Навчально-методичне забезпечення

Словничок

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ – це міра відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

 

АЛІМЕНТИ – правовий термін, який має латинське походження і буквально означає «утримання», «годування», під яким розуміють, як правило, грошове утримання, яке у передбачених законом розмірі та випадках одні особи зобов’язані надати іншим у зв’язку з наявними між ними сімейними та родинними відносинами.

 

АМНІСТІЯ – це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності й покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

 

АПАТРИД – особа без громадянства.

 

БІПАТРИД – особа, яка має подвійне громадянство.

 

ГРОМАДЯНСТВО – правовий зв′язок між індивідом і державою, котрий виражається в існуванні їхніх взаємних прав і обов′язків.

 

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – (відхильна) – поведінка індивіда або групи, котра не відповідає загальноприйнятим нормам, унаслідок чого ці норми ними порушуються.

 

ДЕЛІКТОЗДАТНІСТЬ – здатність нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

 

ДЕРЖАВА- це особлива організація політичної влади в соціально неоднорідному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека, здійснюється керівництво суспільством в інтересах домінуючої його частини, а також – управління загальносуспільними справами.

 

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ (тендерна дискримінація) – будь-яка відмінність, виняток або обмеження за ознакою статі, котрі послаблюють або зводять нанівець визнання, користування або здійснення жінками прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, громадській або будь-якій іншій галузі незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок.

 

ДИЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ – це відповідальність за порушення на підприємствах, в установах, організаціях правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника чи уповноваженого ним органу і виборного профспілкового органу на основі типових правил.

 

ДИТЯЧА ПРОСТИТУЦІЯ – використання дитини з метою сексуальних дій для отримання оплати чи іншої винагороди у будь-якій формі.

Дитяча проституція не є амонійною формою торгівлі людьми, а втягнення до неї належить лише до однієї з цілей останньої. На відміну від торгівлі людьми, суть якої полягає у тому, що людина передається іншій особі безповоротно, проституція характеризується наданням послуг сексуального характеру.

 

ДИТЯЧА ПОРНОГРАФІЯ – будь-яке, незалежно від форми, представлення дітей, що беруть участь у реальних чи уявних сексуальних діях, або показ статевих органів дитини із сексуальними намірами. Твори, зображення, в тому числі зарисовки з натури, аудіо-, кіно-, фото-, анімаційна або відеопродукція, комп′ютерні програми, інші предмети чи матеріали, котрі у вульгарно-натуралістичній, цинічній, непристойній формі детально фіксують реальні чи штучно змодельовані статеві акти з неповнолітніми, зокрема їхні неетичні сцени, самоцільно, спеціально демонструють гені талії неповнолітніх осіб, сексуальні збочення за участі неповнолітніх осіб, анатомічні чи фізіологічні особливості статевих актів за участі неповнолітніх осіб, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність неповнолітніх осіб, викликають негідні інстинкти.

Дитяча порнографія поряд із сексуальною експлуатацією дитини є однією з кінцевих форм торгівлі людьми. Разом з тим дитяча порнографія є формою сексуальної експлуатації дитини.

 

ДИТЯЧИЙ СЕК-ТУРИЗМ – вид сексуальної експлуатації дітей, який може використовуватися як громадянами країни, так й іноземцями переважно в курортних, прикордонних містах із метою отримання дешевих сексуальних послуг. Це поняття використовується багатьма представниками неурядових організацій, які працюють за напрямом протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей, зокрема ЕКПАТ. Вважаємо, що використовувати його недоцільно у зв′язку з тим, що дитячий секс-туризм фактично становить різновид сексуальної експлуатації неповнолітніх осіб. Заточування такого терміну видається некоректним, оскільки під секс-туризмом зазвичай розуміють туризм із метою отримання сексуальних послуг. Тому доцільним є термін «туризм з метою отримання секс-послуг від дітей (неповнолітніх)».

 

ДИТЯЧИЙ ПОРНОБІЗНЕС – діяльність, яка спрямована на виготовлення, ввезення, вивезення, демонстрацію, збут або розповсюдження творів, зображень, у тому числі зарисовок з натури, аудіо-, кіно-, фото-, анімаційної або відеопродукції, комп′ютерних програм, інших предметів чи матеріалів, котрі у вульгарно-натуралістичній, цинічній, непристойній формі детально фіксують реальні чи штучно змодельовані статеві акти з неповнолітніми, зокрема їхні неетичні сцени, самоцільно, спеціально демонструють геніталії неповнолітніх осіб, сексуальні збочення за участі неповнолітніх осіб, анатомічні чи фізіологічні особливості статевих актів за участі неповнолітніх осіб, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність неповнолітніх осіб, викликають негідні інстинкти.

 

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО В СІМ′Ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психічного чи економічного прямування одного члена сім′ї по відношенню до іншого члена сім′ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім′ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров′ю.

 

ЕКОНОМІЧНЕ НАИЛЬСТВО В СІМ′Ї – умисне позбавлення одним членом сім′ї іншого члена сім′ї житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на котрі постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров′я.

 

ЕКПЛУАТАЦІЯ – (з франц. exploitation – використання, визиск):

1.Безоплатне привласнення результатів чужої праці.

2.Розробка, використання природних багатств.

3.Використання засобів праці та транспорту.

4.Застоування певною соціальною групою різноманітних форм примусу по відношенню до інших груп із метою надбання або збереження економічного та політичного панування, завоювання тих чи інших привілеїв.

 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДІТЕЙ – використання неповнолітніх осіб, яке виражається у формі комерційної чи некомерційної сексуальної експлуатації або експлуатації праці.

 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ – використання неповнолітніх осіб для найманої праці без дотримання вимог чинного законодавства стосовно нормування її оплати та забезпечення соціальних та інших гарантій. (Виходячи з тлумачення статті 150 чинного Кримінального кодексу України – експлуатація дітей, що не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їхньої праці з метою отримання прибутку.)

 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРОСТИТУЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ за своєю суттю є сутенерством. Сутенерство щодо неповнолітніх – втягнення у заняття проституцією та подальше забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг неповнолітніми особами жіночої або чоловічої таті, здійснюване з метою отримання доходу. (Визначення, виходячи з тлумачення частини 4 статті 303 чинного Кримінального кодексу України – створення, керівництво або участь у організованій групі, котра забезпечує діяльність із надання сексуальних послуг неповнолітніми особами чоловічої та жіночої таті з метою отримання прибутків).

 

ЖЕРТВА НАСИЛЬСТВА В СІМ′Ї – член сім′ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім′ї.

 

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ – документ Організації Об′єднаних Націй, прийнятий і проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року.

 

ЗАКОН – це нормативно-правовий акт, який встановлюється представницьким органом влади і має вищу юридичну силу.

 

ЗАКОННІСТЬ – це принцип державного і суспільного життя, який полягає в тому, що закону має дотримуватися кожен, ким би він не був, що б не робив і де б не перебував.

 

ЗАЛУЧЕННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ У БОРГОВУ КАБАЛУ – поставлення неповнолітньої особи у становище, в якому вона заставляє у забезпечення боргу свою власну працю, у випадку, якщо виконувана робота не оцінюється у встановленому чинним законодавством порядку чи не зараховується у погашення боргу, або її тривалість і характер заздалегідь не обумовлюються.

 

ЗАПОВІТ – це правочин, який фіксує особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Воно здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

 

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

 

ЗЛОЧИН – суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб′єктом злочину.

 

ЗОБОВ′ЯЗАННЯ – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставами виникнення зобов’язань є:

- договори та інші право чини;

- завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

- інші юридичні факти.

 

КОМЕРЦІЙНА СЕКСУАЛЬНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДІТЕЙ (КЕД) – використання неповнолітніх для задоволення статевої пристрасті будь-яким по обом з оплатою цього або без такої з метою отримання прибутку, або будь-якою іншою корисливою метою. Разом з тим, з сексуальної експлуатації дітей можна виділити сексуальне насильство. Відповідальність за нього фактично передбачена у Кримінальному кодексі України, зокрема за:

1) зґвалтування неповнолітнього або малолітнього (ч.3 ст.152, ч.4 ст.152 КК України);

2) насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, учинене щодо неповнолітнього, малолітнього (ч.2 ст.153, ч.3 ст.153 КК України); примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп′ютерних програм порнографічного характеру (ч.3 ст.301 КК України).

 

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ - документ Організації Об′єднаних націй, схвалено на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, резолюція 44/25 від 20 листопада 1989 року.

 

КОНСТИТУЦІЯ – це основний закон держави, який визначає державний устрій, а також права та обов′язки громадян.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ (ДЕРЖАВНИЙ) ЛАД – це закріплена конституцією система засад організації і діяльності держави та її інститутів.

 

КРАЇНА ПОСТАЧАННЯ – країна, де особа проживала до того, як мігрувала чи була продана.

 

КРАЇНА ПРИЗНАЧЕННЯ – країна, в якій проживає особа після міграції чи після того, як була продана.

 

КРАЇНА ТРАНЗИТУ – країна, через яку пролягає маршрут із країни постачання до країни призначення; дуже часто для того, щоб отримати документи для в′їзду чи перебування у країні, документи на одруження чи для отримання віз.

 

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ – безповоротна передача неповнолітньої особи іншій особі за грошову винагороду або безповоротне отримання неповнолітньої особи іншою особою за грошову винагороду.

 

МАЛОЛІТНІ – діти у віці до 14 років.

 

МІГРАЦІЯ (лат. migratio від migro – переходжу, переселяюсь):

1.Переміщення, переселення.

2.Міграція населення – переміщення людей, пов′язані, як правило, зі зміною місця проживання. Поділяється на незворотну (з остаточною зміною постійного місця проживання), тимчасову (переселення на досить тривалий, але обмежений термін), сезонну (переміщення у певний період року). Відрізняють зовнішню (за межі країни) та внутрішню міграцію; до зовнішньої відноситься еміграція, імміграція; до внутрішньої – рух із села в місто, міжрайонні переселення та ін.

 

МІЖНАРОДНИЙ ЖІНОЧИЙ ПРАВОЗАХИСНИЙ ЦЕНТР «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА» з 1997 року працює в напрямі запобігання торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, ліквідації всіх форм дискримінації та насильства у суспільстві, сприяння дотриманню прав людини, ґендерної рівності та захисту прав дітей.

Центр «Ла Страда-Україна» є членом Координаційної ради із запобігання торгівлі жінками при Уповноваженому ВР з прав людини (з 1998 р.), Експертної робочої групи при Міжвідомчій координаційній раді з запобігання торгівлі людьми (з 2003 р.), Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини (з 2005 р.).

 

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ – це право і реальна здатність жителів сіл, селищ, міст та створених ними органів (органів місцевого самоврядування) регламентувати значну частину місцевих справ і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.

 

НАЙГІРШІ ФОРМИ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ (НФДП) – усі форми рабства та практика, подібна до рабства, як, наприклад, торгівля дітьми, боргова кабала та кріпацька залежність, а також примусова праця, в тому числі використання дітей у військових конфліктах.

 

НАСИЛЬСТВО В СІМ′Ї – будь-які навмисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім′ї стосовно іншого члена сім′ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім′ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров′ю.

 

НАСИЛЬНИЦЬКЕ ДОНОРСТВО ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ – вилучення у неповнолітньої особи крові або її компонентів для подальшого використання, поєднане із застосуванням щодо цієї особи насильства, примушування або обману.

 

НЕПОВНОЛІТНІ – діти у віці від 14 до 18 років.

 

ОСНОВНІ ПРАВА ЛЮДИНИ – це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх.

 

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ (підприємництво) – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яку здійснюють фізичні та юридичні особи, зареєстровані як суб′єкти підприємницької діяльності в установленому законодавством порядку.

 

ПОКАРАННЯ є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинення злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

 

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА – це сукупність державних установ і громадських об′єднань – політичних партій, громадських організацій, профспілок і трудових колективів, які беруть участь в управлінні суспільством, тобто здійснюють політичну владу.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ′Ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім′ї, котре готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім′ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім′ї.

 

ПОТЕРПІЛИЙ (ПОТЕРПІЛА) – особа, котрій, у результаті злочину, завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

 

ПРАВА – це певні можливості (свободи) учасників соціального життя, які об’єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства. Залежно від того, хто саме є носієм цих можливостей, розрізняють права людини, громадянина, права сім’ї, права нації, права інших спільнот і груп.

У Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., проголошується, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах (ст. 1), що кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст.2).

Ці положення зафіксовані в ст. 21 Конституції України, яка передбачає: «Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», і в ст. 24, яка встановлює: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Частина 2 ст. 24 Конституції спеціально підкреслює принцип рівності чоловіка і жінки.

 

ПРАВО – це система загальнообов′язкових правил, норм поведінки, які встановлюються державою.

 

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ – це право на результат інтелектуальної, творчої діяльності.

 

ПРАВОВІДНОСИНИ – це суспільні відносини, які врегульовані законом. В структурі правовідносин виділяються наступні елементи: 1.Суб′єкти правовідносин – носії прав та обов′язків; 2.Об′єкти правовідносин – конкретні предмети, блага з приводу яких виникають правовідносини; 3.Права та обов′язки суб′єктів; 4.Юридичні факти – обставини, при яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини.

 

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА – це соціально корисна свідома поведінка людей і організацій, що відповідає правовим нормам, гарантується державою і є необхідною для забезпечення суспільного порядку та безпеки, реалізації прав та свобод людини і громадянина.

 

ПРАВОПОРУШЕННЯ – це суспільно шкідливе, протиправне, вчинене деліктоздатним суб′єктом винне діяння, яке тягне юридичну відповідальність певного виду.

 

ПРАВОПОРЯДОК – це суспільний порядок, що утверджується в результаті точного і неухильного виконання законів та інших нормативно-правових актів.

 

ПРАВОСУДДЯ – це діяльність судів по розгляду і вирішенню різної категорії справ, а судочинство – встановлений законом порядок здійснення правосуддя.

 

ПРАВОЧИН - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила (спадкування). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

 

ПРИМУСОВА ПРАЦЯ – виконання робіт чи надання послуг у ситуації, коли особа працює проти бажання, заробітна плата виплачується частково, або зовсім не виплачується.

 

ПРИТУЛОК ДЛЯ ПОТЕРПІЛИХ ВІД НАСИЛЬТВА – місце перебування осіб, які потерпіли від торгівлі людьми чи інших видів насильства. Адреса притулку має зберігатися в таємниці. Дуже часто притулки створюються релігійними та неурядовими жіночими організаціями. У Києві в 1999 році розпочав роботу перший в Україні притулок, який було створено за ініціативи Центру роботи з жінками Київської міської держадміністрації. Притулок є комунальною власністю міста, підпорядковується Київському міському центру роботи з жінками Київської міської держадміністрації.

 

ПРОСТИТУЦІЯ – продаж свого тіла. У той же час проституція є однією з форм сексуальної експлуатації, якщо вона контролюється третіми особами.

 

ПРОФІЛАКТИКА – вид роботи, спрямований на організацію та впровадження системи заходів попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, запобігання будь-якому негативному впливу і виявлення його наслідків на життя та здоров′я дітей трудових мігрантів.

 

ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ – один з основних методів надання психологічної допомоги, особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальне орієнтування в особистісних особливостях і проблематиці клієнта, встановлюється та підтримується партнерський стиль спілкування, надається необхідна психологічна допомога у відповідності з проблемами, проблематикою та характером консультативної роботи.

 

РАБСТВО – ситуації, котрі супроводжуються: борговою кабалою, тобто становищем або станом, який виникає внаслідок застави боржником у забезпечення боргу своєї особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо обумовлена цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу, або якщо тривалість цієї роботи не обмежена та характер її не визначений; кріпацьким станом, тобто таким користуванням землею при котрому користувач зобов′язаний за законом, звичаєм або угодою жити та працювати на землі, котра належить іншій особі, виконувати визначену роботу для такої іншої особи за винагороду чи без неї, та не може змінити цей вій стан; умовами будь-якого інституту або звичаю, за котрими:

1)жінку обіцяють видати або видають заміж, без права відмови з її боку, її батьки, опікун, сім′я або будь-яка інша особи чи група осіб за винагороду грошима чи натурою;

2)чоловік жінки, його сім′я або клан мають право передати її іншій особі за винагороду або без неї;

3)жінка по смерті чоловіка передається в спадщину іншій особі;

4)дитина або підліток, молодші 18 років, передаються одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі за винагороду або без неї, з метою експлуатації цієї дитини чи його праці.

 

РЕАБІЛІТАЦІЯ – вид роботи, спрямований на здійснення системи заходів з метою відновлення морального, психічного т а фізичного стану дітей трудових мігрантів, їхніх соціальних функцій, корекції індивідуальної чи колективної поведінки у відповідності до загальновизнаних суспільних правил і норм.

 

РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР – спеціалізований заклад, діяльність якого спрямована на надання комплексу соціально-реабілітаційних послуг і медичної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, для виведення їх із кризового психологічного стану (Постанова КМУ від 27.06.03 №987 «Про затвердження Типового положення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми»).

 

РОБОЧИЙ ЧАС

- За загальним правилом тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, або 8 годин на добу.

 

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку

для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень.

 

СЕКСУАЛЬНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДІТЕЙ – використання дітей для задоволення статевої пристрасті будь-яким способом, виступає однією з кінцевих цілей торгівлі людьми.

Різні види сексуальної експлуатації дітей закріплені у чинному Кримінальному кодексі України, як самостійні злочини:

1) зґвалтування неповнолітнього або малолітнього (ч.3 ст.152, ч.4 ст.152 КК України);

2) насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, учинене щодо неповнолітнього, малолітнього (ч.2 ст.153, ч.3 ст.153 КК України);

3) статеві зносини щодо особи, котра не доягла статевої зрілості (ст..155 КК України);

4)розбещення неповнолітніх (ст.156 КК України); примушування або втягнення у заняття проституцією (ч.2 ст.303 КК України); примушування неповнолітніх до участі у творенні предметів порнографічного характеру (ч.3 ст.301 КК України); створення або утримання міць розпусти, а також звідництво для розпути, вчинені із залученням неповнолітнього (ч.3 т.302 КК України); примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп′ютерних програм порнографічного характеру (ч.3 ст.301 КК України).

 

СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ ДЛЯ МОЛОДІ – спеціальні заклади, які надають спеціальні послуги та соціальну допомогу молоді віком від 15 до 28 років.

 

СПАДКУВАННЯ – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком:

особистих немайнових прав

права на участь у товариствах та права членства в об’єднаннях громадян

права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я

права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

 

СТРОК ВИПРОБУВАННЯ не повинен перевищувати 3 місяців, як виняток він може становити 6 місяців. Для робітників строк випробування становить не більше ніж 1 місяць.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

 

СУДОВА СИСТЕМА - сукупність судових установ – судів, яка побудована відповідно до компетенції і завдань, що стоять перед ними:

Контитуційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, і немає інших судів, які входили б до його системи. Він вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів. У зв’язку з цим він займає особливе місце в судовій системі України і до судів загальної юрисдикції не відноситься.

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно. До місцевих судів відносяться також військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, областей; міст Києва і Севастополя.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Функціями апеляційних інстанцій наділені також вищі спеціалізовані суди щодо рішень апеляційних судів, ухвалених як судів першої інстанції.

Функції касаційних судів покладаються на вищі спеціалізовані суди та відповідні палати Верховного Суду України. У касаційному порядку можуть перевірятися: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

Таким чином, за Конституцією України передбачається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

 

СУСПІЛЬНИЙ ЛАД – це система організаційних і правових форм соціальних відносин у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, передбачених і закріплених конституцією та законами країни.

 

ТОВАРИСТВО – організація, створена шляхом об′єднання осіб (учаників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено і однією особою.

 

ТОРГІВЛЯ ДІТЬМИ – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, переховування та одержання дитини шляхом погрози, силою чи її застосування, інших форм зловживання владою чи уразливістю становища шляхом підкупу, у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, що контролює дитину.

 

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ – всі дії, пов′язані з витребуванням та/або перевезенням особи в межах або за межі країни з метою продажу, працевлаштування чи надання послуг, шляхом застосування прямого чи непрямого насильства, погрозою насилля, приниження гідності, зловживанням владою, боргової залежності, ошукуванням чи будь-якими іншими видами примушування.

Торгівля людьми, відповідно до ст.149 Кримінального кодексу України, має 3 форми:

1)продаж;

2)інша сплатна передача;

3)вчинення щодо людини іншої незаконної угоди.

 

ТРЕФІКЕР (торговець) – особа чи група осіб, які (у випадку торгівлі людьми) продають інших осіб чи особу.

 

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Трудовий договір укладається з 16 років, як виняток – з 15 років, а учнями – з 14 років (лише у випадку, якщо трудова діяльність не завдає шкоди здоров’ю, не заважає навчанню, а також є відповідний дозвіл одного із батьків).

 

ТРУДОВИЙ СПІР – це протиріччя, які виникають між суб′єктами трудових правовідносин при застосуванні, встановленні та зміні умов праці.

 

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПРАВ ЛЮДИНИ (омбудсмен) – спеціальний апарат для контролю за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

УСИНОВЛЕННЯ є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

 

УСТАНОВА – це така організація, яку особи створюють для досягнення певної мети на основі об′єднання власного майна.

 

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ – заклад соціального захисту, котрий створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які опинилися в складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

 

ЦИВІЛЬНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ – це здатність мати цивільні права та обов’язки.

 

ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ – це здатність особи своїми діями набувати для себе права та обов’язки, а також нести цивільну відповідальність.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. На відміну від правоздатності обсяг дієздатності людини змінюється в залежності від обставин (віку, громадянства) і є різним для різних груп осіб.

За обсягом цивільну дієздатність поділяють на: часткову, неповну, повну, обмежену та недієздатність.

Часткову дієздатність має малолітня особи, яка не досягла чотирнадцяти років. Вона має право:

- самостійно вчиняти дрібні побутові правочини

- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (ст. 31 ЦК).

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Таку відповідальність покладено на її батьків (опікунів, усиновителів).

Неповну дієздатність має неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка, окрім прав, якими наділено малолітніх, також має право:

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами

- самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку) (ст. 32 ЦК).

Інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. Неповнолітні несуть цивільну відповідальність лише у межах свого майна та заробітку, якщо ж їх майна та заробітку не вистачає для відшкодування шкоди, то додаткову відповідальність несуть їх батьки (піклувальники, усиновлювачі).

Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу, а у разі його припинення до досягнення повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Повна цивільна дієздатність також може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

 

ЧАС ВІДПОЧИНКУ – це час, протягом якого працівник звільняється від виконання своїх трудових обов′язків і який працівник використовує на власний розсуд.

 

ШЛЮБ – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка – у вісімнадцять років. <