Особливості представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді в справах щодо протидії легалізації незаконних доходів.

В час становлення ринкової економіки в України, коли, з одного боку розвивається підприємницька діяльність, а з другого, держава намагається законодавчо врегулювати сфери суспільного життя у відповідності до вимог часу, гостро постає проблема відповідності і співвідношення інтересів окремих підприємницьких структур та держави. В результаті подібних процесів в державі виникає підґрунтя для виникнення та розвитку тіньової економіки, злочинним результатом діяльності ділків якої, стає отримання великої кількості «брудних» коштів, які потрібно легалізувати, укладення фіктивних угод, незаконного отримання відшкодувань з державного бюджету та ін..

Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” до легалізації доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

    Процес легалізації брудних коштів являє собою складну схему послідовних дій, спрямованих на заплутування істинних джерел кримінальних капіталів завдяки трансформації одних активів в інші шляхом численних та різноманітних фінансових операцій. Власне, операції з відмивання – це, як правило, легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів, що в них використовуються.

Для кожної держави питання боротьби з відмиванням є питанням національної безпеки. З метою протидії цьому негативному явищу на державному рівні в Україні щорічно розробляються та впроваджуються відповідні заходи, які передбачають обов’язок центральних органів виконавчої влади та правоохоронних органів постійно, в межах компетенції та у взаємодії, здійснювати контроль та спрямовувати зусилля на виявлення порушень у цій сфері.  

Так, відповідно до Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року N315-р, боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму є невід'ємною складовою боротьби із злочинністю.

При цьому, правоохоронні органи повинні забезпечувати виявлення фактів маскування незаконного походження доходів, визначення їх справжнього характеру і джерел одержання, місцезнаходження і переміщення, а також напрямів використання (зокрема для провадження підприємницької, інвестиційної, іншої господарської та благодійної діяльності, здійснення розрахункових і кредитних операцій).

Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України, прокуратура забезпечує у суді представництво інтересів громадянина або держави, яке полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист державних інтересів, прав та свобод громадянина у випадках визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави.

Таким чином, прокурор звертається до суду, в т.ч. адміністративного або господарського, за захистом прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб, коли цього вимагає охорона державних інтересів. Такі повноваження прокурора закріплені і в ст.20 Закону України «Про прокуратуру», де передбачено, що при виявленні порушень закону в межах своєї компетенції прокурор має право «звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб». Таке право прокурора регламентоване ст.45 ЦПК, ст.ст. 2, 22, 29 ГПК, а також ст.ст.60-61 КАСУ.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Прокурорський нагляд за додержанням законодавства щодо протидії легалізації доходів та іншого майна,одержаного злочинним шляхом, є одним з пріоритетних напрямків роботи органів прокуратури. На підтвердження цього слід звернути уваги на положення наступних відомчих нормативно – правових актів. Так, відповідно до п.4 Наказу Генерального прокурора України № 6 гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень», прокурорам усіх рівнів необхідно в своїй представницькій діяльності вважати пріоритетним захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями. Тобто наказом визначено основні напрямки здійснення представницької діяльності, дані напрямки в повній мірі направлені і на протидію легалізації коштів, набутих злочинним шляхом.

Генеральною прокуратурою України неодноразово зверталось увагу на необхідність застосування й цивільно-правових засобів на вказаному напрямку, а саме: звернення до суду з позовами про відшкодування коштів, майна, визнання правочинів, які вчинялись з метою легалізації доходів, недійсними тощо. Але слід зазначити, що ефективне використання представницьких повноважень при встановленні фактів порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, є можливим внаслідок активної та організованої взаємодії органів прокуратури та контролюючих органів, а також систематичної та спрямованої на досягнення певної мети діяльності безпосередньо усіх працівників органів прокуратури, що працюють на різних напрямках. В цьому ж контексті, слід звернути увагу на наступний відомчий нормативно – правовий акт, а саме на Розпорядження Генерального прокурора України № N 57 від 01.08.2008 «Про визначення пріоритетів для комплексного опрацювання та використання в організації прокурорсько-слідчої діяльності», так даним розпорядженням, з метою узгодження роботи структурних підрозділів центрального апарату та прокуратур обласного рівня на актуальних напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, підвищення її якості та ефективності, своєчасного вивчення проблемних питань Генеральним прокурором України було зобов’язано визначити пріоритетними для комплексного опрацювання та використання в прокурорсько-слідчій діяльності апарату Генеральної прокуратури України та підпорядкованих прокурорів так звані «наскрізні» теми, серед яких, у п 1.2. Розпорядження, окремо виділено стан прокурорського нагляду за додержанням законів щодо протидії легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом.