Система банківського нагляду

Як ми вже з'ясували, банківський нагляд в Україні здійсню­ється Національним банком України. Система банківського на­гляду визначена у Положенні про структуру системи банківсько­го нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комер­ційних банків, затвердженому постановою Правління Національ­ного банку України від 17 листопада 1997 р. № 380.

Згідно з цим Положенням система банківського нагляду скоо­рдинована за вертикаллю і функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь Націона­льного банку України.

До системи банківського нагляду в Україні включаються:

• Відділ банківського нагляду територіального управління.

• Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків
при територіальному управлінні НБУ.

• Начальник територіального управління НБУ.

• Відповідні департаменти банківського нагляду НБУ.

• Заступник голови Правління НБУ.

• Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків

НБУ.

Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків діє на підставі Положення про Комісію Національного банку Украї­ни з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затвер­дженого постановою Правління Національного банку України від 9 листопада 1998 р. № 470.

До завдань Комісії, зокрема, відноситься:

1. Забезпечення стабільності та надійності банківської систе­
ми, а також захисту кредиторів і вкладників банків.

2. Визначення пріоритетних питань діяльності банківського
сектора економіки та напрямів їх вирішення.

3. Проведення політики пруденційного банківського нагляду з
метою забезпечення підтримки довіри суспільства до банків.

4. Розроблення стратегії і тактики банківського нагляду, вибір
дієвих інструментів для здійснення інтегрованого нагляду за бан­
ками.

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"ЮЗ

5. Вдосконалення процесів, що запроваджуються з метою забез­
печення монолітності, послідовності та консолідованості нагляду.

6. Сприяння наданню необхідних повноважень відповідним
рівням системи банківського нагляду для забезпечення її чіткої
роботи, в тому числі щодо удосконалення потоків інформації, ко­
ординації зусиль у системі банківського нагляду, делегування
повноважень, подальшого розвитку процедур щодо своєчасного
й ефективного прийняття рішень та реагування тощо.

7. Сприяння законодавчому забезпеченню діяльності банків­
ського нагляду, ініціювання нових і удосконалення чинних зако­
нів та нормативних актів, опрацювання пропозицій, що надхо­
дять із зовнішніх джерел, періодичний перегляд загальної інфра­
структури банківського законодавства.

8. Розроблення методологій, які забезпечуватимуть Голову
Національного банку України, членів Правління та керівництво
банківського нагляду усіх рівнів необхідною інформацією про
стан банківської системи, тенденції фінансового розвитку, розро­
блення системних питань та запланованого реагування.

9. Розроблення заходів щодо запобігання злочинності та пра­
вопорушенням у банківській системі.

 

10. Накопичення міжнародного досвіду та організація співробітни­
цтва з питань банківського нагляду з міжнародними організаціями і
налагодження контактів з національними наглядовими інстанціями.

11. Проведення підготовки кваліфікованих висновків про проекти
законів України та нормативні акти Національного банку України.

12. Проведення комплексної оцінки фінансово-економічного
стану банківської системи в цілому, визначення тенденцій її роз­
витку та надання пропозицій Правлінню Національного банку
України щодо адекватного реагування.

Ефективний банківський нагляд повинен складатися з дистан­ційного та інспекційного нагляду (16 принцип Основних прин­ципів банківського нагляду Базельського комітету).

Банківський нагляд включає в себе вступний контроль, диста­нційний або документарний контроль та інспектування на місцях.

Вступний контроль є найбільш важливою частиною банківсь­кого нагляду, оскільки він обмежує можливість здійснення бан­ківських операцій лише тими суб'єктами, які мають ліцензію на право зайняття банківською діяльністю⁹¹. Як справедливо відмі­чає Кротюк В. Л., новостворені банки найбільш вразливі щодо

розорення, тому контроль при вступі до ринку банківських по­слуг має дуже важливе значення⁹².

Вступний контроль включає два етапи:

• реєстрація комерційного банку;

• ліцензування комерційного банку.

Наступними стадіями наглядової діяльності є дистанційний контроль (в Україні він ще називається безвиїзним) та інспекту­вання. Залежно від системи нагляду в різних країнах віддаються переваги одному або іншому із зазначених способів. Проте у бі­льшості країн застосовується змішана форма, при якій поєдну­ється дистанційний контроль та інспектування на місцях, причо­му у тісній взаємодії з органами внутрішнього і зовнішнього аудиту⁹³. Далі ми більш детально зупинимося на основних вимо­гах до відповідних складових банківського нагляду.

§ 4. Порядок створення комерційних банків, відкриття філій, представництв та відділень

Основні засади створення та ліцензування комерційних банків закріплені у Законі України «Про банки і банківську дія­льність», які потім конкретизуються у відповідних нормативно-правових актах Національного банку України. Порядок держав­ної реєстрації банків регламентується Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, пред­ставництв, відділень, затвердженим постановою Правління Наці­онального банку України від 31 серпня 2001 р. 375, з наступними змінами та доповненнями. Розглянемо основні вимоги законо­давства до створення банків, їх філій, представництв та відділень.

Вимоги до учасників банку

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, ре­зиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Мініс­трів України або уповноважених ним органів.

 

Роберт С. Портер. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельно-сти. — Вашингтон: Институт зкономического развития. Мировой банк, 1992. — С. 19.

⁹² Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України. Органі­заційно-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». — СІ32.

^! Там само.

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ді­лову репутацію та задовільний фінансовий стан. Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників і акціонерів (пайовиків), що набувають істотної участі у банку, встановлюються Законом та нормативно-правовими актами На­ціонального банку України.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благо­дійні організації.

Вимоги до назви банку

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Націона­льним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Ви­няток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та зако­нодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку на­зву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у на­йменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у викорис­танні банком запропонованого найменування за наведених у за­коні підстав.

Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього підроз­ділу.

Вимоги до статуту банку

Статут банку складається з урахуванням положень законів, якими встановлені вимоги до статуту певної організаційно-правової форми, а також з урахуванням спеціальних вимог, ви­значених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до статті 16 цього Закону статут банку обов'язково має містити інформацію про:

1) найменування банку;

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку,
види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій
(документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купу­
ються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компе­
тенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до ви­
мог Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних
фондів банку;

 

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Порядок державної реєстрації банків

Державна реєстрація банків здійснюється Національним бан­ком України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національ­ному банку для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів
або Постанову Кабінету Міністрів про створення державного ба­
нку);

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує
здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на
найближчі три роки згідно із встановленими Національним бан­
ком вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть
істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридич­
на особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб,
які мають істотну участь у цій юридичній особі;

 

106'

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звіт­
них періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які
матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової
адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік)
— для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у
банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правлін­
ня (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєст­
рацію банку, що встановлюється Національним банком України;

 

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників,
які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції —
для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного
товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію
голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгал­
тера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації відкриває тимчасовий раху­нок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію або про відмову в держав­ній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного паке­та документів.

Національний банк України може вимагати від заявника ви­правлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк видає банку свідо­цтво про його державну реєстрацію за встановленою формою.

Законом встановлені особливості державної реєстрації банків з іноземним капіталом. Зокрема, передбачено додатковий перелік документів, які подаються для реєстрації банку.

Таким чином, враховуючи спеціальний статус банків, законо­давством передбачено особливості їх державної реєстрації. По­ряд з цим звертаємо увагу на існуючу колізію у законодавстві з приводу державної реєстрації банків, яка виникла у зв'язку з на­бранням чинності 1 липня 2004 р. Законом України «Про держа­вну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ. Зазначений Закон прийнято з ме-

тою спрощення процедури державної реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців. Проте, як засвідчила практика за­стосування його норм, нечіткість формулювань скоріше усклад­нила цю процедуру, ніж спростила її. Не стала винятком і проце­дура державної реєстрації банків. Так, відповідно до статті З цього Закону його дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб — підприємців. У другій частині цієї статті передбачено, що Зако­ном можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодій­них організацій, партій, органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фі­нансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Виходячи із наведеного положення можна зробити висновок, що встановлений цим Законом порядок державної реєстрації юридичних осіб не поширюється на банки.

Проте у зазначеній статті міститься ще і третя частина, про­аналізувавши яку можна зробити зовсім протилежний висновок. У вказаній частині зазначено, що об'єднання громадян (у тому числі професійні спілки), благодійні організації, партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, то­ргово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кре­дитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких зако­ном встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом. Отже, згідно з цим Зако­ном банки повинні обов'язково пройти державну реєстрацію, яка здійснюється професійним державним реєстратором у державній адміністрації за місцезнаходженням відповідного банку. При цьому, виходячи зі змісту частини 2 статті 3 цього Закону для ба­нків залишається чинною встановлена Законом України «Про ба­нки і банківську діяльність» процедура державної реєстрації та ліцензування банків. Таким чином, на сьогодні банки повинні бу­ти включені і до Державного реєстру банків, який ведеться Наці­ональним банком України, і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та підприємців, записи до якого вносяться дер­жавними реєстраторами. При застосуванні норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» в частині державної реєстрації банків виникає питання, у якій послідовності має здійснюватися ця процедура. Виходячи з

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"109

того, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено спеціальні вимоги для реєстрації банку (вимоги до назви банку, керівника, фінансовий стан учасників тощо), логіч­ним є проведення спочатку державної реєстрації у Національно­му банку України, а потім — у державного реєстратора. Проте це має бути чітко визначено у законодавстві.

Звертаємо увагу, що роз'яснення щодо процедури реєстрації комерційних банків надані у спільному листі Національного бан­ку України та Державного комітету України з питань регулятор­ної політики та підприємництва від 30.12.2004 р. №9200 «Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про банки, змін до їх статутів та відомостей про відокремлені підрозділи банків».

У листі роз'яснено порядок внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців діючих банків, етапи реєстрації новостворених бан­ків, а також внесення змін до установчих документів. Так, перед­бачено, що діючі банки для внесення відомостей про банки як юридичні особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців подають державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка, копію свідоцтва про державну реєстрацію банку, виданого Національним банком, та пред'являють оригінал цього свідоцтва. На підставі відомостей, наведених в реєстраційній картці, державний реєстратор вносить запис до Єдиного державного реєстру та видає свідоцтво єдиного зразка про державну реєстрацію банку як юридичної особи. При цьому реєстраційний збір за включення даних до Єдиного держа­вного реєстру з діючих банків не стягується.

Для проведення державної реєстрації банку як новоствореної юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ни­ми особа подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону про державну реєстрацію.

Титульна сторінка обох примірників статуту банку з відміт­кою про реєстрацію статуту Національним банком та датою ре­єстрації має бути засвідчена підписом заступника Голови Націо­нального банку України і відбитком печатки Національного банку. Примірники статуту мають бути прошиті і засвідчені на звороті відбитком печатки Управління діловодства Національно­го банку. За відсутності підстав для відмови в проведенні держа­вної реєстрації або залишення документів, що подані для держа­вної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор вносить до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно

до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і проводить державну реєстрацію банку як юридичної особи в порядку, визначеному Законом про державну реєстрацію, внаслідок чого банку видається свідоцтво про державну реєстра­цію юридичної особи єдиного зразка. Протягом п'яти робочих днів після державної реєстрації банку як юридичної особи банк для внесення запису до Державного реєстру банків подає до На­ціонального банку такі документи:

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєст­
рацію юридичної особи єдиного зразка;

• дві нотаріально засвідчені копії статуту банку, зареєстрова­
ного Національним банком, з відповідною відміткою державного
реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної
особи.

Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом Національно­го банку за підписом директора Генерального департаменту бан­ківського нагляду та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Повідомлення про реєстрацію банку також надсилається терито­ріальному управлінню Національного банку за місцезнаходжен­ням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації банку.

Для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх реєстрації Національним банком або його територіаль­ним управлінням банк подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону про державну реєстрацію.

Титульна сторінка обох примірників статуту у новій редакції з відміткою про їх реєстрацію Національним банком та датою ре­єстрації має бути засвідчена підписом заступника Голови Націо­нального банку і відбитком печатки Національного банку (підпи­сом начальника та відбитком гербової печатки територіального управління Національного банку). Примірники статуту у новій редакції мають бути прошиті та засвідчені на звороті відбитком печатки Управління діловодства Національного банку (загально­го відділу територіального управління Національного банку).

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної ре­єстрації змін до статуту банку як юридичної особи або залишення документів, що подані для державної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор проводить державну реєстрацію змін до статуту юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

'111

картки та в порядку, визначеному Законом про державну реєст­рацію.

Для внесення Національним банком відповідного запису до Державного реєстру банків банк після державної реєстрації змін до статуту протягом п'яти робочих днів подає до Національного банку дві нотаріально засвідчені копії статуту банку у новій ре­дакції з відповідною відміткою державного реєстратора. У разі проведення державної реєстрації змін до статуту банку, що пов'язані із зміною найменування або місцезнаходження юриди­чної особи, Національному банку додатково подається нотаріа­льно засвідчена копія нового свідоцтва про державну реєстрацію банку як юридичної особи. Датою внесення відповідного запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених вище документів, про що повідомляється бан­ку листом Національного банку за підписом директора Генераль­ного департаменту банківського нагляду. Повідомлення про ре­єстрацію змін до статуту банку також надсилається територіаль­ному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку у новій редакції з відміткою державного реєстратора про прове­дення державної реєстрації змін до статуту банку.

Під час відкриття банком відокремленого підрозділу (філії, представництва) для внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру банк, крім документів, передбачених Зако­ном про державну реєстрацію, подає державному реєстратору копію листа Національного банку про внесення до Державного реєстру банків запису про реєстрацію філії або представництва банку.

У вказаному листі Національного банку України і Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємни­цтва зазначено, що ці роз'яснення застосовуються до внесення відповідних змін до Положення про порядок створення і держав­ної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відді­лень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 та зареєстрованого в Міністерст­ві юстиції України 24.10.2001 р. за № 906/6097, в частині реєст­рації банків, їх відокремлених підрозділів та внесення змін до статутів банків. Проте такі зміни до цих пір не внесені.

Однак найбільш прийнятним вирішенням проблеми, яка скла­лася у зв'язку з державною реєстрацією банків, є усунення колізії у законодавстві шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

 

осіб-підприємців». На нашу думку, варто передбачити, що банки підлягають державній реєстрації Національним банком України у порядку, визначеному спеціальним банківським законодавством, та покласти на Національний банк обов'язок вносити відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізич­них осіб-підприємців. Аналогічної позиції дотримуються і пра­цівники Національного банку""

Надання дозволу на придбання або збільшення істотної участі у банку

Відповідно до статті 34 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» юридична чи фізична особа, яка має намір при­дбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо або опосередковано (зокрема, отримання в управління пакета акцій; набуття особою права голосу на загаль­них зборах акціонерів банку за дорученням акціонера (учасника) банку, який є власником істотної участі в банку тощо) володіти або контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв, часток) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Наці­онального банку.

Якщо власник істотної участі, що складає 10, 25 або 50 відсот­ків статутного капіталу банку, має намір додатково придбати ак­ції (паї, частки таким чином, що таке придбання призведе до збі­льшення його істотної участі, але при цьому не буде складати відповідно більше ніж 25 або 50, або 75 відсотків статутного ка­піталу банку, то письмовий дозвіл на таке придбання не потрібен.

Якщо будь-яка особа має письмовий дозвіл Національного банку на володіння істотною участю у розмірі 75 відсотків статутного ка­піталу банку, то для подальшого збільшення прямо або опосередко­вано його істотної участі у банку письмовий дозвіл не потрібен.

Якщо особа володіє істотною участю у банку чи збільшує її без одержання письмового дозволу Національного банку, коли такий дозвіл є обов'язковим, останній має право заборонити та­кій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково корис­туватися правом голосу придбаних акцій (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлінні справами банку.

⁹⁴ Савченко І. Реєстрація банків: проблеми нового законодавства // Вісник НБУ. Січень 2005, —С. 14—15.

 

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

'113

і

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національний банк за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк має право заборонити ба­нку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвес­ти до погіршення фінансового стану банку.

Для отримання письмового дозволу на придбання чи збіль­шення істотної участі в банку юридична особа через уповнова­жену особу, а фізична особа особисто або через уповноважену особу має право звернутися до Національного банку (доручення оформляється відповідним чином). Положенням визначено, які документи надаються різними суб'єктами для придбання істотної участі у банку.

Зокрема, юридична особа — резидент України для отримання дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку по­дає такі документи:

• заяву на придбання або збільшення істотної участі в банку,
оформлену на бланку юридичної особи;

• анкету за підписом керівника, засвідчену відбитком печатки
юридичної особи;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нота­
ріально;

• копії установчих документів, засвідчені нотаріально;

• копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондово­
го ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінни­
ми паперами (якщо вони здійснюють таку діяльність);

• рішення уповноваженого органу юридичної особи про при­
дбання або збільшення істотної участі в банку за підписом упов­
новажених осіб;

• фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квар­
тали), а також станом на перше число місяця, у якому вносяться
кошти до статутного капіталу банку, що засвідчується підписами
керівника та головного бухгалтера (за наявності посади), а також
відбитком печатки юридичної особи;

• висновок аудиторської фірми (аудитора), що складений за
вимогами, передбаченими Положенням, щодо фінансового стану
та про можливість здійснення внеску до статутного капіталу бан­
ку за рахунок власних коштів (власного капіталу);

• повідомлення юридичної особи про відсутність заборгова­
ності за зобов'язаннями перед бюджетами всіх рівнів;

• довідки банків, що обслуговують рахунки, з яких здійснюва­
тиметься оплата акцій (паїв, часток), про наявність коштів на цих

Ю. В. ВАЩЕНКО

рахунках, періодичність проведення операцій за ними (ця вимога не поширюється на банки);

• довідки банків, що надали кредити, про стан виконання зо­
бов'язань щодо їх повернення (ця вимога не поширюється на ба­
нки);

• висновок Антимонопольного комітету України у випадках,
передбачених чинним законодавством України;

• анкету, заповнену членами спостережної ради, правління
юридичної особи — заявника;

• анкету, заповнену фізичними особами, які мають істотну
участь в юридичній особі — заявнику;

• копії установчих документів власників істотної участі в
юридичній особі — учаснику, яка матиме істотну участь у банку,
засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звітність за
останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудитор­
ських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за остан­
ній звітний період (квартал).

Рішення про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку або відмову в наданні такого дозволу надає Комісія Національного банку або Комісія Націона­льного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному відділенні у місячний строк із дня отриман­ня всіх документів.

Про надання письмового дозволу на придбання або збільшен­ня істотної участі в банку територіальне управління Національ­ного банку надсилає юридичній або фізичній особі лист за підпи­сом начальника територіального управління Національного банку. Копія листа надсилається відповідному банку та Націона­льному банку. Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку Національний банк надси­лає юридичній або фізичній особі лист за підписом Голови Наці­онального банку. Копія листа надсилається відповідному банку та територіальному управлінню Національного банку за місце­знаходженням банку.

Письмовий дозвіл на придбання або збільшення істотної учас­ті в діючому банку є дійсним протягом трьох місяців з дня його видачі. Про використання дозволу банк повідомляє територіальне управління Національного банку за його місцезнаходженням і Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку в дводенний строк із дня використання дозволу. Націона­льний банк не надає дозволу на придбання істотної участі в банку або її збільшення, якщо:

Банківське право

• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
бездоганної репутації. Якщо такою особою є юридична особа, то
ця вимога поширюється на членів виконавчого органу та спосте­
режної ради юридичної особи, а також на власників істотної уча­
сті, які є фізичними особами;

• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
власних коштів, яких достатньо для заявленого внеску;

• придбання або збільшення істотної участі загрожуватиме ін­
тересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку кон­
курентного середовища в банківській системі.

Відкриття філій, представництв та відділень комерційних банків

Філії банків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів:

1) клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місце­
знаходження та основних видів діяльності філії;

2) рішення спостережної ради банку про відкриття філій;

3) положення про філію, затвердженого спостережною радою
банку;

4) інформації про керівника та головного бухгалтера філії.

Національний банк України перевіряє відповідність примі­щення і обладнання філії вимогам, встановленим Національним банком України. Звертаємо увагу, що зазначену перевірку Націо­нальний банк України здійснює на місці, тобто, застосовує такий метод банківського нагляду, як інспектування.

Реєстрація філій банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необ­хідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Банки зобов'язані надавати інформацію Національному банку України про відкриття представництва, яка вноситься до Дер­жавного реєстру банків.

Для внесення до Державного реєстру банків інформації про відкриття представництва банк подає до територіального управ­ління Національного банку за місцезнаходженням банку такі до­кументи:

1) клопотання банку про реєстрацію представництва із зазна­
ченням його внутрішньобанківського реєстраційного коду;

2) копію протоколу (або витяг з протоколу) компетентного ор­
гану банку, засвідчений відбитком печатки банку, про відкриття
представництва, що прийняте не раніше ніж за три місяці до часу
подання клопотання;

 

3) положення про представництво, затверджене компетентним
органом банку та підписане головою правління (ради директорів)
у чотирьох примірниках;

4) копію довіреності керівнику представництва, засвідчену
відбитком печатки банку, на здійснення представницьких функ­
цій від імені банку.

Територіальне управління Національного банку відмовляє в реєстрації представництва банку, якщо банк значно недокапіталі-зований або критично недокапіталізований.

Реєстрація представництва банку здійснюється протягом деся­ти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку всіх необхід­них документів.

Представництво вважається зареєстрованим після внесення від­повідного запису до Державного реєстру банків. Про здійснення за­пису щодо реєстрації представництва Генеральний департамент бан­ківського нагляду повідомляє листом територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням представництва, тери­торіальне управління Національного банку і банк з доданням поло­ження про представництво з реєстраційним номером, яке засвідчене підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків.

Законодавством встановлені умови, за яких банки можуть від­кривати відділення (зокрема, щодо формування резервів, дотри­мання економічних нормативів та ін.)

Для погодження відкриття відділення банк подає до територі­ального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення такі документи:

1) клопотання банку про погодження відкриття відділення із за­
значенням його місцезнаходження, внутрішньобанківського реєст­
раційного коду відділення, письмового підтвердження банку щодо
дотримання встановлених законодавством вимог і відповідності ква­
ліфікації керівника відділення (у разі його наявності), а також ква­
ліфікації інших працівників відділення внутрішньобанківським ви­
могам та вимогам нормативно-правових актів Національного банку,
з урахуванням переліку операцій, які проводитимуться відділенням;

2) рішення компетентного органу банку про відкриття відді­
лення (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком
печатки банку), що дійсне протягом шести місяців з часу його
прийняття;

3) затверджене компетентним органом банку положення про
відділення з зазначенням підпорядкованості відділ