Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).



Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 p., а також іншими законодавчими актами України.

Розглянуті тут види цінних паперів названі в ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" є вичерпним переліком, який уявляється невиправдано обмеженим. У цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм призначенням можна було б віднести до цінних паперів, зокрема чек, коносамент тощо.

Інтелектуальна власність як об'єкти цивільних прав

Результати творчої діяльності є нематеріальними об'єктами: ідеями, рішеннями, образами тощо. Однак ці об'єкти можуть мати свою формалізацію, що є необхідною умовою для визнання їх об'єктами цивільних прав та можливості їх правової охорони та захисту. Так, літературний твір має бути зафіксований в рукопису, на магнітній плівці; винахід може бути виражений у вигляді креслень, моделі, схеми тощо. Для деяких об'єктів права інтелектуальної власності, крім формалізації, ще вимагається їх визнання певними інстанціями. Наприклад, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України видає патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Сам процес створення результатів творчої діяльності залишається поза межами правового регулювання. Право регулює відносини інтелектуальної власності тільки з моменту закінчення процесу творчості і набуття його результатом об'єктивної форми, доступної для сприйняття.

Матеріальний носій творчого результату може передаватись у власність третім особам, може бути знищений. Але сам результат інтелектуальної творчої діяльності як нематеріальне благо завжди зберігається за його творцем.

Термін "інтелектуальна власність" увійшов у сферу наукових досліджень і в національне законодавство не так давно. Вперше його було використано в Законі України "Про власність", який проголосив, що результати інтелектуальної власності є об'єктами права власності.

Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальна власність - це умовне збірне поняття, яке використовується в ряді міжнародних конвенцій і в законодавстві багатьох країн для позначення сукупності виключних прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також прирівняних до них за правовим режимом засобів індивідуалізації юридичних осіб, продукції робіт, послуг (фірмове найменування, торговельний знак тощо).

ЦК дає визначення права інтелектуальної власності - як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншим законом (ч. 1 ст. 418).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності: це літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.( ст. 420 ЦК)

Незважаючи на відмінність між цими об'єктами їх традиційно поділяють на чотири інститути: інститут авторського права і суміжних прав, інститут патентного права, інститут комерційних позначень, інститут нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності1.

Інститут авторського права і суміжних прав регулює дві відносно самостійні групи суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності. До першої групи належать відносини, пов'язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури, мистецтва. До другої групи відносин, пов'язаних із фонограмами, виконаннями, постановками, передачами організацій мовлення, належить сфера суміжних прав. Ці відносини мають багато спільних рис, а тому регулюються єдиним Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Інститут патентного права регулює майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Правове регулювання в цій сфері здійснюється Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки".

Основною функцією інституту комерційних позначень є забезпечення належної індивідуалізації виробників, їх товарів, робіт і послуг. Насичення ринку товарами і послугами для задоволення потреб населення, можливість здорової конкуренції вимагають правового регулювання індивідуалізації підприємств, вироблених ними товарів. Інститут комерційних позначень поділяється на дві тісно пов'язані, але самостійні частини. Перша - засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту (комерційне (фірмове) Найменування), друга - засоби індивідуалізації продукції, робіт, послуг (торговельна марка, якою позначаються вироблені товари і послуги; географічне зазначення). Спеціальними нормативно-правовими актами є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів".

Інститут нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності займається такими об'єктами, як селекційні досягнення, топографії інтегральних мікросхем, інформація, що становить службову, комерційну таємницю. Правове регулювання здійснюють такі закони України: "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про племінну справу у тваринництві".

До того ж, правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності здійснюється за допомогою міжнародних договорів і конвенцій, до яких приєдналася Україна. Так, в Україні діють Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт), Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Договір про патентну кооперацію, а також ряд двосторонніх угод України у сфері охорони авторського права та права промислової власності.

Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних прав

До особистих немайнових благ належать здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Ці блага мають не лише приватно-правову цінність, а й публічно-правове значення. Життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.(ст.3КУ)

Носіями особистих немайнових благ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, наприклад право юридичної особи на найменування, на зміну найменування Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Порівнюючи особисті немайнові блага та особисті немайнові права, можна стверджувати, що особистих благ існує в суспільстві набагато більше, ніж прав. Лише за наявності соціальної необхідності та готовності законодавця певні вагомі блага можуть бути перетворені на права, що охороняються силою державного примусу, а поведінка суб'єктів з приводу користування вказаних благ піддана правовому регулюванню. Відсутність закріплення того чи іншого блага в існуючому правовому просторі не спростовує їх наявності, а подальший розвиток держави і права не усуває можливості їх втілення в правові норми регулятивної, охоронної чи захисної спрямованості.

Ознаки особистих немайнових благ:

1) особистий або "особистісний" характер. Саме існування цих благ неможливе без зв'язку з конкретно визначеною особою (фізичною або юридичною). Такі блага, як життя, здоров'я, честь та гідність фізичної чи юридичної особи, ім'я, особиста недоторканність належать кожному індивіду, не віддільні від нього. Це особливо стосується такого соціального блага, як особисте життя. В усьому світі не знайдеться двох людей, що мають однакове особисте життя;

2) позбавлені майнового (економічного) змісту. Особисті немайнові блага не можуть бути точно оцінені в грошовому еквіваленті. Тільки у випадку порушення особистого немайнового права законодавець передбачає грошову або іншу матеріальну компенсацію моральної шкоди. Слід зробити два зауваження. По-перше, не слід забувати, що відсутність економічного змісту е необхідною, але не виключною ознакою, що характеризує особисті немайнові права. Ця ознака властива багатьом іншим суспільним правовідносинам, наприклад право обирати та бути обраним, право на відпочинок, право на судовий захист тощо. По-друге, якщо йдеться про немайнові блага юридичної особи, то вони можуть бути оцінені. Для цього вводиться поняття гудвілу, що означає нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо;

Неможливість відчуження. Особисті немайнові блага належать до тих, що не передаються. Законодавець врахував цю обставину і відображає це в нормах права, виключаючи перехід особистих немайнових прав від одного суб'єкта до інших. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Зазначене положення поряд з цивільно-правовою природою має конституційно-правову спрямованість. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Саме в силу цього неможливо юридично передати іншій особі право на своє ім'я, на охорону свого життя, на свою особисту недоторканність і т. д. Інакше б названі права втратили не тільки юридичний, а й соціальний зміст.

Слід зазначити, що ознака невіддільності не є специфічною лише для особистих немайнових прав, вона властива й іншим немайновим правам, які не носять особистого характеру. Так, право на участь у виборах народних депутатів - невідчужуване, однак його не можна розглядати як особисте немайнове.

Якщо звернутись до особистих немайнових прав юридичної особи, зокрема, до права на ділову репутацію, то можна зустріти випадки його відчуження. Предметом договору комерційної концесії поряд з правом на використання об'єктів права інтелектуальної власності є комерційний досвід та ділова репутація Віднесення ділової репутації до відчужуваних об'єктів є дещо умовним;

4) безстроковий характер. Ця ознака тісно пов'язана з попередньою. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно , тому не обмежується у часі і можливість їх захисту у випадках порушення. Зокрема, до вимог, на які не поширюється строк позовної давності, належать вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК);

Специфіка виникнення та припинення. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Так, до нематеріальних благ, які набуваються від народження, прийнято відносити життя, здоров'я, особисту недоторканність, особисту та сімейну таємницю. До нематеріальних благ, які набуваються за законом - ім'я; свобода місця знаходження, що втілюється в праві на вільне пересування, вибір місця проживання та інші.

Дискусійним залишається питання про момент виникнення такого блага, як честь, гідність, ділова репутація. Окремі блага виникають з моменту укладення правочинів, наприклад, право на адвокатську таємницю виникає з моменту укладення договору доручення; право на таємницю кореспонденції - з договорів надання послуг організаціями поштового зв'язку. Більшість особистих немайнових благ припиняється зі смертю управомоченої особи.


 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.166.56 (0.008 с.)