Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема: Дослідження природного і штучного освітлення.↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Мета: Визначити коефіцієнт природного освітлення та освітленості приміщення за методом «ват». Дати оцінку освітленості приміщення. Матеріали та обладнання: люксметр. Теоретична частина. Визначення коефіцієнта природного освітлення (КПО). Коефіцієнт природного освітлення — це відношення (у відсотках) освітлення на горизонтальній поверхні усередині приміщення до освітлення на горизонтальній поверхні під відкритим небом: КПО = Оу • 100: Оз, де Оу — освітлення у середині приміщення, лк; Оз — освітлення зовні, лк. Визначаючи цей коефіцієнт, вимірюють люксметром освітлення у середині приміщення на дослідній поверхні, потім зовні, на відкритому повітрі, перший результат ділять на другий і множать на 100, щоб виразити у відсотках. Для житлових приміщень нормою КПО вважається 0,5—1,5 %. Цим способом визначають КПО у разі вимірювання рівня природного освітлення у приміщеннях з боковим освітленням, причому вимірювання проводять у найбільш затемнених точках. У приміщеннях з поверхневим або боковим освітленням визначають середнє значення КПО (Ос) за таким рівнянням: Де n2, n3, n4 — значення КПО в окремих точках приміщення, що знаходяться на рівних відстанях одна від одної; n — кількість точок (не менш 5), у яких визначається КПО. У разі такого визначення перша і остання точки повинні знаходитися на відстані 1 м від стін. Освітлення вимірюють за допомогою об'єктивних люксметрів типу Ю-16, а також Ю-116. Люксметр Ю-16 складається з фотоелемента і гальванометра. У разі падання світлових променів на фотоелемент у його активному шарі — селені — виникає потік електронів, що створює фотострум у зовнішньому колі, який відхиляє стрілку гальванометра на кут, величина якого буде відповідати інтенсивності освітлення. Гальванометр приладу має 3 шкали: до 25 лк (ціна поділки 0,5 лк), до 100 лк (ціна поділки 2 лк), до 500 лк (ціна поділки 10 лк). Люксом називається одиниця освітленості. 1 люкс (лк) дорівнює освітленню такої поверхні, на кожний метр якої рівномірно падає світловий потік у 1 люмен. І люмен дорівнює світловому потоку, який випромінюється точечним джерелом з силою світла в одну канделу (кд) у середині кута в 1 стеридіан (ер). Верхня шкала гальванометра дозволяє визначити освітлення від 0 до 25 лк, середня — від 0 до 100 лк, нижня — від 0 до 500 лк. Крім того, до приладу додається насадка, якою користуються у разі значної інтенсивності освітлення, покриваючи нею частину фотоелемента, яка сприймає потік світла. Показання гальванометра у разі застосування насадки збільшують у 100 разів і одержують шукане освітлення. Цим приладом можна користуватися для вимірювання освітлення, що створюється лампами розжарювання. Тому для вимірювання освітленості від інших джерел світла до показань приладу треба вводити відповідні поправки. Для люмінесцентного освітлення лампами денного світла (ЛД) поправочний коефіцієнт дорівнює 0,9, для ламп білого світла (ЛБ) — 1,1, для дугових ртутних ламп (ДРЛ) — 1,2, для природного освітлення — 0,8. Визначення інтенсивності природного освітлення у будь-якій точці приміщення за допомогою люксметра дає уявлення про освітлення тільки у момент вимірювання, тому що рівень природного освітлення за короткий проміжок часу може різко змінитися, наприклад, за умови мінливої хмарності. Тому велике поширення отримав коефіцієнт природної освітленості (КІТО), під яким розуміють виражене у відсотках відношення горизонтальної освітленості у середині приміщення до одноразово виміряної освітленості горизонтальної поверхні під відкритим небом. Перед вимірюванням освітлення люксметр установлюють горизонтально. Розташовану на передній панелі приладу ручку перемикача діапазону вимірювань установлюють на цифрі 500, підключають до клем приладу фотоелемент і установлюють його на дослідній поверхні. Якщо стрілка гальванометра залишається на нулі або відхиляється менше ніж на 10 поділок шкали, то ручку перемикача повертають на цифру 100. Якщо і в такому разі стрілка не показує більше 10 поділок, то ручку перемикача установлюють на діапазоні 25. Під час розрахунків ураховують, що ціна поділок кожного діапазону шкали різна. Наприклад, ручка перемикача діапазону вимірювань знаходилася на цифрі 500, стрілка гальванометра показала 15 поділок. Отже, освітлення дорівнює 150 лк, оскільки ціна однієї поділки 10 лк. Рисунок 1. – Люксиметр Ю-116 Якщо стрілка гальванометра показує 15 поділок, коли ручка перемикача діапазонів вимірювань знаходиться на цифрі 100, то освітлення буде дорівнювати 30 лк, оскільки у даному випадку ціна кожної поділки складає 2 лк. Якщо ті ж 15 поділок були зафіксовані за умови діапазону 25, то освітлення буде 7,5 лк, оскільки ціна кожної поділки дорівнює 0,5 лк. Коли стрілка гальванометра залишається на нулі за умови усіх трьох діапазонів, то ручку перемикача діапазонів знову повертають на 500 і на фотоелемент надягають насадку. Після надягання насадки проводять дослідження так, як описано вище, але результат множать на 100. Це й буде шукана освітленість. Люксметр Ю-116 (рис. 1) складається з вимірника, окремого фотоелемента, 4 насадок. На передній панелі вимірника знаходяться перемикач і табличка зі схемою, що показує сполучення дослідних насадок з діапазонами вимірювань освітлення (табл. 1). Прилад має дві градуйовані у люксах шкали: одна складається з 30, друга — із 100 поділок. На кожній шкалі точками відзначено початок вимірювань: на шкалі 0—30 точка розташована над позначкою 5, на шкалі 0—100 — над позначкою 17. Насадка з білої пластмаси, позначена з внутрішньої сторони буквою К, застосовується тільки разом з однією з трьох інших насадок (М, Р, Т). Без насадок люксметром можна вимірювати освітлення у межах 5—30, 17—100 лк. Застосовуючи одночасно насадки KM, КР, КТ, отримують світлофільтри з коефіцієнтом ославлення світла, що дорівнює відповідно 10, 100, 1000 лк. У разі натиснення правої кнопки перемикача для підрахунку показань слід користуватися шкалою 0—100, якщо натискувати ліву кнопку — шкалою 0—30. З метою охорони селенового фотоелемента від надмірного освітлення починати вимірювання треба з установки насадки КТ, потім поступово КР, а за нею KM, спочатку натискуючи праву, а потім ліву кнопку. Приклад. На фотоелементі установлено насадки KM, натиснута права кнопка, стрілка на шкалі 0—100 знаходиться над поділкою 22. Отже, вимірювана освітленість буде дорівнювати: 22 • 10 = 220 лк. Таблиця: Визначення коефіцієнта перерахунку шкали люксметра Ю-116.
Визначення освітленості за методом «ват». Достатність штучного освітлення можна визначити за методом «ват», що ґрунтується на залежності середньої горизонтальної освітленості від сумарного світлового потоку всіх джерел світла і розмірів приміщень. У такому разі визначають питому потужність, тобто кількість енергії у ватах, що припадає на одиницю освітлюваної площі, оскільки світловий потік залежить від потужності джерел світла. Спочатку підраховують число ламп у приміщенні і підсумовують їх потужність. Потім визначають площу приміщення у квадратних метрах. Ділять отриману потужність усіх ламп на площу приміщення і знаходять питому потужність (Вт/м2). За табл. 2 знаходять величину освітленості, яку дає лампа даної потужності за умови витрати енергії 10 Вт/м2, і визначають горизонтальну освітленість: Е = РВ: 10∙К, де Р — питома потужність, розрахована для даного приміщення, Вт/м2; В — освітленість, знайдена за табл. 2, у разі питомої потужності 10 Вт/м2; К -— коефіцієнт запасу (для житлових і громадських приміщень 1,3). Коефіцієнт запасу компенсує зниження освітленості за умови забруднення світильників і від старіння ламп у результаті експлуатації. Таблиця 2. Величина горизонтальної освітленості за умови питомої потужності 10 Вт/м2.
Приклад: Площа кімнати 40 м2, освітлюється 4 лампами розжарювання (кожна по 100Вт), напруга в мережі - 220В. Визначити рівень освітленості в цій кімнаті. Питома потужність – 4 х 100/40 = 10 Вт/м2, що в люксах становить: освітленість – 10ВТ/м2 х 2,5 = 25лк, де 2,5 – коефіцієнт перерахунку Вт/м2 в люкси для ламп розжарювання потужністю більше 100Вт (для ламп потужністю менше 100 Вт- коефіцієнт перерахунку =2,0). Результати порівнюють з таблицею 2.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 642; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.133.147 (0.006 с.) |