Недостатність гуморальної ланки імунітету

       Хвороба Бpутона (агаммаглобулінемія зчеплена з Х-хромосомою) описана у 1952 році як форма імунодефіциту. При цій хворобі генетичний дефект локалізується на довгому плечі Х-хромосоми (мутація гена цитоплазматичної протеїнкінази). Зустрічається з частотою 1:100000. Хворіють лише хлопчики, відсутні порушення клітинного імунітету. При цьому стані подавлений синтез імуноглобулінів. Хлопчики часто хворіють бактеріальними інфекціями. У дітей відмічений більш сприятливий перебіг деяких вірусних інфекцій (кір, краснуха, вірусний гепатит).

Перші прояви захворювання з’являються у віці 5-12 місяців у вигляді рецидивних інфекцій (отити, пневмонії, піодермії), які часто завершуються розвитком сепсису. У дітей гіпоплазовані мигдалики, а периферичні лімфовузли, печінка та селезінка не збільшуються навіть у розпал інфекцій. Часто спостерігаються алергічні захворювання (екзема, бронхіальна астма, алергічнй дерматит). У хворих, старших 3-х років, часто діагностується поліартрит, дерматоміозит, злоякісні ретикулярні пухлини. 

При лабораторному обстеженні (діагностичні критерії) визначається:

- відсутність або низька концентрація усіх класів імуноглобулінів крові;

- мала кількість В-лімфоцитів при нормальній кількості Т-лімфоцитів.

- у лімфовузлах відсутні плазматичні клітини, тимус – без змін.

Дисгаммаглобулінемії

Гіпер-ІgМ-синдром об'єднує групу захворювань, що мають схожу клінічну картину. Поширеність цього синдрому складає 4,7% в структурі всіх ІДС. Синдром обумовлений генетичним дефектом внаслідок мутації гена рецептора для СД_40.

Тип успадкування:

а) зчеплений з Х- хромосомою (70%);

б) аутосомно - рецесивний тип (30%).

Клініка і діагностика. Наявні симптоми гнійно-бактеріальних інфекцій із тяжким перебігом. Виявляються аутоантитіла до тромбоцитів, гранулоцитів. У випадку аутосомно- рецесивного типу успадкування гіпогаммаглобулінемія поєднується із гранулоцитопенією. Вміст лімфоцитів, плазмоцитів у крові підвищений. Дослідження кісткового мозку встановлює затримку дозрівання мієлоїдних елементів. Характерним є також знижений вміст ІgA та ІgG у поєднанні із підвищеним рівнем ІgM (від 1,5 до 10 г/л).

Селективний дефіцит І g А – одна із найчастіших аномалій імунної системи. Поширеність синдрому складає 1:300-700 дітей. Причиною є вродженепорушенні диференціації В-лімфоцитів, або порушення регуляторних функцій Т-лімфоцитів. Близько 40% хворих з такими ІДС мають антитіла до ІgА, що належать до класу ІgG. У таких хворих є ризик анафілактичних реакцій при переливанні крові.

Клінічні прояви цього дефіциту можуть бути різними, в тому числі і малосимптомними. Це свідчить про гетерогенну природу імунодефіциту.

У хворих низький вміст ІgА в сироватці крові при фізіологічному рівні інших імуноглобулінів, незмінених показниках клітинного імунітету. У дітей спостерігаються рецидивні та хронічні захворювання дихальної системи, ЛОР-органів, дисбактеріоз кишечника та запальні захворювання травного каналу.

Синдром Луї-Бара - характеризується поєднанням атаксії та інших неврологічних порушень із телеангіектатичними змінами судин склер і обличчя з імунологічною недостатністю (Т- і В-систем). Захворювання передається аутосомно- рецесивним типом успадкування. Підтвердилася гіпотеза про значення спонтанних хромосомних розривів, перебудови 7-ї і 14-ї хромосоми, транслокації 14:14, тип успадкування – аутосомно- рецесивний.

У клініці ІДС виділяють:

- випадіння функцій мозочка, підкіркових гангліїв, діенцефальної ділянки, а також ураження пірамідних шляхів – атаксія;

- порушення ходи, сповільнення рухів, гіперкінези, симптоми паркінсонізму, вегето-судинної дисфункції;

- телеангіектазії представлені дисплазією судин;

- часті респіраторні захворювання, повільно плинні пневмонії, з розвитком ателектазів, пневмосклерозу, бронхоектазів;

- гіпоплазія тимуса, лімфатичних вузлів, лімфатичного апарату шлунково-кишкового тракту;

- дефіцит ІgА, IgG, порушення Т- і В-систем лімфоцитів (низькі показники).

Прогноз несприятливий. Половина хворих помирає від хронічної бронхолегеневої патології, у 20 % дітей виникають злоякісні пухлини.

Загальна варіабельна гіпогаммаглобулінемія (ЗВГ) - група гетерогенних ІДС, в основі яких порушена здатність В-лімфоцитів трансформуватися в плазмоцити. ЗВГ зустрічається із частотою від 1:50000 до 1:200000. Тип успадкування –аутосомно- рецесивний, але встановлено також успадкування за аутосомно- домінантним та Х- зчепленим типом. Більшість учених вважає ЗВГ мультифакторіальним захворюванням. 

Загальним критерієм цих недиференційованих синдромів є дефект синтезу антитіл. Відмічається зниження СД₁₉, зниження продукції інтерлейкіну-2.

Клінічні та діагностичні критерії. Клінічні прояви припадають здебільшого на ранній дитячий вік. Основними проявами є рецидивні чи хронічні мікробно-запальні захворювання легень, ЛОР-органів, шлунково-кишкового каналу, стійкий синдром мальабсорбці, ураження шкіри. Спостерігається гіперплазія лімфатичних вузлів, лімфоїдно- глоткового кільця, спленомегалія. Особи із ЗВГ часто хворіють на аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, ідіопатичну тромбоцитопенію), мають схильність до злоякісних пухлин. Рівень ІgG, IgA, ІgМ знижується, не формується специфічний імунітет після вакцинації.

Транзиторна гіпогаммаглобулінемія немовлят частіше зустрічається у сім'ях, де вже були випадки імунодефіцитів. Затримка активного синтезу імуноглобулінів у деяких доношених дітей може бути до 12-36 місяців життя. Діагноз правомірним після кількох визначень сироваткового IgG та встановлення відсутності відповіді на вакцинальні антигени.

Недостатність Т-системи

Лімфоцитарна дисгенезія (французький тип імунодефіциту, синдром Незелофа) - первинний імунодефіцит, при якому спостерігається відсутність клітинної ланки захисту.

Захворювання успадковується по аутосомно- рецесивному типу. Клінічні прояви з’являються в перші місяці життя: відставання у розвитку, характерні септичні стани із затяжним перебігом, часто грибкової етіології. У крові низький вміст Т-лімфоцитів і нормальний рівень сироваткових імуноглобулінів.

Недостатність Т-ланки імунітету впливає на специфіку ймовірних інфекційних збудників: віруси, гриби, простіші, мікобактерії туберкульозу, сальмонели, ешерихії.

Такі інфекції мають затяжне, резистентний до терапії перебіг септичного процесу, що здебільшого завершується летально.

Синдром Ді-Джорджі - характеризується вродженою відсутністю вилочкової та паращитоподібних залоз. Імунологічна характеристика синдрому полягає у зниженій кількості лімфоцитів у периферичній крові (до 1,5х10⁹/л), нормальному рівні сироваткових імуноглобулінів, порушується диференціація стовбурових клітин у Т-лімфоцити.

Тип успадкування не встановлений. У більшості пацієнтів спостерігається делеція 22 хромосоми (до 90%). Спостерігається переважно у дівчаток. Перші ознаки можуть з’являтися вже у періоді новонародженості. Характерна гіпокальціємія, судоми, кандидоз, інфекції дихальних та сечових шляхів. Часто у цих хворих наявні вроджені вади серця і судин, патологія лицевого відділу черепа. При УЗД чи рентгенографії виявляється гіпоплазія тимуса.

У дітей, які вижили, можлива поява фізіологічним шляхом функціональних Т-лімфоцитів. Прогноз за таких умов визначається можливістю корекції вад серця і гіпокальціємії.