Тема 4. Монополія, причини виникнення та сутність

 

Кількість годин: 2

Мета вивчення: з'ясувати причини виникнення і сутність монополій та методи боротьби проти негативних сторін за допомогою антимонопольного законодавства.

Методичні вказівки

Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в еко­номічній системі. Монополізм набуває певних форм (ознак) навіть у тій економічній системі, де монополії не займають панівного становища.

За певних умов конкуренція може діяти як сила, що руйнує виробництво і знижує його ефективність. Не треба забувати, що суті конкуренції відповідає "жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі методи боротьби, як підкуп, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство конкурентів тощо. Виникаючи на певному етапі концентрації та централізації виробництва й капіталу з метою послаблення конкуренції, монополія стає тією силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи державну) може стати важливим доповненням до конкуренції, як у свою чергу конкуренція може доповнювати монополію.

Логічно цей процес виглядає таким чином.

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбу­вається процес концентрації виробництва й капіталу]

Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Концентрація виробництва — це зосередження за­собів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Оскільки концентрація виробництва є тривалим проце­сом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку еконо­міки, цей процес набуває рис закону концентрації вироб­ництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати мас­штаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше са­мостійних капіталів (наприклад, утворення акціонер­них компаній).

Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістич­них тенденцій в економіці, слід назвати трансформацію інди­відуальної капіталістичної власності.

Багато монополій виникли внаслідок надання держав­ного виключного (монопольного) права певній фірмі на ви­робництво й реалізацію певного виду товарів і послуг.

Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з'явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Треба мати на увазі: як для контролю над акціонерним товариством досить мати в одних руках 20, а то й 10% акцій, так для панування на ринку великому підприємству досить виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку.

Процес концентрації, централізації та усуспільнення виробництва є складним і різноманітним за своїм характером і результатами. Все це знаходить своє відображення і в існуванні різних форм монополій, а також різних ступенів монополізації суспільного виробництва.

Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.

По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені).

По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Розрізняють три основні типи монополій:

— монополія окремого підприємства;

— монополія як змова;

монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Термін "монополія" походить від грецьких слів mono —один і роlео — продаю.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монопо­лією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко.

Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки.

Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Крім того виокремлюють закриті та відкриті монополії

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Кон­куренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише че­рез певний проміжок часу.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб мак­симально використати монопольну владу.

Основні показники монопольної влади

1. Відсутність досконалих товарів-замінників.

2. Існування різноманітних вхідних бар'єрів, що фак­тично стає джерелом монопольної влади.

Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впли­вати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто вста­новлює ціну на ринку.

3. При монополії фірма-монополіст диктує ціну, здійснює відчутний контроль за нею, оскільки контролює загальний обсяг пропозиції. Монополіст може змінити ціну на свій продукт, маніпулюючи кількістю запропонованого продук­ту. Якщо це економічно вигідно, то безперечно ця мож­ливість буде використовуватись у повному обсязі.

Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи — не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, — однорідний і унікальний.

За чистої монополії фірма має реальну владу над реалі­зацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.

Важливою передумовою існування монополії є ситуація, коли вхід у галузь або вихід із неї супроводжується вхідни­ми чи вихідними бар'єрами.

У широкому розумінні слово "бар'єр" означає перешко­ду для появи на ринку нових конкурентів і спроб фірм, що діють на ринку, вийти з нього.

Характер бар'єрів входу до галузі:

— високий рівень капіталомісткості, в результаті чого фірма економить на масштабах виробництва;

— тарифні знижки, високе мито на імпортні товари;

— територіальне розміщення, високі транспортні витрати;

— природна монополія (газо- і водозабезпечення, вироб­ництво електроенергії).

Бар'єри подібного роду називають вхідними.

Вхідні бар'єри встановлюються і при одержанні автор­ських прав, видачі державних патентів та ліцензій.

Вхідні бар'єри ускладнюють процес формування нових конкурентів, оскільки затрати, пов'язані з проникненням на ринок, як правило, набувають таких розмірів, що став­лять під реальну загрозу повернення самих інвестованих капіталів.

Вихідні бар'єри також сприяють збереженню монополій, оскільки примушують господарюючих суб'єктів продовжу­вати працювати в галузі з низькою рентабельністю за відсут­ності доходу на капітал (субсидування).

Вихідні бар'єри базуються на суб'єктивних і об'єктив­них чинниках:

— необхідність відшкодування вкладених великих ін­вестицій;

— небажання втратити свій імідж;

— честолюбність менеджерів;

— втручання керівництва;

— великі затрати на ліквідацію підприємства;

— профспілкова опозиція;

— протест постачальників, клієнтури і дилерів.

Процес монополізації економіки має такі негативні наслідки:

· по-перше, монополії придушують конкуренцію - важливу рушійну силу економічного прогресу;

· по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції i підвищуючи її ціну;

· по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

· по-четверте, схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;

· по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес;

· по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пресу, paдio, телебачення), за допомогою яких впливають на свiдомiсть населення у необхідному їм напрямку;

· по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо.

Однак монополії мають i суттєві позитивні риси. 3авдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку i технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву i якісну продукцію. Великі підприємства більш стiйкi в умовах криз, що зменшує рівень безробіття i соціальну напругу у суспiльствi.

Тому сучасна економічна наука вважає, що не можна ототожнювати поняття "монополія" з поняттям "велике підприємство", навіть якщо воно має високу частку виробництва і реалізації продукції. Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу - диктує ціни на ринку, придушує конкуренцію i здійснює iншi негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

Існує і така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденцію до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності.

Монополія, як економічне явище, має результатами своєї діяльності певні наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава була змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Антимонопольна політика - сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони (тобто нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об'єднань. Основними обов'язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Ще однією функцією держави в цьому напрямку є створення органу або органів, які б слідкували за дотриманням законодавства, а також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку.

Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням.

К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання. Головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бізнесу, захист прав споживача.

Існують дві основні форми боротьби з монополіями:

1. попередження створення монополій;

2. обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію.

Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами. Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її.

На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України, про функції і задачі котрого вже було сказано вище.

Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

Завдання: прочитати, скласти конспект, підготуватися до семінару.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте причини виникнення монополій. Що означають процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу?

2. Дайте визначення сутності монополії. Які види та типи монополій ви знаєте?

3. Опишіть основні організаційні форми монопольних об'єднань

4. Визначте головні наслідки монополізації економіки та зміст антимонопольної діяльності.

 

Рекомендована література: 7: с. 142-149; 4: с.101-110; 3: с. 355-360; 5: с. 219-227

Форма контролю: фронтальне опитування