Основні вузли відеомагнітофона

№ п/п	Назва	Призначення
1.	Блок живлення	Здійснює живлення усіх електронних та електромеханічних вузлів відеомагнітофона.
2.	Захисний пристрій	Запобігає виникненню пошкоджень складної механіки і електроніки відеомагнітофона під час різких перепадів напруги у мережі живлення.
3.	Антенний підсилювач–розподілювач	До його складу входять: прохідні антенні входи і виходи, широкополосний антенний підсилювач. Завдяки цьому радіочастотний (РЧ) з антени через підсилювач–розподілювач потрапляє на антенний вхід телевізора, що дозволяє переглядати телевізійні передачі, відмінні від тієї, на яку налаштований тюнер відеомагнітофона.
4.	Таймер	Постійно знаходиться у ввімкнутому стані, тому у відеомагнітофоні постійно працює годинник, схема контролю часу та індикатор. Призначений для відліку та фіксування астрономічного часу і виконання функції вмикання відеомагнітофона на запис. Він забезпечує автоматичне увімкнення та вимкнення відеомагнітофона у заданий і запрограмований проміжок часу.
5.	Блок електронного управління режимами роботи	Здійснює контроль за станом усіх датчиків стрічкопротяжного механізму, які впливають на процес управління. Керування послідовністю операцій при переході відеомагнітофона на інший режим здійснюється електронними схемами згідно команд з панелі управління шляхом натискання відповідних кнопок.
6.	Механізм заправки плівки	Здійснює поворот на 180º, зачіплює важелями магнітну стрічку, витягує її з касети і вкладає навколо блоку відеоголовок.
7.	Стрічкопротяжний механізм	Забезпечує рівномірний рух магнітного носія (відеоплівки) (див. рис. 9.2).

 

Рис. 2.2. Стрічкопротяжний механізм відеомагнітофона: 1 – магнітна стрічка; 2 – змотувальна бобіна; 3, 11 – натяжні ролики; 4, 10 – направляючі ролики; 5 – стираюча магнітна головка; 6 – блок головок запису і відтворення відеосигналу; 7 – блок головок запису і відтворення звуку; 8 – ведучий вал; 9 – прижимний ролик; 12 – приймальна бобіна.

 

У блоці магнітних головок 6 розташовані декілька магнітних головок, з’єднаних з підсилювачами запису і відтворення зображення. Дані головки змонтовані на спеціальному дискові, який обертається електродвигуном. При обертанні диска кожна із магнітних головок знаходиться у контакті з магнітною плівкою. Рух магнітної плівки прямолінійний і обертання магнітних головок у поперечному напрямку синхронізовані спеціальними автоматичними системами. Відеомагнітофон записує і відтворює одночасно зображення і звук.

 

3. Відеоплеєр «LG» (рис. 2.3.). Терміни і поняття відеотехніки. Відеоплеєр є складним електромеханічним пристроєм. Для підтримання відеоплеєра у належному технічному стані необхідно експлуатувати його у відповідності з рекомендаціями, наведеними у технічному паспорті, а періодичне обслуговування проводити у спеціалізованих майстернях.

Рис. 2.3. Схематичне зображення зовнішнього вигляду відеоплеєра “LG”.

 

В інструкціях до всіх видів відеотехніки досить детально (в картинках) описані правила користування цими побутовими приладами, які використовують у якості сучасних засобів навчання в навчальних закладах різного типу і профілю. Крім цього, у технічних паспортах наведено основні робочі (технічні) характеристики, яким повинні відповідати описані пристрої. Але немає пояснення деяких термінів та понять, що зустрічаються у цих інструкціях і якими треба вільно володіти вчителю у процесі підготовки до проведення уроків та застосування відеоапаратури на заняттях. Наведемо деякі з них:

HQ. Високоякісний відеозапис.

VPS. Відеопрограмний сервіс. Запроваджений в 1985 році для забезпечення програмного вмикання на запис і вимикання в/м синхронно з вибраною телевізійною передачею. Ця функція забезпечує запис телепередачі, незалежно від того, перенесли її трансляцію на інший час чи ні, бо VPS–код починає передаватися за 10 хв. до початку телепередачі.

VІSS – VHS Іndex Search System (система індексного пошуку). При наявості у відемагнітофоні даної системи початок кожної відеофонограми автоматично позначається спеціальним кодом. Крім цього, за бажанням вчителя, з пульту керування можна відмінити відтворення будь–якого фрагменту чи окремого кадру. Ця функція забезпечує автоматичний пошук необхідної інформації на відеокасеті. Тоді в анотації до касети доцільно вказувати код кожного фрагмента.

Пульт дистанційного керування на інфрачервоних променях використовують для зручності управління відеоапаратурою з можливістю програмування її режимів.

«Лупа часу». Режим уповільненого перегляду відеофонограм, зокрема у режимі «Стоп–кадр».

Трекінг. Регулятор трекінга призначений для компенсації відхилень відеоголовок від «своїх» рядків під час відтворення «чужих» відеофонограм (тих, які записані на іншому відеомагнітофоні).

Тюнер. Високоякісний блок відеомагнітофона, який призначений для сприймання телевізійних програм з наступним записом їх на плівку. Саме наявністю цього блока відрізняється відеомагнітофон від відеоплеєра.

Пристрій часового ущільнення. Режими прискореного перегляду (у 3...12 разів) відеофонограм.

4. Методика застосування відеозаписів. Якщо матеріально–технічна база школи належним чином розвинута (є сучасні програвачі, магнітофони, телевізори, відеомагнітофони тощо), то вчитель має можливість використовувати їх у навчально-виховному процесі. Маючи запис на відеоплівці телевізійної передачі, вчитель зможе декілька разів переглянути його у процесі підготовки до уроку, відібрати з телевізійного матеріалу найважливіші фрагменти, які необхідні на уроці, визначити місце програми на уроці, завчасно спланувати діяльність по підготовці учнів до його сприйняття та засвоєння, а під час перегляду відеозапису на уроці у якийсь момент зупинити його з метою детального перегляду конкретних елементів зображення об’єкта вивчення, або з метою введення у відеопрограму дидактичної паузи. Записану на відеокасету телепередачу вчитель може неодноразово використовувати у будь-який час і не залежати від шкільного телецентру (потреба в ньому відпадає).

Застосування у шкільному процесі відеомагнітофонів ставить на нові засади використання навчального телебачення у шкільних умовах. На уроках використовують відеозаписи навчальних телепередач, кінофільмів, виробничих процесів, дослідів, деяких явищ мікросвіту тощо.

Телебачення під час прийому навчальних передач безпосередньо з ефіру має суттєві недоліки. Перешкоди організаційного характеру виникають постійно. Основним недоліком є невідповідність розкладу телепередач і розкладу уроків у школі. Крім цього, можуть бути об’єктивні причини (наприклад, хвороба вчителя), які приводять до розходження темпу вивчення навчального матеріалу в школі з часом запланованих телепередач.

Використання замкнутої телевізійної системи в школі теж має суттєві недоліки. Наприклад, необхідно терміново припинити телепрограму, бо в класі виникла непередбачена ситуація. У цьому випадку миттєво припинити демонстрацію практично неможливо. Передбачити всі такі ситуації у реальному шкільному житті практично неможливо. Використання відеодвійки (відеомагнітофон + телевізор однієї марки) у класі значною мірою розв’язує вищеназвані проблеми і діяльність вчителя набуває нового змісту.

Учитель зможе самостійно записувати і відтворювати будь-яку телепрограму, брати напрокат готові відеопрограми, а при наявності в школі відеокамери – і самостійно створювати навчальні відеопрограми.

Досить надійними є відеопристрої зарубіжних країн, зокрема продукція ведучих фірм: «GOLDSTAR», «PANASONІC», «LG» тощо. Апаратура цих виробників розрахована на термін експлуатування понад 15 років. Крім цього, дистанційні пульти управління дають можливість керувати пристроями з будь-якого місця у класі.

Відеоапаратура дає учням багатий матеріал для спостережень, для організації найрізноманітніших вправ і видів робіт як письмових, так і усних. Відеопрограми повинні давати не лише певну суму знань, а й викликати в учнівській уяві зорові, музично–слухові та інші образи, змусити інтенсивніше думати, а потім знаходити адекватні засоби для передачі змісту переглянутого матеріалу.

Саме так званий “ефект присутності” особливо сприяє підвищенню мотивації у навчанні. Найчастіше він досягається за допомогою ведучого – цілком конкретної людини (учителя, артиста, вченого, письменника), якому у відеопрограмі належить першочергова роль; за його допомогою здійснюється процес засвоєння знань, забезпечується виховний вплив.

Текст ведучого має, то форму монологу (але такого, що поширює словесні можливості, інтенсифікує їх за рахунок конкретного адресата – учня і його можливої реакції на слово), то форму умовного діалогу з різного роду запитаннями, проблемним викладом теми, обґрунтуванням її актуальності, поділом на логічно завершені фрагменти тощо. В усіх варіантах розповідь ведучого чергується з демонструванням картин, схем, кінофрагментів, інсценувань, ігрових сюжетів тощо.

Метою деяких відеофільмів є постановка проблемного завдання (його мають вирішити учні під керівництвом учителя, звертаючись до переглянутого матеріалу), спрямування учнів на пошук знань.

Відеофільми вирішують на уроці й інші дидактичні завдання, зокрема:

а) передачі–екскурсії дають можливість побувати на тих чи інших об’єктах і ознайомитися з ними з певною дидактичною метою (особливо це корисно для учителів фізики й праці, бо організувати екскурсії на підприємства не завжди можливо);

б) екранізація літературних творів не лише полегшує засвоєння художнього тексту (вона сприяє виробленню як суб’єктивних оцінок на той чи інший твір та активізації власних вражень, так і об’єктивних – глибокому проникненню у зміст твору, конкретизації явища, розуміння авторської позиції), а й збільшує коло читачів, оскільки після перегляду виникає підвищена зацікавленість художнім твором, бажання перечитати його знову;

в) введення у зміст відеофільму краєзнавчого та історичного матеріалу є особливо цінним на сучасному етапі відродження нашої державності та виховання національної гідності українців.

Таким чином, знання особливостей побудови таких навчальних посібників як відеофільми, допоможе вчителеві раціонально добирати їх і методично правильно застосовувати на уроках.

Це далеко не повний перелік педагогічних можливостей відеоапаратури. Його можна доповнити матеріалами передового педагогічного досвіду та конкретними прикладами ефективного застосування цього типу ТЗН у навчально-пошуковому процесі.

 

5. Відеопрогравачі. До відеопристроїв, які активно використовуються у навчальному процесі, відносяться відеопрогравачі. Протягом деякого часу запровадження їх у навчальний процес стримувалося тим, що виникали труднощі у процесі багаторазового використання вже записаних компакт–дисків. Але та їхні технічні характеристик, внаслідок технічного удосконалення будови лазерних програвачів зникли перешкоди, які стримували використання апаратури цього типу у навчальних закладах різного профілю.

На сучасному етапі ці пристрої позитивно себе зарекомендували і мають переваги у порівнянні з іншими. Компакт–диски практично не зношуються, мають менші розміри, майже ту ж вартість, що й звичайні носії інформації (наприклад, відеокасети). Важливо ще й те, що відеопрогравачі широко застосовуються у навчальних системах, які працюють у діалоговому режимі. На один компакт–диск можна записати текст, який за обсягом вміщається у п’ятистах книгах.

Носієм інформації є лазерний диск, який складається з декількох шарів. Основою його є скляний диск, який для усунення нерівностей поверхні покривають шаром пластика. На пластик наносять відбиваючий шар з алюмінію. Наступні два шари – з діелектрика, один з яких – захисний, а інший – інформаційний. Останній – прозорий, його фазовий стан змінюється при записуванні з кристалічного на аморфний. Між цими шарами знаходиться ще один діелектричний шар, завдяки якому відбувається розсіювання надлишкової теплової енергії, що накопичується у процесі роботи відеопрогравача.

Для записування інформації промінь лазера нагріває робочий шар до температури Кюрі, а створене магнітне поле намагнічує його ділянки відповідно до цифрової інформації (логічні одиниці і нулі), яка записується.

При зчитуванні інформації (рис. 2.4) промінь від лазера ЛЗ фокусується лінзою Л так, що фокус Ф розташовується на поверхні диска Д. Відбитий світловий потік має таку ж інтенсивність як і сигнал, що записується. Він сягає розчеплювача Р і фотоприймача ФП, який перетворює його на електричні імпульси. Потім вони подаються на пристрій відтворення зображення.

 

 

Рис. 2.4. Схема зчитування інформації з СD-диска.

 

За спрощеною структурною схемою відеопрогравача (рис. 2.5) зручно розглянути призначення і принцип дії його основних вузлів. Установка головки відтворення ГВ у потрібну зону запису забезпечується системою радіального слідкування СРС. Диск Д приводиться у рух електродвигуном, який є виконавчим елементом частоти обертання СТС (системи тангенціального слідкування). Принципово важливе розташування фокусу об’єктива головки відтворення на поверхні диска забезпечується системою автоматичного фокусування САФ. З головки відтворення зчитана інформація подається до електронного підсилювача ЕП.

Рис. 2.5. Спрощена функціональна схема відеопрогравача.

 

Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторної роботи.

2. Скласти звіт за такою формою: а) назва і мета роботи, обладнання; б) законспектувати навчальний матеріал теоретичних відомостей; в) записати призначення, технічні характеристики і педагогічні можливості відеоплеєра «LG».

3. Скласти план–конспект уроку (виховного заходу) за фахом обраної спеціальності, на якому передбачається використати відеозапис.

 

Питання для самоконтролю

1. Які фізичні явища лежать в основі запису й відтворення відеосигналу?

2. У чому полягає дидактична цінність використання «відеодвійок»?

3. Як здійснити запис телепередачі?

4. Поясніть функціональну схему відеомагнітофона у режимі готовності.

5. Розкрити основні напрямки використання відеомагнітофонів у навчально-виховному процесі.

6. Поясніть принцип роботи відеопрогравача на оптичних компакт-дисках.

7. Пояснити основні терміни і поняття відеотехніки.

8. У чому полягають методичні особливості застосування відеозаписів у навчально–виховному процесі.