Вакцинація проти епідемічного паротиту

Епідемічний паротит (вірусна паротитна хвороба) – це гостра вірусна хвороба з аерозольним механізмом передачі, яка супроводжується інтоксикацією та ураженням залозистих органів (переважно слинних залоз) і нервової системи.

Хворіють переважно діти, хлопчики в 1,5 рази частіше, ніж дівчатка. Вважають, що 25% чоловічого безпліддя обумовлено саме перенесеним епідемічним паротитом. Вакцинопрофілактика - ефективний засіб зниження захворюваності на епідемічний паротит, що дозволило віднести його до інфекцій, керованих засобами вакцинопрофілактики. Европейське регіональне бюро ВООЗ поставило завдання зменшити захворюваність на епідемічний паротит у регіоні до 2010 р. до рівня 1 на 100000 і менше.

Характеристика вакцинних препаратів

1.Жива паротитна культуральна суха вакцина (ЖПВ) (Росія) – виготовлена з вакцинного штаму Л-3 вірусу паротиту. Препарат містить незначні домішки гентаміцину сульфату і білок сироватки великої рогатої худоби. Розчинена вакцина має вигляд прозорої рожевої рідини. Форма випуску: ампули по 1, 2 і 5 щеплювальних доз. Вакцина зберігається при температурі +2-8 ºС.

2.”Пріорикс” – асоційована вакцина проти кору, краснухи і паротиту, це ліофілізований комбінований препарат атенуйованих вакцинних штамів трьох вірусів.

Схема вакцинації. Згідно з календарем щеплень вакцинацію проводять у 12 місяців і 6 років. Хлопчикам, які не хворіли на епідемічний паротит, у 15 років проводять ревакцинацію.

ЖПВ уводять підшкірно під лопатку або внутрішньом’язово в ділянку плеча. Введення ЖПВ може одночасно поєднуватися з щепленнями живою протикоровою та протикраснушними вакцинами, а також з АКДП, ОПВ і вакциною проти гепатиту В в різні ділянки тіла. 

Формування стійкого імунітету спостерігається в 95-98% щеплених.

Післявакцинальні реакції та ускладнення: після щеплення ЖПВ майже не зустрічаються.

Протипоказання до вакцинації (див. протипоказання до щеплення ЖКВ).

Постконтактна профілактика. У випадку контакту з хворим на епідемічний паротит рекомендується введення ЖПВ у перші 3 дні (72 год.) після контакту особам, які не хворіли на епідемічний паротит і не були щеплені. Вакцинація показана дітям від 12 міс., а також підліткам і дорослим до 35 років. Уведення імуноглобуліну не гарантує запобігання захворюванню.

Вакцинація проти краснухи

Краснуха – гостра вірусна інфекція з аерозольним механізмом передачі, що має перебіг із генералізованою лімфаденопатією та дрібноплямистою екзантемою. Особливо небезпечне захворювання жінок під час вагітності, що майже в 100% випадків призводить до інфікування плода. Виділяють постнатальну (набуту) і антенатальну (вроджену) краснуху. Антенатальна краснуха проявляється вродженими вадами серця, глухотою, сліпотою, розумовою відсталістю та ураженнями інших органів.

Європейське регіональне бюро ВООЗ поставило завдання зниження частоти синдрому вродженої краснухи до рівня 0,01 на 1000 пологів живою дитиною. Згідно з рекомендаціями ВООЗ необхідно охопити щепленнями не менше 95 % дітей у 12 міс. і 6 років для створення захисного рівня імунітету.

В Україні завдання зниження захворюваності на краснуху й ліквідація вродженої краснухи проводяться одночасно зі стратегією ліквідації кору.

Характеристика вакцинних препаратів

1. Жива краснушна вакцина – атенуйована, ліофілізована, виготовляється із вакцинного штаму вірусу краснухи, який культивується на диплоїдних клітинах людини.

2. “Рудивакс «Авентис Пастер» (Франція) – жива краснушна вакцина із атенуйованого штаму вірусу краснухи. Містить незначну кількість неоміцину.

3. “Ервевакс «Глаксо СмитКляйн»-«Биомед» (Росія) – жива краснушна вакцина, за складом аналогічна “Рудивакс”.

4. “Приорикс «Глаксо СмитКляйн» (Англія) – асоційована вакцина проти кору, краснухи і паротиту; ліофілізований комбінований препарат атенуйованих вакцинних штамів вірусів.

Усі вакцини зберігаються при температурі +2-8 ºС.

Схема вакцинації. Згідно з календарем щеплень вакцинацію проводять у 12 місяців і 6 років. Дівчатам, які не хворіли на краснуху, в 15 років проводять ревакцинацію.

Вакцину вводять одноразово підшкірно під лопатку або внутрішньом’язово в ділянку плеча, щеплення може поєднуватися з уведенням інших вакцин. Формування стійкого імунітету спостерігається в 95-98% щеплених.

Післявакцинальні реакції та ускладнення: зустрічаються рідко. Після щеплення проти краснухи жінкам необхідно запобігати вагітності протягом 3 міс.

Протипоказання до вакцинації: первинний імунодефицит, алергія до аміноглікозидів, вагітність.

Постконтактна профілактика. У випадку контакту з хворим на краснуху рекомендується введення краснушної вакцини в перші 3 дні (72 год.) після контакту особам, які не хворіли на краснуху і не були щеплені, крім вагітних. Вакцинація показана дітям від 12 міс., а також підліткам і дорослим до 35 років. Вагітним, які були в контакті з хворим на краснуху, рекомендується провести серологічне дослідження методом РПГА або ІФА. Якщо антитіла класу IgG виявляються, вагітна вважається серопозитивною і не потребує введення вакцини, а вагітність може бути збережена. За умов відсутності специфічних протикраснушних антитіл у перші 10 днів після контакту з хворим, проводиться їх повторне дослідження через 2-3 тижні. Якщо виявляється поява протикраснушних антитіл на другому дослідженні, ситуація розцінюється як сероконверсія, і в такому випадку рекомендується переривання вагітності.

Уведення імуноглобуліну під час вагітності не застосовують, однак його вводять у разі відмови жінки від переривання вагітності.