємстві.

Базові економічні поняття і показники у сфері природокористування

 

Теоретичні відомості

Вперше умова стійкого розвитку економіки була сформульована Джоном Хартвіком у 70-х роках.

Правило Хартвіка: стійкий розвиток можна забезпечити інвестуючи всю ренту від природних ресурсів, обумовлену як різниця між ринковою ціною ресурсу й граничними витратами його видобутку у відтворений капітал.

Надалі це правило було розвинене й сформульоване як вимога збереження сукупного капіталу суспільства за рахунок інвестування не тільки у відтворювальний капітал, але й в утворений та охорону навколишнього середовища.

На жаль, наші урядовці вважають, що введення природної ренти знизить загальну ефективність української економіки тому, що немає нічого більш шкідливого, ніж спроба збільшення оподаткування на одні галузі і перерозподіл коштів в інші, менш ефективні. Такими напевне є наука, освіта, охорона і відтворення природних ресурсів.

Еколого–економічна система на підприємстві

Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх у складову продуктивних сил суспільства. При цьому одні природні ресурси видозмінюються і втрачають зв'язок з природою (природні ресурси перетворені у знаряддя праці), інші – хоча й залучаються до суспільного виробництва, але продовжують зберігати свої первісні зв’язки з природним середовищем (земельні чи водні ресурси).

Виробнича діяльність завжди пов’язана з перетворенням природних ресурсів. У ході будь-якого виробництва одні види ресурсів споживаються, інші – виходять. У свою чергу, ресурси, отримані на виході одного процесу, надходять на вхід технологічно йому наступного.

Всі вхідні ресурси будь-якого виробничого процесу поділяються на:

- природні;

- виробничі (матеріальні і енергетичні);

- трудові;

- інформаційні.

Сучасне підприємство наносить навколишньому середовищу збитки, починаючи з процесу видобутку необхідних для нього матеріалів. Навколишнє середовище дає промисловому підприємству все необхідне для продовження технологічного циклу. По мірі того, як розвивається і розширюється виробництво, підприємство викидає у НС такі продукти технологічного циклу, як стічні води, тверді побутові відходи, відпрацьовані гази і т.п. По мірі зростання виробництва шкідливих викидів стає все більше.

Еколого-економічна система – це сукупність технічних засобів і взаємодіючих з ними елементів природного середовища, які в ході сумісного функціонування забезпечують, з однієї сторони, відновні техніко-економічні показники, а з іншої – підтримання в зоні свого впливу благополучної екологічної обстановки, максимально можливе в кожному конкретному випадку збереження і відновлення природних ресурсів (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Еколого-економічна система на підприємстві

 

В еколого-економічній системі повинен бути присутній блок управління. Він приймає інформацію від природних систем (оточуючого середовища) про зміни, які в них проходять, оцінює можливі негативні наслідки і передає відповідні команди управляючій системі (в даному випадку підприємству). В якості блоку управління виступає служба охорони навколишнього природного середовища. Вона отримує інформацію про стан природних систем на основі контролю і моніторингу та дає відповідні рекомендації.

Для здійснення виробничого процесу необхідно мати засоби праці (основний капітал), предмети праці (обіговий капітал) та трудові ресурси (людський капітал).

 

Базові економічні показники

В економічному аналізі для оцінки результатів використання матеріальних та нематеріальних активів вживається поняття «основні та оборотні фонди», а для цілей вартісного вимірювання елементів ресурсного потенціалу «основний та оборотний капітал».

Для здійснення виробничого процесу необхідно мати засоби праці та предмети праці.

Засоби праці використовуються протягом багатьох виробничих циклів, переносять по частинах свою вартість на створювану продукцію та зберігають при цьому свою натуральну форму. Їх ще називають основними фондами.

Предмети праці цілком витрачаються протягом одного виробничого циклу, повністю переносять свою вартість на створений продукт (роботи), матеріально входять у нього, не зберігають своєї натуральної (природної) форми.

Їх ще називають оборотними фондами.

Основні засоби поділяють на:

1) будівлі, споруди, передавальні пристрої;

2) машини та обладнання;

3) транспортні засоби;

4) земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель;

5) інструменти, прилади та інвентар (меблі);

6) робоча і продуктивна худоба;

7) багаторічні насадження;

8) інші матеріальні активи:

– бібліотечні фонди;

– малоцінні необоротні матеріальні активи:

– природні ресурси:

– інвентарна тара:

– предмети прокату і т.п.

Нематеріальні активи підприємства

- права, що з’являються внаслідок володіння підприємством патентами:

- права, що виникають внаслідок володіння підприємством об’єктами авторського права;

- права на використання нетрадиційних об’єктів;

- права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

- монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів;

- організаційні витрати на створення підприємства;

- права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими суб’єктами ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Види оцінки ОФ

1) первісна – фактична вартість на момент придбання чи введення в експлуатацію;

2) відновна (переоцінена) – вартість відтворення фондів у сучасних економічних умовах виробництв;

3) залишкова вартість – реально наявна вартість, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

4) ліквідаційна – залишкова вартість на момент ліквідації елементів ОФ

Амортизація – процес перенесення вартості на собівартість готової продукції.

Методи амортизації:

- прямолінійний (ділення вартості, що амортизується на строк корисного використання);

- прискореного зменшення залишкової вартості (прогресивний метод) – добуток залишкової вартості на річну норму вартості на початок амортизації;

- кумулятивний метод – добуток вартості, що амортизується на кумулятивний коефіцієнт (відношення кількості років, що залишаються до кінця строку використання до суми чисел років його корисного використання);

- виробничий метод – добуток фактичного місячного обсягу продукції на виробничу ставку.

Структура ОФ

1) виробнича (відображає склад та співвідношення ОФ за характером їх участі у виробничому процесі):

- активна частина ОФ;

- пасивна частина ОФ;

2) технологічна (видова) стосується тільки активної частини ОФ, характеризує розподіл фондів щодо їх ролі і функцій у технологічному процесі;

3) вікова (співвідношення щодо вікових груп):

- до 5 років;

- 5-10 років;

- 10-20 років;

- Понад 20 років.