Лабораторно–практичне заняття 4

Техніка безпеки у шкільних кабінетах,

обладнаних сучасними інформаційними засобами

Мета роботи: а) засвоїти основні вимоги електробезпеки й пожежної безпеки під час використання ТЗН та КТ;

б) вивчити будову та правила використання вогнегасників різних типів;

в) засвоїти основні вимоги санітарно–гігієнічних нормативів щодо застосування ТЗН та КТ.

Обладнання: порошковий та вуглекислотний вогнегасники (ВП, ВВ), протипожежне обладнання лабораторії, технічні засоби електробезпеки (запобіжники типу Бозе, пристрій захисного відмикання УЗОШ 10.2.010 УХЛ4 з технічним паспортом).

 

Теоретичні відомості

1. Загальні вимоги техніки безпеки при роботі з ТЗН. Переважна більшість сучасної навчальної техніки, яка використовується в закладах освіти, розрахована на мережу змінного електричного струму напругою 220 В, що вимагає неухильного додержання правил електробезпеки:

1. Усе навчальне обладнання, яке живиться напругою 220 В, повинно бути надійно заземлене згідно вимог, наведених у технічному паспорті.

2. Перед умиканням електроприладу в мережу 220 В необхідно ретельно перевірити шнур живлення на наявність механічних пошкоджень та переконатися у справності запобіжників і відповідності їх розрахунковому струму. Ігнорування цієї вимоги може не тільки вивести з ладу прилад, але й стати причиною пожежі та інших трагічних випадків.

3. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками та залишати ці прилади без нагляду. Після закінчення роботи потрібно обов’язково перевіряти, чи всі прилади вимкнені.

4. Не можна вмикати в розетку прилад із знятими захисними кришками, бо це відкриває доступ до деталей, які перебувають під напругою. Зняття фальшпанелей приводить до забруднення внутрішніх частин приладів, що стає причиною порушень роботи кінематичних та електричних їх вузлів.

5. При пошкодженні навчальної техніки у процесі її експлуатування дозволяється розпочинати ремонт, а також здійснювати заміну запобіжників лише за умови вимкнення апаратури від мережі.

6. При ввімкненому телевізорі забороняється знімати захисну кришку і вмикати телевізор без неї. У телевізорах є елементи, що живляться напругою 6000–27000 В (залежно від модифікації). Навіть після вимикання телевізора, кінескоп та конденсатори зберігають небезпечний потенціал протягом 5–20 хвилин.

 

При проходженні через тіло людини електричний струм може викликати опіки, судоми, людина може втратити свідомість і в результаті може наступити смерть. Тому, вчителеві необхідно не лише знати і дотримуватись правил техніки безпеки, а й уміти надати першу допомогу потерпілому. Якщо учень доторкнувся до струмопровідної частини приладу або провідника, які знаходяться під напругою, потерпілого слід негайно звільнити від дії струму, попередньо вимкнувши живлення устаткування. Якщо це неможливо, то надівають гумові рукавиці, стають на гумову ковдру (коврик) і обережно, взявши потерпілого за одяг, відтягують його від предмета, який знаходиться під напругою. Потім потерпілого переносять у приміщення, яке добре провітрюється, створюють доступ повітря до грудної клітки і кладуть його на спину, трохи піднявши голову. Якщо він втратив свідомість, то йому дають нюхати нашатирний спирт. Коли ж він дихає рідко та судомно, або дихання відсутнє – негайно роблять штучне дихання.

Крім дотримання правил електробезпеки слід уникати доторкання руками до механічних вузлів різноманітного обладнання, бо вони спричиняють механічні ушкодження.

2. Пожежна безпека. Під явищем «пожежа» розуміють стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з–під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей. Пожежі виникають внаслідок властивості деяких матеріалів (особливо органічного походження) горіти.

Під горінням розуміють хімічну реакцію поєднання горючої речовини з киснем, при цьому змінюється хімічний стан речовини, виділяється тепло й випромінюється світло. Горіння може відбуватися лише за таких умов: наявності кисню; наявності речовини, яка може горіти; наявності температури займання. У приміщенні завжди є займистий матеріал, повітря у своєму складі містить кисень. У зв’язку з цим постійно існує вірогідність виникнення пожежі. Техніка гасіння пожеж ґрунтується саме на усуненні однієї з умов горіння. Наприклад, предмет, що горить, поливають водою (знижують температуру) або накривають цупкою тканиною (припиняється доступ кисню).

Простір, в якому розвивається пожежа, умовно поділяється на три зони: горіння, теплової дії, задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, в якому відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування горючих металів і речовин. Зона теплової дії примикає до межі зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум’я і горючими матеріалами.

Зона задимлення – це частина простору, що примикає до зони горіння і заповнена димовими газами в концентрації, яка створює загрозу життю й здоров’ю людей. До цієї зони може входити навіть більший об’єм, ніж до зони теплової дії.

Пожежна безпека – це стан об’єкта (навчального закладу), при якому з регламентованою ймовірністю унеможливлюється виникнення й розвиток пожежі та впливу на людей небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Пожежна безпека забезпечується організацією систем профілактики й активного пожежного захисту. Для запобігання пожежам на об’єктах розробляють організаційні, технічні, режимні, пожежно–евакуаційні, тактико–профілактичні та інші заходи.

При виникненні пожежі головною небезпекою, від якої гинуть люди, є дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати потрібно тільки через мокру щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися поповзом, бо внизу менше диму.

Виходячи із приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб припинити доступ кисню. Якщо в класній кімнаті (коридорі) з’явився дим, потрібно негайно з’ясувати, що трапилося, а потім якнайшвидше залишити приміщення через основні чи запасні виходи. В екстремальних ситуаціях слід уникати паніки, бо людина, яка неадекватно оцінює ситуацію, може без вагомих причин, наприклад, вистрибнути з п’ятого поверху, рятуючись від вогню.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому в таких випадках слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення й будівлю навчального закладу загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в цілому менша критичної тривалості пожежі.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температури і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними ті виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, котрі не розміщені в сходових клітках. Евакуаційних виходів із приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу із приміщення. У кожному приміщенні слід розвішувати на видному місці план евакуації, а також пожежні щити з первинними засобами пожежегасіння.

Під первинними засобами пожежегасіння розуміють пісок, ковдри, лопати, сокири та інше обладнання, яке можна використати для гасіння пожежі. Для гасіння твердих предметів, які не знаходяться під напругою, можна користуватися водою. Гасити горючі рідини водою не дозволяється, бо вони легші за воду і спливають на поверхню, продовжуючи горіти. Широко застосовують також порошкові та вуглекислотні вогнегасники.

Алгоритм дій вчителя при пожежі у загальноосвітніх навчальних закладах