З проблем сімейного виховання

 

Видатний філософ і письменник Жан – Жак Руссо (1712 - 1778) стоїть в ряду найвидатніших педагогів усіх часів і народів. Центральний пункт його педагогічної програми – “природнє виховання”. Руссо вважав, що на дитину впливає три фактори виховання: природа, люди і суспільство. Кожний із цих факторів виконує властиву йому роль: природа розвиваєж здібності і почуття; люди навчають як ними користуватися; предмети і явища збагачують досвід. Усі разом вони забезпечують природний розвиток дитини. Завдвння вихователя – згармонізувати дії цих факторів.

 

Під природним вихован­ням Руссо розумів при-родовідповідне, з урахуван­ням віку дитини формування на лоні природи. Свої розду­ми і спостереження, поради і рекомендації, в яких закладе­но на віки величезний філо­софський і педагогічний зміст, Ж.-Ж. Руссо виклав у чудовому романі "Еміль, або Про виховання" (1758), що складається з 4 книг. Спро­буємо хоч в скороченому ви­гляді викласти його зміст.

У передмові автор радить: "Насамперед добре вивчіть ваших вихованців, бо ви рішуче їх не знаєте". А далі наголошує: "Найдурніші з нас... постійно шукають в ди­тині дорослого, не думаючи про те, чим вона буває раніше, ніж стати дорослою".

Перша книга "Еміля" охоплює період з моменту народження дитини до ово­лодіння мовою:

- після народження дити­ну насамперед обмивають теплою водою... Ця звичка до купання повинна зберегтися на все життя; Руссо катего­рично заперечував проти сповивання новонароджених дітей пелюшками, які утруд­нюють кровообіг, заважають дитині рости і зміцнюватись, калічать її тіло: країни, де за­кутують дітей в пелюшки, кишать горбатими, кульгави­ми, кривоногими, рахітними людьми, знівеченими на всі лади;

- досвід показує, що дітей, які отримали зніжене вихо­вання, помирає більше інших. Привчайте дітей до незгод, які їм доведеться з ча­сом переносити. Слабке тіло розслаблює душу;

- продукуючи і годуючи дітей, батько виконує цим тільки третю частину свого завдання. Він зобов'язаний роду людському дати людей, суспільству - суспільних людей, державі - громадян. Хто не може виконати обов'язків батька, той не має права бути ним;

виховання людини почи­нається разом з її народжен­ням; раніше, ніж говорити, раніше ніж, чути, вона вже навчається. Досвід іде попе­реду уроків;

- у перший рік життя, ко­ли пам'ять і уява ще без­діяльні, дитина буває уваж­ною лише до того, що в цей час діє на її почуття. Вона хо­че до всього доторкнутися, все взяти до рук; не заважай­те цьому бажанню, воно дає їй перший досвід знань найнеобхідніших;

- дитина, яка починає го­ворити, має чути лише такі слова, які може зрозуміти, і виголошувати тільки такі, які може виговорити члено­
роздільно.

 

Друга книга "Еміля" охоп­лює період дитинства до 12 років (від часу освоєння ди­тиною мовлення). Цей період Руссо називає "сном розуму", коли провідну роль в становленні особистості відіграють почуття:

- коли діти починають гово­рити, вони вже менше пла­чуть. Це природний крок уперед;одна мова замінюється іншою;

- я не тільки не намагався захистити Еміля від синців, навіть був би дуже невдоволеним, якби він ніколи не па-дав і ріс, не знаючи болю. Хай він бігає на галявині і па­дає хоч сто разів на день. Тим краще для нього: він швидше навчиться підводитися;

- любіть дитинство, будь­те уважні до його ігор і забав, до його милого інстинкту! В людині треба розглядати лю­дину, а в дитині - дитину;

- не будьте щедрими на відмови, але й не відміняйте їх ніколи;

- знаєте, який найвірніший спосіб зробити вашу дитину нещасною? Це привчити її не знати ні в чому відмови;

- природа хоче, щоб діти були дітьми раніше, ніж ста­нуть дорослими. Дорослі - це ті ж діти, зіпсовані вихо­ванням;

- спілкуйтесь з вашим вихо­ванцем відповідно до його віку. Ніколи не наказуйте дитині нічого в світі, рішуче нічого! Не допускайте у неї навіть уявлення, що ви пре­тендуєте на якусь владу над нею. Хай вона знає, що вона маленька і слабка, а ви сильні, і все необхідне зале­жить від вас;

- дозволяйте із задоволенням, відмовляйте з жалем; але всі відмови ваші хай бу­дуть безповоротні. Найгір­ший спосіб виховання - це змусити дитину вагатися між її волею і вашою;

- не слід братися за вихо­вання дитини, коли не вмієш вести її куди хочеш;

- не давайте вашій дитині ніяких словесних уроків; во­на має отримати їх лише з досвіду;

- пам'ятайте, що раніше, ніж ви насмілитеся взятися за формування людини, вам самому треба стати людиною; потрібно, щоб у вас са­мих був взірець, який дитина має наслідувати;

- є два види брехні: брехня на ділі, яка стосується мину лого, і брехня в помислах, щостосується майбутнього;

- якщо ви хочете, щоб ди­тина була вірна слову, будьте скромними у своїх вимогах;

- поважайте дитинство і не поспішайте судити про нього ні з хорошого, ні з по­ганого боку. Хіба стрибати, гратися, бігати цілий день оз­начає нічого не робити? Та вона за все своє життя не бу­де такою зайнятою! Із легко­важних дітей виходять зви­чайні дорослі;

- памятайте, що дитинство - сон розуму;

- відсутність звички дума­ти в дитинстві віднімає цю здатність і на всю решту жит­тя;

- вам не пощастить ніколи виховати мудреців, якщо ви не виховаєте спочатку пус­тунів;

- дитина має робити тільки те, що хоче; але вона повинна хотіти тільки того, чого ви від неї хочете;

- вередування дітей – це не справа природи; це справа поганого виховання;

- перша стадія в розвитку розуму - це розуміння чуттєве; воно й служить основою для розуміння розумового; перші наші вчителі
філософії - це наші ноги, ру­ки, очі. Замінити все це кни­гами не означає вчити нас мислити; це означає навчати нас користуватися чужим розумом, вчити нас багато чому вірити і нічого ніколи не знати.

 

У третій книзі Руссо описує "третій стан дитинства", роки "формування інтелекту" свого героя - від 12 до 15 років. Головною метою виховання Еміля стає розвиток критичного, самостійного мислення. Прислухаймося до порад видатного педагога:

- - зробіть вашу дитину уважною до явищ природи, і ви швидко виховаєте в неї любов до знань;

- дитиною потрібно, звичайно, певною мірою керувати, але керувати дуже мало, непомітним для неї способом;

- якби дитина ніколи не помилялась, вона так добре не навчалась би;

- якщо дитина сама звертається до вас із запитанням, відповідайте стільки, скільки потрібно для того, щоб виховати в неї цікавість, а не перенасичувати її;

- ваша справа - зробити навчання доступним для дитини, мудро зародити в неї бажання вчитися і дати їй засоби задовольнити його;

- праця - неминучий обов'язок людини, яка живе в суспільстві.

 

Четверта книга присвячена вихованню Еміля після досягнення ним 15 років. Саме з цього віку, вважає Руссо, слід починати основне у вихованні - вчити любити людей:

- життя коротке не тому, що недовго триває, а тому, що із цього незначного часу нам майже нічого не залишається на насолодження ним;

- перше почуття дитини є любов до самої себе, а друге, що випливає з першого, - лю­бов до тих, хто її оточує;

- любов має бути вза­ємною. Щоб бути любимим, треба зробитися милим, щоб заслужити перевагу, треба зробитися милішим від ін­шого, милішим за будь-кого іншого, принаймні в очах ко­ханої істоти. Звідси – перші порівняння з ними, звідси — змагання, суперництво, ревнощі;

- навчіть вашого вихован­ця любити всіх людей і навіть тих, хто їх зневажає. Людино, не ганьби людину!

- коли наближається кри­тичний вік, пропонуйте моло­дим людям такі видовища, які їх стримували б, а не такі, які збуджують; відвертайте уяву, що зароджується, предмета­ми, які, замість того, щоб роз­палювати їхні почуття, гасили б їх. Старанно вибирайте для них товариство, заняття, задо­волення; показуйте їм лише картини зворушливі, але скромні, такі, які б розчулюва­ли, не спокушаючи, збагачу­вали б почуття, не збуджуючи
чуттєвості. Зробіть прогрес повільним і вірним; завважте юнакові зробитися чоловіком в момент, коли він абсолютно готовий зробитися ним. Руссо писав, що до 25 років юнак до­сягає життєвої гармонії і всту­пає у "вік щастя".

Віками наш український народ керувався подібними настановами, але в останні десятиріччя під впливом американської "еротично-сексуальної культури", під впливом деморалізуючих програм телебачення та інших засобів масової інфор­мації наша молодь почала со­ромитися високоморальних
вчинків, справжнього людсь­кого почуття кохання. Підлітки 5-7 класів сміються над дівчатками, які зберіга­ють цнотливість. Сподіва­юсь, що викладачі, вчителі і керівники навчальних за­кладів, студенти вищих навчальних закладів з великою користю для себе прочитають заповіді Жан-Жака Руссо і стануть пропагандистами його ідей серед сучасної молоді та широкої батьківської громадськості.