ТОП 10:

Предмет для полеміки навколо педагогічної думки



А.С.Макаренко (1888-1939), у своїй “Книзі для батьків” привертає увагу до вузлових проблем сім’ї, формує педагогічне мислення батьків, спрямовує їх на аналіз мотивів поведінки і вчинків дітей, на розв’язок складних морально-етичних проблем, дає конкретні вказівки і поради, які повинні знати сучасні батьки, щоб керуватися ними. Ознайомившись з першими розділами рукопису “Книги для батьків”, письменник П.А.Павленко писав Антону Семеновичу: ”Ви розпочали книгу , велике народне значення якої у багато разів перевершує “Педагогічну поему”, твір рідкісний за правдивістю, але все ж написаний на поодиноку тему, а “Книга для батьків” – це те, чого ще ніколи не було в нашій літературі як жанру... Вона має звучати як проповідь, як маніфест, як підручник благородства” ( А.С.Макаренко Пед. соч. – М., 1985. – Т.5. – С.319):

 

Виховання дітей - найважливіша га­лузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони та­кож будуть вихователями своїх дітей... Наші діти - це наша старість. Пра­вильне виховання - це на­ша щаслива старість, по­гане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, пе­ред усією країною.

Якщо ви бажаєте наро­дити громадянина і обій­тися без батьківської лю­бові, то будьте ласкаві, по­передьте суспільство про те, що ви хочете зробити таку гидоту. Люди, вихо­вані без батьківської лю­бові, - часто скалічені лю­ди.

Потрібно прагнути до правильного виховання, щоб потім не довелося займатися перевихован­ням, що набагато важче.

Навіть у тому випадку, якщо сім'я переживає де­які матеріальні тяготи, не можна обмежуватися однією дитиною. Дуже ча­сто єдина дитина звикає до свого виключного ста­новища і нерідко стає справжнім деспотом в сім'ї.

Завжди ви повинні пам'ятати: ви народили і виховуєте сина чи дочку не лише для вашої бать­ківської радості. У вашій сім'ї і під вашим керів­ництвом зростає май­бутній громадянин, май­бутній діяч і майбутній борець. Якщо ви наплу­таєте, виховаєте погану людину, горе від цього бу­де не тільки вам, але й ба­гатьом людям, і всій країні.

Ваша власна поведінка - найвирішальніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, по­вчаєте її або наказуєте їй. Ви виховуєте її кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас не­має вдома. Як ви одя­гаєтесь, як ви розмов­ляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте чи горюєте, як ви звертаєтеся до друзів і до ворогів, як ви смієтесь, читаєте газети - все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина ба­чить або відчуває... А як­що вдома ви грубі чи хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше, якщо ви обра­жаєте матір, вам уже не потрібно думати про ви­ховання: ви вже вихо­вуєте ваших дітей, і вихо­вуєте погано, і ніякі най­кращі поради й методи вам не допоможуть.

Батьківська вимог­ливість до себе, батьків­ська повага до своєї сім'ї, батьківський контроль за кожним власним кроком - ось перший і найголовніший метод вихован­ня!

Потрібно насамперед самому бути хорошим громадянином і вносити власне громадянське са­мопочуття в сім'ю.

Дітям необхідно своє­часно допомогти, своєчас­но зупинити їх, спрямува­ти. Таким чином, від вас вимагається тільки постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що зветься водінням за руку... Для виховання потрібно не багато часу, а розумне використання малого.

У виховній роботі не буває дрібниць. Із них складається життя. Голо­вне у виховній роботі по­лягає в організації життя сім'ї з уважним урахуван­ням дрібниць.

Значним внеском у пе­дагогічну науку стало вчення А. С. Макаренка про батьківський автори­тет. Чимало батьків, особ­ливо ті, чиї діти неслух­няні, вважають, що авто­ритет дається від приро­ди, що це - особливий та­лант; якщо ж такого та­ланту немає, то й зробити нічого не можна. Зро­зуміло, що такі батьки по­миляються.

Деякі батьки намага­ються побудувати свій авторитет на фальшивих, хибних, помилкових за­садах. А. С. Макаренко дав глибокий аналіз різних типів помилково­го авторитету і виділив: авторитет придушення - найстрашніший вид авто­ритету батька; авторитет віддалі - авторитет чван­ства; авторитет педантиз­му за принципом: "Коли я сказав, то так і повинно бути"; авторитет резонер­ства - нескінчених по­вчань; авторитет любові, коли сім'я проймається морем сентиментально­сті, солодких слів і поцілунків; авторитет до­броти - найнерозумніший вид авторитету, при якому батьки готові жертвувати чим завгод­но; авторитет дружби -найчастіше буває в сім'ях інтелігенції, в яких діти починають виховувати батьків; авторитет підкупу - найаморальніший вид авторитету, коли "слухняність" купується подарунками, грошима й обіцянками. Але най­частіше батьки взагалі не думають ні про який ав­торитет. Буває й так, що батько дотримується од­ного виду авторитету, а мати іншого. Інколи бать­ки просто не звертають уваги на дітей і турбують­ся лише про власний спокій. А. С. Макаренко наголошував:

Потрібно відрізняти справжній авторитет від авторитету фальшивого, заснованого на штучних принципах, коли прагнуть домогтися слухняності будь-якими засобами.

Головною основою батьківського авторитету тільки й може бути життя і праця батьків, їхнє гро­мадянське обличчя, їх по­ведінка.

Справжній авторитет ґрунтується на вашій гро­мадянській діяльності, на ваших знаннях життя ди­тини, на вашій допомозі їй і на вашій відповідаль­ності за її виховання.

Хороших дітей можуть виховати лише щасливі батьки, які живуть ціка­вим, повноцінним жит­тям.

Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.

Особливого значення видатний педагог надавав ранньому вихованню дітей:

В перші два-три роки закладається фундамент не лише фізичного здо­ров'я дитини, але й го­ловні засади майбутньої особистості.

Успіх виховання дити­ни визначається в молод­шому віці, до 5 років. Якою буде людина, голо­вним чином залежить від того, якою ви її зробите до п'ятого року життя.

Якщо до шести років дитина виховується пра­вильно і в неї сформовані певні навички активності та гальмування, то на таку дитину важко вплинути погано.

Педагогіка має орієнту­ватися не на негативні, а на позитивні риси особис­тості.

Особливу увагу батьків, вчителів та вихователів А. С. Макаренко привертав до ігор з дітьми:

Гра має важливе зна­чення в житті дитини. Яка дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли вирос­те. Виховання майбутньо­го діяча відбувається на­самперед у грі.

Хороша гра схожа на хорошу роботу. У кожній хорошій грі є насамперед робоче зусилля і зусилля думки. Гра без зусиль, гра без активної діяльності -завжди погана гра.

Дехто думає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її не­має. Це неправильно: у грі є така ж велика від-повідальність, як і в праці, - звичайно, в грі хо­рошій, правильній.

Найголовніше в ди­тячій грі, щоб дитина справді грала, творила, будувала, комбінувала.

 

Суттєво важливо, стверджував А. С. Макаренко, своєчасно привча­ти дітей до активної участі в сімейному госпо­дарстві і в праці, правиль­на постановка якої вихо­вує такі якості як працьо­витість, чесність, турбота, бережливість, відпові­дальність, здатність до орієнтації, оперативність. Батьки повинні пам'ята­ти, що, виховуючи хоро­шого і чесного господаря, вони тим самим вихову­ють і хорошого громадя­нина:

Творча праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до неї з лю­бов'ю, коли вона бачить в ній радість, розуміє її ко­ристь і необхідність, коли праця стає для неї основ­ною формою прояву осо­бистості і таланту.

Навчити творчої праці - особливе завдання батьків і вихователів. Творча праця зовсім не­можлива у тих людей, які до праці ставляться з ост­рахом, які бояться відчут­тя зусилля, бояться тру­дового поту, які на кожно­му кроці тільки й роблять, що намагаються швидше позбутися праці.

Фізичний розвиток у праці, безумовно, має ве­лике значення, але голо­вна користь праці відоб­ражається в психічному, духовному розвитку лю­дини. Духовний розвиток і має становити головну особливість людини.

 

У педагогічній спад­щині А. С. Макаренка вперше в світовій педа­гогіці було дане наукове розв'язання проблеми статевого виховання ді­тей. Великий педагог вис­тупав проти спроб виділи­ти статеве виховання в якусь окрему, автономну галузь виховної роботи. У цих питаннях, на його думку, вирішальними є "не якісь окремі способи, спеціально призначені для статевого виховання, а весь загальний обсяг ви­ховної роботи, вся його картина в цілому". Не спеціальні методи, а дис­ципліна, моральне усвідо­млення і спосіб громадсь­кого життя забезпечують належний рівень статево­го виховання. Відкрите і дуже передчасне обгово­рення статевих проблем викличе у дитини грубий раціоналістичний погляд на статеву сферу, покладе початок тому сексуально­му цинізму, з яким ми сьогодні стикаємося на кожному кроці серед дітей, підлітків і молоді та який з особливою настирністю пропагують те­лебачення, інші засоби масової інформації, ху­дожня й довідкова літера­тура.

Статеве виховання, на­голошував А. С. Макаренко, - це передусім ви­ховання культури со­ціальної особистості, ви­роблення уміння з ди­тинства володіти влас­ними почуттями, уявою, виникаючими бажання­ми, своєчасно гальмува­ти свої захоплення; вихо­вання тієї інтимної пова­ги до статевих питань, які іменуються недотор­канністю, чистотою і мудрістю. Сьогодні ж діти і підлітки ІУ-УІІ класів сміються з дівча­ток, які зберігають цнот­ливість.

Вельмишановні тата і мами, це ж наші з вами діти! В умовах сексуальної розбещеності неможливо зберегти генофонд роду, народу, нації, оскільки наші діти й онуки породжуватимуть олігофренів, моральних і фізичних калік, що призведе до загибелі українського народу. Байдуже спостерігати і мовчати, не рятувати власних дітей, бути бездіяльними – негідна поведінка для наших людей, батьків і матерів, суспільства і держави.

Вдумайтесь у поради А.С.Макаренка:

• Питання про статеве виховання в сім’ї може бути вирішене правильно лише тоді, коли батьки добре усвідомлять саму мету, якої вони повинні досягти в статевому вихованні власних дітей.

• Статеве життя людини має суттєво відрізнятися від статевого життя тварин. Але буває, що статеве життя людини відрізняється від статевого життя тварин не в кращий бік, а в гірший.

• Суспільна мораль визнає нормальним і виправданим морально лише таке статеве життя, яке засноване на взаємному коханні і яке проявляється в сім’ї, тобто у відкритому громадянському союзі чоловіка і жінки, союзі, який має дві мети: людське щастя і народження та виховання дітей.

Будь-яке інше статеве виховання буде обов'яз­ково шкідливе і антигро­мадське.

• Якщо батьки такої мети перед собою не постав­лять, якщо вони її не до­сягнуть, їхні діти будуть жити життям, повним різних драм, нещасть, вся­кого бруду та суспільної шкоди.

 

Найбільш повно по­гляди А. С. Макаренка з питань сімейного вихо­вання відбиті в "Лекціях про виховання дітей", з якими він виступав по Всесоюзному радіо в 1937 році. У них А. С. Макаренко прагнув до­помогти батькам навчи­тися роздумувати над своїми сімейними спра­вами, бачити особли­вості власної сім'ї, на­вчитися робити із своїх спостережень правильні висновки. Крізь усі лекції червоною ниткою проходить глибока пере­конаність у тому, що ви­ховання, будучи надзви­чайно важкою справою, є водночас цілком доступ­ним для кожної сім'ї. Важливо лише, щоб батьки серйозно, свідомо ставилися до виховання власних дітей і наполег­ливо долали неминучі на цьому шляху труднощі.

У наші дні твори видат­ного педагога, як бачимо, не втратили свого значен­ня. Основні їх положення залишаються актуальни­ми, теоретично і практич­но значимими.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.183.113 (0.01 с.)