Якісна реакція 4. Реакція Адамкевіча.

Амінокислота триптофан в кислому середовищі взаємодіє з альдегідами кислот і утворює продукти конденсації червоно-фіолетового кольору.

В пробірку вносять 1 краплю нерозведеного білка і додають 10 крапель концентрованої оцтової кислоти. Потім нахиливши пробірку, обережно по стінці додають краплями приблизно 0,5 мл концентрованої Н₂SО₄ так, щоб рідини не змішувались. Через деякий час на межі рідин з’являється червоно-фіолетове кільце.

ЧАСТИНА 2.

РЕАКЦІЇ ОСАДЖЕННЯ (ДЕНАТУРАЦІЇ) БІЛКІВ

Матеріали та обладнання: нерозведений та 1% р-н яєчного білку; насичений розчин сульфату амонію, 10% р-н NаОН, 1% та 10% р-ни СuSО₄, 1% та 10% розчини оцтової кислоти; концентровані кислоти: НNО₃,НСl, Н₂SО₄ , 10% р-н трихлороцтової кислоти; 10% р-н сульфосаліцилової кислоти; 5% р-н ацетату свинцю, 5% р-н нітрату срібла.

 

Хід роботи.

Дослід 1. Зворотне осадження білків. Висолювання.

1. В пробірку налити 30 крапель нерозведеного яєчного білка і додати рівну кількість насиченого розчину сульфату амонію. Вміст пробірки перемішати. Отримують напівнасичений р-н сульфату амонію, при цьому глобулінова фракція білка осаджується, а альбумінова - залишається в розчині.

2. Через 5 хвилин осад відфільтрувати. На фільтрі залишається глобулінова фракція, а в фільтраті – альбумінова. Осад з фільтру зняти скляною паличкою і перенести в пробірку. Додати 5 крапель Н₂0. Осад розчиняється. Наявність в розчині білку можна довести за допомогою біуретової реакції.

3. В пробірку з фільтратом додати порошок сульфату амонію до повного насичення розчину. При цьому випадає осад – альбумін. Осад відфільтрувати, розчинити і провести біуретову реакцію.

 

Дослід 2. Незворотнє осадження білків.

А) Осадження при кип’ятінні.

Нерозведений білок налити у пробірку і нагріти на спиртівці. Відмітити денатурацію білка.

Б) Осадження під дією концентрованих розчинів мінеральних кислот.

Концентровані кислоти призводять до денатурації білка за рахунок видалення факторів стійкості білка у розчину. При надлишку соляної та сірчаної кислот осад денатурованого білка знову розчиняється. Це відбувається в результаті перезарядки молекул білка і часткового його гідролізу. При додаванні надлишку азотної кислоти розчинення осад не відбувається. В зв’язку з цим для визначення малої кількості білка в сечі у клінічних лабораторіях використовують азотну кислоту.

1.В три пробірки налити по 5 крапель концентрованих НNО₃, НСl, Н₂SО₄ .

2. Нахиливши по черзі кожну з пробірок під кутом 45^о, обережно по стінці пробірки (так, щоб рідини не змішувались) додати такий же об’єм розчину яєчного білку. На межі двох рідин з’являється осад білка у вигляді білого кільця.

3. Обережно струсити пробірки, прослідкувати за розчиненням білка в пробірках з НСl та Н₂SО₄. В пробірці з НNО₃ білок залишається в осаді.

В) Осадження органічними кислотами.

Трихлороцтова кислота осаджує тільки білки, а сульфасаліцилова ще й високомолекулярні пептиди. Як більш чутлива сульфосаліцилова кислота використовується в клінічних аналізах для визначення білка в сечі.

1. В дві пробірки додати по 5 крапель розчину білка.

2. В одну з цих пробірок додати 2 краплі сульфосаліцилової кислоти, а в другу 5 крапель трихлороцтової кислоти.

3. Відмітити випадання осаду білка.

Г) Осадження важкими металами.

Білки при взаємодії з солями важких металів денатуруються і випадають в осад. При надлишку деяких солей спостерігається розчинення утвореного осаду. Це пов’язано з накопиченням іонів металу на поверхні денатурованого білка і появою позитивного заряду на білковій молекулі.

1. В три пробірки додати по 5 крапель білка.

2. В першу пробірку додати 1 краплю 10% р-ну СuSО₄, в другу - краплю 5% р-ну ацетату свинцю, в третю – 1 краплю 5% р-ну нітрату срібла. В усіх пробірках випадає осад.

3. В першу пробірку додати 10 крапель (надлишок) 10% р-ну СuSО₄ і відмітити розчинення осаду.

4. В другу пробірку додати 10 крапель (надлишок) 5% р-ну ацетату свинцю і відмітити розчинення осаду.

5. В третю пробірку додати 10 крапель (надлишок) 5% р-ну нітрату срібла – осад не розчиняється.

6. Зробити висновки по всій роботі.

 

Контрольні запитання:

1. Які функції виконують білки в організмі?

2. Яким чином властивості білків пов’язані з їх будовою? Що таке денатруція, ренатурація, деструкція?

3. Як впливають на структуру та властивості білків мінеральні та органічні кислоти?

4. Де використовують реакції білків на кислоти?

5. Які якісні реакції для визначення білків Ви знаєте?

6. Як важкі метали впливають на структуру та властивості білків?

7. Що таке зворотне та незворотне осадження? З якими властивостями білків вони пов’язані?

8. Чому визначення білків в сечі має клінічне значення?

9. З чим може бути пов’язана токсичність природних білків?

10. Що Вам відомо про токсичні білки у складі їжі?

11. Яку небезпеку несуть частково гідролізовані білки, шо використовуються для зниження ваги тіла?

12. Що Ви знаєте про токсичність жирів?

13. Що Ви знаєте про токсичність вуглеводів?

14. Що Ви знаєте про токсичність вітамінів?

15. Що Ви знаєте про негативні чинники харчових продуктів, що мають токсикологічне значення?

 

Лабораторна робота №7.

Тема: Визначення кратності повітрообміну в приміщеннях та дотримання гігієнічних вимог до вентиляції приміщень.

 

Мета роботи: Навчитись розраховувати та визначати не­обхідний для даного приміщення об'єм вентиляції та давати оцінку вентиляції жилого приміщення.

 

Матеріали та обладнання: Анемометр.

Теоретична частина

Головними складовими атмосферного повітря є кисень (близько 21%), азот (майже 78%), аргон (0,093%). На всі інші гази, серед яких основну долю займає вуглекислий газ, припадає близько 0,03%. Кисень потрібен організмам для забезпечення енергією, яка вивільняється у результаті реакцій окислення. Підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері гальмує ці процеси. Збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі приміщень призводить до розвитку головного болю, почервоніння обличчя, втоми, відчуття задухи, а при подальшому перебуванні може призвести до втрати свідомості. Тому при будівництві приміщень планується відповідна гігієнічним вимогам система вентиляції. Розрізняють витяжну вентиляцію, яка періодично вмикаючись, забезпечує рух повітря з певною швидкістю і відповідний газообмін з атмосферним повітрям. Також при відсутності такої системи вентиляції передбачена система провітрювання шляхом відкривання вікон, або квартирок.

Для забезпечення нормальних умов проживання і трудової діяльності необхідно, щоб концентрація СО₂ в приміщенні не перевищувала 0,1 % (1 л/м³ ). З цією метою кількість вентиляційного повітря на одну людину повинна становити (в м³/год): в житлових приміщеннях - 40-75; аудиторіях - 20-30; службових приміщеннях - 20-42.

Обмін повітря в житлових приміщеннях не повинен перевищувати 2-3 об’ємів приміщення за 1 годину, інакше буде відчуватися протяг.

Показником ефективності вентиляції приміщень є кратність повітрообміну. Кратність повітро­обміну (К) — це число, що вказує, скільки разів за 1 год. повітря у приміщенні замінюється на зовнішнє. Її розраховують за форму­лою, визначивши рух повітря анемометром у вентиляційному от­ворі шляхом рівномірного переміщення анемометра по його пери­метру і в центрі отвору:

(1)

де а — площа вентиляційного отвору, м²; b — швидкість руху повітря, м/с; с — час провітрювання, с; V — об'єм приміщення, м³.

Для оцінки одержаної кратності повітрообміну визначають не­обхідний для даного приміщення об'єм вентиляції. У житлових та громадських приміщеннях цей об'єм залежить від кількості людей у приміщенні і вираховується з урахуванням максимально допусти­мого вмісту вуглекислоти.

Розрахунок об'єму вентиляції за вуглекислотою проводять за такою формулою:

(2)

де V — об'єм вентиляції, м³; k — кількість вуглекислоти, що види­хається людиною за 1 год. (22,6 л); n — кількість людей у приміщенні; Р — максимально допустимий вміст вуглекислоти у приміщенні (1,0 л/м³, що відповідає 0,1 %); Р ₁ — вміст вуглекисло­ти в атмосферному повітрі (0,4 л/м³, що відповідає 0,04 %).

Знаючи концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі (0,4 л/м³), допустиму концентрацію вуглекислоти в атмосферному повітрі (1 л/ м³), можна розрахувати необхідний об’єм повітря на одну людину.

Розрахунок проводять за формулою 3:

Х=А/а-а₁ (3)

Де Х – необхідний об’м повітря (в м³/год) на одну людину (кубатура приміщення), А- кількість видихуваної вуглекислоти однією дорослою людиною (22,6 л), а- допустима концентрація СО₂ в приміщенні (1 л/ м³), а₁ – вміст СО₂ в атмосферному повітрі (0,4 л/³)

Поділивши одержаний об'єм вентиляції на об'єм даного приміщення, визначають необхідну для цього приміщення кратність повітрообміну за 1 год.

Приклад розрахунків:

 

Умови завдання: У палаті об'ємом 60 м³, де знаходяться 3 чоловіки, провітрювання відбувається за рахунок кватирки, яку відкривають на 10 хв через кожну 1 год. Швидкість руху повітря — 1 м/с, площа кватир­ки — 0,15 м². Дати оцінку вентиляції приміщення.

 

Рішення. За 1 с в кімнату надходить 1∙0,15 = 0,15 м³ повітря, за 10 хвилин — 90 м³. Кратність повітрообміну дорівнює: 90 м³: 60 м³ = 1,5. Необхідний об'єм вентиляції складає: (22,6 • 3): (1 - 0,4) = 113 м³. Кратність повітро­обміну = 113м³:60м³= 1,8.

 

Хід роботи.

1. Визначити об’єм приміщення, де проводиться дослідження. З цією метою обраховують (приблизно) довжину, висоту та ширину кімнати.

 

V = а х b х c

V — об'єм приміщення, м³ ; а- довжина(м); b – ширина (м); с- висота (м)

2. Підрахувати кількість людей, що перебуває в даній кімнаті.

3. Визначити площу кватирки кімнати, де проводиться дослідження за формулою:

А = l х h; де

a –площа кватирки; l- довжина кватирки (м); h- ширина кватирки (м)

4. За допомогою анемометра визначити швидкість руху повітря при відкриванні кватирки (м/с)

5. Зробити обрахунок кратності повітрообміну досліджуваної кімнати за даних умов, використавши формулу 1.

6. Розрахувати необхідний для цього приміщення об’єм вентиляції, використавши формулу 2.

7. Поділивши одержаний об'єм вентиляції на об'єм даного приміщення, визначити необхідну для цього приміщення кратність повітрообміну за 1 год.

8. За формулою 3 розрахувати необхідний об’м повітря на одну людину

(в м³/год).

9. Розрахувати необхідну житлову площу на одну людину. З цією метою розділити необхідний об’м повітря на висоту приміщення (в середньому 3м).

10. Зробити висновки стосовно відповідності кратності повітрообміну заданих умов жилої кімнати з певною кількістю людей.

 

Контрольні питання.

1. Розкрити роль кисню в підтриманні життєдіяльності людини.

2. Опишіть патологічні симптоми, що спостерігаються у людини при підвищенні вмісту вуглекислоти в приміщенні.

3. Методи обрахунку кратності повітрообміну та їх значення в гігієнічних дослідженнях.

4. Як розрахувати площу жилого приміщення для трьох осіб?

5. Скільки вуглекислоти за добу видихає одна людина?

6. Скільки за гігієнічними нормативами складає допустимий рівень вуглекислоти в приміщенні?

7. Охарактеризуйте хімічний склад атмосферного повітря.

 

Лабораторна робота №8.