Вакцинація проти гемофільної інфекції

Гемофільна інфекція – це група гострих інфекційних хвороб, викликаних Haemophilus influenzae типу В, що характеризуються ураженням органів дихання (пневмонії, бронхіти), ЦНС (гнійний менінгіт), гнійними осередками в інших органах (ендокардити, остеомієліти, перитоніт).

Вакцинація проти гемофільної інфекції (ХІБ) була вперше введена в календар щеплень в Україні в 2006 р. Вакцина містить капсульний полісахарид Haemophilus influenzae типу В (належить до інактивованих хімічних вакцин).

Схема вакцинації – в 3, 4 і 5 міс., ревакцинація – в 18 міс.

Спосіб уведення – внутрішньом’язово в передньолатеральну ділянку стегна (в дітей до 2 років) або в ділянку дельтоподібного м’яза.

Вакцину проти гемофільної інфекції можна вводити одночасно з АКДП, ІПВ та вакциною проти гепатиту В у різні ділянки тіла й різними шприцами.

 

Порядок проведення профілактичних щеплень в Україні

Кожна держава має свої календарі профілактичних щеплень, які обумовлені розповсюдженням інфекційних хвороб та наявністю засобів специфічної профілактики. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.06 затверджено новий календар профілактичних щеплень, витяг із якого наведений нижче.

Таблиця 3

Календар профілактичних щеплень в Україні

Щеплення за віком

Вік	Щеплення проти						Примітка
1 день		Гепатиту В^2
3-7 день	Тубер ку-льозу^1
1 міс.		Гепатиту В^2
3 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця^3	Поліо-мієліту^4 ІПВ	Гемофільної інфекції^5		Дітям із високим ризиком розвитку післявак-цинальних ускладнень вакциною АаКДП
4 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця^3	Поліо-мієліту^4 ІПВ	Гемофільної інфекції^5		Дітям із високим ризиком розвитку післявак-цинальних ускладнень вакциною АаКДП
5 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця^3	Поліомієліту^4 ОПВ	Гемофільної інфекції^5		Дітям із високим ризиком розвитку післявак-цинальних ускладнень вакциною АаКДП
6 міс.		Гепатиту В^2
12 міс.						Кору, краснухи, паротиту^6
18 міс.			Дифтерії, кашлюку, правця^3 вакциною АаКДП	Поліо-мієліту^4 ОПВ	Гемофільної інфекції^5
6 років			Дифтерії, правця^3	Поліо-мієліту^4 ОПВ		Кору, краснухи, паротиту^6
7 років	Туберку-льозу^1
14 років	Туберку-льозу^1		Дифтерії, правця^3	Поліо-мієліту^4 ОПВ
15 років						Краснухи (дівчата), паротиту (хлопці)^6
18 років			Дифтерії, правця^3
Дорослі			Дифтерії, правця^3

Щепленню підлягають усі новонароджені, які не мають до цього протипоказань. Щеплення проводиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі – БЦЖ). Для вакцинації недоношених дітей із масою тіла ≥2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу зі зниженим умістом антигену (далі – БЦЖ-М).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Неприпустимо поєднання в один день щеплення для профілактики туберкульозу з іншими парентеральними маніпуляціями.

Діти, які не були щеплені в пологовому будинку з будь-яких причин, підлягають обов’язковій вакцинації в дитячих поліклініках. Для щеплення дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М або половинну дозу вакцини БЦЖ. Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку не через медичні протипоказання, щеплення проводиться вакциною БЦЖ. Дітям, яким не виповнилося 2 місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту. Після виповнення дитині двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ слід провести пробу Манту. Щеплення здійснюється за негативного результату проби.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років із негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

За відсутності поствакцинального (БЦЖ) рубчика дітям із негативною реакцією на пробу Манту слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації БЦЖ.

Проба Манту проводиться щороку з 2 ТО. У зв’язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі, якщо з тих чи інших причин пробу Манту проводять після профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через 1 місяць після щеплення.

Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені, вакцинація проводиться моновалентною вакциною.

Якщо мати новонародженого HBsAg“-” (негативна), що документально підтверджено, можна розпочати вакцинацію дитини протягом перших місяців життя або ж поєднати її з щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту. У разі поєднання імунізації зі щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту рекомендуються схеми: 3-4-5-18 міс. життя або 3-4-9 міс. життя.

Новонародженим із масою тіла <2000 г, що народилися від HBsAg -негативних матерів, вакцинація проводиться при досягненні дитиною 2000 г або при досягненні віку 1 місяць.

Якщо новонароджена дитина в тяжкому стані, імунізацію дитини слід проводити після його покращення перед випискою з лікарні.

Якщо мати новонародженого HBsAg “+”, дитину щеплюють за схемою (перша доба життя)-1-6 місяців. Перша доза вводиться в перші 12 год. життя дитини незалежно від маси тіла. Разом із вакцинацією, але не пізніше 1–го тижня життя, в іншу ділянку тіла необхідно вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО. Якщо маса новонародженої дитини <2000 г, вакцинація проводиться обов’язково, але введена доза вакцини не зараховується як доза первинної імунізації; при досягненні дитиною віку 1 місяця вакцинація має бути проведена серією із трьох доз вакцин 0-1-6 (0 - дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями – 1 місяць, другим та третім щепленнями – 5 місяців).

Якщо в матері новонародженого з HBsAg невизначений HBsAg-статус, щеплення дитини проводиться обов’язково в перші 12 год. життя з одночасним дослідженням статусу матері за HBsAg. У разі отримання позитивного результату в матері профілактика гепатиту В проводиться, як у випадку щеплення новонародженої дитини від HBsAg “+” матері.

Для вакцинації дітей та дорослих поза календарем щеплень проти гепатиту В рекомендовано використовувати схему 0, 1, 6 місяців.

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за віком у 3, 4 і 5 місяців проводиться кашлюково-дифтерійно-правцевою вакциною (далі – АКДП). Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями АКДП вакциною становить 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленнями має становити не менше 12 місяців.

Перша ревакцинація у 18 місяців проводиться вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом (далі – АаКДП).

АаКДП використовується для подальшого щеплення дітям, які мали післявакцинальні ускладнення на попередні щеплення АКДП, а також для проведення всіх щеплень дітям із високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень за висновком вакцинальної комісії або дитячого імунолога. Для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гепатиту В та інфекцій, які викликаються бактеріями Haemophilus influenze типу b (далі – Hib), можна використовувати комбіновані вакцини (з різними варіантами комбінацій антигенів), які зареєстровані в Україні.

Щеплення дітей до 4 років поза строками календаря призначаються лікарем із такого розрахунку, щоб дитина встигла отримати чотириразову імунізацію АКДП до 3 років 11 місяців і 29 днів.

Першу ревакцинацію проти дифтерії та правця (в 6 років) проводять анатоксином дифтерійно–правцевим (далі – АДП), другу (в 14 років) та третю (у 18 років) – анатоксином дифтерійно–правцевим зі зниженим умістом антигену (далі – АДП-М). Дітям, щепленим проти правця з приводу травми анатоксином правцевим (далі – АП) протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять лише проти дифтерії анатоксином дифтерійним зі зниженим умістом антигену (далі – АД-М).

Дітей у віці до 5 років 11 місяців 29 днів, які перехворіли на кашлюк, щеплять АДП. Вакцинація проводиться триразово з інтервалом між першим і другим щепленням 30 днів, між другим і третім – 9-12 місяців.

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, треба здійснювати АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років АДП-М від попереднього щеплення АДП-М.

Підліткам та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленнями має становити 30-45 днів, між другим і третім – 6-12 місяців). Ревакцинація підлітків (які щеплюються поза схемою) здійснюється з мінімальним інтервалом 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Для активної імунізації проти правця осіб старше 60 років, не щеплених останні 10 років, слід використовувати скорочену схему вакцинації (одноразове щеплення АП подвійною дозою – 20 оз/мл з обов’язковою ревакцинацією через 12 міс. дозою 10 оз/мл) та надалі кожні 10 років без обмеження віку.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, із дотриманням мінімальних інтервалів.

Зважаючи на ймовірність розвитку післявакцинальних реакцій на введення АКДП, таких як підвищення температури тіла, що може зумовити фебрильні судоми, необхідно щоразу надавати рекомендації батькам щодо вживання парацетамолу дозою відповідно до віку дитини протягом доби після отримання щеплення.

Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі – ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а за протипоказань до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі – ОПВ) – для всіх наступних щеплень за календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для 3 – 6-го щеплень (третьої вакцинації та вікової ревакцинації) за відсутності протипоказань до ОПВ.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, парентеральні втручання, планові операції протягом 40 днів, унеможливити контакт із хворими та ВІЛ-інфікованими.

Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів.

Вакцинація для профілактики Hib – інфекції може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib-компонент. У разі використання Hib-вакцини та АКДП різних виробників вакцини вводяться в різні ділянки тіла. Бажано використовувати комбіновані вакцини з Hib-компонентом для первинної вакцинації.

Особливості вакцинації проти Hib – інфекції дітей поза календарем – див. підрозділ 1.2 “Щеплення дітей з порушенням календаря”.

Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться комбінованою вакциною (далі – КПК) у віці 12 міс. Друге щеплення для профілактики кору, паротиту та краснухи проводять дітям у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати в будь-якому віці до18 років. У такому разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.

Дітям у віці 15 років, які отримали 1 або 2 щеплення проти кору, але не вакциновані проти епідпаротиту й краснухи і не хворіли на зазначені інфекції, проводиться планове щеплення проти епідпаротиту (хлопці) або проти краснухи (дівчата).

Особи старші 18 років, які не були раніше вакциновані проти зазначених інфекцій, можуть бути щеплені однією дозою за епідемічними показаннями в будь – якому віці до 30 років.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказаннями до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити моновакциною проти тієї інфекції, на яку дитина не хворіла. Робити достовірні висновки про імунність дитини можна тільки за результатами серологічних досліджень: за наявності антитіл класу IgG до відповідного вірусу особа вважається імунною.

Жінки дітородного віку, які не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин.

Таблиця 4