у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського

 

Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) увійшов в історію вітчизняної і світової педагогіки як видатний педагог і письменник, полум’яний патріот і поборник найгуманніших ідей, безмежно відданий своєму народові. Його численні педагогічні праці, нариси, оповідання нині відомі не тільки педагогічній громадськості, а й широким колам читачів в нашій країні і за її межами. Багато його книг перекладено різними мовами народів світу.

В.О.Сухомлинський був переконаний, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім’ї, школи і громадськості. Наприкінці свого життя він розпочав роботу над дуже потрібною книжкою – енциклопедією сімейного виховання “Батьківська педагогіка”. Це захоплююча і хвилююча поетична розповідь про найважливіший священний обов’язок батьків щодо своїх дітей, це пристрасний гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням людському сімейному щастю. Водночас це гірка правда про те, як батьківська нерозсудливість, сліпа, потворна любов до дітей, духовне зубожіння, міщанство та інші вади сімейного життя частини наших громадян призводять до трагічних наслідків – спотворення душі дитини, появи антисоціальних явищ, дармоїдства, марнотратства, споживацької психології, дитячої злочинності.

Книжка "Батьківська педагогіка" не дає го­тових рецептів для батьків, але кожний наведе­ний у ній приклад, вислів, розповідь чи епізод учать нас, як треба виховувати справжню людину - борця за квітучу Україну, як обе­режно треба підходити до душі дитини, щоб провести її через дитинство до справжнього людського щастя. Хай поради видат­ного педагога залишаться в нашій пам'яті навічно:

Ÿ Без батьківської мудрості нема виховуючої сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудо­вані на громадянському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимог­ливій мудрості батька й ма­тері, самі стають величез­ною виховуючою силою.

Ÿ У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості.

Ÿ Із сім'ї починається суспільне виховання. У сі­м'ї, образно кажучи, закла­дається коріння, з якого ви­ростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я - це джерело, водами якого жи­виться повноводна річка нашої держави.

Ÿ На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи.

Ÿ Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки й ма­тері, те, що стало для них святинею, - самовіддану любов до Вітчизни, обов'язок перед тими, хто своїм життям завоював нам і нашим дітям синє небо і яскраве сонце. Утвердимо в юних серцях священні по­чуття людського братерст­ва, працьовитість, лю­дяність. Повторимо, дорогі батьки і матері, у своїх си­нах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя. Зробимо це - наші діти стануть справжніми людьми.

Ÿ У межах однієї великої чи малої статті процитува­ти і віддзеркалити велич і значимість настанов і порад великого педагога немож­ливо. Але навіть назви розділів "Батьківської педа­гогіки", окремих її статей служать і служитимуть програмою виховних дій для кожного батька і матері:

– Нехай увійде в серце тво­го сина краса праці. Відкрий перед дитиною цю красу.

– Нехай усі наші діти бу­дуть юними захисниками природи.

– Нехай живе в серцях на­ших синів краса пізнання світу.

– Книга - могутній вихова­тель. Але нехай цей мо­гутній вихователь іде поряд з дитиною і в сім'ї. Ство­рюйте, дорогі батьки, ду­ховне багатство сім'ї -сімейну бібліотеку. Нехай найдорожчим подарунком для твого сина буде книга, дорогий батьку.

Книга, яка ввійшла в ду­ховне життя сім'ї, - то ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям.

– Нехай суспільне стане для наших синів глибоко особистим.

– Нехай у твого сина буде багато друзів.

– Нехай буде у вашого сина добре серце.

 

Особливу увагу батьків В. О. Сухомлинський при­вертає до проблем мораль­ної й духовної підготовки сучасної молоді до високої місії батька і матері:

– Не забудь, що твій син через кілька років стане го­ловою сім'ї - батьком і чо­ловіком.

– Формування моральної готовності до того, щоб ста­ти чоловіком, дружиною, батьком, матір'ю - це одне з найтонших і найважчих за­вдань виховання.

Перш ніж відчути потяг до особи протилежної статі, людина повинна навчитися більше віддавати, ніж брати від інших – віддавати тепло своєї душі, діставати від цього глибоке задоволення.

– З перших кроків шкіль­ного життя ми прищеп­люємо дітям думку: в дівчинці, дівчині, жінці найяскравіше втілена людська краса, бо вона -творець нового життя, но­вої людини. За це її треба не тільки поважати, любити, а й схилятися перед нею.

– Що ти залишиш у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе у своєму синові - в нього твої очі, твоє волосся, твої ру­хи... Але чи зможеш ти по­вторити в ньому свою ду­шу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти?

– Немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, ніжнішої за ласку і турботу материнську, не­має тривоги, тривожнішої за безсонні ночі й незімкнуті очі материнські.

– Немає гіршого й сумні­шого почуття для бать­ківського й материнського серця, ніж відчувати, що син або дочка байдужі, без­сердечні, що вони забули про все добре, зроблене для них матір'ю і батьком.

– Виховання людини, ви­ховання власних сина і доч­ки - найважливіша, перша суспільна діяльність грома­дянина, його громадянсь­кий обов'язок.

– Учити дитину бачити і відчувати людей - це одна з найскладніших речей у важкій справі виховання людини.

– Батьківська влада - це не тільки право, а й мистецтво.

– Умійте творити велике, безцінне, духовне багатство подружнього життя взаємну любов - справжню людську любов, любов кра­сиву і благородну, чесну й віддану. Це сонце, що гріє і світить вашим дітям.

– Умійте берегти й шанува­ти, звеличувати й удоскона­лювати людську любов найтонше й найпримхливіше, найтендітніше й найміцніше, найкрихкіше й наймогутніше, наймудріше й найблагородніше багатство людсь­кого духу, - закликає нас усіх видатний педагог.

– Бережіть людську любов - бо вона є не тільки щас­тям, не тільки найчистішим джерелом радості й людсь­ких задоволень. Вона веде до найприємнішого й най­радіснішого, але водночас і до найскладнішого й найважчого, найвідповідаль­нішого людського обов'яз­ку, бо цей обов'язок довічний - до шлюбу.

– Людська любов - це союз душі і тіла, розуму й ідеалу, щастя та обов'язку.

– Є старовинна українська мудрість: у хорошого чо­ловіка й дружина хороша; твоя дружина - то криниця, заглянь в неї, яким ти поба­чиш себе, така й твоя дру­жина. А коли одружилися, прожили кілька місяців, во­на завагітніла, і ось молодо­му мужу впала в очі інша дівчина, і він раптом відчув, що любові до дружини не­має. Це не любов, а тра­гедія, а для дитини, яка ще не народилася, - горе на все життя. У цей дім прийдуть пекло і страждання.

– Виховна сила людської любові - це краса обов'язку людини перед людиною.

– Людська любов - це найбезцінніше багатство людського духу, мистецтво, від якого залежить і міцність шлюбу як союзу душі і тіла, розуму й ідеалу, щастя й обов'язку.

– Без яскравого прикладу батьків усі розмови про са­мовиховання дітей лиша­ються порожнім звуком. Без прикладу батьків, без світла й тепла батьківської любові, вираженої у взаємній турботі й повазі, воно просто немислиме. Дитині хочеться бути хоро­шою лише тоді, коли вона бачить ідеальне й захоп­люється ідеальним. Почут­тя дітей породжуються по­чуттями батьків.

– Нам, старшому по­колінню, треба навчитися говорити з дітьми і юнацтвом про велике й пре­красне - кохання, шлюб, народження дітей, людську вірність до могили; про смерть і пам'ять серця. До­ти, поки ми не навчимося про це говорити й думати, ми не навчимо наших дітей чистоти й краси помислів і почуттів. Невігластво у цій сфері обертається сльозами і горем дітей.

 

На особливу увагу заслу­говує четвертий розділ кни­ги "Батьківська педагогіка", який називається "Батько - двічі громадянин". Ось ос­новні положення цього розділу. Вдумайтесь, бать­ки, юнаки і дівчата, в наста­нови В. О. Сухомлинського, яким немає ціни і які по­винен знати і пам'ятати ко­жен з нас:

– Немає благороднішої вищої місії для людини-творця, ніж батьківство і мате­ринство. Ми не тільки про­довжуємо себе в своїх дітях - ми творимо майбутнє.

– Людина - найвища цінність серед усіх ціннос­тей світу.

Несучи на руках з ро­дильного будинку живу крихту, ти, батьку, несеш

велич і красу свого народу. Але ти несеш також і свою власну красу,

свою честь і гідність.

– Діти - це щастя, створене вашою працею. Пам'ятайте це - і ти, юначе, що з завми­ранням серця чекаєш годи­ни побачення з коханою і ти, молодий батьку, у кого в колисці вже співає свою віковічну пісню дитина, і ти, посивілий, умудрений радощами і тривогами сімейного життя, батько дітей та дідусь онуків своїх.

– Щастя батьківства і мате­ринства приходить тільки до тих, хто не боїться одно­манітної, багаторічної праці - праці до самозабуття. Складність цієї праці поля­гає в тому, що вона, ця пра­ця, являє собою злиття ро­зуму і почуттів, мудрості й любові.

– Скрізь вас можна заміни­ти іншим працівником - від сторожа на тваринницькій фермі до міністра; справжнього ж батька не замінить ніхто.

– Я прагну того, щоб кож­ний батько, кожна мати зрозуміли: ставши батьком, я двічі громадянин.

– Людину ми творимо лю­бов'ю - любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей.

– Хороший чоловік тво­рить красу своєї дружини (своєю любов'ю, і ця любов, як сонячне тепло і сонячне світло, зібрані в квітці тро­янди, - ця любов стає мо­ральною красою твоїх дітей, батьку.

– Любити дружину - це значить поважати її, берег­ти, боготворити - так, не бійтеся цього слова, вірити розумом і серцем, що вона - найкраща з усіх жінок світу, тому, що вона твоя дружина і мати дітей твоїх.

– Мужність Мужчини, Чо­ловіка, Батька полягає в умінні захищати, оберігати дітей і дружину. Мораль­ний обов'язок і відповідальність чоловіка вимагають від нього бути головним годувальником сім'ї.

– Якщо у вас немає дітей - ви просто людина. Якщо ж у вас є діти, ви тричі, чотири рази, тисячу разів людина - цю думку ми прагнемо зробити головною в усій виховній роботі з батьками. Даючи життя новій людській істоті, ви немовби вписуєте своє ім'я в літопис й свого народу тому що про­довження роду людського - це і є жива історія народу.

"Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти", — говорить українська народна мудрість. Старість -невідворотна, смерть - не­вмолима, перед цими неща­стями ніхто не може зачи­нити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вбе­регти, як від вогню. І це за­лежить не тільки від батьків твоїх, а й від дітей.

– Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері бу­ла отруєна твоєю поганою поведінкою.

Найбільше вражає серце батька й матері синівська невдячність, байдужість си­на, дочки до того, як відби­вається на здоров'ї батьків їхня праця, поведінка... Бе­режіть здоров'я батьків.

– До кінця днів своїх люди­на мусить залишатися си­ном... навіть тоді, коли вже немає серед живих його ма­тері і батька... Будь здатним по-синовньому ставитися до людей, які є твоїми бать­ками й матерями. Вмій відчувати найтонші ду­шевні рухи матері й батька.

 

Велику справу зробила б Українська дер­жава для виховання май­бутніх поколінь, якби "Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського стала надбанням кожної ук­раїнської сім'ї.