Обряди й тексти Проскомидії.

Розвиток обрядів і текстів Проскомидії дається завважити щойно в літургійних документах після 9-го сторіччя. У списках візантійської Служби Божої з 10-11 ст. починають вперше появлятися різні нові формули й тексти, що супроводжають обряд приготування хліба. Так напр. обрядові вирізування хліба надається символічного значення, бо супровідний текст починає цей обряд відносити до смерті Агаця-Христа на Голтофті.

У літургійних документах після 11-го ст. у чині Проскомидії стрі­чаємо різні короткі молитовки, взяті з лсальмів, з виразною симво­лічного тенденцією. Тоді також з'являються в Проскомидії поминання, опісля маємо вже згадки про супровідні молитовки при покриванню дискоса й чаші. В 11-12 ст. входить в практику звізда для охорони жертовного хліба на дискосі, але в скорому часі вживанню звізди на­дається символічне значення. Про цю символіку, як взагалі про сим­воліку інших обрядів Проскомидії, буде мова пізніше.

Дальшим кроком розвитку Проскомидії було приготування мен­ших частиць хліба на дискосі. У 12-му сторіччі Проскомидію збагачує обряд вирізування частинок хліба і жертвування їх на честь Преч. Діви Марії та Святих. Згодом до тих частичок долучається вирізу­вання і жертвування частичок на згадку живих і померлих. Поми­нання Святих спершу було загальне, бо тільки згадувалися різні роди чи групи Святих, напр. Апостоли, Святителі, Мученики ітп. Опісля цей каталог Святих щораз збільшується і починають появлятися іме­на Святих з різних категорій Святих. Також число хлібів чи просфор починає зростати: з одного на три, чотири, п'ять, а декуди і на сім хлібів.

У 13-14 ст. обряди і тексти Проскомидії досягнули свого вершка розвитку, а водночас почала проявлятися нерівномірність і брак однообразності в проскомидійному чині. Цьому, дещо хаотичному і не­рівномірному поширенню проскомидійного чину хотів зарадити царгородський патріярх Філотей (1354-1376). Щоб завести однообразність у способі служіння Проскомидії, він зладив «Устав», в якому точно описав і визначив такі обряди Проскомидії як спосіб вирізування Агнця і малих частичок, усталив тексти поминання Святих та інших молитовних формул, та взагалі впровадив порядок і певну систему в обряди й тексти Проскомидії.

«Устав» патріярха Філотея прийнявся не тільки на візантійському ґрунті, але також поширився і в слов'янському світі. На наших зем­лях «Устав» патріарха Філотея впровадив київський митрополит Кипріян (†1406). Вправді, і «Устав» Філотея не усунув усіх різниць і відмін в обрядах і текстах Проскомидії, але ці відміни й різниці незначні і несуттєві. Коли ж почавши від 15-16 ст. стали появлятися друковані служебники, Проскомидія і в своїх текстах і своїх обрядах дістає остаточне оформлення, що тільки в деяких незначних точках відбігає від сьогоднішніх текстів й обрядів.

Про символіку поодиноких обрядів Проскомидії буде мова на тих місцях, де буде подрібний опис і пояснення тих обрядів. На цьому місці хочемо подати тільки деякі загальні уваги щодо характеру та походження символічного толкування проскомидійних обрядів.

Ми згадали вже вище, що Проскомидія розвинулася з старохристиянського обряду всенародного дароприношення. У такому первіс­ному виді Проскомидія мала і своє практичне завдання і своєрідне символічне значення. Практичне завдання Проскомидії лежало в то­му, що з жертвуваних вірними приносів священнослужитель вибирав відповідну кількість хліба й вина для євхаристійного вжитку на да­ній Службі Божій, а решта була призначена на вдержання клиру і харитативні цілі. Символічне значення первісної Проскомидії прояв­лялося в тому, що жертвовані вірними приноси вважалися знаком християнської любові й солідарності. Дари, які вірні жертвували під час Проскомидії, були символами їхнього щирого й жертволюбного серця, були зовнішніми ознаками їхньої приналежності до церковної громади, їхньої активної і живої віри. Під тим оглядом було зовсім самозрозумілим, що в первісній Проскомидії могли брати участь тільки правдиві члени Церкви, себто вірні, а оглашенні були від того виключені.

Коли ж Проскомидія із обряду всенародного дароприношення стала тільки приготуванням євхаристійної матерії, без участи вірних і без зовнішньої торжественності, то і первісна глибока символіка Проскомидії мусіла перейти зміну. У найстаршому списку Проскоми­дії з 8-9 ст. не стрічаємо іншого символічного тексту, чи натяку крім слів молитви предложення, які в жертвуваному на дискосі хлібі предложення добавляють «небесний хліб, поживу для всього світу», Ісуса Христа. З цього основного символічного пояснення жертовного хліба повстала опісля багата символіка обрядів Проскомидії. Літургійні пояснювачі Проскомидії опираючися на тексти Проскомидії, та на їх символічне укладення, намагаються кожному, на­віть і найменшому та наскрізь практичному обрядові Проскомидії на­дати символічного значення. По думці середньовічних пояснювачів візантійської Служби Божої ціла Проскомидія – це символічне пред­ставлення Христової жертви на Голгофті.

У дусі тієї символіки Агнець, вирізаний із просфори, представляє Божого Агнця Ісуса Христа. Обряд вирізування Агнця з просфори сим­волізує походження Ісуса Христа як чоловіка з маси людського роду. Христос виділяється з «просфори» людського роду, щоб принести се­бе в жертву за гріхи своїх братів по тілі. Він дає себе «вирізувати» тобто жертвується аж останньої каплі крови і води, що після його смерті на хресті виплинули з його проколеного боку. Ось і тому лі­тургійне копіє нагадує спису поганського сотника, яка отворила Хри­стовий бік, а вино й вода символізують кров і воду з Христового боку. Малі часточки хліба, розложені на дискосі довкруги Агнця-Христа, — це містичне Тіло Христове, Його Церква, Його вибрані вірні, яких він здобув для себе і відкупив ціною своєї Крови. Тому і сам стіл предложення представляє гору Голгофту, де помер Христос, як також: гріб у скалі, де Христа поховано. Навіть священні ризи, що їх вдягає священик, мають нагадувати Христа під час Його страстей, а покривала дискоса і чаші – це символи тих простирал, в які було сповите мертве Тіло Христове. Знову ж кадило і його приємний запах символізують миро і дорогі олійки, якими було помазане Тіло Хри­стове перед уложенням до гробу.

З цього бачимо, як давні пояснювачі Проскомидії намагалися тлумачити всі обряди Проскомидії в дусі символічного укладення, що Проскомидія як цілість – це таємна драма жертви Ісуса Христа на хресті. Та деякі пояснювачі тим не вдоволилися. Вони стали тлумачити деякі обряди чи тексти Проскомидії в тому напрямі, щоб Проско­мидії надати ще й друге символічне значення. У дусі тієї другої символіки ціла Проскомидія – це таємне представлення Христового Різдва та укритого життя Христового аж до Його публічного виступу.

Згідно з тією основною символікою Проскомидії, поодинокі обряди і тексти Проскомидії нагадують різні події з дитинства Ісуса Христа. Просфора, з якої священик вирізує Агнця, є образом Пречистої Діви Марії, що породила Христа. Копіє символізує діяння Св. Духа при зачаттю й народженню Христа, а диякон, що помагає священикові в обрядах Проскомидії, представляє ангела Гавриїла, що звістив Преч. Діві Марії народження Христа. Дискос — це ясла, в яких Преч. Діва Марія положила Ісуса Христа, а звіздар – це символ віфлеємської зорі, що засіяла над місцем народження Христа. Покривала – це сим­воли пелен Христа, а кадило представляє дари трьох мудреців зі Сходу. Саме ж покривання св. Дарів зображує укрите життя Ісуса Христа в Назареті.

Критичні уваги до символічного пояснення обрядів Проскомидії подаємо на тих місцях, де буде обширніше пояснення поодиноких текстів й обрядів проскомидійного чину. Тут подали ми тільки голов­ний начерк символічного пояснення проскомидіиних обрядів і текстів, оскільки вони продовжують символіку первісної Проскомидії. Чи, і який зв'язок мають поодинокі символічні пояснення із загальним планом, завданням та ціллю Проскомидії, на це будемо старатися дати відповідь при поясненні поодиноких складових частин Проскомидії.

Поділ та план Проскомидії.

ІІроскомидія у сьогоднішньому виді має подвійне завдання: най­перше зміряє вона до того, щоб відповідно приготовити і настроїти священнослужителя до відправи як Проскомидії так цілої Служби Божої взагалі, — опісля її властивим завданням є приготовлений євхаристійної матерії до Служби Божої. Обидві частини Проскомидії є виразно відмежовані від себе, хоч у проскомидійному чині такого поділу не знайдемо. Взагалі цей поділ Проскомидії, як і всі інші по­діли Служби Божої, — це діло пояснювачів Служби Божої та вчених літургістів.

Для кращої проглядности у пояснюванню обрядів і текстів Проско­мидії будемо придержуватися поділу Проскомидії на:

1) Приготування священнослужителя,

2) Приготування євхаристійних Дарів.

При­готування священнослужителя обіймає в собі вступні молитви свя­щеника (і диякона) перед іконостасом, вхід до святилища та вдягання священних риз. До другої частини Проскомидії належать властиві обряди Проскомидії, як вирізування Агнця й частичок, проскомидійні поминання та все інше, зв'язане з приготуванням євхаристійних Дарів.

Придержуючися історично-наукової методи в пояснюванню обря­дів і текстів Служби Божої, будемо також і в поясненню Проскомидії звертати головну увагу на походження, історичний розвиток та пер­вісне значення поодиноких обрядів і текстів Проскомидії. На цьому історичному підложжю будемо основувати таке чи інше толкування обрядів і текстів Проскомидії, як також будемо критично розібрати такі чи інші символічні пояснення дотеперішніх коментаторів Служби Божої.