Правові засади міжбанківських розрахунків

§ 1. Поняття та види платіжних систем. § 2. Принципи функціонування системно важливих пла­тіжних систем.

§ 3. Поняття та порядок відкриття кореспондентських рахун­ків комерційними банками в інших банках. § 4. Порядок здійснення контролю за кореспондентськи­ми рахунками комерційних банків. § 5. Організація міжбанківських розрахунків в Україні.

§ 1. Поняття та види платіжних систем

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначені в Законі України «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону платіжна система — це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність від­носин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіж­них засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних пла­тіжних систем, що діють в Україні.

Внутрішньодержавна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою дія­льність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в ме­жах України.

Міжнародна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезиден-

том і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї пла­тіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу;

Порядок діяльності платіжної системи визначається її прави­лами, встановленими платіжною організацією відповідної платі­жної системи. Правила платіжної системи (крім внутрішньобан-ківських платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принцип виконання документів на переказ, відповідно до визначеного у статті 9 (пункт 5), відкликання до­кументів на переказ, порядок вирішення спорів, управління ризи­ками в системі, систему страхування, систему захисту інформа­ції, порядок проведення реконсиляції та інші положення, визна­чені платіжною організацією.

Правила відповідної платіжної системи, а також договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи (крім внутріш-ньобанківських платіжних систем), повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.

Банк визначає умови та порядок функціонування власної вну-трішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог за­кону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнаро­дної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної си­стеми з Національним банком України.

При проведенні переказу платіжні системи мають право здій­снювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний документ на переказ окремо.

Для формування та обробки документів за операціями із за­стосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на пере­каз, документів на відкликання платіжні системи, а також банки повинні використовувати системи захисту інформації та мають право використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікато­ри держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні засоби і телекомунікаційні канали зв'язку.

Порядок використання платіжними системами, а також окре­мими банками платіжних інструментів, програмно-технічних за­собів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку визначається правилами цих систем та відповідними до­говорами, з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банків­ські та небанківські платіжні системи.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем від­носяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу коштів у межах України між банками на виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведен­ня переказу коштів між його підрозділами.

Система масових платежів призначена для переказу коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особа­ми із застосуванням платіжних інструментів, крім визначеного пунктами 2.1 та 2.2 статті 10 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, виключно після їх реєстрації в Національному банку України та отримання відповідного дозволу Національного банку України.

Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними не-банківськими платіжними системами дозволу на здійснення дія­льності, пов'язаної із переказом, та відкликання цього дозволу визначається Національним банком України.

Членом внутрішньодержавних небанківських платіжних си­стем може бути банк, що має банківську ліцензію Національ­ного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фі­нансових послуг України на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіж­ної системи.

Системі міжнародних електронних платежів Національного банку України присвячена стаття 11 Закону України «Про платі­жні системи та переказ грошей в Україні». Згідно з цією статтею система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) — це державна система міжбанківських розрахунків.

Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національ­ним банком України шляхом відкриття кореспондентського ра­хунка в Національному банку України.

Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та ін-

 

Ю. Б. ВАЩЕНКО

Банківське право

ші питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються На­ціональним банком України.

Національний банк України регламентує та забезпечує функ­ціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку, організо­вує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського пере­казу.

Міжнародні платіжні системи в Україні

Відповідно до статті 12 Закону України «Про платіжні систе­ми та переказ грошей в Україні» банки, а також небанківські фі­нансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регу­лювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах. Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу кош­тів, зобов'язані зареєструвати укладені договори в порядку, вста­новленому Національним банком України.

Умови договорів між банками, небанківськими фінансовими установами та платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або участь щодо обмеження прав банків, не-банківських фінансових установ та їх представників бути члена­ми або брати участь у інших міжнародних платіжних системах та заснованих за їх участю організаціях, є недійсними.

Платіжні організації внутрішньодержавних платіжних систем та інші організації, засновниками (учасниками) яких є банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної ко­місії з регулювання ринків фінансових послуг України, що уклада­ють договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про колективну участь їх членів у цих системах, зобов'язані зареєструвати такі договори в Національному банку України в по­рядку, встановленому Національним банком України.

Для реєстрації договорів, зазначених у пунктах 1, 2 статті 12, Національний банк України має право вимагати документи щодо порядку проведення банками і небанківськими фінансовими установами переказів коштів у межах цих міжнародних платіж­них систем на території України.

Платіжні організації міжнародних платіжних систем — рези­денти зобов'язані повідомляти Національний банк України про

Ю. В. ВАЩЕНКО

укладені договори з нерезидентами щодо їх членства та участі в цих системах у порядку, встановленому Національним банком України.

§ 2. Принципи функціонування системно важ­ливих платіжних систем

Комітет з платіжних і розрахункових систем (СР85) Банку міжнародних розрахунків (ВІЗ) у Базелі розробив Базові принци­пи для системно важливих платіжних систем і опублікував їх у січні 2001 р.

Усього визначено десять Базових принципів і чотири обов'язки центральних банків щодо їх застосування. Адже центральні банки зобов'язані забезпечувати фінансову стабільність держави; піклува­тися про функціонування грошових ринків для здійснення грошово-кредитної політики, про підтримку довіри до національної валюти країни; вони надають учасникам платіжної системи можливість ви­користовувати для розрахунків рахунки у центральному банку то­що. Тому центральні банки мають відігравати провідну роль щодо системно важливих платіжних систем, а отже, визначено відповідні обов'язки центральних банків, які містять оцінку існуючих платіж­них систем з точки зору Базових принципів та ініціювання або за­охочення дій для їх дотримання.

Базові принципи носять характер універсальних вказівок, вони покликані сприяти розробці та експлуатації безпечніших й ефек­тивніших системно важливих платіжних систем в усьому світі. У новосформованих економіках, де докладаються зусилля до вдос­коналення існуючих або створення нових систем, вони особливо необхідні, щоб краще упоратися зі зростаючими потоками пла­тежів. Для того, щоб Базовими принципами могли скористатися у всіх країнах і користуватися ними протягом тривалого часу, вони свідомо сформульовані у загальному вигляді і не є шаблоном для розробки або експлуатації конкретної системи, але пропонують необхідні характеристики які повинні задовольняти всі системно важливі платіжні системи ⁴⁷.

¹⁴⁷ Савченко А., Бургіна Є. Виконання Базових принципів системно важливих платі­жних систем у Системі електронних міжбанківських переказів НБУ // Вісник Національ­ного банку України. — Серпень, 2003. — С. 38.

'229

Банківське право

 

IIР

Отже, до Базових принципів віднесено такі принципи:

Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.

Правила і процедури системи повинні давати учасникам мож­ливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються від­повідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечують­ся достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розра­хунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як міні­мум, — наприкінці дня.

Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розра­хунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

Бажано використовувати на розрахунках активи, що знахо­дяться в центральному банку; якщо використовуються інші акти­ви, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.

Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і на­дійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзви­чайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

Засоби керування системою повинні бути ефективними, конт­рольованими і прозорими.

Обов'язки центрального банку щодо застосування Базових принципів:

Центральний банк повинен чітко визначити свої цілі в галузі платіжних систем і поінформувати широку громадськість щодо своєї ролі та основних напрямів політики стосовно системно ва­жливих платіжних систем.

Центральний банк повинен забезпечити виконання вимог ба­зових принципів у системах, якими він керує.

Центральний банк повинен наглядати за виконанням вимог Базових принципів у системах, якими керує не він, і повинен ма­ти можливість здійснювати цей нагляд.

Центральний банк, підвищуючи надійність і ефективність за­вдяки використанню Базових принципів, повинен співпрацювати з іншими центральними банками та іншими національними або міжнародними органами у цій сфері¹⁴⁸.

§ 3. Поняття та порядок відкриття кореспондентських рахунків комерційними банками в інших банках

Як ми вже з'ясували при вивченні загальних питань безготівкових розрахунків, кореспондентський рахунок — це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здій­снення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у поряд­ку, що визначається Національним банком України, та на підста­ві відповідного договору.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» комерційні банки на підставі ліцензії Націона­льного банку України мають право відкривати та вести рахунки банків-кореспондентів.

Згідно зі статтею 51 цього Закону для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахун­ки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами.

Варто зазначити, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку або зупиняти операції за цими

рахунками.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» відомості щодо кореспондентських рахунків ко­мерційних банків, відкритих у Національному банку України, становлять банківську таємницю.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» одним із напрямків адміністративного регулювання Національним банком України банківської діяльності є кореспо­ндентські відносини.

¹ СавченкоА., Бургіна Є. Вказана праця. — С. 38—41.

 

23о"

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

*231

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національний] банк України» Національний банк забезпечує здійснення міжба-нківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на прове-] дення міжбанківських розрахунків через прямі кореспонденте^ відносини банків та через їх власні розрахункові системи.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про Національна банк України» Національний банк відкриває власні кореспонде нтські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахункр банків-кореспондентів.

Таким чином, кореспондентськими рахунками є рахунки, від криті комерційними банками у Національному банку України, також в інших банках.

Порядок відкриття комерційними банками кореспондентських рахунків у Національному банку України встановлений Інструк­цією про міжбанківський переказ грошей в Україні в національ­ній валюті, затвердженою постановою Національного банк) України № 110 від 17.03.2004 р.

Згідно з цією Інструкцією відкриття територіальним управ­лінням кореспондентського рахунку банку (філії) здійснюється на підставі укладеного договору про кореспондентський рахунок у Національному банку України (форма договору міститься у до­датку 1 до Інструкції) та за умови подання правильно оформле­них документів.

Для відкриття кореспондентського рахунку банку голова пра­вління (ради директорів) банку та головний бухгалтер або упов­новажена ними службова особа за наявності належним чином оформленої довіреності подають до територіального управління за місцезнаходженням банку такі документи:

а) заяву про відкритгя кореспондентського рахунку в Національ­
ному банку України (форма міститься у додатку 2 до Інструкції);

б) копію статуту банку, засвідчену нотаріально або територіа­
льним управлінням;

в) копію документа, що підтверджує взяття банку на облік
відповідним органом державної податкової служби, засвідчену
або нотаріально, або органом, що видав документ, або територіа­
льним управлінням;

г) копію документа, що підтверджує реєстрацію банку у від­
повідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену або но­
таріально, або органом, що видав документ, або територіальним
управлінням;

ґ) копію довідки про внесення банку до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ),

/О. в. ВАЩЕНКО

засвідчену або нотаріально, або органом, що видав довідку, або територіальним управлінням;

д) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію банку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену або нотаріально, або органом, що видав страхове свідоцтво, або територіальним управ­лінням;

є) картку із зразками підписів та відбитка печатки банку (фо­рма міститься у додатку 3 до Інструкції), засвідченими нотаріа­льно (кількість примірників обумовлюється сторонами).

Для відкриття кореспондентського рахунку філії банку керів­ник та головний бухгалтер філії або уповноважена ними службо­ва особа за наявності належним чином оформленої довіреності подають до територіального управління за місцезнаходженням

філії такі документи:

а) заяву про відкриття кореспондентського рахунку в Націо­
нальному банку України (додаток 2);

б) копію положення про філію, засвідчену або нотаріально,
або банком, або територіальним управлінням;

в) копію дозволу банку на право здійснення філією банківсь­
ких операцій, засвідчену або нотаріально, або банком, або тери­
торіальним управлінням;

г) копію довіреності, що видана банком керівнику філії, засві­
дчену нотаріально;

ґ) клопотання банку за підписом його керівника про відкриття кореспондентського рахунку філії із зазначенням місцезнахо­дження банку, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, номера коре­спондентського рахунку, найменування територіального управ­ління, у якому відкрито кореспондентський рахунок банку, назви податкового органу, у якому банк перебуває на обліку;

д) копію документа, що підтверджує взяття філії на облік від­
повідним органом державної податкової служби, засвідчену або
нотаріально, або органом, що видав документ, або територіаль­
ним управлінням;

є) копію документа, що підтверджує реєстрацію філії у відпо­відному органі Пенсійного фонду України, засвідчену або нота­ріально, або органом, що видав документ, або територіальним

управлінням;

є) копію довідки про внесення філії до ЄДРПОУ, засвідчену або нотаріально, або органом, що видав довідку, або територіа­льним управлінням;

*233

Банківське право

234'

 

ж) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрації,
банку — юридичної особи у Фонді соціального страхування вц
нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваш
України як платника соціальних страхових внесків (якщо філія
самостійно здійснює розрахунки з оплати праці — копію страхо­
вого свідоцтва, що підтверджує реєстрацію філії в цьому Фонді
як платника соціальних страхових внесків), засвідчену або нота­
ріально, або органом, що видав страхове свідоцтво, або територі­
альним управлінням;

з) картку із зразками підписів та відбитка печатки філії (дода­
ток 3), засвідченими нотаріально (кількість примірників обумов­
люється сторонами).

Під час оформлення картки із зразками підписів та відбитка печатки слід керуватися таким:

а) у картку включаються зразки підписів службових осіб, яким
відповідно до законодавства України та установчих документів
банку надано право розпоряджання кореспондентським рахун­
ком, та підпису розрахункових документів, а саме:

• право першого підпису належить керівнику банку (філії) та
уповноваженим ним службовим особам;

• право другого підпису належить головному бухгалтеру бан­
ку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку;

• зразки підписів керівника та головного бухгалтера банку
(філії) включаються до картки обов'язково;

• право першого підпису не може бути надано головному бух­
галтеру та іншим особам, які мають право другого підпису;

• право другого підпису не може бути надано особам, які ма­
ють право першого підпису;

б) у разі заміни (доповнення) хоча б одного підпису в тижне­
вий строк подається нова картка із зразками підписів усіх осіб,
які мають право першого та другого підписів, засвідчених нота­
ріально;

в) у разі призначення тимчасово виконуючого обов'язки кері­
вника та/або головного бухгалтера подається тимчасова картка
лише із зразками підписів цих осіб, засвідчених нотаріально;

г) у разі тимчасового надання особі права першого чи другого
підписів, а також тимчасової заміни однієї з осіб, уповноважених
керівником банку, нова картка не складається, а додатково пода­
ється тимчасова картка лише із зразком підпису тимчасово упов­
новаженої особи із зазначенням строку її дії та копія відповідного
документа, що підтверджує ці повноваження. Ця тимчасова карт­
ка підписується керівником та головним бухгалтером банку (фі-

ю. в. ващенко

_лії), засвідчується відбитком печатки і додаткового засвідчення

не потребує;

ґ) місцезнаходження, зазначене в картці із зразками підписів та відбитка печатки, має відповідати місцезнаходженню, зазначе­ному в статуті (положенні);

д) у картку із зразками підписів та відбитка печатки включа­ється зразок відбитка печатки банку (філії). Печатка власника ко­респондентського рахунку має містити його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ. Використання печаток, призначених для спеціа­льних цілей («Для пакетів», «Для перепусток» тощо), не допуска­ється;

є) у разі тимчасової відсутності печатки в новоствореного ба­нку (філії), а також у зв'язку з реорганізацією, зміною наймену­вання чи підпорядкованості, спрацьованістю чи втратою печатки керівник або уповноважена ним службова особа територіального управління на підставі письмового звернення власника кореспон­дентського рахунку надає йому необхідний строк (термін) для

виготовлення печатки.

Порядок відкриття комерційними банками кореспондентських рахунків встановлений Положенням про відкриття та функціону­вання в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженим постановою Правління Національного банку України №118 від 26.03.1998 (далі — Положення).

Згідно з Положенням уповноважені банки України можуть укладати угоди про відкриття кореспондентських рахунків після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Положенням визначено пакет документів, які комерційний банк повинен надати іншому банку для відкриття кореспондент­ського рахунку. При цьому окремі переліки документів визначе­но для банків—резидентів України, для банків—резидентів ін­ших країн (крім країн СНД та Балтії) та для банків—резидентів країн СНД та Балтії.

Зокрема, банки-резиденти України подають такі документи для відкриття кореспондентського рахунку:

• заяву на відкриття рахунку;

• копію ліцензії Національного банку України (засвідчену но­
таріально);

• копію статуту банку (засвідчену нотаріально);

• останній річний звіт;

• баланс на останню дату (на 1 число місяця);

Банківське право

• картку із зразками підписів згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.

Уповноважений банк України після отримання документів ін­формує банк, який відкриває кореспондентський рахунок, про прийняте рішення. У разі прийняття позитивного рішення щодо відкриття рахунку банкові-кореспонденту уповноважений банк надсилає поштою або передає через представника банку підписа­ну Угоду про встановлення кореспондентських відносин.

Положенням визначено такі істотні умови зазначеної Угоди:

I. Предмет Угоди.

II. Порядок ведення рахунку.

III. Обов'язки сторін.

IV. Відповідальність сторін.

V. Розв'язання спорів.

VI. Чинність Угоди.

VII. Особливі умови.

VIII. Підсумкові положення.

IX. Реквізити сторін.

X. Тарифи.

В Угодах доцільно передбачати те, що банки беруть на себе зобов'язання щодо розшукування перерахованих, але не отрима­них платежів.

Угода має бути укладена в двох примірниках, підписана двома сторонами та завірена печатками банків.

Крім вказаної Угоди, сторони також можуть укласти:

• угоду про обслуговування за акредитивною формою розра­
хунків;

• угоду про прискорення розшуку платежів;

• угоду про проведення міжбанківських операцій;

• угоду про неторговельні операції згідно з чинним законо­
давством України тощо.

Уповноважений банк України, який відкриває кореспондент­ський рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому ба­нку України, зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття цього рахунку (включаючи день відкриття рахунку) подати або надіслати повідомлення про відкриття рахунку на ад­ресу органу державної податкової служби, у якому він облікову­ється як платник податків і зборів (обов'язкових платежів), з по­відомленням про його вручення.

Датою початку здійснення видаткових операцій за кореспон­дентським рахунком уповноваженого банку України в іноземній валюті є дата відкриття цього рахунку.

Уповноважений банк України, у якому закрито кореспондентський рахунок іншого уповноваженого банку України в іноземній валюті, та уповноважений банк України, рахунок якого закрито, протягом трьох робочих днів з дня закриття цього рахунку (включаючи день закриття рахунку) зобов'язані подати або надіслати повідомлення про закриття цього рахунку на адресу органу державної податкової служби, у яко­му обліковується уповноважений банк України, кореспондентський рахунок якого закрито, з повідомленням про його вручення.

Уповноважені банки України відкривають кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті в порядку, що встановлений в країнах реєстрації цих банків. При цьому уповно­важений банк України, який відкрив кореспондентський рахунок в іноземній валюті у банку-нерезиденті, протягом трьох робочих днів (включаючи день отримання від банку-нерезидента підтвер­дження про відкриття кореспондентського рахунку) зобов'язаний подати або надіслати повідомлення про відкриття рахунку на ад­ресу органу державної податкової служби, у якому він облікову­ється як платник податків і зборів (обов'язкових платежів), з по­відомленням про його одержання. Уповноважений банк України, який закриває кореспондентський рахунок в іноземній валюті в банку-нерезиденті, протягом трьох робочих днів (включаючи день отримання від банку-нерезидента підтвердження про за­криття рахунку) зобов'язаний подати або надіслати повідомлення про закриття цього рахунку на адресу органу державної податко­вої служби, у якому він обліковується як платник податків і збо­рів (обов'язкових платежів), з повідомленням про його одержання.

Зазначеним Положенням також встановлено правовий режим кореспондентських рахунків комерційних банків, тобто порядок зарахування та перерахування коштів з цих рахунків.

 

§ 4. Порядок здійснення контролю за кореспондентськими рахунками комерційних банків

Порядок здійснення контролю за кореспондентськими рахунками комерційних банків визначений, зокрема, у Правилах реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним ба­нком України, затверджених постановою Правління Національ­ного банку України № 343 від 15.08.2001 р.

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

Установи, які відповідно до нормативно-правових актів Наці­онального банку мають ліцензію на право відкриття та ведення рахунків банків-кореспондентів, а також мають відкриті корес­пондентські рахунки в іноземній валюті та відкрили в себе коре­спондентські рахунки в іноземній та національній (якщо вона ви­ступає як іноземна) валюті, формують пакет документів про відкритий кореспондентський рахунок і надають інформацію те­риторіальним управлінням Національного банку за місцезнахо­дженням установи.

До інформації про наявність відкритих кореспондентських ра­хунків, яку потрібно надати установам до територіального управ­ління Національного банку за своїм місцезнаходженням, нале­жить:

• клопотання про реєстрацію відкритого кореспондентського
рахунку;

• копія договору про встановлення кореспондентських відно­
син;

• копія документа, виданого банком-кореспондентом про від­
криття кореспондентського рахунку, що містить номер рахунку,
назви валют і дату відкриття рахунку;

• довідка (додаток 1) про кореспондентський рахунок, в якій
викладена загальна інформація про кореспондентський рахунок;

• лист-інформація, в якому зазначається мета відкриття коре­
спондентського рахунку, види операцій, які проводитимуться за
цим рахунком;

• наявність рейтингової оцінки банку (у разі надання банком-
кореспондентом такої інформації);

• засоби зв'язку, що використовуватимуться для обслугову­
вання кореспондентського рахунку;

• копія ліцензії кореспондента — банку-нерезидента (крім ба­
нків країн групи А), що засвідчена відбитком печатки банку;

• копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію
кореспондентського рахунку/рахунків, що встановлюється відпові­
дними нормативно-правовими актами Національного банку;

• копія зразків підписів уповноважених осіб для проведення
операцій в іноземній валюті установи резидента, що отримує ре­
єстраційне свідоцтво.

Копії документів мають бути обов'язково засвідчені відбит­ком печатки установи, яка подає пакет на реєстрацію кореспон­дентського рахунку. До документів, складених іноземною мовою, має додаватися переклад, засвідчений відбитком печатки устано­ви або юридичної особи, яка здійснила переклад.

Якщо банк-кореспондент (нерезидент) не включений до дові­дника «ТЬе Вапкегз" Аітапас» або розташований на території чи під юрисдикцією країни, яка входить до переліку офшорних зон, або країни, яка включена до переліку країн (територій), які не бе­руть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом, та фінансуванню тероризму (що визначаються по­становою Кабінету Міністрів України), то банк має надати дода­ткову інформацію та матеріали:

• копію аудиторського висновку про достовірність фінансової
звітності банку-кореспондента з доданням копій балансу і звіту
про прибутки та збитки банку за останній фінансовий рік, засвід­
чених відповідно до законодавства країни розташування;

• інші документи, що підтверджують наявність у банку-
кореспондента постійного офісу за місцем його реєстрації.

На територіальне управління Національного банку поклада­ється відповідальність за своєчасність збирання інформації та до­тримання умов реєстрації відкритих кореспондентських рахунків в установах і банках-нерезидентах в іноземній та національній (якщо вона виступає як іноземна) валюті України, а також за здійснення контролю за роботою установ відповідно до зазначе­них рахунків.

§ 5. Організація

міжбанківських розрахунків в Україні

Порядок здійснення міжбанківського переказу в Україні у національній валюті визначений Інструкцією про між-банківський переказ грошей в Україні в національній валюті, за­твердженою постановою Правління Національного банку Украї­ни № ПО від 17.03.2004 р.

Порядок діяльності системи міжбанківських розрахунків ви­значається її правилами, установленими платіжною організацією цієї системи та узгодженими з Національним банком. Для їх уз­годження платіжна організація подає до Національного банку (на ім'я заступника Голови, до функціональних обов'язків якого на­лежить загальне керівництво з питань функціонування платіжних систем в Україні) викладені державною мовою три прошиті та засвідчені на звороті відбитком печатки копії Правил діяльності

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

системи міжбанківських розрахунків. Правила мають встановлю­вати:

• правову базу, на підставі якої платіжна організація має за­
безпечувати діяльність платіжної системи;

• організаційну структуру системи міжбанківських розрахунків;

• умови членства, порядок вступу та виходу із системи;

• порядок урегулювання неплатоспроможності та інших випа­
дків нездатності виконання членами системи своїх зобов'язань;

• порядок вирішення спорів;

• управління ризиками в системі та систему страхування;

• перелік платіжних інструментів, що використовуються в си­
стемі для ініціювання переказу грошей, їх форми та порядок за­
стосування;

• принцип виконання документів на переказ грошей та їх від­
кликання;

• порядок завершення міжбанківського переказу;

• порядок, технологію та регламент проведення розрахунків;

• порядок проведення реконсиляції;

• порядок використання програмно-технічних засобів,