В. Сосюра. Поезія «Любіть Україну».

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!

7. О. Довженко. Кіноповість «Україна в огні». Діями головних героїв – Лавріна Запорожця, Василя Кравчини, молодших Запорожців – керує любов до рідної землі та її людей.

8. Іван Багряний. Роман «Тигролови». Григорій Многогрішний був ув’язнений і засуджений за те, що любив свою Україну.

9. Л. Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Пережити власне горе Марусі допомогло усвідомлення трагедії рідної землі, сплюндрованої зрадником Яремою Вишневецьким. Сама Маруся – образ сильної й талановитої України: «Це голос наш. Це пісня. Це душа».

В. Симоненко. Поезія «Лебеді материнства».

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

11. В. Стус. Поезія «Як добре те, що смерті не боюсь я…». Ліричний герой без нарікань несе свій «тяжкий…хрест», бо впевнений, що повернеться до свого народу. Він чистий і чесний перед рідним краєм, і це додає йому сили й упевненості у правильності обраного шляху.

КОХАННЯ

· І. Котляревський. П’єса «Наталка Полтавка». Наталка і Петро. Дівчина чекає коханого чотири роки.

· Г. Квітка-Основ’яненко. Повість «Маруся». Маруся і Василь. Глибоке кохання з першої зустрічі. Василь не зміг змиритися зі смертю коханої, пішов у монастир, де невдовзі помер.

· Т. Шевченко. Поема «Катерина». Нерозважливе кохання молодої дівчини призвело до трагедії: народження позашлюбного сина, самогубства Катерини і нещасливої долі дитини-байстрюка.

· П. Куліш. Роман «Чорна рада». Леся Череванівна й Петро Шраменко.

· Марко Вовчок. Оповідання «Максим Гримач». Катря і Семен. Дівчина не змогла пережити смерті коханого й наклала на себе руки.

· Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Кохання до Галі допомагає злодієві Чіпці (шкода, що лише на деякий час) стати на дорогу чесного життя.

· І. Франко. Поезія «Чого являєшся мені у сні?». Ліричний герой безтямно закоханий у жінку, яка не звертає на нього уваги. Він невимовно страждає від її байдужості, але. Хоч як це боляче, просить свою «зіроньку» приходити до нього у снах.

· Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Кохання Лукаша до Мавки – лісової дівчини – якнайглибше розкриває його душу й талант. У фіналі твору герой усвідомлює, що, зрадивши кохану, відмовився від високого в собі, від своєї долі. Кохання – сенс життя Мавки. Зрозумівши, що не потрібна Лукашу, вона йде до Марища. Відчувши, що коханий у небезпеці, - руйнує чари і повертається, щоб допомогти йому.

· Леся Українка. Драматична поема «Бояриня». Заради коханого Степана, московського боярина, Оксана залишає Батьківщину, родичів, друзів.

· О. Кобилянська. Повість «Земля». Михайло й Анна любили одне одного всім серцем, але доля не була до них прихильно.

· М. Коцюбинський. Повість «Тіні забутих предків». Іван і Марічка – українські Ромео і Джульєтта.

· Олександр Олесь. Поезія «Чари ночі». Цей твір – гімн життю, молодості, коханню:

Сміються, плачуть солов’ї

і б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її:

знов молодість не буде!»

· П. Тичина. Поезія «Ви знаєте, як липа шелестить…». Ніжний малюнок кохання: «Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі…».

· В. Сосюра. Поезія «Так ніхто не кохав…». Гімн коханню:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

і земля убирається зрання…

· У. Самчук. Роман «Марія». З багатим чоловіком, який любив і цінував її, Марія не була щасливою. Вона знаходить щастя у шлюбі з коханим Корнієм.

· Іван Багряний. Роман «Тигролови». Кохання Наталки Сірко і Григорія Многогрішного.

· О.Довженко. Кіноповість «Україна в огні». Олеся Запорожець і Василь Кравчина провели разом одну ніч, а потім протягом трьох років війни ні на хвилину не забували одне про одного. Багато разів поранений, постарілий у боях Василь, зустрівши свою посивілу від знущань німців Олесю, говорить їй слова любові: «Яка ти красива!».

· О.Гончар. Новела «За мить щастя». Сашко Діденко, побачивши мадярку Ларису, закохався в неї так пристрасно, що без вагань приймає через свою «циганочку» смерть.

· Л.Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Втративши коханого, Маруся не хоче жити, тому й мовчить на суді.

· Гр. Тютюнник. Новела «Три зозулі з поклоном». Кохання Марфи Яркової до Михайла.

ДРУЖБА

1. І. Котляревський. Поема «Енеїда». Низ та Евріал – справжні друзі. Разом у житті – разом у смерті.

2. П. Куліш. Роман «Чорна рада». Кирило Тур є вірним другом Сомка: рятував його від смерті в бою, готовий віддати життя заради гетьмана – пропонує залишитися замість нього у в’язниці. Відданий товариш Кирила Тура – Чорногорець. Вони завжди разом. Чорногорець підтримує Тура під час покарання. Удвох у горі і в радості.

3. Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Так звані друзі (товариші-п’янички) Лушня, Матня, Пацюк тягнуть свого приятеля Чіпку на дно.

4. Іван Багряний. Роман «Тигролови». Сміливі, чесні, благородні Григорій Многогрішний та Грицько Сірко стають друзями.

 

РОДИНА

· Г. Квітка-Основ’яненко. Повість «Маруся». Щасливе життя релігійної родини Наума Дрота. Маруся – слухняна дочка.

· П. Куліш. Роман «Чорна рада». Щасливе родинне життя Череваня й Череванихи на хуторі Хмарище.

· І.Нечуй-Левицький. Повість «Кайдашева сім’я». Егоїзм і жадібність Кайданів – причина нескінченних сварок у їхній родині. Неповага дітей до батьків (Карпо вдарив батька, загнав матір у ставок, Лаврін усунув батька від господарства).

· Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Щасливе родинне життя Грицька і Христі.

· О. Кобилянська. Повість «Земля». У родині Івоніки й Марійки Федорчуків двоє синів, абсолютно різних за вдачею, прагненнями, життєвими цінностями. Батьки виховували їх однаково, але один виріс працьовитим, чемним, добрим, а другий – ледачим, неслухняним, грубим. Молодший брат убиває старшого. Як таке могло статися? Відповісти не можуть згорьовані батьки, відповіді не дає й автор твору.

· М. Коцюбинський. Повість «Тіні забутих предків». Родинне життя Івана й Палагни не освячене любов’ю, а тому нещасливе.

· У. Самчук. Роман «Марія». Два шлюби Марії: у першому (без любові та без дітей, хоча і з достатком та повагою чоловіка) жінка нещасна, у другому (з коханим, дітьми, важкою працею) – знаходить себе.

· Ю. Яновський. Новела «Подвійне коло». Показано розпад родини в роки громадянської війни через ідеологічний фанатизм. Брати зрадили заповіт батька: «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду».

· Іван Багряний. Роман «Тигролови». Дружна родина Сірків прийняля Григорія Многогрішного як сина. Наталка і Григорій, шануючи батьків і давні традиції, просять у батька й матері благословення на шлюб.

· Л.Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Родина Кураїв – любов, підтримка, благородство (кохання батьків, героїчна смерть тата, вихована у духовності дочка). Родина Бобренків – сварки, жадібність, обман (Грицева мати позивається з сусідами «за курку, за межу», намовляє сина свататися до багатої Галі Вишняківни). Родина Вишняків – гроші (слова Галі на суді: «Мій батько вже і на весілля втратились, а Гриць помер, а Гриця вже нема»), зрадництво (Галин батько, коли Полтава була в облозі, вже приміряв польський жупан).

· Л. Костенко. Поезія «Українське альфреско». Сумно, коли розриваються родинні зв’язки, коли бабу й діда не провідують діти й онуки.

· Гр. Тютюнник. Новела «Три зозулі з поклоном». Довіра й повага між Софією та Михайлом.

МАМА

1. Т. Шевченко. Поема «Катерина». Головна героїня йде на пошуки батька своєї дитини. Їй доводиться мерзнути, голодувати, жебракувати… А коли Катерина розуміє, що коханий і чути не хоче про неї, просить його взяти сина. Вона готова стати наймичкою Івана, терпіти приниження, аби тільки її син був забезпеченим і щасливим.

2. А. Малишко. «Пісня про рушник»: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала, ти водила мене у поля край села, і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала».

3. В. Барка. Роман «Жовтий князь». Дарина Олександрівна Кат ранник робить усе, щоб урятувати дітей від голодної смерті. Виглядаючи Андрійка, помирає на станції з Оленчиним зошитом у руках – єдиним, що залишилося від донечки.

4. У. Самчук. Роман «Марія». Діти Марії – сенс її життя.

5. Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». Засліплений фанатизмом, син убиває власну матір, яка так любить його (мій «м’ятежний син зовсім замучив себе»).

6. В. Симоненко. Поезія «Лебеді материнства». Вірш-колискова, у якій мама з ніжністю й любов’ю виспівує синові щасливу долю і дає головний материнський заповіт – любити Батьківщину.

 

ЛЮДЯНІСТЬ І ЖОРСТОКІСТЬ

· Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». Фанатик-більшовик – «главковерх чорного трибуналу» - в ім’я «загірної комуни» вбиває власну матір, втілення людяності й добра, а разом із нею і залишки власної совісті.

· В. Барка. Роман «Жовтий князь». Родина Катранників (релігійність, взаємодопомога, моральність) – Григорій Отроходін та інші комуністи (жорстокість, безсердечність).

ЖАДІБНІСТЬ І ЩЕДРІСТЬ

1. Іван Карпенко-Карий. Комедія «Хазяїн». Терентій Пузир думає лише про збагачення, скупий у ставленні до інших і до себе. Через жадібність помирає: погнався за гусьми, що скубли одну з 20 тисяч кіп, упав і відбиа нирки, а тепер відмовляється викликати лікаря, бо це дорого. Його дочка Соня співчуває найманим робітникам, дбає про добрий хліб для них.

2. Л. Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Мати Грицька Бобренка думає лише про гроші, вмовляє сина одружитися з багатою Галею Вишняківною, хоч знає, що він кохає Марусю Чурай.

УЛЮБЛЕНА РОБОТА – ДЖЕРЕЛО ЩАСТЯ

· Г. Сковорода. Байка «Бджола та Шершень». Ідея спорідненої праці.

· Іван Карпенко-Карий. Комедія «Хазяїн». Учитель Калинович бачить своє покликання у просвіті суспільства, культивуванні прогресивного духу, справедливості.

· Гр. Тютюнник. Новела «Три зозулі з поклоном». Михайло, навіть перебуваючи на засланні в Сибіру, сумує за своєю роботою, деревом (він працював столярем).

· О. Кобилянська. Повість «Земля». Івоніка Федорчук та його син Михайло щасливі, коли працюють на землі, своє життєве призначення вони бачать у тому, щоб обробляти землю-годувальницю.

· В. Стефаник. Новела «Камінний хрест». Незважаючи на те, що робота на горбі пекельно тяжка, Іван Дідух відчуває справжнє щастя, обробляючи землю. На своєму горбі він молиться і просить лише про одне: щоб Бог йому дав сили й надалі працювати.

ЛЮДСЬКИЙ ХАРАКТЕР

1. Марко Вовчок. Повість «Інститутка». Веселий, життєрадісний характер Устини допомагає їй витримувати знущання панночки-інститутки, жити надією.

2. Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Запальний, неврівноважений, мстивий Чіпка стає на дорогу злочину – працьовитий, наполегливий Грицько досягає бажаного щастя й добробуту чесним шляхом.

3.Іван Багряний. Роман «Тигролови». Сміливий, чесний, благородний Григорій Многогрішний не втрачає сили духу й оптимізму попри найскладніші життєві випробування.

4.Леся Українка. Поезія «Сontra spem spero». Не втрачати надії, йти вперед, незважаючи ні на що, - кредо поетеси і ліричної героїні поетичного твору.

 

ЗАКОНИ МОРАЛІ

· І. Котляревський. П’єса « Наталка Полтавка». Возний Тетерваковський, побачивши кохання Наталки й Петра, відмовляється від дівчини, хоч уже й засватав її. Цей герой чинить за законами моралі, бо розуміє, що на нещасті інших свого щастя не збудуєш.

· О. Кобилянська. Повість «Земля». Зв’язок сави з двоюрідною сестрою – аморальний. Цей гріх призводить до ще більшого – братовбивства.

· Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». Убиваючи матір, герой порушує закони моралі. Це засвідчує, що ні він, ні подібні до нього комунари не можуть збудувати моральне суспільство.

· В. Підмогильний. Роман «Місто». Вибудовуючи стосунки з жінками, Степан Радченко не замислюється про мораль: він не відчуває докорів сумління за зламані життєві долі. Мусінька, Надійка, Зоська, Рита – кохання цих жінок є лише способом самоствердження колишнього сільського хлопця в міському середовищі.

· О. Довженко. Повість «Зачарована Десна». Малий Сашко, зрозумівши, що вчинив погано, намагається виправити ситуацію добрими справами: він іде шанобливо вітатися зі старим дідом. Цей момент свідчить, що навіть маленька дитина розуміє, наскільки важливо дотримуватися законів моралі, зокрема поважати старших.

· Л. Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Героїня, на думку суду, порушила закони права – її звинувачують у вбивстві. Але симпатії більшості героїв, автора та й читачів, урешті-решт, на боці Марусі. І не лише тому, що вбивство це випадкове. Головним чином, тому, що Маруся ніколи й ні за яких обставин не порушувала законів моралі: була чесною, щирою, вірною. А от її обранець, навпаки, вчинив аморально, коли зрадив дівчину й посватав іншу.

· В. Стус. Поезія «Як добре те, що смерті не боюсь я…». Головний закон моралі – залишатися доброю людиною, попри зло і жорстокість навколо. Саме цього варто повчитися в ліричного героя поезії, який «жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття».

ЖИТТЄВІ ПОМИЛКИ

1. Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Переконання головного героя в тому, що дворянський титул зробить його самого та його дітей щасливими, було помилковим. Лише важкі життєві випробування й порада доброго друга змогли переконати Мартина в цьому.

2. Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Якщо людина не усвідомлює власних помилок і в усіх проблемах звинувачує інших – це хибний шлях, який може призвести до трагедії. Так сталося з головним героєм Чіпкою, який ніколи не намагався аналізувати власні вчинки, не визнавав своїх помилок. Це основна причина того, що з правдошукача він перетворився на жорстокого вбивцю.

3. Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Лукаш зробив велику помилку, коли, зневаживши почуття Мавки, посватався до Килини. Після того, як Мавка врятувала його від закляття Лісовика, хлопець зрозумів, якого болю завдав своїй коханій. І хоча врятувати Мавку він уже не може, визнанням провини Лукаш рятує свою душу.

4. У. Самчук. Роман «Марія». У житті героїні багато серйозних помилок: згода на шлюб без кохання, подружня зрада. Марія відчуває свою провину перед Гнатом до кінця життя.

БРЕХНЯ

· Г. Квітка-Основ’яненко. Повість «Маруся». Головна героїня не брехала своїм батькам, вона лише замовчувала правду про свої зустрічі з Василем, та все одно через це відчувала докори сумління. Коли батько відмовив Василеві і пояснив чому, Маруся зрозуміла, що не варто було приховувати правду.

· П. Куліш. Роман «Чорна рада». Іван Брюховецький, щоб отримати булаву, обрав стратегію брехні й хитрощів: прикидався бідним і скромним, обіцяв козакам виконувати їхню волю й дотримуватися стародавніх звичаїв. Побачивши істинне обличчя новообраного гетьмана, його колишні прихильники (як батько Пугач, наприклад) зрозуміли, що їх обдурено. Історія розставила акценти: у пам’яті нащадків Івана Брюховецького затавровано як політичного авантюриста. Його опонент Яким Сомко зображений у романі як чесна людина, яка говорить те, у що вірить. Він готовий навіть накласти головою за власні переконання.

· Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Трандалєв, повірений Мартина Борулі в суді, безсовісно обдурює його, бо одночасно веде справу Красовського проти Борулі. Для цього героя головне – гроші, а брехня – шлях до них.

ЛЮДИНА І ПРИРОДА

1. Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Дядько Лев усвідомлює, наскільки важливо жити в гармонії з природою, тому не порушує правил мешканців лісу. Після смерті героя мати й дружина Лукаша нехтують усіма порадами дядька Лева, навіть зрубують дуб, щоб продати його. Помста лісових істот – закономірний результат таких дій.

2. М. Коцюбинський. Новела «Intermezzo». Головний герой стомився від жорстокості світу і знаходить душевну рівновагу, спілкуючись із природою. Сонце, ниви, зозуля, жайворонок – усе це наснажує його, дає сили й бажання продовжувати працювати.

3. М. Вороний. «Блакитна панна». Ліричний герой співає гімн чарівній весні.

4. П. Тичина. «Арфами, арфами…». Весна зображена в образі чарівної дівчини.

ТВОРЧІСТЬ, МИСТЕЦТВО

· Є. Маланюк. Поезія «Стилет чи стилос?». Ліричний герой усвідомлює власну творчість як обов’язок перед народом, як зброю в борні за утвердження України.

· Л. Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Пісні Марусі підтримують козаків на війні, ведуть їх до перемог і звершень. За словами Івана Іскри, «ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа».

· Л. Костенко. Поезія «Страшні слова, коли вони мовчать…». Справжнє мистецтво хвилює душу:

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

· І. Драч. Поезія «Балада про соняшник». Для ліричного героя поезія є сонцем, яке осяює його життя.

ОСОБИСТІСТЬ

1. Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». У сліпій гонитві за дворянським титулом Мартин Боруля втрачає розуміння того, ким і яким він є насправді, що потрібно для щастя йому і його дітям.

2. М. Куліш. Комедія «Мина Мазало». Герої твору виголошують свої монологи, дивлячись у дзеркало. Вони приймають красиві пози, роблять картинні жести, примружують очі… Красиве прізвище Мазєнін, на їхню думку, кардинально змінить ставлення до їхньої родини в суспільстві. Але чи зміниться їхня суть? Чи прізвище визначає особистість і ставлення до неї?

3. Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». свідомість героя розколота: з одного боку, він любить матір, а з іншого – намагається виявити відданість комуні, вбивши неньку. Ідейний фанатизм руйнує його як особистість.

4. Іван Багряний. Роман «Тигролови». Григорій Многогрішний – цілісна особистість, для якої не прийнятні компроміси з совістю. Вірність переконанням, чесність, доброта – це те, що вирізняє справжню людину.