Організація і проведення профілактичних щеплень

Профілактичні щеплення здійснюються в кабінетах щеплень при лікувально-профілактичних закладах (далі – ЛПЗ), у медичних кабінетах дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, у медпунктах підприємств та в кабінетах щеплень суб’єктів підприємницької діяльності, які мають ліцензію на медичну практику відповідно до підпункту 26 статті 9 закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (із змінами), а також у разі показань - у стаціонарних умовах.

Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показань і протипоказань щодо їх проведення згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні та інструкцією про застосування вакцин, затвердженою головним державним санітарним лікарем України або його заступником.

Транспортування, збереження і використання вакцин здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог "холодового ланцюга" відповідно до “Порядку забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку медичних імунобіологічних препаратів в Україні”, затвердженого цим наказом.

Профілактичні щеплення проводять медичні працівники, які володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також заходами надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій і ускладнень.

Відповідальним за організацію і проведення профілактичних щеплень є керівник лікувально-профілактичного закладу та особи, які здійснюють медичну практику як суб’єкти підприємницької діяльності та мають ліцензію на медичну практику відповідно до підпункту 26 статті 9 закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі змінами). Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника лікувально-профілактичного закладу з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов’язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються з територіальними санітарно-епідеміологічними станціями (далі – СЕС) у травні та листопаді кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень медична сестра в усній або письмовій формі запрошує до лікувально-профілактичного закладу осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх – батьків або осіб, які їх замінюють) у день, визначений для проведення щеплень; у дитячій установі – попередньо інформує батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення імунізації дітей, які підлягають профілактичному щепленню.

У день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд з обов’язковою термометрією для виключення гострого захворювання та інформування осіб, які підлягають щепленню, батьків та осіб, які їх замінюють (при щепленні неповнолітніх), щодо можливих проявів побічної дії в післявакцинальний період. У медичній документації здійснюються відповідний запис про інформування щодо можливих проявів побічної дії, який підписується громадянином, та запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення.

Профілактичні щеплення мають проводитися за дотримання санітарно-протиепідемічних правил і норм. Обладнання кабінету, де проводяться профілактичні щеплення, має бути таке: холодильник або термоконтейнер (якщо вакцина зберігається в іншому приміщенні, для тимчасових пунктів щеплення), шафа для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, повивальний столик і медична кушетка, столи для підготовки препаратів до застосування, стіл (шафа) для збереження документації, посудина з дезінфекційним розчином.

У разі застосування голковідсікача для використаних шприців його розміщення необхідно передбачити поряд зі столом для препаратів та медичною кушеткою.

Категорично забороняється проведення профілактичних щеплень у перев’язувальних, маніпуляційних кабінетах.

Профілактичні щеплення проводять тільки одноразовими або самоблокувальними шприцами. Безпечність ін’єкцій при імунізації для пацієнта гарантують самоблокувальні шприци (точність дози, неможливість повторного використання).

Використані шприци знезаражують та утилізують. У разі використання відсікача для голок перед знезараженням збирання відрізаних голок та шприців здійснюється в окремі герметичні контейнери.

Під час проведення дезінфекції та утилізації використаних шприців із метою уникнення ризику інфікування медичних працівників унаслідок отримання мікротравм забороняються маніпуляції щодо розбору колючих частин ін’єкційного обладнання.

Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності – на спеціально виділеному столі або в інший день. Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для проведення щеплень проти туберкульозу.

Семінари для середніх медичних працівників із теорії імунізації і техніки проведення профілактичних щеплень та проби Манту з обов’язковим проведенням заліків повинні організовувати територіальні управління охорони здоров’я разом із територіальними санітарно-епідеміологічними станціями не рідше 1 разу за рік.

Запис про проведене щеплення робиться у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України.

Дорослі пацієнти отримують відповідну довідку. При цьому вказуються такі дані: вид препарату, доза, серія, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вноситься оригінальне найменування препарату українською мовою. Унесені в карту імунізації дані засвідчуються підписом і печаткою лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою.

Після проведення профілактичного щеплення має бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією щодо застосування відповідного вакцинного препарату.

У медичних документах необхідно вказати характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце, та провести їх реєстрацію згідно з “Інструкцією щодо організації епідемічного нагляду за побічною дією імунобіологічних препаратів”.

У разі розвитку незвичайної післявакцинальної реакції або підозри на ускладнення після введення вакцини необхідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу або особу, яка займається приватною медичною практикою, і направити екстрене повідомлення про незвичайну післявакцинальну реакцію або підозру на ускладнення після введення вакцини – за формами медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України, до територіальної СЕС.

Медичні протипоказання до щеплень кожній конкретній дитині встановлює комісія з питань щеплень, створена наказом по лікувально-профілактичному закладу, відповідно до “Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень”, затвердженого цим наказом. Для вирішення складних та суперечних питань щодо протипоказань до щеплень створюється комісія з питань щеплень при обласній дитячій лікарні.

Факт відмови від щеплень із позначкою про те, що медичним працівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України, і підписується як громадянином, так і медичним працівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.

У кожному кабінеті щеплень мають бути інструкції із застосування всіх препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов’язкових).

Імунізацію в межах календаря щеплень можна проводити тільки вакцинами, що зареєстровані в Україні.

Вакцини різних виробників для профілактики однакових хвороб можна взаємно замінювати.

Питання для самоконтролю

1. Визначення імунопрофілактики, її видів (планова та екстрена).

2. Поняття про «холодовий ланцюг».

3. Характеристика вакцинних препаратів, їх класифікація.

4. Планові щеплення за віком.

5. Протипоказання до щеплень.

6. Препарати для екстреної профілактики правця та сказу.

7. Організація планових щеплень.

Тести для самоконтролю

1. Вакцинопрофілактика – це створення імунологічного прошарку серед населення з використанням:

a) живих, інактивованих, хімічних вакцин, анатоксинів та імуноглобулінів;

b) живих, інактивованих і хімічних вакцин та анатоксинів;

c) анатоксинів;

d) живих та інактивованих вакцин;

e) імуноглобулінів.

2. Можливий шлях набуття активного природного імунітету:

a) введення вакцини;

b) введення імуноглобуліну;

c) після перенесеної хвороби;

d) введення анатоксину;

e) всі відповіді правильні.

3.“Холодовий ланцюг” – це:

a) контроль температурного режиму при транспортуванні вакцин;

b) охолодження вакцин перед уведенням для забезпечення імуногенного ефекту;

c) система контролю температурного режиму при зберіганні та транспортуванні вакцинних препаратів;

d) контроль температурного режиму при зберіганні вакцин;

e) охолодження вакцин перед уведенням для зменшення алергічних реакцій.

4. Які коливання температурного режиму дозволяються при зберіганні вакцин у холодильнику?

a) вище + 8 С;

b) для зберігання сухих вакцин температурні коливання не мають значення;

c) від – 3 до + 10 С;

d) +4-+8 С;

e) коливання температури не мають особливого значення для зберігання вакцин.

5. Пасивний штучний імунітет формується після введення:

a) анатоксинів;

b) сироваток;

c) живих вакцин;

d) інактивованих вакцин;

e) рекомбінантних вакцин.

6. Живі вакцини складаються з:

a) мікроорганізмів зі збереженою вірулентністю.

b) інактивованих мікроорганізмів; 

c) інактивованих токсинів мікроорганізмів;

d) патогенних мікроорганізмів із ослабленою функцією розмноження;

e) мікроорганізмів із відсутньою вірулентністю.

7. До рекомбінантних вакцин належить:

a) вакцина проти гепатиту В;

b) вакцина проти туберкульозу;

c) вакцина проти поліомієліту;

d) вакцина проти кору;

e) вакцина проти паротиту.

8. До живих вакцин належить:

a) вакцина проти гепатиту В;

b) вакцина проти правця;

c) вакцина проти туберкульозу;

d) вакцина проти дифтерії;

e) вакцина проти кашлюку.

9. До анатоксинів належить:

a) вакцина проти туберкульозу;

b) вакцина проти гепатиту В;

c) вакцина проти кашлюку;

d) вакцина проти дифтерії;

e) вакцина проти кору.

10. Анатоксини – це:

a) антитіла до екзотоксинів мікроорганізмів;

b) токсини мікроорганізмів, позбавлені своєї токсигенності;

c) інактивовані мікроорганізми;

d) рекомбінантні вакцини;

e) усі відповіді правильні.

Рекомендована література

Основна

· Беляков В.Д. Эпидемиология / В.Д. Беляков, Р.Х. Яфаев. – М.:Медицина, 1989. – 416 с.

· Епідеміологія; за ред. Синяка К.М. – К.:Здоров’я, 1993. – 464 с.

· Ющук Н.Д. Эпидемиология /Н.Д. Ющук. – М.:Медицина, 1993.–336 с.

· Инфекционные болезни и эпидемиология: [учебник] / В.И.Покровский, С.Г.Пак, Н.И.Брико, Б.К.Данилкин. – 2-е изд. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 816 с.

· Учайкин В.Ф. Вакцинопрофилактика. Настоящее и будущее / В.Ф. Учайкин, О.В. Шамшева. – М.:ГЕОТАР-МЕД, 2001. – 400 с.

· Наказ МОЗ України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» №48 від 03.02.06.