Технічні характеристики узош 10. 2. 010 ухл4

Напруга живлення, В 220

Частота електричної мережі, Гц 50

Робочий струм, А 10

Споживана потужність 15

Номінальне значення сили струму,

при якому спрацьовує пристрій, А 0,01

Час, необхідний для спрацьовування пристрою, с 0,05

 

6. Санітарно-гігієнічні вимоги на уроках з використанням ТЗН і КТ. Для забезпечення належних умов праці викладача та учнів на заняттях із використанням ТЗН необхідно знати і виконувати вимоги санітарної гігієни. Завданням санітарної гігієни є дотримання таких умов навчання, які забезпечували б збереження сталого рівня працездатності учнів протягом тривалого часу.

На рівень працездатності учнів під час занять з використанням ТЗН і КТ впливають такі чинники:

1) тривалість і частота застосування;

2) характер предмета та структура уроку;

3) місце уроку у розкладі занять;

4) організаційні умови.

Розроблені інститутом гігієни та підлітків санітарні норми рекомендують залежно від віку учнів та видів ТЗН допустиму тривалість використання їх на уроці (див. табл.4.1).

 

Таблиця 4.1

Рекомендована тривалість використання ТЗН на уроках

Тривалість перегляду, хв.	Тривалість просл., хв.
Клас	Д/ф	К/ф, в/ф	Т/п	Радіопередача	Звукозапис
1–3	7–15	15–20			6–11
3–4	15–20	15–20	17–20		11–25
5–9	20–35	20–25	20–25		15–20
9–12	15–25	25–30	25–35

Скорочення: д/ф – діафільм; к/ф – кінофільм; в/ф – відеофільм; т/п – телепередача.

 

Спостереження показали, що тривалий перегляд кодопозитивів, телепередач, відеопрограм стомлює школярів і може негативно позначитися на їхньому здоров’ї. Щоб запобігти стомлюваності та значному перевантаженню учнів на уроках з використанням технічних засобів навчання, необхідно виконувати такі вимоги:

1. Слідкувати за правильним освітленням кабінетів і класів.

2. Витримувати оптимальні зони перегляду (мінімальна віддаленість глядачів від екрана, кути зору тощо).

3. Правильно добирати і розміщувати проекційну та звукотехнічну апаратуру у приміщеннях.

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно–практичного заняття.

2. Ознайомитися з обладнанням до лабораторної роботи.

3. Скласти звіт за такою формою: а) назва, мета роботи та обладнання; б) призначення, будову вогнегасників; в) законспектувати основні вимоги санітарно–гігієнічних норм.

4. Підготувати інструкцію з техніки безпеки для шкільного кабінету за фахом обраної спеціальності, наприклад, майбутнім учителям фізики – для кабінету фізики, майбутнім учителям математики – для кабінету математики тощо).

Питання для самоконтролю

1. Які основні правила електробезпеки?

2. Дайте характеристику технічним засобам електробезпеки.

3. Як надати першу допомогу при ураженні електричним струмом?

4. Які причини виникнення пожеж?

5. Що таке горіння?

6. Роль і дія запобіжника у колі електричного струму.

7. Як користуватися різними типами вогнегасників?

8. Назвіть чинники, які впливають на рівень працездатності школярів.

Лабораторно–практичне заняття

ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ навчальних аудіовізуальних посібників

Мета роботи: а) засвоїти дидактичні засади комплексного використання засобів навчання нового покоління;

б) вивчити будову, правила експлуатування й педагогічні можливості відеокамери «Panasonic VDR–D50EE»;

в) засвоїти методику використання навчальних відеофільмів у навчально–виховному процесі;

г) набути навички створення навчальних відеофільмів за допомогою відеокамери “Panasonic VDR–D50EE”.

Обладнання: відеокамера “Panasonic VDR–D50EE” з технічним паспортом, комп’ютер, програмне забезпечення, диск DVD-RW.

 

Теоретичні відомості

1. Дидактичні засади комплексного використання засобів навчання нового покоління. Основними функціями вчителя у навчальному процесі з використанням сучасних ТЗН є: відбір навчального матеріалу та завдань; планування процесу навчання; розробка форм представлення інформації учням; контроль засвоєння відповідної інформації й коригування процесу навчання.

Функція відбору матеріалу й завдань за змістом є важливою, але найскладнішою та вимагає творчого підходу до її реалізації. Значну роль при цьому відіграє досвід роботи вчителя, глибина оволодіння ним навчальним матеріалом із відповідної дисципліни та сформованість навичок щодо впровадження новітньої техніки у навчальний процес. Основними вимогами щодо реалізації цієї функції є необхідність чіткого виділення головних і другорядних аспектів у навчальному матеріалі з конкретної дисципліни, а також диференціація матеріалу за рівнем складності.

Планування процесу навчання повинно здійснюватися за напрямами максимальної його індивідуалізації, зокрема: за послідовністю представлення понять, що вивчаються; за методами повідомлення навчального матеріалу (індуктивний, дедуктивний); за рівнем науковості й глибини матеріалу; за якістю роз’яснювальних і довідкових матеріалів; за терміном навчання.

Різноманітні форми представлення інформації учням, контроль засвоєння відповідних знань й коригування процесу навчання на сучасному етапі розвитку педагогічних технологій можуть здійснюватися завдяки унікальним можливостям динамічних відео– і проекційних засобів (відеокомплекси з комп’ютерним управлінням, електронні (мультимедійні) проектори тощо), які стають доступними для значної кількості закладів освіти різного типу і профілю та все частіше використовуються у навчально–виховному процесі. Наприклад, нові цифрові технології дають змогу проектувати на екран великих розмірів (0,5–7,5 м по діагоналі) зображення з комп’ютерного монітора, із відеомагнітофона або цифрової відео– фотокамери (рис. 7.1). Управління може здійснюватися дистанційно за допомогою пульта, що дає змогу вчителеві вільно рухатися аудиторією.

Рис. 7.1. Схема з’єднання пристроїв для комплексного інформаційного впливу на заняттях

 

Інформація для проектування з комп’ютерного монітора на великий екран може бути:

· статичною (текстовою, табличною, графічною), яка створюється за допомогою широко популярних комп’ютерних програм Microsoft Word, Microsoft Excel, Corel Draw, Adobe Photoshop та ін.;

· анімаційною (мультиплікаційною), яка створена із застосуванням програм Macromedia Flash, Corel PhotoPaint і т.п.;

· презентаційною (текстово–графічною, динамічно змінною у часі інформацією зі звуковим супроводом і відеофрагментами), котра підготовлена за допомогою програм Microsoft PowerPoint, Adobe Premire.

Під час викладання шкільних предметів статичною може бути текстова інформація, що відображає різні дефініції, які важко сприймаються на слух, розкриває сутність явищ і процесів тощо. У таблично–цифровому вигляді може подаватись інформація, яка аналітично підтверджує виклад навчального матеріалу, а в графічному – та, що відображає організаційні структури, логічні залежності процесів, фотографічні зображення предметів, ознак і параметрів.

Анімаційна інформація застосовується для відтворення засобами мультиплікації послідовності прихованих явищ і процесів, взаємозв’язків між ними і т.п. Цей вид інформації серед усіх названих є найбільш захоплюючим, але вимагає й відповідних трудовитрат на підготовчому етапі.

Останнім часом у навчально-виховному процесі широко використовуються відеокамери різного типу. Тому, у презентаційну інформацію доцільно подавати тексти теоретичного (лекційного) матеріалу і додаткових консультацій, які за допомогою динамічно змінних фрагментів, синхронного озвучення та відеовставок, сприятимуть ефективності сприйняття, осмислення й запам’ятовування інформації та формуванню нового навчального досвіду учнів. Крім цього, такі методики створюють ефект реальної присутності на уроці, адже звуковим матеріалом може бути голосовий супровід учителя.

Практика свідчить, що особливу зацікавленість педагогів викликає можливість відеозапису дослідів, демонстраційних експериментів, бесід–зустрічей з цікавими людьми для подальшого аналізу, коригування й використання цих матеріалів у навчально-виховному процесі. Записи відповідей школярів для подальшого обговорення у класі можуть бути корисними при підготовці учнів до екзаменів, а фіксування на відеоносіях передового педагогічного досвіду стане цінним матеріалом для обговорення на методичних семінарах і курсах підвищення кваліфікації й майстерності вчителів.

Методисти радять за допомогою відеокамери, використовуючи потенціал учнівського й педагогічного колективу, створювати навчальні відеосюжети. При цьому учні самостійно визначають, який матеріал потрібно знімати відеокамерою, готують сценарій і знімають сюжети, а при демонстрації її у класі дають додаткові пояснення, обговорюють разом з учителем суперечливі моменти, аргументовано відстоюють свою думку тощо.

Отже, необхідність створення власних відеофільмів у середній школі та їх застосування у процесі навчання й виховання учнів достатньо обґрунтована, а перспективність такого підходу очевидна.

Основними методичними прийомами ефективного використання відеокамери у навчально-виховному процесі є такі:

1. Фрагмент чи частину відеозапису доцільно використовувати дляпроведення поточного чи підсумкового контролю знань, а також при повторенні й узагальненні вивченої теми, наприклад, на узагальнюючих заняттях. Для цього вчитель пропонує учням пояснити фрагмент або самостійно підготувати до нього звуковий супровід (якщо сюжет демонструвався без звуку), а насамкінець запропонувати свій варіант продовження відеозапису.

2. Застосування традиційних форм роботи для закріплення сформованого навчального досвіду: складання плану, переказування, обговорення змісту тощо. Існує кілька варіантів даної роботи, наприклад, у школах практикується складання сценаріїв окремих фрагментів і навіть цілих програм (телепередач). Ці сценарії обговорюються в класах, а при наявності відеокамери – сюжети самостійно знімаються учнями.

3. На уроках поєднують застосування відеозапису з іншими засобами навчання (організація демонстраційного експерименту; проведення лабораторних робіт із відповідним обладнанням; демонстрування символізованої наочності завдяки представленню інформації у вигляді таблиць, схем, карт, графіків і т.п.; вивчення муляжів, моделей тощо.

4. Використання відеозаписів допомагає створювати на уроці різні проблемні ситуації, які сприяють розвитку школярів. Наприклад, відеозапис, який містить умову досліду та інструкції щодо його організації, допоможе учням провести його самостійно у навчальному кабінеті (лабораторії). Водночас відеозапис може детально відновити хід авторської правки, що дає можливість прослідкувати за думкою письменника і збагатити стилістичну культуру школярів.

5. Використання відеозапису як інструктивного матеріалу або рекомендацій для самостійної роботи учнів. У шкільному кабінеті, бібліотеці, технічному центрі корисно забезпечити умови для самостійного перегляду учнями потрібного матеріалу, наприклад, у процесі їхньої підготовки до доповіді чи повідомлення за обраною темою.

6. Створення відеозаписів краєзнавчих матеріалів і наступне їхнє використання в різноманітних варіантах: виступи відомих людей міста чи району, учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці, випускників школи тощо. На екрані шкільного телевізора можна показати місцеві визначні місця або розповісти про походи за місцями битв. Інакше кажучи, відеозапис створює нові ситуації в усіх варіантах шкільного краєзнавства і в пропагандистській роботі при вивченні рідного краю.

7. Використання відеосюжетів на уроках трудового навчання з профорієнтаційною метою. Наприклад, перед камерою виступають відомі люди різних професій, які мають значні досягнення у професійній діяльності. Записані на відеоносіях, такі зустрічі зберігаються у школі, де поступово нагромаджується необхідний матеріал для створення відеотеки (відеозаписи екскурсій на виробництво, записи телепередач і т.п., що допомагає шкільним педагогам вести цілеспрямовану профорієнтаційну роботу з учнями.

8. Застосування відеокамери у позакласній роботі. Для цього у школах, в яких є відеокамери, створюються телевізійні центри, до складу котрих входить декілька груп учнів: редакційно-сценарна, режисерсько-операторська, група художників, директорів. Ефективність діяльності центрів залежить від рівня організації та контролю з боку педагогічного колективу.

9. Використання відеозапису як могутнього засобу підвищення кваліфікації учителів. Наприклад, за допомогою відеокамери можна зафіксувати частину чи фрагмент уроку, проаналізувати й обговорити цей запис із колегами, відзначити досягнення і недоліки, а при необхідності вчителі мають можливість повторно переглянути фрагмент. Але, відеозапис будь–якого уроку важливий не тільки для обговорення адміністрацією школи і колегами. Учителі отримують можливість побачити себе "збоку", самим оцінити свою працю, зокрема побачити помилкові прийоми у своїй роботі, у керівництві пізнавальною діяльністю і спілкуванні з дітьми. Як засвідчує досвід, спочатку вчитель почуває себе незвично перед камерою (такої незвичності у школярів, як правило не буває, або вона зникає дуже швидко), але поступово вчитель звикає, перестає помічати "глазок"камери.

Як правило, інститути післядипломної педагогічної освіти мають великі відеотеки записів уроків кращих учителів міста, району, країни. Усе це створює сприятливі умови для підвищення якості навчання й виховання учнів, дає змогу подавати учням більш повну і точну інформацію про явища та процеси навколишньої дійсності, краще унаочнювати різні етапи уроку, робити заняття змістовним і цікавим, підвищувати інтенсивність навчальної роботи та продуктивність праці вчителів і учнів, заощаджувати навчальний час, організовувати ефективний контроль за якістю сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

2. Характеристика аналогових відеокамер. Формат VHS. Відеокамери формату VHS призначені для відеозапису на звичайну касету із шириною стрічки 12,6 мм.

Головні переваги – можливість відтворення відзнятого матеріалу на розповсюджених побутових відеоплеєрах і відеомагнітофонах без додаткового пристрою чи перезапису. Окрім цього, перевагами є: значна тривалість запису на одну касету – 240 хв. при стандартній швидкості руху стрічки SP (Standard Play) і до 480 хв. в уповільненому режимі LP (Long Play) з відповідним погіршенням якості; незначна вартість відеозйомки; можливість використання відеокамери в якості переносного відеоплеєра (для демонстрування не лише відзнятого матеріалу, але і придбаних чи записаних відеофільмів.

Головні недоліки: невисока чіткість зображення (близько 240 ліній), зниження якості вже при створенні першої копії, порівняно високе енергоспоживання, великі габарити і вага, неможливість запису стереофонічного звукового супроводу. Ці недоліки унеможливлюють використання відеокамер VHS у туристичних походах і екскурсіях.

VHS–C. Відеокамери VHS–Compact мають такі само характеристики (враховуючи якість сигналу), що і VHS, але записують зображення на компактну касету (з шириною стрічки 12,6 мм).

Переваги: можливість відтворення запису на звичайному відеоплеєрі з використанням спеціального адаптера, яких входить до комплекту; низька вартість, невелика вага і габарити, менше, чим у VHS–камер енергоспоживання.

Недоліки: невисока чіткість зображення (як і в VHS) і неприйнятне зниження якості при копіюванні, обмежений час запису (90 хв. – SP і 180 хв. –LP) і відсутність стереофонічного звукового супроводу.

S–VHS. Відеокамери Super–VHS відрізняються від моделей VHS удосконаленим стандартом запису і більш високою якістю магнітної стрічки (її ширина і габарити касети відповідають формату VHS).

Переваги: S–VHS забезпечує підвищену чіткість запису (до 400–420 ліній), прийнятні втрати якості при копіюванні; відеокамери S–VHS забезпечують якісну передачу сигналу для запису чи відтворення та здатні записувати стереозвук. При зйомці можна використовувати касети VHS з відповідним зниженням якості відзнятих відеоматеріалів.

Недоліки: висока вартість відеокамер, значні габарити і вага, неможливість відтворення відеоматеріалів на звичайному VHS–відеоплеєрі.

Відеокамери S–VHS доцільно використовувати для зйомок з наступним монтажем сюжету.

S–VHS–C. Відеокамери Super–VHS–Compact є малогабаритним варіантом S–VHS, де використовується компактна відеокасета.

Переваги: висока чіткість зображення, можливість запису стереозвуку, наявність S–Video–виходу, невелика вага і габарити, знижене порівняно з відеокамерами S–VHS енергоспоживання. При зйомці можна використовувати касети VHS–C, а запис у VHS призведе до зниження якості матеріалів.

Недоліки: як і в VHS–C, обмежений час запису (90 хв. – SP і 180 хв. – LP), висока вартість відеокамер.

Відеокамери формату S–VHS–C орієнтовані на напівпрофесійне їхнє використання з відповідною якістю зображення і звуку. На світовому ринку кількість відеокамер форматів VHS, VHS–C, S–VHS і S–VHS–C неухильно знижується, а в конкурентній боротьбі перемагають Video–8, Hi–8 і mini–DV.

Video–8. У відеокамерах формату Video–8 використовується власний стандарт компактних відеокасет з шириною стрічки 8 мм.

Переваги: невеликі габарити значна тривалість запису на одну касету (до 120 хв. – SP і 240 хв. – LP), доступна ціна, можливість тривалого збереження відзнятого матеріалу без перезапису на спеціальну (дорогу) касету, можливість запису стереосупроводу.

Недоліки: відтворення записів можливе тільки із самої відеокамери чи спеціального відеоплеєра Video–8, невисока якість зображення (240–250 ліній).

Останнім часом фірма “SONY” поліпшила показники Video–8, завдяки вдосконаленню формату і випуску відеокамери Video–8 XR, що дозволяє збільшити кількість ліній по горизонталі – до 280. Ця система забезпечує поліпшену якість зображення. Додатковою перевагою нової розробки став і якісний звуковий супровід (за рахунок удосконалених фільтрів поділу каналів звуку і зображення). Касети, записані з розширенням XR, можна відтворювати на звичайній відеокамері Video–8, і навпаки, але в такому випадку поліпшення не спостерігається

Hi–8. Відеокамери цього формату забезпечують поліпшений стандарт запису у порівнянні з базовим Video–8.

Переваги: висока якість запису (380–420 ліній), значна тривалість (до 360 хв. – LP), можливість запису стереозвуку.

Недоліки: висока вартість відеозйомки у порівнянні з Video–8, але нижче, ніж у S–VHS–C.

Фірма “SONY” випустила вдосконалені відеокамери Hi–8 XR, які можуть забезпечувати до 440 ліній по горизонталі і відрізняються меншим рівнем спотворень кольоровості та яскравості зображення. Конструкція камер Hi–8 і Hi–8 XR зорієнтована на споживачів з високими вимогами до якості зображення і звуку, які не можуть оплатити переваги цифрової техніки mini–DV, що відповідає сучасному рівню матеріальних можливостей навчальних закладів.

 

3. Цифрова відеокамера “Panasonic VDR–D50EE”. Докладний опис відеокамери, призначення органів керування та правила її експлуатування наведено у технічному паспорті.

Примітка 7.1. Використовуйте тільки шнури (AV та USB), які входять до комплекту відеокамери!

Примітка 7.2. Записи, зроблені на DVD-RW або DVD-R/DVD-R DL дисках, не можуть бути відтворені на інших DVD-пристроях або персональному комп’ютері, якщо диск буде записаний не до кінця!

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати матеріал теоретичних відомостей лабораторно–практичного заняття.

2. Згідно інструкції ознайомитися з будовою, органами керування відеокамери “Panasonic”.

3. Набути навички створення та редагування відеосюжетів за допомогою відеокамери та ПК.

4. Скласти звіт за такою формою: а) назва й мета роботи, обладнання; б) законспектувати теоретичні відомості лабораторно-практичного заняття; в) стисло охарактеризувати відеокамеру, записати технічні характеристики; г) розробити розширений тематичний план проведення виховних заходів з використанням цифрової відеокамери.

 

Контрольні питання

1. Обґрунтувати необхідність комплексного інформаційного впливу на уроках у загальноосвітній школі.

2. Охарактеризувати форми представлення навчального матеріалу за допомогою засобів навчання нового покоління.

3. Які існують способи створення навчального середовища на шкільних уроках?

4. Які методичні прийоми використання відеокамери є ефективними у процесі навчальної співпраці вчителя з учнями?

5. У чому полягають основні переваги цифрових відеокамер над аналоговими?

6. Органи керування відеокамерою «Panasonic». Які правила експлуатування відеокамери?

7. Які дидактичні можливості цифрового відеозапису?

8. У чому полягає дидактична цінність відеосюжетів, які самостійно створюються учнями?

9. Охарактеризуйте основні напрями використання відеосюжетів і фотографій, відзнятих вчителем і учнями, у навчально-виховному процесі?