ANOVA Краскела-Уолліса й медіанний тест

Ці два тести є непараметричними альтернативами однофакторного дисперсійного аналізу. Ми застосовуємо t-критерій, щоб порівняти середні значення двох змінних. Якщо змінних більше двох, то застосовується дисперсійний аналіз. Англійське скорочення дисперсійного аналізу – ANOVA (analysіs of varіatіon). Критерій Краскела-Уолліса базується на рангах (а не на вихідних спостереженнях) і припускає, що розглянута змінна неперервна й вимірюється як мінімум у порядковій шкалі. Критерій перевіряє гіпотезу: чи мають вибірки однаковий розподіл або ж розподіл з однієї й тією ж медіаною. Таким чином, інтерпретація критерію схожа з інтерпретацією параметричної однофакторної ANOVA за винятком того, що цей критерій базується на рангах, а не на середніх значениях.

Медіанний тест – це «груба» версія критерію Краскела-Уолліса. Підраховується кількість спостережень кожної вибірки, які попадають вище або нижче загальної медіани вибірок, і обчислюється потім значення хі-квадрат для таблиці спряженості 2×k..

При нульовій гіпотезі (всі вибірки витягнуті з популяцій з рівними медіанами) очікується, що приблизно 50% всіх спостережень у кожній вибірці попадають вище (або нижче) загальної медіани. Медіанний тест особливо корисний, коли шкала містить штучні границі, і багато спостережень потрапляють у ту або іншу крайню точку (виявляються «поза шкалою»).

57. Охарактеризувати особливості розвитку мас-медійного ринку в Україні та перспективи створення в Україні суспільного мовлення.

Тривале значне зростання екон. та обсягів медійного ринку Укр. у комплексі з потенційно великою аудит. і прийнятним рівнем конкуренції робить укр. ринок ЗМІ привабливим для інвест. У той же час медіаринок і його гравці ще не цілком готові до серйозних інвестицій. Серед осн. стримуючих факторів - якість активів і прозорість бізнесу.

Провідні видавництва контролюють найбільші ФПГ і їхні власники. Зокрема, це "Систем Кэпитал Менеджмент" (СКМ), Індустріальний Союз Донбасу і група "Приват". Найбільшими компаніями, якими володіють стратегічні інвестори, є "Бурда-Україна" й "Эдипресс Украина". При цьому найбільшими власниками медіа в Україні є власники телевізійних активів - Валерій Хорошковський і Віктор Пінчук (володіє найбільшою в країні щоденною газетою "Факти").

Група компаній "Український медіахолдинг" позиціює себе як мультимедійна компанія і є найбільшим гравцем на ринку преси. За даними компанії, у групу входять 60 друкованих видань, 6 радіостанцій, поліграфічний комбінат, логістична компанія і мережа роздрібних продажів. З 2007 року УМХ активно розвиває інтернет-підрозділ.

Холдингова компанія "Блиц-Информ" включає чотири підрозділи: видавництво "Блиц-Информ" з агентством підписки і доставки "Блиц-Пресса", зразкову друкарню "Блиц-Принт", а також два заводи з виробництва упакування "Блиц-Пак" і "Блиц-Флекс". Видання компанії, як і раніше, в лідерах своїх сегментів, хоча останнім часом і не вражають динамікою розвитку. Видавництво залишається серед провідних гравців ринку, маючи якісні активи. У компанії активно впровадж. нові технології, зокрема в планах впровадження системи керування відносинами із клієнтами. Компанія у найближч. майб. готується до виходу на закордонні ринки капіталу.

Видавн. "Сегодня Мультимедиа" належить керуючій компанії СКМ депутата Ріната Ахметова. Компанія видає одну з найбільших щоденних газет, розвиває інтернет-портал "Сегодня", володіє сучасною друкарнею. З 2008 року компанії належать регіон. видання, що також контролювалися СКМ. СКМ володіє також телеканалом "Україна" і готується запустити ще кілька спеціалізованих телеканалів. СКМ зацікавлена в капіталізації своїх медіаактивів. Розглядає інвестиції в ЗМІ скоріше як довгострокові.

Видавництво "Прес-центр" та інформ агенція "УНИАН" разом з компанією "Главред-медиа" входять в об'єднаний медіахолдинг Олександра Третьякова і Ігоря Коломойського. Останній є одним зі співвласників групи "Приват". У групу входять друковані видання, у тому числі "Вісті в Україні", "Нова", журнали "Главред", Telecіty, "Телекритика", "Профіль", а також веб-ресурси і регіон. телеканали; компанія Олександра Третьякова "АТЭК 95" також є співвласником телекомпанії "Гравис" ("Кіно", "Сіті").

Лідируючі позиції на ринку займають і дочірні компанії міжнар. медіагруп. Вони продовжують активно розвиватися, реінвестуючи прибуток у запуск нових видань і розвиваючи інтернет-проекти.

"Бурда-Україна"засновано німецьким медіаконцерном Hubert Burda Medіa в 1997 році. У Східній Європі материнська компанія володіє 9 видавництвами. В Україні компанія видає більше ніж 20 виданнями різної тематики.

Український ринок преси залишається привабливим для вітчизняних та іноземних інвесторів. В 2009 р. найбільше нових видань було відкрито в сегментах жіночої преси, журналів про знаменитостй і сусп-політ. видань. Помітна активність спостерігалася й у сегменті щотижневиків.

З подій, що не відбулися минулого року, але які можуть про себе нагадати цього року, - вихід на український ринок однієї з найбільших німецьких медіагруп WAZ із щоденною газетою "Тут".

Серед потенц. стратег. інвесторів, які виявили свій інтерес до укр. ринку преси, польська медіагрупа Agora, що видає, зокрема, Gazeta Wyborcza. Не так давно вона заснувала комп. "Агора Україна" і зайнялася вивченням інвестиц. можлив. на укр. ринку.

В Україні видається близько 2400 газет і більше 1700 журналів. Більшість щоденних газет відносяться до сегменту сусп-політичних. Спостерігається стійка тенденція до появи щоденних безкоштовних газет - більше ніж на 50% щорічно.

Головними факторами зростання ринку медіа в 2009 р. були: укрупнення медіа-холдингів шляхом запуску нових видань, старт нових видавничих проектів (ділових і жіночих), формування нових сегментів, політична реклама.

У процесі "оцифровування" ефіру очікується вихід на ринок порядка 100 ТРК. Перехід ТБ на цифровий формат повинен завершитися до 2015 р., що прописано в міжн. домовленостях, ратифікованих Укр. Однак вже зараз зрозуміло, що даний процес потрібно істотно прискорити. До 2012р. планує перейти на "цифру" Польща, і це грозить вітчизняним каналам втратою сигналу на прикордонних територіях (майже вся Зх Україна).

Розвиток послуги мобільного телебачення в Укр. гальмує відсутність технології 4G. Послугу "Мобільне ТБ" надають всі укр. оператори мобіл. зв'язку, крім Beelіne і "Голден Телеком". Вона дозволяє переглядати на екрані мобіл. телефону телеканали, відеокліпи, фрагменти фільмів, мультфільмів, а також інший відеоконтент. "Фішкою" технології є можливість робити це без попереднього завантаження файлів на пам’ять пристрою. Однак послугу онлайн-перегляду телеканалів надають лише три мобільних оператори - "Київстар", МТС і PEOPLEnet.

Укр. ринок Інтернет-контенту усе ще формується, однак компанії, які зараз захоплять на ньому лідерство, у найближчі роки можуть розраховувати на стабільно високі доходи.

Реклама - основне джерело доходів компаній, які наповнюють Всесвітню мережу, створюють Інтернет-газети, довідкові і пошукові системи, ігри тощо. В Укр. ринок Інтернет поступово удосканалюється, на ньому багато непрофесіоналів. Тому відносини між його учасниками поки неможна назвати цивілізованими і прозорими. Але цей ринок стрімко розвивається.

В Україні основною проблемою, що гальмує розвиток інтернет-бізнесу, залишається невелика кількість користувачів: в основному, це жителі великих міст.

Суспільне (громадське) мовлення:

У своїй рекомен. від 2004 року Рада Європи зазначила, що практично відсутній прогрес у прийнятті необхідного законодавства з питань гром. мовлення, що відповідало б стандартам Ради Європи, в Азерб., Грузії та Україні. У країнах трансформаційних суспільств, до яких належить і Україна, однією з умов заснування гром. мовл. мають бути законодавчо зафіксовані правила, згідно з якими працівники ЗМІ, менеджмент телерадіокорпорацій і контролюючі органи вибудовували б свої робочі віднос. на цивілізов. демократ. засадах. Для того, щоб гром. мовл.відповідало всім основним принципам роботи, також мають бути ухвалені редакційні засади теле-або радіокомпаній.

Основу мовлення такого ТБ мають складати не тільки інфо програми, але й серіали укр. мовою, документальні проекти про історію, дитячі програми кращої якості, орієнтовані, в першу чергу, на маленьких глядачів, різноманітні ток-шоу, унікальні спортивні трансляції, які популяризують, у першу чергу виступи вітчизняних збірних, а головною відмінною рисою має стати не закупний програмний продукт, бо сьогодні це переважно російські програми на телебаченні українському, а високоякісна продукція вітчизняного виробництва.

На сьогодні в Укр. наявні 3 основні підходи щодо формув. системи СМ:

1) ліквідація держ. мовлення та утворення на його основі СМ (суспільного мовлення);

2) часткове збереження держ. мовлення та утво. низки культурно-освітніх каналів на принципах СМ;

3) паралельне існування державного мовлення та СМ.

Найбільш доцільним та таким, що відповідає європ. стандартам СМ, слід вважати перший підхід. Саме навколо нього на сьогодні сформувався відносний консенсус між органами держ. влади, відповідальними за регулювання інф. простору України.

Суттєвою пробл. організації СМ в Укр. є принципи формув. його наглядових органів. Порядок формув. наглядового органу, передбач. чинним Законом Укр. “Про систему суспіл. ТБ і радіомовлення України”, містить у собі небезпеку монопол. впливу парламент.більшості на діяльність нагляд. органу, обмежує права громадськості щодо участі в управлінні сусп. телерадіомовленням. Норми чинного Закону “Про систему суспіл. ТБ і радіомовлення Укр” у цій частині потребують корекції у напряму скасування прямого впливу органів держ. влади на доступ громадськості до наглядового органу та забезп. принципу пропорційного представництва у наглядовому органі усіх гілок та ключових інститутів держ.влади.

Досвід фінансування СМ в європ. кр. свідчить, що основним його джерелом є абонентська плата громадян за користув. теле- та радіоприймачами. В Укр. суттєвою пробл. у цьому контексті може стати негативний соціал. резонанс від запровадження фактично нового податку, про що свідчить високий % громадян, що виступають проти додаткової плати за ТБ і радіомовлення. Це потребує ретельної розробки норм, які унеможливили б ухилення громадян від сплати абонплати, а також визначили б механізм її стягнення.

Основними напрямами удосконалення законодавства про сусп. ТБ і радіомовлення в Україні мають стати:

- визначення механізму формув. наглядових рад, який би забезпечував незалежний статус представників громад. організацій як суб’єктів управл. СМ, відповідав конституц. принципу поділу держ. влади, гарантував представництво органів місц.самоврядування;

- детальне визначення механізмів фінанс. СМ, розробка необхідних змін до бюджетного, податкового та інших галузей законодавства;

- правова регламентація взаємодії органів держ. влади та місцевого самоврядування і системи суспільного мовлення, насамперед, механізм діяльності системи держ. замовлень на продукцію СМ.

58. Охарактеризувати особливості підготовки та поширення основних PR- документів (прес-реліз, бенграуд, факт-лист,інфо-лист,лист до редакції,спростування та ін..)

Прес-реліз - повідомлення для преси; інформаційне повідомлення, що містить в собі новину про організацію (можливо і приватну особу), що випустила прес-реліз, виклад її позиції по якомусь питанню і передане для публікації в ЗМІ.
Як правило, містить офіційну позицію організації у вигляді реакції на той чи інший інформаційний привід. Офіційні державні органи іноді випускають прес-релізи в формі «відповідей на питання».
Перший прес-реліз в історії був випущений 30 жовтня 1906 «батьком» сучасного PR Айві Ли (Ivy Lee) і пов'язаний з досить трагічним випадком на залізниці Пенсільванії.
Прес-реліз є головним PR-документом в будь-якій організації. Прес-реліз дозволяє організації інформувати ЗМІ про важливі події, що відбулися в організації. Прес-релізи розповсюджуються серед журналістів на брифінгах і прес-конференціях, або розсилаються через засоби зв'язку.
Заголовок і лід(перший абзац) прес-релізу є найбільш важливими у всьому цьому документі. Саме по перших рядках журналіст визначає, чи цікава ця новина його видання чи її можна викинути. Тому заголовок повинен бути яскравим, щоб максимально зацікавити будь-кого, хто його почне читати. Лід - це перший абзац. Він повинен складатися з одного речення, в якому коротко викладається суть новини (події і т. п.). Тут важливо вказати інформацію в наступному порядку: хто є учасником події, новини і т. д., що за подія, новина, коли і де воно відбулося або відбудеться, чому воно відбулося і як воно сталося.
Прес-релізи бувають кількох різновидів.
• Прес-реліз-анонс - інформація в такому прес-релізі повідомляє про подію, що тільки має статися. Вчасно розісланий такий прес-реліз забезпечить присутність представників преси на події. Крім викладу суті майбутньої події в цьому прес-релізі можна дати відповідну передісторію цієї події, яка допоможе зацікавити пресу.
• Прес-реліз-новину (ньюс-реліз) - несе в собі інформацію про вже доконану подію. Тут можна додати і короткі коментарі діючих або зацікавлених осіб.
• Інформаційний прес-реліз - інформує про поточну, ще не завершеному подію. У цьому прес-релізі дається тільки звіт про поточні зміни або новий поворот подій, припускаючи, що суть цієї події вже відома.
Прес-реліз не повинен містити оціночних даних або інформації рекламного характеру, він повинен бути невеликим за обсягом (не більше двох сторінок) і містити в собі інформацію тільки про одну-єдину новини. Інформація в пресі-релізі повинна відповідати вимогам того видання, куди був відправлений прес-реліз.
Бекграундер (від англ. Backgrounder) - це інформаційний PR матеріал для ЗМІ, що представляє інформацію про організацію, її профілі, продукти і послуги, історію створення, розвитку і т. д.
На відміну від прес-релізу, інформація в бекграундер не несе в собі новинну інформацію, а є можливим необхідним доповненням до прес-релізу у випадку, якщо при написанні статті за інформацією, представленою в прес-релізі, журналістові знадобиться більш докладна інформація про організацію, випустила прес-реліз.
Мета бекграундер - інформувати і давати об'єктивні відповіді на можливі, що виникли у представників ЗМІ питання після прочитання прес-релізу. Для зручності журналістів, найчастіше, при написанні бекграундер використовують підзаголовки, в яких вже міститься коротка відповідь на питання, - а надана нижче інформація тільки ширше і повніше розкриває цю відповідь.
Структура:
• В бекграундері не роблять упор на помітний заголовок і перший абзац, хоча, як і в прес-релізі, основна, сама необхідна інформація повинна йти на початку.
• Заголовок бекграундера повинен максимально точно і інформативно розкривати тему всього матеріалу.
• Перед переходом до основної теми можна дати деяку історію цього питання, посилаючись на різні державні інститути, дослідницькі організації і т. д.
• Далі йдуть розгорнуті відомості про предмет, які повинні грунтуватися на фактах і точних даних.
• бекграундер може бути присвячений всієї організації, або окремому її продукту або послуги, або події, що сталася або очікуваному в даній організації.
Факт-лист або фактична довідка (від англійського fact sheet) - короткий інформаційний матеріал для преси, який містить довідкові дані про організацію, її товари і послуги. На відміну від бекграундер в факт-листі містяться коротке перерахування керівництва організації, напрямків її діяльності, можливі статистичні дані про організацію, технічна або фінансова інформація, спеціальні терміни, графіки, таблиці і т. д.
Факт-лист зазвичай пишеться для видань, які працюють безпосередньо в тій області, в якій дана організація випускає свою продукцію, і наведена в факт-листі інформація буде надзвичайно корисна для таких видань, але зовсім не потрібна і незрозуміла аудиторії інших, також зацікавлених в інформації про цю організації видань.
Інформаційний лист - службовий лист, в якому адресату повідомляються відомості офіційного характеру. 1
Інформаційні листи нерідко носять типовий характер і розсилаються органами влади та управління різних рівнів підвідомчим організаціям або організаціям певного типу. В інформаційних листах можуть дослівно наводитися окремі положення законодавчих та інших нормативних правових документів, можуть міститися рекомендації та предложенія.2
Інформаційні листи можуть містити додатки. Обсяг інформаційного листа коливається від одного абзацу до кількох сторінок. Як правило, інформаційні листи підписуються керівником організаціі.3
Інформаційний лист оформляється на бланку листа.
Листи до редакції
PR-інструмент, що часто використовується в двох випадках: для спростування опублікованої інформації і - набагато рідше - для вираження подяки ЗМІ за виконану роботу. Цей аналітичний матеріал, призначений для публікації в ЗМІ, готується як реакція на подію, публікацію, що стосуються компанії, кадрових перестановок в ній або інших проблем. Зазвичай лист написано від імені керівництва організації або ж групи людей, об'єднаних під егідою якогось руху. Як самостійний жанр журналістики лист повинен володіти характерними ознаками: бути зверненим до адресата (читачеві, слухачеві), містити прагнення автора спонукати адресата до якихось дій у зв'язку з предметом виступу.
Підготовка листа починається з визначення мети публікації. Тези листи по можливості повинні бути підкріплені конкретними фактами.
Необхідно враховувати досвід опублікування листів: не існує гарантій, що вони змінять позицію редакції щодо ураженим проблемам, що ЗМІ перестануть публікувати матеріали протилежної спрямованості.
Спростування. Одним з найскладніших жанрів прес-релізів є реліз-спростування. Складність написання спростування полягає в складності реальної оцінки масштабів і розміру збитку, понесеного в результаті поширення недостовірної інформації. Крім того, в результаті распротраненіе недостовірної інформації компанія виявляється в стартовому положенні виправдовується, що саме по собі різко знижує довіру до компанії, як джерела інформації.
Поява спростування - симптом недостатньо ефективної роботи прес-служби, або керівництва компанії, які виявилися нездатними передбачити і своєчасно протіводейстовать інформаційним загрозам. Можливо, в передкризовий період компанія була недостатньо прозорою, не змогла своєчасно поширити достовірну інформацію про свою діяльність, що залишило простір противнику для поширення вигадок. Але повернемося до документа, під назвою "Заява Щодо сітуації Навколо газорозподільніх мереж у Чернівецькій області".

 

59. Охарактеризувати поняття “медіакратія” та визначити її особливості у країнах розвинених та нових демократій.

Будь-яка модифікація суспільної поведінки потребує залучення каналів комунікації. Так, наприклад, П.Бурд’є зауважував, що ЗМІ є головним інструментом «оболванювання мас». Таким чином ЗМІ, з одного боку, об’єкт володіння яким надає можливість маніпулювати суспільною думкою, а з іншої, специфічний інструмент у боротьбі груп впливу за владу.

Медіакратія – симбіоз ЗМІ і політичних інститутів, де перші виконують мобілізаційну функцію. Ця фунція полягає у тому, що ЗМІ можуть у дуже короткі строки підбурити людей до певних політичних дій, змінити їх міру втягнення в політику. До того ж, на відміну від інших підконтрольних владі інститутів, ЗМІ представлють не стільки юридичну, скільки моральну оцінку певним подіям або особам. Тобто медіакратія – це влада ЗМІ та через ЗМІ, це поєднання медійної, політичної та економічної влади.

Медіакратія – це умовна назва ЗМІ, які відіграють важливу роль у формув. сусп. думки, у завоюванні та зміцненні влади певних політ. сил, що володіють та ефективно використають у своїх цілях друковану сферу, радіо, телебачення. Іноді це поняття ототожнюють з феноменом «4ї влади», яка означає владу ЗМІ, що акумулюють і комутують громадську думку з трьома конституційними гілками влади.

Існує два основних підходи, що характеризують ступінь впливу ЗМІ на політичний процес. Прихильники першого підходу стверджують, що ЗМІ справляють значний вплив на громадян, на їхні політичні орієнтації. Так, наприклад, П. Бурдье стверджував, що через ЗМІ в людей з'являється можливість створюв. і нав'язувати свої думки, ідеали, оцінки. У цьому сенсі, ті, хто є фактичними хазяїнами каналів комунікації, мають специфічну символічну владу.

Прихильники другого підходу, навпаки, мінімізують ступінь безпосереднього впливу ЗМІ на аудиторію через ряд опосередкованих факторів. Вони стверджують, що ЗМІ всього лише дають людині якусь інф. про політ. світ, не зачіпаючи його індивід. політ.

Беручи до уваги той факт, що влада - це спосіб регламентув. сусп. поведінки, заснований на примусі й нав'язуванні волі, стає очевидним, що сучасні ЗМІ перетвор., з одного боку, в об'єкт, володіння яким припускає можливість маніпул. суспільною думкою, а з іншого, це специф. інструм. у війні груп впливу за владу.

Зворотною стороною функціонування медіакратії є спонтанне збільшення інформаційного шуму, тобто кількості інф., що свідомо й несвідомо споживається індивідом, що не несе для нього самого якої-небудь практичної цінності, але доставляє труднощі в рефлексивному осмисленні процесів, що відбув. довкола нього. Інф. шум затрудняє, а часом й унеможливлює аналіз інф., що надійшла по масових каналах комунікації.

Критерії характеристики медіакратії:

1)особисте ставлення споживача до каналу інформації

2)доступність каналів комунікації

Цей фактор зокрема зіграв вирішальну роль для країн нової демократії. Наприклад, піл час «помаранчевої революції» в Україні влада мала у себе в руках усі канали масової комунікації окрім одного – «п’ятого каналу». завдяки його тотальній присутності (трансляція в кафе, магазинах, на плазмах, монтованих на Майдані незалежності тощо) він зміг схиляти думку населення України на «опозиційний» лад.

Таким чином, ЗМІ мають об'єктивні обмеження, що перешкоджають їм повновладно розпоряджатися суспільною думкою. Облік цих факторів дозволяє зробити висновок про неможливість тотального впливу ЗМІ на політ. процес.

60. Охарактеризувати поставлені події та їх поширення у медіа.

ЗМІ в жодному разі не є незалежними у виборі тем для висвітлення.

Політ діячі намагаються впливати на діяльність мас-медіа таким чином, щоб приховати слабкі сторони, а сильні підкреслити і відповідним чином про них повідомити.

Розрізняють три типи подій,які можуть стати предметом повідомлень ЗМІ:реальні, опосередковані та поставлені події.

Поставлені події, або псевдоподії - це такі події, яких не було б без участі ЗМІ або іх повідомлень. Вони «розігруються спеціально для поширення у ЗМІ, користуються відомим журналістським досвідом вибору й таким чином керують темами й часом повідомлення (наприклад,прес-конференції)».

Створення приводів для повідомлень, або інсценізація псевдоподій, у сучасних демократ медіа-суспільствах стало надзвичайно важливим інструментом у роботі з пресою. Оскільки змі часто чутливо реагують на майстерні інсценізації, псевдоподії можуть із максимально можливою вірогідністю проходити фільтри сприйняття системи інформаційних засобів.

Створення “поставлених подій”.

Такі події відрізняються від реальних тим, що їх заздалегідь планують і розігрують, аби заповнити новинні блоки мас-медіа. Це “ініціативи” політичних діячів, їх участь у церемоніальних актах тощо.

Великий внесок у розробку і подальший розвиток цієї стратегії зробили не стільки представники мас-медіа, скільки спеціалісти з політичного маркетингу: їм потрібна постійна реклама в ЗМК лідерів, яких вони “розкручують”, бо це сприяє поліпшенню іміджу останніх, а отже й кращому “продажеві” уміло “упакованих” політиків, впливу на формування громадської думки.

До класичного прикладу використання стратегії псевдоподії можна зарахувати сюжет в теленовинах за часів рейганівської адміністрації про відвідини президентом недільного богослужіння. Ніяких ознак “новинності” сюжет не містив, але відповідальні за підтримку іміджу вирішили рутинній процедурі надати статусу новини, аби підкреслити “високі моральні й духовні якості” свого шефа.

Особливо багато псевдоподій створюється під час передвиборчих кампаній. Для правлячої еліти це легальний шлях зайвий раз з’явитися на телеекрані у вигідному світлі й не платити грошей за політичну рекламу.

Конкурс "Мисс Америка" изначально создан в результате творческого решения вопроса, стоящего перед большинством американских курортов: "Как нам продлить туристический сезон и после Дня труда?" Этот конкурс не только способствовал расцвету экономики Атлантик-Сити, но и стал прекрасным развлечением для всей Америки.

Яскравим взірцем «поставленої події» ост. часу є одруження молодшого сина королеви Великої Британії Єлизавети II. Ця радісна для дому Віндзорів церемонія повинна була слугувати зміцненню іміджу королівської родини, оскільки всі діти королеви пройшли через роз­лучення, а смерть улюблениці британців принцеси Діани особливо негативно вплинула на ставлення підданих до принца Чарльза та його матері. Використовуючи такі комунікаційні стратегії, як тривіалізація та ритуалізація, британські медіа й іміджмейкери королівської родини зробили багато для того, щоб це весілля нагадувало весілля Чарльза і Діани. Репортери відзначали, що й наре­чені схожі одна на одну. І, мабуть, задля цього навіть фа­сони весільного вбрання були деякою мірою подібні. Все було спрямоване на відтворення функції заміщення у ма­совій свідомості британців одного образу іншим.

61. Охарактеризувати принципи аналітичної діяльності в системі міжнародних відносин.

Аналітика – методологія інформаційно-аналітичної роботи, організаційне забезпечення цього процесу і технолого-методологічне забезпечення розробки і створення інструментальних засобів для її ведення. В її основі лежить принцип «випередження подій», що дозволяє прогнозувати майбутній стан об’єкту аналізу.

Основні принципи ІАР:

- формування мети досліджень (це основа підходу для вирішення питання «Для чого» проводиться дослідження);

- створення понятійного апарату (що дозволяє формувати судження й умовиводи в певних категоріях);

- забезпечення достатньої інформованості (досягнення «критичної» маси);

- розкриття значення фактів (обробити «сирі» факти)»

- встановлення причин та наслідків;

- врахування історичного розвитку та національного характеру;

- визначення тенденцій розвитку;

- забезпечення високого рівня достовірності;

- формування висновків і рекомендацій;

- наявність зворотного зв’язку (аналітик повинен знати оцінку споживачів, як використовуються результати досліджень).

Основні види аналізу, що використовуються під час аналітичної роботи, це: графічний аналіз, факторний, аналіз часових рядів, аналіз варіацій, дискримінантний аналіз, порівняльний, причинно-наслідковий, теоретико-ігрове моделювання, кореляційний аналіз, кластер ний, контент-аналіз, аналіз показників ефективності тощо.

Яким би чином не була організована аналітична робота, найважливішою процедурою є первинний аналіз і відбір релевантної інформації. Зміст цієї процедури полягає в встановленні сутності, важливості, точності, повноти і значущості інформації на основі її розподілу і співставлення. Завжди треба враховувати при аналітичній роботі можливість внесення добре підготовленої дезінформації.

Для того, щоб аналітична робота здійснювалася ефективно треба слідувати двом базовим підходам до її здійснення. Перший підхід – «циркуляція». Він полягає в інтенсивному обміні добутою інформацією в групі осіб, що мають пряме до неї відношення. Другий підхід – «синтез». Він полягає у з’єднання всіх уривків інформації для створення максимально повного представлення про події, діяльність конкурентів. Поступово сформувалися і основні принципи аналітичної діяльності і основні принципи аналітичного методу, які в багатьох аспектах співпадають з діалектними принципами.

До основних принципів належать: цілеспрямованість, актуальність, активність, достовірність, повнота, альтернативність, обґрунтованість, системність, своєчасність, ініціативність, об’єктивність, неперервність, гнучкість.

Цілеспрямованість – орієнтація аналітичної діяльності на досягнення конкретних цілей вирішуваних задач.

Системність – комплексний аналіз вирішуваних проблем з урахуванням їх міста, ролі і взаємозв’язків в загальній структурі забезпечення діяльності;

Актуальність – аналітична робота має витікати з необхідності практики, мати високий ступінь важливості в даний момент, в даній ситуації, для вирішення конкретних проблем;

Своєчасність – отримання і видача результатів в точні строки, у зручному вигляді і в формі, передбаченій для безпосереднього використання адресатом;

Активність – проведення аналітичної діяльності і видача її результатів незалежно від конкретних запитів користувачів з визначеними елементами прогнозування. Для забезпечення ефективності дослідження необхідно визначити динаміку розвитку досліджуваної ситуації.

Ініціативність – виявлення і опис проблем, формулювання задач і способів їх вирішення.

Достовірність – урахування істинності вихідних даних аналізу, точності використовуваних кількісних даних, ступеню об’єктивності і обґрунтованості висновків, оцінок, пропозицій;

Об’єктивність – відсутність тенденційності у відношенні аналітика до дослідження та його результатів;

Повнота – використання всієї наявної інформації, що відноситься до вирішуваних задач;

Неперервність – організація постійно діючого інформаційно-аналітичного моніторингу обставин, своєчасно і з заданим ступенем деталізації, що відображає основні зміни в ситуації, що досліджується;

Альтернативність думок – наявність у кожного співробітника аналітичного підрозділу можливості вільно виказати свою незалежну думку з результатів проведеного дослідження і довести його до керівництва;

Гнучкість – можливість швидкої адаптації до змін суспільно-політичних обставин без модифікації структури методів і засобів реалізації аналітичної роботи;

Обґрунтованість – отримання аргументованих результатів аналітичної роботи на основі сучасних досягнень науки, ефективних інформаційних і аналітичних технологій, прямування до об’єктивно істинного і перевіреного знання, використання всього комплексу пізнаваних принципів.

З цих загальних принципів витікають окремі принципи аналітичної роботи: об’єктивність і незалежність підходу, все сторонність розгляду, виявлення основних проблем в «больових точках» їх конструювання; системність розгляду, пізнання сутності сторони явищ і процесів; виявлення взаємозв’язку з іншими об’єктами; встановлення причинно-наслідкових зв’язків; порівняння і аналогія; виявлення основних тенденцій розвитку; єдність кількісних і якісних характеристик; єдність форми і змісту.

Слід зауважити, що вищеперераховані принципи частіше за все використовуються інтуїтивно.

Аналітична діяльність, в основному, привчає з повагою ставитися до історично усталених інститутів і традицій, оскільки часто висновки треба давати з урахуванням інерції мислення, стереотипів поведінки, стійкості традицій.

62. Охарактеризувати принципи та підходи до методології інформаційно-аналітичної діяльності.

Методологія – вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності.

Методологія - в широкому понятті - це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Методологія науки - вчення про принципи побудови, методи та способи наукового пізнання.

Метод (шлях дослідження та пізнання) - сукупність прийомів та способів емпіричного та теоретичного пізнання.

Прийом – окрема дія для досягнення мети дослідження.

Спосіб – система дій, що застосовуються при виконанні певного дослідження.

Процедура - встановлений порядок виконання прийомів та способів дослідження.

Методика - послідовність конкретних процедур, реалізація яких забезпечує досягнення мети досліджень.

Техніка (технологія) аналітичного дослідження - сукупність прийомів та способів, які входять до складу процедур

Формування основних прийомів та способів процедур інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах відбувається під впливом діалектичної логіки (гносеології), політології, соціології, соціальної психології, формальної логіки, кібернетики.

Методологія аналітичних досліджень – сукупність, принципів, методів та підходів до організації та проведення досліджень.

Принципи – вироблені наукою та практикою, сформульовані в концентрованому вигляді найбільш важливі ідеї, установки.

Основними принципам ІАД є: формування мети досліджень (це основа для вирішення питання для чого проводиться дослідження); створення понятійного апарату (що дозволяє формувати судження і умовиводи в певних категоріях); забезпечення достатньої інформованості (досягнення «критичної маси інформації» для чого завжди необхідно використовувати джерела); розкриття значення фактів (обробити «сирі» факти); встановлення причин та наслідків; врахування історичного розвитку та національного (ментального) характеру (комплекс величі американського народу, що аргументує непотрібність вивчення іноземних мов); визначення тенденцій розвитку; забезпечення високого рівня достовірності; формування висновків і рекомендацій; наявність зворотного зв’язку (аналітик повинен знати оцінку споживачів).

Методи поділяють на кількісні – дають відповідні числові характеристики, показники. Це статистичні, аналітичні, імітаційні методи; якісні – визначають певні ознаки об’єкту, його властивості. Як правило, під якісними розуміють класичні методи аналізу, а під кількісними – формалізовані. Але на сьогоднішній день така класифікація є не досить чіткою, бо все частіше класичні методи використовують кількісну квантифікацію, а конвент – аналіз здобуває все більше ознак.

Види підходів: порівняльний підхід – базується на використанні всебічного аналізу всіх отриманих фактів у відповідності до вибраної методики дослідження; експериментальний підхід – полягає у проведенні експериментів для отримання нової інформації. При цьому можливі як натурні, так і модельні експерименти. В МІ можливість проведення натурних експериментів обмежена, тому частіше використовуються модельні методи; системний підхід – базується на представлені об’єкту дослідження у вигляді великої складної системи і використовує методи системного аналізу і синтезу.

Велика система (складна система) – керована система, що розглядається як сукупність взаємопов’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування.

Система (підсистема) – цілісний комплексний взаємозв’язок елементів, що мають певну (означену) структуру і взаємодіють за зовнішнім середовищем.